Тема 14. Грошові системи

1. Вплив національних та історичних традицій на зміст елементів грошової системи.(Скакун)

2. Національно-державна обумовленість і призначення грошової системи.(Савіцький)

3. Неринкові та ринкові грошові системи.(Страхова)

4. Відкриті і закриті грошові системи.(Фанок)

5. Методи та інструменти регулювання грошової системи. (Філоненко)

6. Особливості процесу запровадження національної валюти в Україні: запровадження тимчасової валюти, паралельний обіг купоно-карбованця та рубля, процес стабілізації тимчасової валюти.(Біла)

7. Грошова система ЄС.(Василишина)

1. Вплив національних та історичних традицій на зміст елементів грошової системи (Скакун)

Грошова система у кожній країні складалася історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни. Вона є складником ринкового механізму і юридичне регулюється законами, встановленими державою. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обігу. Грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і розглядається як її складова. Центральний банк - це інституційний центр грошової системи. Йому належить вирішальна роль в організації та забезпеченні ефективного функціонування національної грошової системи. Основними елементами, що формують грошову систему усіх без винятку країн є: * назва грошової одиниці та її частин;* масштаб цін;* види грошових знаків, що мають законну платіжну силу;* валютний курс;* порядок та регламентація готівкового і безготівкового обігу грошей; * держанні органи (інституційні), що забезпечують регулювання грошового обігу та контроль за дотриманням чинного законодавства.Грошова одиниця встановлюється законодавством кожної країни з урахуванням історичних особливостей її розвитку та національних традицій. Так, зокрема, вчинила й Україна. Нову національну валюту рішенням Верховної Ради України у 1996 році названо гривня. Таку назву мала грошова одиниця Київської Русі -- високорозвиненої держави, яка існувала в Х-ХІ ст. на терені сучасної України Грошова одиниця.— один з атрибутів державності. На території країни вона слугує масштабом цін засобом виміру вартості та виразу цін товарів, і перебуває в обігу як законний платіжний засіб. Для зручності використання вона ділиться на дрібніші (десятинна чистота) частини. Приміром, 1 долар США = 100 центів, 1 гривня = 100 копійок.Грошові сурогати (від лат. surrogatus — поставлений замість іншого) 1) будь-які цінні папери у вигляді грошових знаків, які на відміну від державних (офіційних) грошових одиниць випущені в обіг не центральним банком і виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обороті; 2) те ж саме, що "квазігроші" (майже гроші), котрі можуть випускатися територіальними, місцевими органами влади чи адміністраціями підприємств для внутрішнього користування (у формі чеків, бонів, купонів, талонів в умовах фінансової кризи та інфляції). У більшості країн випуск і використання грошових сурогатів забороняється законом.Масштаб цін - це технічна функція грошей, спосіб вираження вартості (ціни) товарів у грошових одиницях. В епоху золотого стандарту вартість грошової одиниці (масштаб цін) визначалась законодавче, як фіксована державою вагова кількість монетарного металу (золота чи срібла) в грошовій одиниці. Наприклад, 1 російський рубль до 1913 р. = 0,774234 г. чистого золота, у США в 1900 р. 1 долар - 1,50463 г. чистого золота.Визначена у такий спосіб величина грошової одиниці була важливим елементом системи ціноутворення. Адже купівельна спроможність грошей не могла істотно відхилятися від вартості їх офіційного металевого вмісту. Вартість грошей була прив'язана до ціни па золото. Тому, змінюючи величину останнього, держава могла змінювати загальний рівень товарних цін.Нині, коли в обігу перебувають нерозмінні на золото кредитні гроші, фіксація державного металевого вмісту грошової одиниці втратила сенс і скасована в усіх країнах, а масштаб цін втратив форму вагового вмісту монетарного металу в грошовій одиниці. В сучасних умовах золотий вміст грошової одиниці офіційно не встановлюється, що символізує повну демонетизацію золота. Офіційний масштаб цін замінено фактичним, що стихійно складається під впливом кон'юнктури ринку та інфляційних процесів в економіці. Грошова одиниця е лічильною одиницею, тобто масштабом цій усіх товарів та використовується для порівняння вартостей товарів через їх ціни.

