1. Визначення об’єкту та предмету «Регіональна економіка». Зв’язок ре з іншими дисциплінами.

Об’єкт регіональної економіки – територія, на якій розміщені населені пункти, виробничі об’єкти.Предмет регіональної економіки – це закони і закономірності виникнення, розвитку поселень і виробництва та їх пропорції по території.Курс вивчення регіональної економіки базується на основах економічної теорії, політекономії і тісно пов'язаний з дисциплінами, які формують фах випускників,а саме: «Державне управління»; «Макроекономіка»; «Мікроекономіка» та інші. Для повного засвоєння даної дисципліни необхідно також вивчити теорії відомих зарубіжних та українських економістів в галузі регіональної економіки, основи механізму регіонального управління, управління у сфері зовнішньоекономічних зв'язків регіонів, ознайомитись з думками вчених, керівників різних регіональних структур.

2. «Штандортні» моделі розміщення виробництва й.Г Тюнена, в. Лаунхарда…

У наші дні ідеальна модель Й. Тюнена приваблює не конкретним змістом, а методами побудови. Й. Тюнен одним з перших використав при вивченні проблем розміщення кількісні, математичні методи, у тому числі для дослідження просторових (територіальних) відносин, розкрив залежність функцій (спеціалізації) земельних ділянок від географічного положення, віддалі, сусідства. Робота Й. Тюнена — відправна точка для багатьох напрямків наукової думки не лише в аграрно-економічній науці. Свою теорію А. Вебер подавав як похідну від «вічної», або «чистої», науки, однаково придатної для будь-якого способу виробництва. Він у своїй «штандортній» теорії обмежується вивченням одного підприємства без урахування взаємовідносин і взаємозв'язків між усіма підприємствами, що беруть участь у процесі виробництва. На сучасному етапі дослідження проблем розміщення обмеженість методів аналізу А. Вебера є очевидною. А. Льош, на відміну від Й. Тюнена і А. Вебера, вперше в західній економічній науці розглядав теорію не тільки промислового «штандорта», а й сільського господарства, торгівлі, міст тощо. Саме А. Льош підняв теорію розміщення на макроекономічний рівень дослідження. Об'єктом його дослідження було як окреме підприємство, так і територіальна структура господарства. А. Льош прагнув поєднати досягнення вчення про «штандорт» з економічним районуванням. Питанням районування він присвятив цілий розділ своєї книги «Географічне розміщення господарства». В основу виділення районів було покладено ринковий простір. Теорія районування А. Льоша ґрунтувалася на припущенні про наявність широкої рівнини, на якій сировина розміщена більш або менш рівномірно

3. Теорія регіонального економ. розвитку Перру і Ізарда Ядро теорії влади Ф. Перру становить концепція асиметричних відносин між економічними одиницями. Згідно Перру, влада є не що інше, як вираз асиметричних відносин між людьми і групами в соціальному світі. Економічний світ Ф. Перру спочиває на нерівності як основоположному принципі господарського життя. Він вважав, що в соціально-економічній системі сучасного капіталістичного суспільства немає ніяких внутрішніх спонукань, які б штовхали її до встановлення рівності. Нерівність випливає з відмінностей в розмірах виробництва і капіталу, з різного ступеня інформованості партнерів, з приналежності до різних сфер господарства. Перру стверджував, що на сучасному етапі сформувалася домінуюча економіка, в її рамках змінюються суть і форми відносин між економічними суб'єктами. У реальності вже немає вільних виробництва і конкуренції, ряд найбільш сильних виробництв домінує, перетворюється на своєрідні «полюси росту»: їх вплив перетворює навколишній простір, робить його поляризованим. У поляризованому просторі деформуються економічні відносини, умови і параметри господарської діяльності: долається «агресивна» конкуренція, змінюються співвідношення між витратами, випуском і цінами, зростає ефективність. Виникаючі при цьому доцентрові сили залучать в сферу інтересів і діяльності «полюса» інших суб'єктів, примушують їх до співпраці на певних умовах. В результаті виникають відносно незалежні, представляють єдине ціле макроодиниці. [3] Французький економіст висунув тезу про те, що всередині макроодиниці змінюється природа і зміст конкуренції. З стихійної, агресивною, неорганізованої вона стає "колективної", перетворюється на "боротьбу - змагання"; зміна природи конкуренції впливає на весь механізм розподілу ресурсів, тобто - на рух капіталів усередині галузі і між галузями. У його основі лежить тепер не тільки прагнення забезпечити максимальну індивідуальну прибуток для кожного підприємства, а й максимальний прибуток для макроодиниці в цілому. А це означає, що норма прибутку в окремих підприємств не регулюється величиною їх власного капіталу.

