2. Центральний регіон.

До складу Центрального регіону входить м.Київ і шість областей: Вінницька, Житомирська, Київська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська. Його площа 158,7 тис.кв.км. Це найбільший за площею регіон України. Чисельність населення в цьому регіоні становить 12,2 млн.чол., або 23,7 % від загальної чисельності населення України.

На території регіону розташовано 96 міст та 176 селіщ міського типу, або 1/5 від їхньої загальної кількості в Україні.

Вінницька область.

Головне природне богатсво області - це земля з її різноманітними типами грунтів. Сільске господарство є основною сферою агропромислового комплексу області. В регіоні переважає сільське населення – 51,3% (922,1 тис.) Сільське господарство має буряківно-зерновий напрям у поєднанні з м ясо-молочним тваринництвом. Тут вирощують зернові: озиму пшеницю, ячмінь, зернобобові, кукурудза на зерно, овес просо, гречку, соняшник, картоплю, овочі.

Важливе місце належить кормовим культурам – конюшені, люцерні, кукурудзі, кормовим бурякам. В області функціонує 32 комбікормових заводи.

Розвинуте також садівництво, зокрема такі плодові кольтури, як яблуня, груша, абрикос, вишня, черешня.

Питома вага області у валовій продукції сільского господарства в 2000р. становила 6,03% (у 1990р.- 6,1%). Область займає перше місце в державі по валовій продукції господарства і третє місце по валовій продукції його на душу населення, однак по валовій продукції галузі на одного працюючого – лише 16 місце.

Питома вага рослинництва у загальному обсязі сільскогосподарської продукції області у 2000р. збільшилась і становила 65,0 відсоків ( у 1990р.- 55,7). Тваринництва, навпаки. Зменшилась до 37,6 відсотків ( у1990р. – 44,3).

Структурна перебудова у сільскому господарстві призвела в основному до зменшення виробництва в усіх ланках його господарювання (табл.1).

За період 1990-2000 р.р. відбулось абсолютне скорочення валової продукції галузі в усіх категоріях господарств: у 2000р. її рівень становив 52,6% від 1990р. У 2000р. намітилась тенденція до незначного росту, особливо у рослинництві, і регіон за валовою продукцією на одного працюючого перейшов з 17-го на 16-те місце.

Реструктурізація в сільському господарстві внесла суттеві зміни у структуру валової продукції. Так, питома вага господарств населення у загальному обсязі валової продукції зростала і становила: у 1990р. – 31,6%, у 2000 р. – 59,6%. Відповідно зменшувалась частка сільскогосподарських підприємств: продукція рослинництва у 1999р. становила 51,7%, у 2000р. – 47,6%, тваринництва – відповідно 33,2% і 26,9%.

Таблица 1.

Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства у Вінницькій області у всіх категоріях господарств.

Показник	1990	1995	2000	2000, % до 1990 1995
Валова продукція сільського гос- подарства усіх категорій господарств у порівняльних цінах 1996р., млн.грн.	2957,0	1987,3	1554,1	52,6 78,2
У тому числі: рослинництва	1647,7	1208,2	1009,8	61,3 83,6
тваринництва	1309,3	779,1	544,3	41,6 69,9
Місце області у виробництві ва- лової продукції сільського гос- подарства України	1	2	1	- -
У тому числі: рослинництва	1	1	-	- -
тваринництва	5	2	-	- -
Виробництво валової продукції сільського господарства на душу населення, грн	1540	1055	860,0	55,8 81,5
Місце області у виробництві валової продукції сільського господарства на душу населення в Україні	2	2	1	- -
П итома вага у виробництві валової продукції сільського господарства України	6,1	6,3	6,03	- -
У тому числі: рослинництва	6,8	6,7	6,5	- -
тваринництва	5,4	5,7	5,3	- -

Однією з важливих причин зниження показників економічної ефективності підприємств сільського господарств є відсутність господарського механізму в його організації, а також непомірно висока вартість услуг. Надзвичайно великий негативний вплив має зменшення виробництва, а отже, й пропозицій промислових засобів виробництва і предметів праці.

