Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мише.docx
Скачиваний:
11
Добавлен:
21.07.2019
Размер:
129.74 Кб
Скачать

73

77

1.

Культура фахового мовлення

Особливості культури ділового мовлення

Складовою професійної діяльності особистості є ділове спілкування, у якому послуговуються офіційно-діловим стилем. Він потребує чіткого дотримання загальноприй­нятих літературних норм.

Офіційно-діловий стиль мовлення — функціональний стиль су­часної української літературної мови, яким послуговуються під час офіційного спілкування в державно-політичному, громадсько­му, економічному житті, законодавчій, адміністративно-господар­ській діяльностях.

Основною функцією офіційно-ділового стилю є повідомлення. Оскільки цей стиль мовлення вимагає певної форми при письмовому викладі змісту, то висло­влювання має характер документа.

Характерними ознаками офіційно-ділового стилю вва­жають документальність, стислість, чіткість, високу стан­дартизацію більшості висловів, сувору регламентацію тексту, офіційність.

Основним мовним засобом офіційно-ділового стилю мовлення є термін.

Термін (лат. Іегтіпиз — рубіж, межа) — слово або словосполу­чення, що позначає поняття певної галузі науки, техніки тощо.

У термінології багатьох галузей існують наближені до термінів слова — професіоналізми.

Професіоналізми (франц. ргоїеззіоппеї, від лат. ргоїеззіо — спе­ціальність) — слова, вживані групами осіб на позначення предме­тів і понять, які безпосередньо пов’язані з їхньою професійною діяльністю або родом занять.

їх можна згрупувати за сферою вживання: у мовленні вчителів, лікарів, спортсменів, рибалок тощо. На. відміну від термінів основною сферою функціонування професі- оналізмів є усне мовлення людей певної професії.

Основним видом офіційно-ділового стилю є документ.

Документ — засіб фіксації певним чином на спеціальному матері­алі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності та ро­зумової діяльності людини.

Будь-якому документу властиві такі характеристики: достовірність, переконливість, правильне оформлення, конкретність, змістовність пропозицій та вказівок. Його складають окремі елементи —реквізити.

Розрізняють такі підстилі офіційно-ділового стилю: дипломатичний, адміністративний, юрисдикційний, зако­нодавчий. У межах підстилів називають жанри (види): ін- формаційно-ознайомлювальні (інструкція, інформа­ція), власне інформаційні (записка, оголошення, за­прошення, лист), документальні (наказ, протокол, угода, заява).

Культура ділової мови передбачає володіння двома ви­дами норм: 1) текстовими, які регулюють закономірності побудови документа, розгортання його змістової схеми; 2) мовними, що встановлюють закономірності відбору мовного матеріалу для наповнення схеми документа.

Практичні завдання

  1. Прочитайте текст. Чи згодні Ви з висловленою думкою? Відпо­відь обґрунтуйте.

Сьогодні культура і мова виявилися об’єднаними в цари­ні духовних вартостей у кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності... Мовна не­грамотність, невміння написати елементарний текст, пере­класти його з української мови на російську і навпаки чомусь перестали сприйматися як пляма на службовому мундирі.

Мовна культура — це надійна опора у вираженні неза­лежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихован­ні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови пе­редбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спіл­кування, які характеризують загальну культуру нашого су­часника (В. Русанівський. Культура української мови).

  1. Погрупуйте слова, пов’язані з професіями менеджера, бухгал­тера, аудитора.

Менеджер — ...

Бухгалтер — ...

Аудитор — ...

Персонал, цифрові показники, облік, аудит, кредит, конфлікт, звітність, грошовий обіг, ієрархія, баланс, при­буток, менеджмент, достовірність, виручка, продукт, об’єктивність, турбота, недостача, аванс, надлишок, цілі, партнерство, інвентаризація, розрахункові операції, обчи­слювання, маркетинг, кадри, податок, ризик, відомість, дебет, взаємини, бартер, етика, звіт, кошти, позичка, на­рахування, персонал.

  1. Доберіть антоніми до синтаксичних конструкцій, які притаман­ні мовленню менеджера.

Зразок:

Зовнішня торгівля — внутрішня торгівля.

Брати в оренду — ...

Продаж продукції — ...

Приватна власність — ...

Прибутки підприємства — ...

Високорентабельне господарство — ...

Рентабельне господарство — ...

Максимальна кількість — ...

Зростання виробництва — ...

Зміцнювати зв’язки — ...

Організація фірми — ...

Економічне зростання — ...

Вивезення товарів — ...

Розширювати експорт — ...

Нестача сировини — ...

  1. З’ясуйте, чи відповідають назви термінів дефініціям. Якщо ні, доберіть правильне визначення.

  1. Аудит — це фізична особа, яка здійснює перевірку і несе остаточну відповідальність за неї.

  2. Експерт — це всі партнери, фахівці, задіяні в ауди­торській практиці фірми.

Професіоналізми (франц. ргоїеззіоппеї, від лат. ргоїеззіо — спе­ціальність) — слова, вживані групами осіб на позначення предме­тів і понять, які безпосередньо пов’язані з їхньою професійною діяльністю або родом занять.

їх можна згрупувати за сферою вживання: у мовленні вчителів, лікарів, спортсменів, рибалок тощо. На. відміну від термінів основною сферою функціонування професі- оналізмів є усне мовлення людей певної професії.

Основним видом офіційно-ділового стилю є документ.

Документзасіб фіксації певним чином на спеціальному матері­алі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та ро­зумової діяльності людини.

Будь-якому документу властиві такі характеристики: достовірність, переконливість, правильне оформлення, конкретність, змістовність пропозицій та вказівок. Його складають окремі елементи —реквізити.

Розрізняють такі підстилі офіційно-ділового стилю: дипломатичний, адміністративний, юрисдикційний, зако­нодавчий. У межах підстилів називають жанри (види): ін- формаційно-ознайомлювальні (інструкція, інформа­ція), власне інформаційні (записка, оголошення, за­прошення, лист), документальні (наказ, протокол, угода, заява).

Культура ділової мови передбачає володіння двома ви­дами норм: 1) текстовими, які регулюють закономірності побудови документа, розгортання його змістової схеми; 2) мовними, що встановлюють закономірності відбору мовного матеріалу для наповнення схеми документа.

Практичні завдання