Правове регулювання безготівкових розрахунків у підприємницькій діяльності за законодавством України.

Види безготівкових розрахунків визначаються законами та при­йнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України. Так, згідно з п. 1.13 Інструкції про безготівкові розра­хунки в Україні в національній валюті (затв. постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22) можливо використання при проведенні розрахун­кових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека, акредитива. Передбачена також можли­вість використання веселів та спеціальних платіжних засобів, зокрема платіжних карток (у тому числі корпоративних платіжних карток). Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають перед­бачені платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Сутність і природа руху безготівкових коштів ґрунтується на та­кому явищі, як документообіг, який є системою оформлення, вико­ристання та руху розрахункових документів, що відбивають пере­міщення грошових знаків, які обліковуються на банківських рахунках.

Для здійснення безготівкових розрахунків істотне значення має сис­тема розрахунків, яка відкривається клієнтам банків. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2346-ІІІ1 банки мають право відкри­вати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Водночас слід зазначити, що поряд з банківською системою функ­ціонує і система рахунків, які відкриваються в органах Державного казначейства України згідно з порядком відкриття рахунків у націо­нальній валюті в органах Державного казначейства України (затв. наказом ДКУ від 02.12.2002 р. № 221). Рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства України, відповідно до порядку їх функціонування та призначення коштів поділяються на бюджетні та небюджетні. Бюджетними є рахунки, які відкриваються в органах ДКУ для за­безпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів. Серед них виокремлюються:

• бюджетні рахунки для зарахування надходжень (рахунки за над­ходженнями)

• бюджетні рахунки для операцій клієнтів з бюджетними кошта­ми

• інші бюджетні рахунки

• рахунки для обліку операцій з фінансування бюджетів

Небюджетними є рахунки, які відкриваються органами ДКУ у ви­падках, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, підприємствам, установам, організаціям за операціями, що не відносяться до операцій за виконанням бюджетів.

Безготівкові розрахунки класифікуються за ознаками:

а) за місцем здійснення розрахунків залежно від знаходження платника і постачальника: одногородні та іногородні. Одного-родні — коли постачальник і платник знаходяться в одному населеному пункті. Їх може обслуговувати один чи кілька банків. Іногородні — коли постачальника і платника обслуговують кредитні установи, що знаходяться в різних населених пунктах;

б) за об'єктами: за товарно-матеріальні цінності й послуги, а також по нетоварних операціях;

в) за формами, що визначаються сторонами в договорі. Згідно з «Положенням про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються за:

— платіжними дорученнями;

— платіжними вимогами-дорученнями ;

— чеками;

— акредитивами;

— векселями.

'Вексельна форма розрахунків поки що застосовується в основному у зовнішньоекономічних розрахунках. В Україні порядок розрахунків векселями регулюється окремим законодавством. У вересні 1994 р. згідна з Указом Президента України в обіг були випущені векселі для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, форма безготівкового розрахунку — це правова форма проведення розрахунків.

Порядок і форма безготівкових розрахунків визначаються у договорі між сторонами. Існують різні правові форми розрахунків.

Розрахунки за платіжними дорученнями - застосовується для здійснення попередньої оплати за отримання поставлених товарів, наданих послуг. Підприємства за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком, можуть переказувати через підприємства зв'язку пенсії, аліменти, заробітну плату, витрати на відрядження, авторський гонорар окремим громадянам, а юридичним особам — на виплату зарплати, за організований набір робітників для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків.

Доручення банк приймає до виконання тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними власними або взятими у кредит коштами. Платіжне доручення приймається банком до виконання протягом 10 календарних днів з дати його заповнення.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученням - за цією формою розрахунків постачальник заповнює вимогу на сплату коштів і безпосередньо надсилає її покупцеві (платникові). У випадку згоди оплатити платіжну вимогу платник заповнює доручення — бланк банківського документу, який складається з двох частин — вимоги й доручення, і здає його в обслуговуючий банк. Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, що може бути оплачена за наявними коштами на рахунку платника чи за рахунок кредиту. Порядок і строки подання платником у банк платіжної вимоги-доручення визначаються сторонами у договорі й банком не контролюються. Ця форма розрахунків може застосовуватися для здійснення попередньої оплати.