Житомирська область.

Область є важливим і невід ємним складовим елементом господарського комплексу країни. Вона створює 1,9% валової доданної вартості, виробляє 1,0% промислової та 3,8% сільськогосподарського продукції країни.

Житомирська область є досить значним аграрним регіоном України. Займаючи 4,1% сільськогосподарських угідь держави, вона виробляє 3,8% продукці. сільського господарства України.

Високій рівень розвитку сільськогосподарського виробництва район обумовлений двома основними чинниками: сприятливими грунтово-кліматичними умовами лісостепової частини і великою кількостю сільського населення. На розвиток галузей сільськогосподарського виробництва значною мірою впливає структура земельних ресурсів.

Основною галуззю землеродства є зернове господарство, а головною культурою – озима пшениця, що вирощується переважно в лісостеповій зоні. На Поліссі серед зернових переважають посіви жита, ячменю, гречки. Високого рівня розвитку досягло виробництво технічних культур. Найбільш пошириними тут є цукровий буряк, льон-довгунець, хміль. Розвинуте також овочівництво і садівництво.

Значна питома вага сіножатей і пасовищу структуріугідь забеспечує розвиток твариництва. Основними його галузями є скотарство, свинарство і птахівництво, скотарство, молочно-м’ясного напряму розвивається на базі кормів польового виробництва, відходів буряківництва і цукрової промисловості, природних сіножатей та пасовищ. За поголів’ям великої рогатої худоби (524,6 тис.) область займає четверте місце в Україні. Свинарство найбільш поширене в Лісостепу. Розвивається також кролівництво, птахівництво, вівчарство, рибництво, бджільництво.

Проте в останні роки спостерігались негативні тенденції у розвитку та функціонуванні сільського господарства. Про це свідчать показники виробництва основних видів продукції рослиництва і твариництва в Житомирській області протягом 1999-2000рр. ( табл.2)

Таблица 2

Виробництво основниї видів продукції рослинництва і тваринництва в Житомирській області.

В иди продукції	1990	1995	2000	2000 %, до 1990 1995
Зерно, тис.тонн	1352	1110	721	53,3 65,0
Цукрові буряки, тис. тонн	1300	975	388	29,8 39,8
Картопля, тис. тонн	1021	846	1065	104,3 125,9
Овочі, тис. тонн	149	203	194	130,2 95,6
М’ясо в збійній вазі, тис.тонн	159	87	64	40,3 73,6
Молоко, тис. тонн	1124	862	656	58,4 76,1
Яйця, млн. штук	385	271	271	70,4 100,

Тенденція до зміншення обсягів виробництва сільськогосподарської продуції спостерігається майже по всіх її видах. Найгірше становище з вирощуванням цукрових буряків, де виробництво продуції за останні 10 років знизилось більше, ніж у 3, а порівняно з 1995р. – у 2,5 рази.

Найкраща динаміка виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва спостерігається у вирощуванні овочів, де в 2000. в порявняно з 1990 р. навіть відбувся ріст на 30,2%, та яець. Це зумовлено високим рівнем споживчого попиту на названі види продукції, що сприяло меншим коливанням їх виробництва (табл.2)

Київська область.

Область складається з 25 адміністратівних районів, 25 міст, у тому числі 11 обласного підпорядкування, 29 селищ міського типу і 1194 сільських населенних пунктів.

Агропромисловий комплекс області являє собою міжгалузеве териториально-виробниче утворення, що охоплює такі сфери виробництва, як сільске господарство, харчову і переробну промисловість та сферу виробничого обслуговування основних його галузей. На функкціонування всіх елементів АПК істотний вплив здійснюють природне середовище, рівень господарського освоєння території, потреби населення в продуктах харчування, особливості розселення, забеспеченність трудовими ресурсами й інші фактори.

