1…Конституційне право - провідна галузь права України. Провідна роль конституційного права України зумовлена такими чинниками: 1) предметом Кп є особливе коло ссуспільнихвідносин, що мають важливе значення для суспільства, держави і особи 2) КП дістало назву від латинського слово constitucio – конституція, яке означає встановлення, устрій. У сучасному розумінні конституція 0 це Основний Закон держави, що визначає основні засади організації суспільства,є основою правової системи держави. 3) КП закріпл.є основоположні принципи конституційоного ладу, визначає основні права і свободи людини і громадянина, встановлює принцип державно територіального устрою, засновує систему органів державної влади і місцевого мавоврядування та наділяє їх відповідною компетенцією. 4) КП регулює сам процес утворення права, визначає види правових актів і становить правову базу національного законодавтсваУкраїни.

5) КП базуючись на конституції України, закріплює принцип верховенства права, який означає, що Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії

Роль Конституційного права в системі права України. Конституція вносить системність у право, є ефективним, ситсемоутворюючим фактором правової системи, закріплює вихідні засади формування і дії національного права, наповнює так би мовити його своїм змістом, пронизує єдиними принципами та ідеями. Норми КП переливаються в норми інших галузей права, є їхнім джерелом. Місце і роль Кп визначається також характером його співвідношення з приватно-правовим та з іншими галузями публічного права. Вихідним тут є положення загальної теорії права про те, що ситема права ділиться на дві підсистеми: публічне право і приватне право. У межах цієї підсистеми права формується галузі законодавства: в рамках публічного права – конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове; в рамках приватного права – цивільне, сімейне, трудове та інші галузі законодавства. Роль Конституції полягає в тому, що вона забезпечує збалансованість публічних і приватних засад у праві насамперед тим, що закріплює багатоманітність власності, її статус і співвідношення між її видами, соціальну спрямованість держави. КП як право публічне. Виконує функцію соціального служіння. Зміст такої функції полягає в тому, що Кп визначає основи повновладдя Українського народу, зокрема політичні відносини у сфері організації і здійснення публічної влади. КП закріплюючи сисстему, принципи, організацію та діяльності судової влади, встановлює тим самим вихідні засади для кримінально-процесуального, цивільно-процесуального права та конституційного судочинства.

2…. Референдум – це голосування всього населення держави або певної частини її населення з метою вирішення найважливіших питань державного та суспільного життя. Брати участь в референдумі можуть особи, які досягли 18 років.

Залежно від певних ознак референдуми поділяються на ряд видів. Розрізняють імперативний і консультативний, конституційний і законодавчий, обов’язковий і факультативний референдуми.

Нормативний акт, ухвалений імперативним референдумом, набуває найвищої юридичної сили й не потребує затвердження ніякими іншими суб’єктами. Консультативний референдум ставить за мету виявлення точки зору населення з приводу якогось питання, яка не має обов’язкової юридичної сили для органів держави.

Конституційний референдум вирішує питання щодо прийняття Конституції чи внесення до неї поправок.

Обов’язковий референдум проводиться для вирішення питань, які, відповідно до Конституції, можуть бути розв’язані тільки шляхом референдуму.

Відповідно до ст. 73 Конституції обов’язкові референдуми мають призначатися Верховною Радою для вирішення питань щодо зміни території України або Президентом – для затвердження змін до розділів І, ІІ, ХІІІ Основного Закону.

Всеукраїнський референдум може призначатися Президентом України з народної ініціативи для вирішення якогось конкретного питання, якщо цього вимагають не менше як три мільйони громадян України, які мають право голосу.

Предметом всеукраїнського референдуму може бути:

– затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень;

– прийняття, зміна або скасування законів України чи їх окремих положень;

– прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів.

Предметом місцевого референдуму може бути:

– прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування;

– прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих і розпорядчих органів.

Даний закон визначає порядок призначення референдумів, їх підготовку, принципи участі громадян у референдумах, порядок голосування, визначення підсумків та інші питання.

Як і в багатьох інших державах, в Україні для прийняття законопроектів, що стосуються податків, бюджету чи амністії, проведення референдуму не допускається.

3… Конституційні відносини є результатом дії норм конституційного права, хоча це зовсім не значить, що такі відносини виникають безпосередньо з цих норм: основою їх виникнення є безпосередня практична діяльність суб’єктів конституційного права.

Конституційно-правовим відносинам властивий цілий ряд специфічних ознак, які відрізняють їх від відносин інших галузей права.

Найбільш характерними ознаками конституційно-правових відносин є такі особливості:

4. Це найбільш суттєві суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення влади народом країни.

5. Це різновид політико-правових відносин, оскільки предметом їх правового регулювання є політика, тобто та сфера життєдіяльності суспільства, яка зв’язана з державною владою, з боротьбою різних політичних партій, соціальних груп за завоювання і здійснення влади.

6. Їм властиве особливе коло суб’єктів, головною ознакою яких є реалізація державно-владних повноважень в основному шляхом нав’язування своєї волі.

7. Для них характерний особливий спосіб реалізації прав і обов’язків учасників відносин.

8. Особливістю конституційно-правових відносин є й те, що вони виникають і реалізуються у сфері власне державної діяльності як такої.

