14

14. Лінгвістичні аспекти теорії впливу: мовні механізми варіативної інтерпретації дійсності

1. Предмет теорії впливу і її витоки

2. Мовне варіювання як найважливіше джерело імпліцитного впливу мови на свідомість. Передумови мовного варіювання

3. Типологія мовних механізмів впливу на свідомість

4. Лінгвістичні аспекти теорії аргументації

1. Предмет теорії впливу і її витоки

Об'єктом теорії дії є когнітивні, психологічні, соціальні, мовні та інші механізми, що дозволяють впливати на свідомість, на процес ухвалення людиною тих чи інших рішень. Оскільки ці механізми дуже різноманітні, то й сама теорія впливу виявляється по суті міждисциплінарною, що виражається у віднесенні цієї проблематики до завдань міждисциплінарних наукових напрямків, які оформилися в останні десятиліття. Тут йдеться, зокрема, насамперед когнітивна наука, що досліджує, серед іншого, притаманні людині способи мислення і, як наслідок, способи інтерпретації дійсності. Якоюсь мірою в цьому ряду може бути згаданий і штучний інтелект - особливо ті розробки в межах варіативної інтерпретації дійсності, у яких створюються комп'ютерні моделі політичного мислення (див., наприклад, [Абельсон 1987]). Крім того, проблеми мовного впливу тією чи іншою мірою входять до сфери інтересів соціології, психології, філософії, логіки, юриспруденції, політології, семіотики, теорії реклами, мовознавства і, звичайно, прикладної лінгвістики, оскільки знання про будову мовної системи необхідні як для розроблення технологій впливу, так і для виявлення випадків маніпулювання свідомістю.

Вплив на свідомість та процес ухвалення рішень тісно пов'язані з проблематикою категорій істини і брехні. Категорію брехні розглядали в логіко-філософській літературі насамперед в аспекті істинності висловлювання, що розуміють як відповідність дійсності («кореспондентна» теорія істинності). Обговорювали те, що можна було б назвати «пропозиційним спотворенням істини». Тим часом, звернувшись до прагматики мовного спілкування, до реальних ситуацій впливу, легко виявити, що в мовному маніпулюванні більш інтенсивно використовуються «непропозіційні» способи спотворення істини, засновані на можливості варіативної інтерпретації дійсності засобами мови. Зазвичай в цих випадках говорять про «введення в оману», «напівправду», «замовчування» (див.: протиставлення тотальної брехні і напівбрехні в [Вайнріх 1987]). Мовні механізми варіативної інтерпретації дійсності зумовлено самою сутністю функціювання мови, що перетворює недискретно в дискретне. За допомогою мови людина отримує можливість осмислювати недискретну дійсність, інтерпретуючи її в дискретних термінах мовних категорій. Відбувається й інший процес (в якомусь сенсі зворотний процесу інтерпретації) - недискретний багатомірний світ значення перетворюється на розгорнуту на тимчасовій осі дискретну послідовність мовних висловів. Про сутність механізмів варіативної інтерпретації дійсності (мовних механізмів варіативної інтерпретації дійсності) поговоримо пізніше.

Існування мовних механізмів впливу на свідомість, що сприймаються, переважно, як засіб непропозиційнаного спотворення істини, протягом тривалого часу зазначали філософи (які займалися проблемами етики та естетики), письменниками і публіцистами, психологами та представниками так званої «загальної семантики». Одним з перших питання про вплив мови на сприйняття дійсності і, відповідно, про її альтернативних інтерпретаціях торкнувся Фр. Бекон у «Новому Органон» [Бекон 1977], обговорюючи процес людського пізнання і супутні йому омани - «ідоли» чи «примари». Зокрема, він згадував «ідолів площі» (idola fori), що породжуються у процесі мовного спілкування і, зокрема, що приводять до ототожнення слова і мовлення - «мовну загрозу», інтенсивно обговорювали згодом багато дослідників, зокрема Дж.Локк в «досвіді про людський розум», де можна виявити елементи теорії і типології« зловживання словами » (abuse of words) [Локк 1960]. Локк виділяв, зокрема, внесення навмисної неясності у вислів; використання слів для номінації того, що вони не можуть позначати; використання висловів з широкою семантикою (ідея, істина, народ тощо); надмірну образність мови.

У теології про способи спотворення істини писав Аврелій Августин і його найбільший інтерпретор Фома Аквінський, які, втім, орієнтувалися не стільки на мовні, скільки на морально-етичні категорії (типи брехні виявлялися за їхніми наслідками для учасників - шкоді, користі тощо).

Раціоналістично-моралізаторська англомовна традиція (Фр. Бекон, Дж.Локка, А. Бірс, Е. Херман, У. Лембдін), своєрідно втілилася у в школі «загальної семантики» А. Кожібского і його більш чи менш ортодоксальних послідовників С. Чейза, З . І. Хаякави і до деякої міри А. Раппопорта. Оригінальність принципів «загальної семантики» - тез про нетотожності слова і мовлення, про неповноту опису дійсності мовним висловом - очевидно відносна. Нову інтерпретацію теза про нетотожність слова і мовлення набула в нейро-лінгвістичному програмуванні. У межах власне мовознавства механізми варіативної інтерпретації дійсності стали обговорювати порівняно пізно. Так, лише у 1972 р. Д. Болінджер як президент Американського лінгвістичного товариства обґрунтував важливість професійного лінгвістичного підходу до вивчення спотворення істини [Болінджер 1987]. Тим не менше, у радянському мовознавстві вже Л. В. Щерба поставив завдання «показати ті лінгвістичні засоби, за допомогою яких виражається ... ідейний зміст » [Щерба 1957, с. 97], а також вказував на важливість дослідження стереотипізований лексики, яка інтенсивно використовується з метою впливу на свідомість [Щерба 1942].

Можна зробити висновок, що значна частина питань, пов'язаних з функціюванням мовних механізмів впливу на свідомість, була поставлена досить давно. При цьому ступінь вивчення різних мовних механізмів варіативної інтерпретації дійсності неоднаковий. Майже всі дослідники, пишучи на цю тему, зосереджуються насамперед на значенні окремих слів. На переважання лексичної семантики в галузі вивчення механізмів варіативної інтерпретації дійсності звертав увагу Д. Болінджер у передмові до книги «Мова: заряджена зброя» [Bolinger 1980]. Дослідження останнього десятиліття дещо змінили загальну картину, проте перевага лексико-орієнтованих досліджень зберігається. Ці питання досить актуальні й донині, однак лише останнім часом у межах когнітивної науки, когнітивної лінгвістики та лінгвістичної прагматики розроблено концептуальний апарат, що дозволяє впритул підійти до вивчення лінгвістичних аспектів феномену впливу.