Сучасні ринкові перетворення в АПК покликані модифікувати функціонально-териториальну структуру АПК Київської області. Цей процесс в першу чергу пов язанний зі зміною форми власності на землю та засоби виробництва.

Серед агропромислових спеціалізованних рослинницько-промислових комплексів у межах області сформувалисися буряко-цукровий, плодоовочеконсервний, льонопромисловий і зернопромисловий. У тваринництві основне значення належить м ясо-,молоко- та птахопромисловому коплексам.

Основою зернопромислового комплексу є зернове господарство, головними зерновими культурами є озима і яра пшениця, жито, ячмінь, просо, соняшник.

Обсяги виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в області наведені в таблиці 3.

Цукробуряковий комплекс має завершену структуру і представлений бурякосіянням, виробництвом буряків, їх транспортуванням й збереганням та виробництвом цукру. За валовим збором. цукрових буряків область є безперечним лідером в Україні.

Таблиця 3

Виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва в області.

В ид продукції	1990	1995	2000	2000, % до 1990 1995
Зернові культури, тис. тонн	2112	1544	1431	67,7 92,7
Цукрові буряки,тис.тонн	3261	2565	1216	37,3 47,4
Соняшник на зерно, тис. тонн	6	8	25	зросло у зросло у 4,2 рази 3,1 рази
Овочі, тис. тонн	464	381	295	63,6 77,4
Картопля, тис. тонн	1102	1236	1351	122,6 109,3
М’ясо у забійній вазі, тис. тонн	265	171	116	43,8 67,8
Молоко, тис. тонн	1592	1010	679	42,6 67,2
Яйця, млн.штук	1456	975	787	54,0 80,7

Чернігівська область.

Область є складовою частиною господарського комплексу держави і виробляє 1,5% її промислової продуції, займаючи за цим показником 18 місце в Україні. В загальнодержавному територіальному поділі прці Чернігівщина виділяється видобуткомнафти, та виробництва шпалер, кордових тканин, хімічних волокон і ниток, вовняних тканин льоноволокна, окремих видів продукції харчової промисловості. Тобто, місце регіону в загальнодержавному територіальному поділі праці визначають його провідні галузі господарства, а саме легка промисловість, машинобудівний та агропромисловий комплекси, Крім цього, в оласті набули розвитку деякі галузі хімічної, лісової, деревообробної та целюлозно-промислової промисловості.

Розвиток АПК Чернігівської області обумовлюють, в першу чергу, природні фактори, а саме: агроклімтичні, грунтові та водні ресурси. Рівнинний рельєф, достання кількість вологи і тепла, грунти з середньою й високою природною родючістю сприяють вирощування різноманітних сільськогосподарських культур помірної зони, розвитку всіх головних галузей тваринництва.

Важливою ланкою АПК області є спеціалізовані рослинницько-промислові комплекси, які поєднуть виробництво і переробку сільськогосподарських культур. Найповнішими в області є зернопромисловий, буряківницький, льонопромисловий, картоплекрохмальноспиртовий і плодоовочеіий комплекси. Основу зернопромислового комплексу складає зернове господарство, головні зернові культури -–озима і яра пшениця, жито, ячмінь, просо, гречка, горох.

Також важливим є картоплекрохмальноспиртовий комплекс. У 2000 році виробництво картоплі в області склало 1471,1 тис.тонн, що становить 7,4% в Україні. Переробна ланка комплексу представлена підприємствами двох профілів – спиртовими і крохмальними.

В області виділяються дві агропромислові зони, відмінні між собою агрокліматичними та іншими прородними умовами – поліська і лесостепова. Ці чинники впливають на їх виробничу спеціалізацію.

Таблиця 4.

Виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва в області.

