Земельне право — це галузь права, що регулює земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель, створення умов для підвищення ефективності цього процесу, охорони прав організацій і громадян як землевласників і землекористувачів.

Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних

відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах,

визначених цим Кодексом;

б) реалізація державної політики у галузі використання та

охорони земель;

в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку,

визначеному законом; (частини першої статті)

г) координація проведення земельної реформи;

ґ) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних

програм використання та охорони земель;

д) організація ведення державного земельного кадастру,

державного контролю за використанням і охороною земель та

здійснення землеустрою;

е) встановлення порядку проведення моніторингу земель;

є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин

відповідно до закону.

Категорія земель - це частина земельного фонду України, яка характеризується тім цільовим призначенням та особливостями правового режиму. До основних категорій земель належать землі сільськогосподарського призначення, лісового та водного фонду, оздоровчо-рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, житлової та громадської забудови, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень.

Право власності на землю в об’єктивному розумінні, тобто, як правовий інститут, є сукупністю правових норм, що регулюють особливу сферу відносин з приводу володіння, користування та розпорядження землею.

Право користування землею є похідним від права власності на землю. При передачі земельної ділянки у користування відбувається перехід частини правомочностей власника ділянки до землекористувача.

Оренда землі - засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та діяльності.

Охорона земель - система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання та захист земель від шкідливого антропогенного впливу.

Законодавство України забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови та права на землю. Захист порушених або оспорювальних земельних прав здійснюється у судовому порядку.

Між громадянами чи юридичними особами з приводу володіння, користування чи розпорядження земельними ділянками можуть виникати спори. Їх вирішення здійснюється компетентними органами держави.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Земельним кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, за умови, якщо вони не суперечать Земельному кодексу України.

Отже, предметом правового регулювання земельного права є відносини з володіння, користування та розпорядження земельними ресурсами, а також їх охорони та раціонального використання. Земельне право - комплексна галузь права України, оскільки її основу складають норми цивільного права, органічно пов'язані з нормами адміністративного й екологічного права.

Головними джерелами земельного права слід визнати Конституцію України, Земельний кодекс України, що був прийнятий 25 жовтня 20-01 р., набрав чинності з 1 січня 2002 р. Саме в останньому встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а тому право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. А завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин із метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

2. Соціально-економічні і екологічні передумови розвитку земельного права України.

Виникнувши як земельно-правова галузь права, з переходом країни в 1929 році до проведення суцільної колективізації в земельне право було об'єднано з колгоспним правом і отримало назву земельно-колгоспного права.Розвиток і розширення колгоспного зак-ва призвело до визнання колгоспного права в 1938 році за результатами першого Всесоюзного науково-практичної конф. юристів самостійною галуззю права, а земельному повернуто його назву.Процес інтеграції галузей права, які регулюють використання природних ресурсів, призвів до об'єднання ресурсових галузей права з природоохоронними.Радикальна реформа земельних відносин, що почалася в 1990 році з разгосударствлеванія земельного фонду країни та встановлення різноманіття форм земельної власності, поступового повернення земель в майновий цивільно-правовий обіг і введення плати за землю,підняли на новий рівень правове регулювання земельних відносин і зумовили необхідність відновлення земельного права як самостійної галузі права.

2. Поняття і предмет земельного права України.

Земельне право-самостійна галузь права, представл. собою сукупність правових норм, що регулюють: відносини з використання і охорони землі як природного ресурсу; умови і засоби виробництва з метою організації раціонального використання та охорони землі;поліпшення і відтворення родючості грунтів; охорону прав і законних інтересів суб'єктів земельних відносин. Предметом зем. права є певна група суспільних відносин, регульована відповідними нормами права.Відносини, що виникають у зв'язку з розподілом, використанням та охороною земель і регульовані нормами земельного. права, составл. предмет цієї галузі права.

Предмет будь-якої галузі права передбачає дві складові частини, формують ядро ​​цього предмета.З одного боку, конкретний вид суспільних відносин, що володіє внутрішньою єдністю і певну самостійність, а з іншого боку - система однакових правових норм, які повинні задовольняти вимогам цих суспільних відносин.

Земельне право являє собою систему спеціально встановлених норм, які регулюють особливий вид суспільних відносин - земельних.Розкриваючи зміст земельних відносин, які регулює земельне право, виділяють наступні форми: а) відносини земельної власності, б) відносини в галузі управління земельним фондом, в) відносини землекористування, г) землеохранние відносини.Відносини власності, зумовлені виробничими відносинами, виступають, в порівнянні з іншими формами відносин, визначальними. Правові норми, що регулюють земельні відносини,

вимагають від усіх суб'єктів права землекористування використовувати надані їм земельні ділянки раціонально, ефективно і строго за цільовим призначенням

3. Методи земельного права України.

Земельне право як самостійна галузь правової системи має властивий йому метод правового регулювання земельних відносин. Метод ЗП являє собою відповідні характеру зем відносин способи і прийоми впливу на учасників цих відносин.Він складається з встановлених зем-правовими нормами прав і обов'язків у

їх вчинення, зем-правові норми визначають модель поведінки учасників земельних відносин.Залежно від змісту зем відносин їх правове регулювання осущ або на основі імперативного, організаційного впливу у вигляді обов'язкових приписів і заборон,або на основі диспозитивного впливу за допомогою визначення лише меж поведінки учасників відносин та надання їм можливості вільно і самостійно регулювати свої взаємини в рамках встановлених меж.