Питання 2. Формування якостей керівника. Портрет якостей ефективного керівника.

Тип керівника формується під впливом таких основних чинників:

• політичної системи (тоталітарна, авторитарна, демократична);

• виробничих відносин, які залежать від способу господарювання;

• загальнолюдських цінностей і цінностей певного суспільства. Сюди можна віднести релігію, традиції, “неписані закони” тощо;

• психофізіологічної природи людини (інтелект, склад розуму, умонастрій), яка зумовлена самим способом існування індивіда як частки природної системи;

• національним менталітетом.

Якості і риси керівника, що досягає успіху

• Психологічні – прагнення до лідерства, здатність здійснювати керівництво; сильні вольові якості; готовність до розумного ризику; прагнення до успіху, честолюбство; здатність до домінування в екстремальних умовах; комбінаторно-прогностичний тип мислення (варіантність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогностичність); стійкість проти стресу; швидка пристосованість до нових умов.

• Інтелектуальні – прагнення до постійного самовдосконалення; схильність до сприйняття нових ідей і досягнень, здатність відрізнити їх від ілюзорних; широта мислення; мистецтво швидко опрацьовувати інформацію і приймати рішення; здатність до самоаналізу; вміння розуміти, приймати і використовувати корисну думку, протилежну власній; психологічна освіта.

• Професійні - вміння ефективно використовувати досягнення прогресу; глибоке знання особливостей функціонування ринкової економіки; здатність віднаходити резерви людського чинника на підприємстві; вміння заохочувати персонал до роботи і справедливо критикувати; мистецтво приймати нестандартні рішення; вміння ефективно розподіляти завдання і виділяти час; діловитість. Постійний вияв ініціативи.

• Соціальні – вміння враховувати наслідки рішень; схильність керуватися принципами соціальної справедливості; мистецтво попереджати і розв’язувати конфлікти; вміння підтримувати стосунки з людьми; тактовність і ввічливість, переважання демократичності в стосунках з людьми; вміння брати на себе відповідальність; виконання правил організації; вміння заохочувати персонал до відвертості.

Вимоги до особистості керівника державної установи

3.Стилі керівництва. Причини неуспішного керівництва.

Слово "стиль" грецького походження. Спочатку воно означало стержень для писання на восковій дошці, а пізніше вживалося в значенні "почерку".

Відповідно можна вважати, що стиль керівництва – свого роду "почерк" в діях менеджера.

Стиль керівництва ‑ типовий вид поведінки керівника у відношенні з підлеглими в процесі досягнення поставленої мети.

Стиль керівництва – індивідуально-типові характеристики стійкої системи методів, способів, прийомів дії керівника на колектив з метою виконання організаційних завдань і управлінських функцій.

Стиль керівництва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, які обумовлені специфікою завдань, поставлених перед підприємством/установою, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом їх посадових повноважень, особистими якостями всіх членів колективу.

Підходи до вивчення стилю керівництва:

• Поведінкові теорії, що розглядають проблему з позиції поведінки керівника, що прагне ефективно організувати діяльність підлеглих йому працівників.

• Ситуаційні теорії - досліджують стиль керівництва в контексті ряду ситуаційних чинників. До таких чинників відносяться ясність і характер завдання, об'єм інформації, що є у керівника, особисті якості підлеглих, наявність профспілки і тому подібне.

Основні чинники, що характеризують стиль керівництва:

• Вимоги, що висуваються до керівників відносно їх компетентності, ділових якостей, відповідальності, особистих якостей, моральності, характеру, темпераменту тощо;

• Оточення підприємства/установи - технологічний рівень, форма організації праці, забезпеченість матеріальними ресурсами і тому подібне;

• Специфіка системи - її цілі і завдання, управлінські структури і технологія управління, функції керівника;

• Особливості керованого колективу - його структура і рівень підготовленості, характер взаємин, що склалися в ньому, його традиції і цінності;

• Стиль роботи визначає не лише діяльність керівника, а безпосередньо позначається на всіх сторонах діяльності системи і безпосередньо на підлеглих.

Класифікація стилів керівництва

• Одновимірні стилі керівництва;

• Багатомірні стилі керівництва;

• Додаткові стилі керівництва.

Одновимірні стилі керівництватилі

• До « одновимірних» (обумовлених одним фактором,) відносяться: авторитарний, демократичний і ліберальний стиль.

• Концептуальною основою авторитарного стилю управління і його "експлуататорського" і "доброзичливого" різновидів є "Теорія X і Y " Дугласа Мак-Грегора.

Схема 1. "Теорія X і Y " Дугласа Мак-Грегора

• Теорія Х"

- Люди спочатку не люблять працювати і при будь-якій можливості уникають роботи.

- У людей немає честолюбства, вони бояться відповідальності і вважають за краще, аби ними керували. Більш всього люди хочуть захищеності.

