Питання 1. Поняття, сутність лідерства та влади. Теорії лідерства. Лідер і керівник: розмежування понять. Типи лідерства

• Лідерство – це соціально-психологічний процес в колективі чи групі, побудований на впливі особистого авторитету людини на поведінку всіх членів колективу.

• Лідерство – провідне положення окремої особистості чи соціальної групи, зумовлене більш ефективними результатами діяльності.

• Лідерство (англ. leader — провідник, ведучий, керівник) виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, «вдихнути» в них необхідну для цього енергію.

• Лідерство – стосунки домінування і підпорядкування, впливу і спрямування в системі міжособистісних стосунків у групі.

• Лідерство – це питання сили впливу, що залежить від співвідношення особистих якостей лідера з якостями тих, на кого він хоче вплинути.

• В основі процесу лідерства лежить здатність лідерів притягувати до себе людей, несвідомо викликати почуття захоплення і любові.

• Невід'ємною властивістю лідера є наявність послідовників.

Влада — слово, що використовується в українській мові для назви кількох різних але взаємопов'язаних понять:

• Право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або кимось.

• Політичне панування, політичний устрій.

• Керівні державні органи, уряд чи особи що мають владні повноваження.

В англійській мові влада (power) означає не лише владу, але й силу, енергію і навіть електричний струм. Для англомовних дослідників цілком природним є розгляд влади саме як сили, дії, поштовху.

Влада:

• є певним типом поведінки, заснованим на можливості зміни поведінки інших людей;

• спосіб самоорганізації людської спільноти, заснований на розподілі функцій управління і виконання;

• це досягнення певних цілей, отримання запланованих результатів;

•  особливі стосунки між керівником і підлеглим в управлінні, де влада розглядається як безособова властивість будь-якої соціальної системи;

•  впливу одних на інших

• Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей.

• Цицерон установив таке розрізнення: «Potestas in populo, auctoritas in senatu» («Влада — в народу, владні повноваження — в сенату»); слід зазначити, що поняття влади римляни старанно відмежовували від інших понять, таких як владні повноваження, примус, сила і насильство.

Теорії лідерства:

1. Теорія "соціального обміну" Дж. Хоманса. Згідно теорії, соціальні відносини – це постійний процес обміну. Чим значуща цінність внеску індивіда в загальні результати, тим вищий його груповий статус (визнання лідерства), який виступає як своєрідна винагорода зі сторони групи.

2. Теорія людських ролей (Р.Бейлс) розглядає ролі "професіонала" лідера, орієнтованого на вирішення ділових проблем, і "соціально-емоційного фахівця", який вирішує проблеми людських стосунків.

3. Харизматична концепція – лідерство послане окремими видатними особами як деяка благодать ("харизма"). Приклади такого лідерства – Наполеон, Лінкольн, Уїнстон Черчіль.

Харизма (грец. – милість, божий дар, благодать) – це наділення особистості властивостями, що викликають поклоніння перед нею і беззаперечну віру в її можливості.

Характеристики харизматичних особистостей: показна зовнішність, добрі риторичні здібності, незалежність характеру, гідна і впевнена манера триматися.

У реальному житті харизматичність лідера викликає добровільне визнання його винятковості, що зумовлює безперечне підкорення, наслідування його дій і поведінки в цілому.

Теорії лідерства:

4.Прибічники інтерактивної теорії вважають, що лідером може стати будь-яка людина, яка займає відповідне місце в системі міжособистісних стосунків.

5. Синтетична (або комплексна) теорія розглядає лідерство як процес організації міжособистісних стосунків у групі, а феномен лідерства розглядається в контексті спільної групової діяльності.

6. Ситуативна теорія. Цей підхід є загальновизнаним. Він визначає лідерство як продукт ситуації. Вимоги ситуації диктують вибір адекватних засобів і прийомів поведінки, відповідної комбінації особистісних рис, здатних максимально враховувати можливі зміни у її розвитку.

Психоаналітики виділили десять типів лідерства:

• “Соверен”

• “Вожак”

• “Тиран”

• “Організатор”

• “Спокусник”

• “Герой”

• “Дурний приклад”

• “Кумир”

• “Вигнанець”

• “Козел-відбувайло”)

Виділяють такі розбіжності між лідером і керівником:

• керівник звичайно призначається офіційно, а лідер висувається стихійно;

• керівникові надаються законом певні права й обов’язки, а лідер може їх не мати;

• керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані;

• керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному внутрішньо-груповими стосунками;

• керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі;

• висунення лідера в більшій мірі залежить від настрою групи, в той час як керівництво – явище стабільне;

• сфері дій лідера – в основному мала група; поле діяльності керівника ширше, оскільки він представляє трудовий колектив в більш широкій соціальній системі.

У західній науці виокремлюють такі відмінні ознаки лідерів і керівників:

• керівник — високоосвічений спеціаліст з великим досвідом, постійно підвищує свій професійний і науковий рівень, а лідер здебільшого не намагається зберегти систему, може нехтувати правилами управлінської ієрархії;

• керівники добре розуміють особливості системи з її правилами і процедурами, які вони розробляють у будь-якій формі (формальній і неформальній) і забезпечують їх застосування в стандартній системі. Лідер вважає, що простота — головний принцип успіхів;

• керівники є прихильниками кількісних, а не якісних показників, їхня увага сконцентрована переважно на короткочасних досягненнях. Лідери часто не передбачувані, винахідливі;

• керівник шукає сумлінних виконавців, а лідер — однодумців;

• керівники не вибачають помилок ні собі, ні іншим, а лідери переважно визнають свої помилки і не бояться відкрито вживати необхідних заходів для їх виправлення;

• керівники вважають, що підлеглі навіть з високою компетенцією неспроможні виконувати роботу без контролю і вказівок зверху. В основі роботи лідера — принцип рівності;

• керівники намагаються створити собі позитивний імідж, хоча це не можливо через конфліктну природу відносин між керівником і підлеглими. Лідери цінують повагу колег, наділені репутацією людини з високою етикою, з повагою ставляться до працівників, захищають їх інтереси.

Типи лідерів (Л.І.Уманський):

• лідер-організатор,

• лідер-ініціатор,

• лідер-умілець,

• лідер-емоційного протягування.

Особистісні риси лідера: впевненість у собі; енергійність; творчий підхід до справ; здатність розуміти і впливати на людей; управлінські здібності; чесність; емоційна стійкість.

Можливі ситуації:

• Лідер і керівник – різні особи, які не знаходять спільних точок взаємодії (не в одному "запрягу"). Ця ситуація не сприятиме успішній діяльності групи і гармонізації міжособистісних стосунків.

• Лідер і керівник – різні особи, які на основі самоповаги і компромісів знаходять точки взаємодії. Така група може працювати успішно, і в ній пануватиме певний "дух" змагання і суперництва. Якщо група виконуватиме роль третьої сили, тобто буфера між лідером і керівником, то висловлюючись фігурально, "цей корабель не затоне, а плистиме вперед".

• Лідер і керівник – одна і та сама особа. В цьому випадку група працюватиме як єдина команда, віддана своєму капітанові, тобто найефективніше з погляду діяльності і найбільш гармонійно з погляду людських стосунків.