Лекція
ПЕРЕХІДНІ ТА НЕПЕРЕХІДНІ ДІЄСЛОВА.
ГРАМАТИЧНА КАТЕГОРІЯ СТАНУ
План
Основи поділу дієслів на перехідні та неперехідні.
Поняття про дієслівну категорію стану.
Граматична категорія стану дієслова:
а) дієслова активного стану;
б) дієслова пасивного стану;
в) дієслова зворотно-середній;
г) дієслова, що знаходяться поза категорією стану, або дієслова нульового стану.
Література
Основна
Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови : Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; За ред. І. Вихованця. – К. : Унів. Вид-во “Пульсари”, 2004. – С.242 – 250.
Горпинич В.О. Морфологія української мови : Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В.О. Горпинич. – К. : ВЦ “Академія”, 2004, С.156 – 164, 182 – 191.
Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови / М.А. Жовтобрюх, Б.М.Кулик. – К. : Вища школа,1972. – С. 328 –334.
Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За ред. І.К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1969. – С.331 – 408.
Сучасна українська літературна мова /За ред. А.П. Грищенка. – К. : Вища школа,1993. – С.300– 309.
Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К. : Вища школа,1994. – С. 266 – 272.
Додаткова
Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови.Морфологія / О.К. Безпояско, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – С. 233 – 242.
Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови.- К.1993.-С.233-242.
Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови.- К., 1982.- С.112-114.
Волох О.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис.- С.132-135
Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія.-К., 1983.- С.171-179.
Мозгунов В.В. Статус перехідності / неперехідності в системі дієслівних значень ( на матеріалі взаємодії з видом і станом дієслова) // Лінгвістичні студії. Збірник наукових праць. Вип. 2.- Донецьк: ДонДУ, 1996.- С.104-115.
Смагленко Ф.П. Про дієслівну категорію стану та активні та пасивні конструкції речення // УМЛШ.- 1962.- № 3.
Основи поділу дієслів на перехідні та неперехідні
Семантика одних дієслів така, що вона актуалізується в реченні без назви об’єкта. Напр.: “Доки сонце зійде, роса очі виїсть”. У предикативній частині “Доки сонце зійде…” дія суб’єкта не направлена на об’єкт, а зосереджується в сфері суб’єкта, така дія не передбачає функціонально обов’язкового об’єкта, бо він їй не потрібний.
Семантика інших дієслів обов’язково пов’язується з об’єктом, дія від суб’єкта направлена на об’єкт, дієслово вимагає функціонально обов’язковий об’єкт. Напр.: “…роса очі виїсть”. Це обумовлюється валентність дієслова, яка охоплює всі без винятку дієслова.
На думку В.В. Мозгунова, “перехідність – це тип валентності дієслова; дієслова з лівобічною валентністю – неперехідні, а дієслова з правобічною валентністю з обов’язковим предикативним поширювачем у З.в. без прийменника – перехідні”.
За валентністю (здатністю до семантичної сполучуваності з іншими словами) дієслова поділяють на нуль валентні (світає, темніє, морозить), одновалентні (спить – хто?; існує – хто? або що?; куняє – хто?), двовалентні (читає – хто? що?; любить – хто? кого? або що?; хочеться – кому? чого?), тривалентні (ріже – хто? що? чим?), чотиривалентні (пише – хто? що? кому? чим?) тощо.
Одні дієслова поширюються додатком, а інші – не поширюються. Ця властивість семантики дієслів називається перехідністю – неперехідністю (за іншою термінологією – транзитивністю (від лат. transitivus – перехідний) – нетранзитивністю (від лат. Netransitivus – неперехідний).
Усі без винятку дієслова поділяються на перехідні та неперехідні. Поділ усіх дієслів на перехідні та неперехідні був проведений ще у праці “Историческая грамматика” Ф.І. Буслаєвим. “Перехідність, неперехідність, – пише Олександр Васильович Ісаченко у праці “Грамматическиий строй русского языка. Морфологія”, – це, насамперед, семантична властивість дієслова, що виявляється синтаксично в його здатності поєднуватися з об’єктом”.
Отже, категорія перехідності/неперехідності – це відношення дії, названої дієсловом, до об’єкта. Категорія перехідності/неперехідності складається із двох грамем (грамема перехідності, грамема неперехідності) і виражає здатність або нездатність керувати прямим додатком.
