1. Нещасні випадки та їх розслідування

Нещасним випадком називається така травма, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві. За результатами розслідування складається акт за формою Н-1, в 6 примірниках. Час на розслідування звичайного нещасного випадку – 3 доби, групового – 10 днів, зі смертельним наслідком – від 10 діб до 1 місяця.

Розслідується нещасний випадок комісією в складі 3 осіб. Комісія призначається курівником підрозділу. Склад комісії: а) голова комісії – начальник відділу охорони праці; б) керівник підрозділу, де працює потерпілий; 3) член профкому або представник трудового колективу з охорони праці.

Акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий. Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх намічених у них заходів, але не менш як два роки.

За виробничий травматизм оплата 100%. При побутових травмах оплата 50-60%.

При складанні акта про нещасний випадок використовують класифікатор про нещасний випадок.

Нещасні випадки бувають:

1. Без втрати працездатності.

2. З тимчасовою втратою працездатності.

3. Із стійкою втратою працездатності.

4. Одиничні нещасні випадки.

5. Групові нещасні випадки, з 2ма та більш людьми.

6. Зі смертельним наслідком.

Якщо стався нещасний випадок зі смертельним наслідком, то керівник підприємства повинен негайно повідомити такі інстанції:

• Прокуратура;

• В вище стоячу керівну організацію;

• ЦК профспілки;

2. Методи аналізу травматизму

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення.

Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного] обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.