Види та купюрність грошових знаків визначає вищий законодавчий орган, який надає їм статус законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення. Всі інші платіжні засоби такого статусу не мають і взагалі не повинні надходити в обіг. Органи державного контролю ретельно стежать за тим, щоб не допустити використання грошових сурогатів чи фальшивих грошових знаків. Як правило, забороняється також використання в ролі платіжних засобів у межах країн іноземних грошових знаків, бо це ускладнює забезпечення національних грошей.Якщо ж чинне законодавство дозволяє обіг інших платіжних засобів, наприклад векселів, чеків, то воно визначає умови їх обігу, відповідальність емітентів цих засобів та механізм реалізації такої відповідальності. Держава не несе відповідальності за їх забезпечення.Право емісії грошових знаків та відповідальність за їх забезпечення закон покладає па певний державний орган. Сьогодні таким органом, як правило, є центральний банк країни. Випущені ним грошові знаки мають назву банківських білетів (банкнот}.Емісія скарбничих білетів використовується безпосередньо для покриття бюджетних видатків і допускається, як правило, в умовах глибокої кризи державних фінансів. Щоб зняти будь-які перепони щодо своєчасного та повного покриття бюджетних витрат, емісійне право надається безпосередньо державній скарбниці, яка вільно використовує це право в межах затвердженого бюджетного дефіциту. У цьому полягає перевага механізму скарбничої емісії як виду грошових знаків. Проте за цією перевагою криється велика загроза для всієї грошової системи. По-перше, вільне розпорядження емісійним доходом провокує урядові структури на нарощування бюджетних видатків. По-друге, скарбнича емісія не створює передумов для вилучення з обігу випущених грошових знаків, оскільки бюджетні видатки здійснюються безповоротно і неадекватно. Тому така емісія рано чи пізно неминуче призводить до інфляції.Емісія банківських білетів використовується для кредитування центральним банком комерційних банків та урядових структур. У першому випадку, емітовані банкноти спрямовуються в реальний сектор економіки, що створює матеріальні передумови для їх повернення до емітента внаслідок погашення позичок та для запобігання зайвого накопичення банкнот в обігу. В другому випадку, емітовані банкноти використовуються для покриття бюджетних випадків. Але оскільки урядові структури одержують ці банкноти від центрального банку на кредитних засадах, вони повинні так вести своє фінансове господарство, щоб повернути одержані кредити і не допустити осідання зайвої маси грошових знаків в обігу та їх знецінення. Однак даний механізм працюватиме успішно лише за умови, що уряд повертатиме центральному банку одержані позики. Якщо цього не буде, то емітовані центральним банком банкноти перетворяться, по суті, в звичайні скарбничі білети і неминуче знеціняться. Зараз в Україні проводиться емісія банківських білетів НБУ виключно на кредитній основі.Особливе місце в грошовій готівці посідає розмінна монета. За характером емісії вона належить до того самого виду грошових знаків, що й основна валюта. Розмінна монета відіграє допоміжну роль — забезпечує платежі на суми, менші від розміру прийнятої в країні грошової одиниці. Якщо величина грошової одиниці дуже мала, то потреба в розмінній монеті знижується або взагалі відпадає. Таке сталося в Україні в 1993 р., коли у зв'язку з гіпервисоким знеціненням карбованця дрібні платежі стали здійснюватися паперовими купюрами і монета зникла з обігу. Потреба в монеті з'явилася лише після збільшення масштабу цін у 100 тис. разів під час грошової реформи 1996 року. Якщо в країні встановлена велика грошова одиниця, то потреба в монеті зростає, оскільки збільшується питома вага платежів на суми, менші від розміру грошової одиниці. В таких країнах більша частка монети в загальній сумі готівки, що робить їхні грошові системи більш економічними, адже монети зношуються повільніше, ніж паперові банкноти. 3 цієї причини періодично випускаються монети в одну чи кілька грошових одиниць, які, власне, не є розмінними, а заміщають паперові купюри відповідного номіналу.Держава законодавче визначає не тільки вид грошових знаків, а й їхню купюрність. Правильно встановлена розмірність номіналів банкнот та розмінної монети, передусім, створює значні зручності учасникам грошового обігу. Крім того, за високої частки великих купюр досягається економія на друкуванні грошових знаків. Однак наявність великих купюр робить готівку вразливішою з погляду можливості фальшування, зручнішою для обслуговування незаконних, тіньових операцій. Тому, як правило, держави уникають випуску купюр надто великих номіналів.В Україні в обіг випускаються банківські білети номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 і 200 гривень, а також розмінна монета номіналом 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок і одна гривня.Валютний курс— співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни.Валютний курс гривні визначається НБУ на підставі щотижневих чотириразових торгів іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку НБУ з урахуванням курсів, що зафіксовані на Московській, Франкфуртській та Нью-Йоркській біржах, та з урахуванням показників курсів валют, що їх публікує газета "Файненшел Таймс" (Лондон). Залежно від соціально-політичного стану суспільства і розвитку ринкових відносин використовуються: фіксовані валютні курси, плаваючі системи валютних курсів і системи валютних коридорів. У країнах зі стабільною і розвиненою економікою переважно використовуються плаваючі системи валютних курсів. В Україні також сформувався плаваючий курс гривні.Порядок визначення режиму валютного курсу та проведення валютних операцій - надзвичайно важливий і ефективний елемент грошової системи. Він активно використовується для захисту і забезпечення сталості національної валюти.Важливим елементом грошової системи є регламентація готівкового та безготівкового грошового обігу, що включає визначення сфер функціонування готівкових та депозитних грошей; режим використання грошей на рахунках і касах банків; форми розрахунків; способи і порядок платежів тощо. Кожна держава покладає ці завдання на спеціальні органи регулювання грошового обігу та контролю за дотриманням законодавства з монетарних питань. В Україні таким органом є Національний банк України — фінансовий агент Уряду, що передбачено Конституцією та Законом "Про Національний банк України". Основу діяльності НБУ складають: * забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні; * розробка і реалізація грошово-кредитної політики та здійснення повсякденного контролю за її реалізацією; * стимулювання розвитку й зміцнення банківської системи України; * забезпечення ефективного та безперебійного функціонування розрахунків в інтересах вкладників і кредиторів тощо. Відносно усіх інших банків НБУ є монополістом у питаннях емісії національної валюти, кредитором останньої інстанції, забезпечує методичне керівництво банками, визначає порядок реєстрації й нагляду за діяльністю комерційних банків, здійснює інкасування, перевезення й зберігання резервів грошових знаків.До інших державних органів, що забезпечують регулювання грошового обігу відносяться: Кабінет Міністрів, Міністерство економіки, Міністерство фінансів та комерційні банки.