В.О.Горпинич у праці “Морфологія української мови”(1999) звертає увагу на те, що “за ознакою перехідності/неперехідності всі дієслова поділяються на дві групи:1) дієслова дії: гріти, писати, робити, читати; і 2) дієслова стану: горіти, синіти, сміятися, спати, сидіти, радіти. Однак чіткої межі тут провести не можна” (с.31).
Залежно від лексичного значення та від того, у якому відношенні перебувають дієслова з іншими частинами мови в реченні, вони бувають перехідними і неперехідними. Перехідність неперехідність виражається синтаксично: за наявністю чи відсутністю прямого додатка.
Перехідними називаються дієслова, які означають дію, що прямо і повністю переходить на об’єкт, граматично виражений:
формою іменника або займенника З.в. без прийменника (проспівати пісню, взяти зошит): “Хто переплив море, той знає горе”);
формою Р.в. іменника при запереченні (не виконав завдання, не приніс книги, не купив зошита; “У решеті не наносиш води”);
формою Р.в. із вказівкою на частину від цілого (що передає партитативне значення) (купити хліба, купити цукру, випити чаю; “На чужій землі заробиш хліба”);
Зазначимо, що за цими правилами визначається перехідність – неперехідність у шкільній граматиці.
формою З.в. іменника для назв неістот омонімічною з формою Р.в. іменника (позичив карбованець – карбованця, написав лист – листа).
Якщо дієслово-присудок стоїть у головній частині складнопідрядного речення з підрядним з’ясувальним . Напр.: Він сказав, що вивчить правила.
Якщо дієслово-присудок функціонує при прямій мові . Напр.: “Ой зозуленько ледача, – бджілка одказала. – Чи не гріх тобі казати, щоб і я гуляла” (О.Олесь). У всіх цих випадках додаток є прямим.
Виразною морфологічною ознакою перехідних дієслів є їх здатність утворювати пасивні дієприкметники: прочитати – прочитаний, підписати – підписаний, одержати – одержаний. Напр.: “Він не тільки не толочений, а й на тік не волочений”.
Неперехідними називаються дієслова, що означають дію , яка не переходить і не може переходити на об’єкт, який виконує функцію прямого додатка. Напр.:“Про землю піклуйся – золотим зерном милуйся”.
Чіткої межі між перехідними і перехідними дієсловами встановити не можна. Неперехідні відповідники до перехідних дієслів утворюються двома способами: синтаксичним і морфологічним.
Синтаксичний спосіб вираження неперехідності дієслів полягає в тому, що перехідне дієслово набуває здатності виступати у фразі без прямого додатка. Напр.:
Тьохнув пісню соловей у полі.
Тьохнув соловей у полі.
Отже, перехідне дієслово набуває здатності виступати в контексті без прямого додатка – це синтаксичний спосіб вираження неперехідності.
Між перехідними і неперехідними дієсловами існує семантико-словотворча співвідносність. Виокремимо формальні ознаки перехідності – неперехідності.
1. Неперехідні, як правило, творяться від перехідних за допомогою постфікса -ся: вітати товариша – вітатися з товаришем, вмивати обличчя – вмиватися, зустрічати друга – зустрічатися з другом, зустрічатися - зустрічати. Отже, морф -ся (-сь) є показником неперехідності. Напр.: “Навмивалися, накупалися, нагойдалися, нагулялися. Закричали, знялись і полинули, тільки пір’я на спогад покинули”(О.Олесь).
2. Морф -ува- є ознакою грамеми перехідності: малювати, розорювати, пояснювати, оцінювати. Але дієслова на -ува-(-юва-) можуть мати і значення неперехідності: лимарювати, базарювати, царювати.
3. Морф -і- є ознакою грамеми неперехідності: кипіти, кишіти, пашіти, синіти, біліти, золотіти.
Отже, дієслово є морфологічним словом, семантика якого визначає здатність/нездатність дії поширюватися/не поширюватися на об’єкт – конкретний предмет або істоту, ужиті у валентно зумовленій дієсловом об’єктній позиції, а також наявність словотворчих маркерів перехідності/неперехідності дають підстави кваліфікувати дієслівну категорію перехідності/неперехідності як морфолого-словотвірно-синтаксичну.