В ид продукції	1990	1995	2000	2000, % до 1990 1995
Зерно, тис. тонн	1737	1249	832,3	47,9 66,6
Цукрові буряки, тис. тн	1045	747	341,3	32,7 45,7
Соняшник, тис. тонн	2,2	2,4	6,7	304,5 279,2
Овочі, тис. тонн	176	206	174,9	99,4 84,9
М’ясо в забійній вазі, тис.тонн	189	109	65	34,4 59,6
Молоко, тис. тонн	1255	869	601	47,9 69,1
Яйця, млн. шт.	483	313	339	70,2 108,3
Вовна, тонн	271	33	-	- -

Черкаська область.

Черкаська область розташована в центральній частини України у бесейні середньої течії Дніпра.

Розвиток агропромислового комплексу Черкаської області обумовлений наявністю сприятливих агрокліматичних та водних ресурсів, рівнем господарського освоєння території, потреб населення в продуктах харчування, забеспечення трудовими ресурсами, розвитку ринкової інфраструктури області, впровадженням ринкових механізмів господарювання, найково-технічного прогресу. Черкаська область розташована в центральній частині України і має високопродуктивні земельні ресурси (90% земель оцінюються 70-96 балами за 100 – бальною шкалою).

АПК області охоплює сировину, переробну та обслуговуючу ланки. Період економічного спаду в країні позначився і на АПК Черкаської області. Аналіз динаміки виробництва сільськогосподарської продукції на останні 10 років свідчить про значне його скорочення – майже в 2 рази. Збитковою стала абсолютна більшість видів сільськогосподарської продукції суспільного сектора.

Територія Черкащіни в господарському відношенні характеризується високим ступенем освоєння. Із загальної площі області 74,5% припадає на сільськогосподарські угіддя (1456,4 тис.га), в структурі яких 87,9% складає рілля (1279,9 тис.га). Якщо загалом в Україні у 200р. забеспеченність однієї людини сільськогосподарськими угіддями становила 0,85 га , а ріллею – 0,66, то в області – відповідно 1,02 і 0,89 га.

В АПК виділяються спеціалізовані рослинницько-промислові комплекси, найтиповішими з яких є: буряковоцукровий, плодоовоче-консервний, олійно-жировий, конопле-, м’ясо-, і молокопромисловий.

Серед технічних культур переважають цукрові буряки, вирощують також соняшник, ефіроолійні культури, коноплю; серед кормових – кукурудза на силос, кормові буряки. Традіційними галузями для Черкащини є садівництво, овочівництво, зокрема тепличне в Черкасах та Умані. Серед галузей тваринництва важливе місце займає скотарство молочно-м’ясного напряму, а також свинарство, вівчарство, птахівництво.

Таблиця 5.

Виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва в області.

В ид продукції	1990	1995	2000	2000, % до 1990 1995
Зернові культури, тис. тонн	2375	1674	1594,1	67,7 95,2
Цукрові буряки,тис.тонн	4097	2634	859,7	21,0 32,6
Соняшник на зерно, тис. тонн	81,5	85,5	107,3	131,6 125,5
Овочі, тис. тонн	321	253	344,2	107,2 136,0
Картопля, тис. тонн	735	708	940,2	127,9 132,8
М’ясо у забійній вазі, тис. тонн	195	96	74	37,9 77,1
Молоко, тис. тонн	1010	727	499	49,4 68,6
Яйця, млн.штук	561	284	379	67,5 133,4

На основі результатів економічної діяльності підприємст АПК області можна виділити певні позитивні зміни, які полягають в здійсненні подальшого реформування відносин власності ( на почато 2001 року в області зараєстровано 554 селянські господарства). створенні інтегрованих сільськогосподарських підприємств (три – по виробництву м’яса та два – по виробництву, переробці, заготівлі та реалізації продукції). Особлива увага надавалася розвиткові рослинництва, для чого розроблені цільові та науково-технічні програми, змінена структура посівних площ у напрямі збільшення їх під високоліквідними культурами.