- Аби змусити людей трудиться, необхідні примушення, контроль і загроза покарання.

• Теорія Y"

- Праця - процес природний. Якщо умови сприятливі, то люди прагнуть узяти на себе відповідальність за роботу.

- Якщо люди усвідомили цілі, то вони використовують самоврядність і самоконтроль, і отримують винагороду за досягнення мети.

- Здібність до творчого рішення проблем зустрічається досить часто, а інтелектуальний потенціал середньої людини використовується лише частково.

Стилі керівництва за К. Левіним

Діяльність автократичного керівника підпорядкована перш за все організаційним завданням і що люди, для нього мають другорядне значення.

І навпаки, для демократичного лідера на першому місці стоять люди, працівники, чию взаємодію він перш за все і прагне організувати.

Авторитарний, демократичний і ліберальний стилі керування не мають між собою якогось непереборного бар'єру, і на ділі плавно переходять один в одного, утворюючи безперервний ланцюг, що видно на схемі .

Авторитарний стиль керівництва		Демократичний стиль керівництва			Ліберальний стиль керівництва
Эксплуата-торский	благожела-тельний	консульта-тивний	партисипативний	Либеральний		демократичний

Місце розташування керівника-автократа при проведенні ділових переговорів

Керівник

Місце розташування керівника-демократа при проведенні ділових переговорів

Керівник

	Авторитарний	Демократичний	Ліберальний
Спосіб ухвалення рішень	Одноосібне вирішення питань	На основі консультацій зверху або думки групи		На основі вказівок
Спосіб доведення рішень до виконавця	Наказ, розпорядження, команда	Пропозиція	Прохання, упрошування
Розподіл відповідальності	Повністю в руках керівника	Відповідно до повноважень	Повністю в руках виконавця
Відношення до ініціативи підлеглих	допускається	Заохочується і використовується	Повністю передається підпорядкованим
Принципи підбору кадрів	Позбавлення від сильних конкурентів	Орієнтація на ділових, знаючих співробітників і їх допомогу в кар'єрі	-

Таблиця 1. Характеристика "одновимірних" стилів керівництва

	Авторитарний	Демократичний	Ліберальний
Відношення до знань	Вважає, що все сам знає	Постійно вчиться і вимагає того ж від підлеглих	Байдуже
Відношення до спілкування	Негативне, тримує дистанцію	Позитивне, активно йде на контакти	Ініціативи не проявляє
Відношення до підлеглих	В залежності від настрою, нерівне	Рівне, доброзичливе, вимогливою	М'яке, невимогливе
Відношення до дисципліни	Жорстке, формальне	Розумне	М'яке, формальне
Відношення до стимулювання	Покарання з рідким заохоченням	Заохочення з рідким покаранням	Немає чіткої орієнтації

Багатомірні стилі керівництва

• Спочатку склалася ідея "двовимірного" стилю керування, що ґрунтується на двох підходах, один з яких орієнтується на створення в колективі сприятливого морально-психологічного клімату, налагодження людських відносин, а інший — на створення належних організаційних і технічних умов, за яких особа в повній мірі розкриє свої здібності.

Додаткові стилі керівництва:

• Патерналізм - характеризується сукупністю високого рівня турботи про організацію/установу з високим рівнем турботи про людей, доповнюючи його.

* Опортунізм - дія керівника-опортуніста здійснюється за "тактичними" причинами і є засобом для досягнення особистого успіху.

* Фасадизм - має місце, коли потрібно показати зовнішню сторону явищ і процесів (фасад).

Причини неуспішного керівництва

Аналізуючи діяльність менеджерів/керівників, вчені виділяють ряд помилок, які допускають управлінці в процесі керівництва людьми.  

Так, можна виділити наступних дві групи вчених, які досліджували дану проблематику:

• М.Х.Мескон, М.Альберт, Х.Хедоурі;

• Дейл Карнегі.

Перша група виділяє такі причини:

1. Бажання отримати більш високу платню і мати особистий комфорт.

2. Невдаха-керівник дуже боляче переживає відсутність символів своєї влади: робочого стола, кабінету, машини, секретаря, навідь таблички на дверях.

3. Керівник-невдаха піклується перш за все за свою особу.

4. Поганий керівник схильний до самоізоляції.

5. Керівник-невдаха ховає свою некомпетентність за пихою, бундючністю.

Інші причини невдалого керівництва людьми вказує Дейл Карнегі:

1. Невміння врахувати всі деталі в роботі підрозділу, колективу, організації.

2. Нездатність до виконання справи, яку здійснюють рядові члени організації.

3. Чекання на винагороду не за реалізацію знань, а за знання.

4. Боязнь конкуренції з боку виконавців.

5. Егоїзм керівника.

6. Нестриманість.

7. Авторитарність в управлінні.

8. Хизування знаннями.