4 .Концепція регіональної політики: класична теорія Дж. Кейнса і неокласична теорія регіонального розвитку М. Фрідмана.

Концепція Кейнса справила значний вплив на дальший розвиток економічної теорії та економічної політики. Ідеї Кейнса взяли на озброєння керівні органи капіталістичних країн. Особливо це сто­сується теорії національного доходу, теорії циклу, теорії зростання та інших аспектів макроекономіки. Саме теорія Кейнса поклала початок широкому втіленню в життя державного регулювання еко­номіки, опрацюванню конкретних методів і способів такого регу­лювання. Особливе місце кейнсіанство посіло в економічній теорії та прак­тиці США. Ще на початку 30-х р. Кейнс приїздив до США та озна­йомив зі своїми ідеями президента Ф. Рузвельта. Але тоді Рузвельт його не підтримав. Проте невдовзі становище змінилося і багато за­ходів, які проводилися у період «Нового курсу» було прямо «запо­зичено» в Кейнса: організація громадських робіт, фінансування державного будівництва важливих господарських об'єктів, курс на дефіцитне фінансування тощо. 1946 року у США було прийнято «За­кон про зайнятість», згідно з яким уряд було вповноважено вживати заходів для забезпечення планового розвитку економіки. Було перед­бачено створення таких економічних органів, як Рада економічних консультантів при президентові та Об'єднана економічна комісія конгресу. Нині кейнсіанство як теоретична система і як концепція еконо­мічної політики втратило колишню панівну роль і перебуває в опо­зиції до поширеної скрізь консервативної ортодоксії. Але воно жи­ве, модернізується, розвивається. Кейнсіанська школа створила систему категорій та взаємозв'язків, що без них сьогодні навряд чи можна уявити економічну теорію і економічну політику Заходу. На відміну від кейнсіанської доктрини, ключовим пунктом кількісної теорії грошей Фрідмана є положення, що попит на гроші (хоча і не обов'язково стабільний у номінальному вирахуванні) є стабільною функцією незначного числа змінних. Проведений ним аналіз історії розвитку грошової системи США через призму співвідношення між зміною грошової маси і цінами, а також змін у номінальному доході дозволив сформулювати чотири теоретичних постулати, що зводяться до такого:

Щоб домогтися стабільності цін, важливий неінфляційний ріст кількості грошей.

Економічний ріст досяжний як при зростаючих, так і при падаючих цінах за умови, що передбачуваний їхній ріст помірний і передбачуваний.

Відносини між змінами в кількості грошей і змінами перемінних величин, що впливають на них, залишаються незмінними, незважаючи на розходження в наслідках, що викликав ріст кількості грошей.

Головний канал впливу проходить через зміни в грошах до змін у доході, а не навпаки. Зміни росту грошової маси визначають зміни інтенсивності зростання номінальних доходів.

В області міжнародних відносин Фрідман виступає проти економічної допомоги США іншим країнам, вважаючи, що подібна допомога веде до посилення позицій уряду в порівнянні з приватним бізнесом і встановленню централізованого контролю з боку уряду над економікою, що скоріше заважає, ніж сприяє економічному розвиткові.