9. Дієслова дійсного способу в теперішньому і майбутньому часах та в наказовому способі змінюються за особами. Розрізняють три особи дієслова.

• І особа називає дію того/тих, хто говорить. І особа співвідноситься із займенниками я/ми:     росту/ростемо; виросту/виростемо.

• ІІ особа називає дію того/тих, до кого звертаються. ІІ особа співвідноситься з займенниками ти/ви: ростеш/ростете; виростеш/виростете.

• ІIІ особа називає того/тих, те/ті, про кого/що говориться. Третя особа співвідноситься із займенником він, вона, воно/вони: він (син) росте, він (стадіон) будується, вони (сини) ростуть, вони (стадіони) будуються.

Ознака особи необхідна дієслову-присудку для правильного його зв’язку з іменником (займенником) – підметом: підмет і присудок мають однакове значення особи. Порушення цього зв’язку призводить до руйнування речення. Таку саму роль у дієслові виконують число і рід – вони служать для нормативного зв’язку підмета і присудка. Іншими словами, число і рід головних членів речення є однаковими.

Число – це постійна і обов’язкова ознака дієслова в усіх його способах – дійсному, умовному і наказовому. Наприклад: долати (перешкоди):

ти дола-єш    здола-єш    долати-меш    дола-в-ø/-л-а    долай-ø

ви дола-єте  здола-єте  долати-мете   дола-л-и          долай-те

Рід – це обов’язкова ознака дієслова в минулих часах (минулому і давноминулому) та в умовному способі. Напр:

Ілля читав-ø     читав-ø був    читав-ø би

Леся читал-а    читал-а була  читал-а б.

Таким чином, особа, рід і число у дієслові-присудку – це засоби його нормативного зв’язку з іменником (займенником) – підметом. Граматичні значення особи, роду і числа виражаються спеціальними закінченнями.

10. Безособовими називаються дієслова, які не виражають значень особи, роду і числа. Ці дієслова вживаються тільки у формі:

   а) ІІІ особи однини теп./майб. часу або наказового способу: світає, світатиме, нехай світає;

   б) середнього роду минулого часу або умовного способу: щастило, щастило б;

   в)  інфінітива: Треба постійно вчитися.

Безособові дієслова вживаються у ролі присудка в безособових реченнях. При них не може бути підмета. Однак нерідко потрібен додаток у род./дав./зн./ор. відмінках. Наприклад:   Йому добре живеться.   Дитині не спиться. Подвір’я замело снігом.

   Безособові дієслова означають дію, яка відбувається без участі мовця, слухача або відсутньої особи (ІІІ ос.). Це назви: 1) явищ природи: темніє, розвидняється, моросить, замело, вечоріє і под.; 2) фізичного і психічного стану: температурить, морозить, хочеться, дихається, співається, живеться, кортить і под.; 3) успіху: щастить, фортунить. таланить, везе і под.; 4) недостатності чогось: бракує, не вистачало і под.;

5) повинності: (йому) довелося, припадає, належить і под. Дієслова з указаними значеннями, як правило, вживаються тільки як безособові: розвидняється, смерклося, здавалося, фортунить, вистачає.

Морфологічний аналіз способових дієслів та інфінітивів

1. Виписати з речення дієслівну словоформу у граматичному контексті (разом з підметом та прямим додатком);

2. Записати інфінітив аналізованої словоформи;

3. Поставити питання до словоформи;

4. Визначити вид (доконаний або недоконаний) за питанням;

5. Визначити спосіб (дійсний, умовний, наказовий);

6. Для дійсного способу визначити час (теперішній, майбутній, минулий, давноминулий);

7. Для теперішнього, майбутнього часу і наказового способу визначити особу;

8. Для минулого, давноминулого часу та умовного способу визначити рід;

9. Визначити число (однина, множина);

10. Визначити дієвідміну (1-а або 2-а) для теперішнього та майбутнього доконаного часів;

11. Визначити перехідність /неперехідність;

12. Визначити стан (активний/пасивний);

13. Визначити синтаксичну роль словоформи.