Розрахунки чеками. Чек — це письмове розпорядження володаря рахунку (чекодавця) банку', де відкрито його рахунок, оплатити чекодержателю вказану в чеку суму коштів. Чеки використовуються юридичними та фізичними особами, проте не допускаються розрахунки чеками між фізичними особами.

Строк дії чекової книжки встановлюється установою банку за погодженням з підприємством.

Гарантована оплата чека забезпечується:

а) шляхом депонування чекодавцем коштів на окремому рахунку у банку чекодавця;

б) наявністю коштів на відповідному рахунку чекодавця, але не вище суми, гарантованої банком за погодженням з чекодавцем при наданні чекової книжки.

Розрахунки акредитивами - іногородній банк покупця (імпортера) доручає іногородньому банку постачальника (експортера) провести оплату рахунків постачальника на умовах, указаних в акредитивній замові. Залежно від ступеня відповідальності банків акредитиви розрізняються на відзивні та безвідзивні. Відзивні акредитиви можуть бути анульовані у який-небудь момент як банком, що їх відкрив, так і покупцем (імпортером). Вони рідко застосовуються у зовнішньоторговельній практиці, оскільки немає гарантії оплати. Безвідзивні акредитиви, навпаки, не можуть змінюватися й анулюватися без згоди постачальника (експортера). За засобами забезпечення акредитиви поділяються на покриті й непокриті. Відкриваючи покритий акредитив, банк-емітент одночасно переказує валюту для розрахунку. Непокритий акредитив відкривається покупцеві у банку постачальника шляхом надання йому права списувати всі суми акредитива з розрахунку банку-емітента, коли між банками встановлені кореспондентські відносини.

Акредитиви поділяються на прості і переказні (трансферабельні). Експортер (продавець) у цьому випадку може передати свої права на отримання коштів з акредитива третій особі, в основному виробнику товару.

У міжнародних розрахунках застосовується ще й така форма безготівкового розрахунку, як відкритий рахунок. Його сутність полягає в тому, шо на адресу іноземного покупця безпосередньо відправляють товар та товарні документи, оплату яких імпортер здійснює протягом строку, що визначений угодою. Якщо цей строк перевищує один місяць, вважається, що імпортер одержує товар у кредит.

У міжнародних розрахунках застосовується залік взаємних вимог та зобов 'язань. Взаємні вимоги й зобов'язання боржників і кредиторів погашаються у рівновеликих сумах, а на різницю провадяться платежі в установленому порядку.

Поняття готівкових розрахунків та порядок їх здійснення

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Частково готівкові гроші спрямовуються на обслуговування міжбанківських розрахунків, але в основному вони видаються юридичним і фізичним особам. Відповідно до законодавства діяльність по організації і управлінню наявним грошовим обігом здійснюється в централізованому порядку Національним банком України.

Так, Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року затверджено „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". Згідно п.1.2 вказаного Положення готівкою (готівковими коштами) визнаються грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Відповідно до Положення підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов' язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України.

Постановою Правління Національного банку України № 32 від 09.02.2005 року „Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками.

Зазначені обмеження не поширюються на:

а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами;

б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

в) розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними електроенергію;

г) використання коштів, виданих на відрядження;

д) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції. Перелік товарів, що належать до цієї продукції (далі - сільськогосподарська продукція), визначений Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України".

Якщо підприємство (підприємець) відповідно до законодавства України приймає до обслуговування платіжні картки з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг і оснащене платіжним терміналом (у тому числі з' єднаним чи поєднаним з РРО), то таке підприємство (підприємець) може за рахунок готівкової виручки або коштів, отриманих із банку, надавати держателю платіжної картки Національної системи масових електронних платежів та інших платіжних систем послуги з видачі готівки з друкуванням квитанції платіжного термінала та відображенням таких операцій у відповідній книзі обліку.

Якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.