РИНКОВІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСТВА

Тема 3. Товарне виробництво

Ключові питання:

1. Генезис форм суспільного господарства.

2. Товарна організація виробництва.

3. Товар як економічна категорія.

4. Закон вартості та його функцій

1. Генезис форм суспільного виробництва

Спосіб задоволення потреб

Ввиділяють два способи (методи, засоби, прийоми) за­доволення потреб: прямий і опосередкований. Відповідно розрізняють на­ступні форми (типи організації) суспільного виробництва — натуральне і товарне.

Натуральне господарство

Якщо продукт виготовляється для себе і викорис­товується згідно нужд того, хто його створив, то має місце прямий, або неопосередкований метод задоволення потреб. Він обумовив історично перший тип (форму)суспільного виробництва — натуральне господарство.

В ньо­му результати праці шляхом прямого розподілу йдуть на власне спо­живання їх виробників, для задоволення внутрішніх потреб.

Типовою формою натурального є, наприклад, особисте підсобне господарство селян, са­мостійна в домашніх умовах переробка отриманої продукції на готові для споживання вироби, а також городництво, садівництво і дачі горо­дян..

Із природи натурального господарства випливають його слідкуючі основні характерні риси:

• економічна замкненість, тобто самозабезпечення господарських суб'єктів, коли вони ще не обмінювалися результатами праці. Хоча окремі такі випадки могли бути, але обмін не впливав серйозно на виробництво і споживання;

• ізольованість від суспільного поділу праці, господарське відокремлення. Економіка складається з маси переважно дрібних госпо­дарств, які спираються на власні виробничі ресурси і забезпечують себе усім необхідним. Щоправда, всередині натуральних господар­ських одиниць можливий розподіл обов'язків між окремими індивідуумами та їх групами;

• універсалізм працівника. Кожний виконував усі основні роботи при виготовленні конкретного блага. Домінуючою була ручна праця із застосуванням найпростіших знарядь;

• нерозвинуті потреби і невисокий рівень продуктивних сил, що зумов­лює досить обмежену мету виробництва і низьку ефективність праці;

• консерватизм, або мало змінність організації, традиційність інструментально-ручної технології виробництва, постійний асортимент продукції;

• стійкість протягом тривалого історичного періоду, повільні темпи розвитку і обмеженість в цілому.

Чому ж натуральне виробництво було переважною формою госпо­дарювання аж до капіталістичної епохи? Відповідь слід шукати перш за все у його внутрішніх зв'язках і залежностях, обумовлених власністю.

Відносини у натуральному господарстві

Виробничі відносини чисті, прозорі, людські. В общині тру­дяться пліч-о-пліч старший і молодший, передається досвід і мудрість життя, що має величезне виховне значення для нового покоління. Рівень споживання господарюючих суб'єктів не залежав від обміну, який був майже відсутній, а лише від рівня виробництва.

З розвитком продуктивних сил натуральне господарство поступа­ється товарному. Водночас природне виробництво частково залиша­ється і продовжує слугувати людям.