Види конституційно-правових відносин. Класифікація конституційно-правових відносин має і теоретичне, і практичне значення.

Найбільш поширеною є класифікація конституційно-правових відносин за їх суб’єктами. І це не випадково, оскільки суб’єкт – головна фігура в правовідносинах. Коло суб’єктів конституційного права визначається і закріплюється нормами цієї галузі. Розрізняють суб’єкти права і суб’єкти правовідносин.

Суб’єкт конституційного права – це встановлений конституційними нормами адресат (носій), який може мати юридичні права і нести відповідні обов’язки. Він має конституційно-правову правоздатність або деєздатність.

Суб’єкт конституційно-правових відносин – це володар конституційно-правової правоздатності, який реалізує її безпосередньо в даних відносинах.

4… Виборча система – це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб. Існує три моделі виборчих систем – мажоритарна, пропорційна та змішана.

В Україні в чергове змінилося виборче законодавство. Після того як 17 листопада ВР ухвалила в цілому  від 10 жовтня 2011 року "Про вибори народних депутатів", найближчі вибори до парламенту відбуватимуться за новою змішаною виборчою системою. Про її новизну можна говорити лише з певною мірою умовністю, адже до її зміни в 2004 році на пропорційну, парламентські вибори відбувались саме за змішаною виборчою системою.

Це вже четверта зміна виборчого законодавства в історії незалежності. Як показує практика, виборча система в Україні змінюється кожні 6-7 років.

Спробуємо розібратися, що ж таке "змішана виборча система" та які її загрози в Україні.

Змішана виборча система – система встановлення результатів виборів, яка передбачає поєднання в собі елементів мажоритарної та пропорційної систем.

Найбільш поширеним варіантом змішаної системи є рівне комбінування, 50 на 50, що передбачає обрання половини депутатів в одномандатних мажоритарних округах, а іншої – у багатомандатних виборчих округах по списках політичних партій.

Ця модель уже використовувалась в Україні, і в ті часи вона прийшла на зміну мажоритарній виборчій системі.

Незалежно від змін до українського виборчого законодавства, аргументи для цього залишаються незмінно тими ж – "зробити виборчий процес таким, щоб він якомога краще представляв інтереси суспільства в парламенті", "зробити його прозорим та ефективнішим".

На сьогоднішній день Україна перебуває в розпалі не тільки економічної, але й політичної кризи, де друга, на думку автора, є стимулятором першої. Вважаючи стабільне функціонування всіх гілок влади одним з головних критеріїв ефективного управління державою, слід зазначити, що ключові проблеми невідповідності даного критерію до українських реалій обертаються навколо функціонування українського парламенту. Опираючись на представницький статус та виборність цього органу, слід зробити висновок, що виборча система – це той фактор, який має створювати певне підґрунтя для визначення подальшого характеру функціонування парламенту (а відповідно і характеру його взаємодії з іншими органами системи управління). Враховуючи сучасне деструктивне положення українського парламенту в системі державних органів України, слід зазначити, що модернізація виборчої системи є одним з найактуальніших проблем реформування українського законодавства, яке б зіграло важливу роль в стабілізації політичного життя країни.

Історія становлення та характеристика сучасної виборчої системи в Україні. Основні недоліки

На думку автора, проаналізувавши розвиток та еволюцію виборчої системи, можна констатувати що вона поділяється на наступні 4 етапи:

1 – етап функціонування мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості в умовах тоталітарної політичної системи (закінчується у березні 1990 року).

2 – етап функціонування мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості в умовах атомізованої партійної системи, а саме системи крайнього плюралізму (1990 – вересень 1997 рр.).

3 – етап запровадження змішаної виборчої системи (розпочався у вересні 1997 року)

4 – запровадження пропорційної системи з закритими партійними списками ( 2006 – 2007рр).[2, с.4]

На сьогоднішній день в Україні діє пропорційна система з закритими партійними списками, яка, на думку автора, зруйнувала зміст представництва парламенту. Пояснюючи даний вислів слід закцентувати увагу на таких фактах:

По - перше сьогодні в українській Верховній Раді не представлені інтереси ні окремих соціальних прошарків населення, ні окремих територій. Їх місце в парламенті займають інтереси вузького кола людей – політичних партій, які прикриваючись авторитетом та популярністю лідера отримують місця в парламенті. Фактично цей недолік констатує грубе недотримання та спрощення ключових демократичних принципів.

По – друге формування закритих партійних списків відбувається в закритому режимі, що розриває взаємозв’язок виборців з кандидатами, що говорить про проходження до парламенту, за підтримки відомих політичних брендів, людей, які мають віддалене відношення до політичного процесу. Це ставить виборців у становище «виборів без вибору». Голосуючи за першу п’ ятірку виборчого списку, виборці не мають уявлення про майбутній депутатський склад фракції.

По – третє вищезгадана виборча система перетворює партії на «лідерські корпорації» з жорсткою партійною дисципліною. Такі партії мають мало спільного з західним розумінням суті і ролі партії в політичному процесі. [1, с. 3]

Усе вищезазначене автор систематизую у наступні наслідки недосконалості виборчої системи:

• Падіння кваліфікованості та зацікавленості депутатів у політичному процесі.

• Необ’єктивне формування парламентської коаліції(причина – закриті списки)

• Підвищення рівня авторитарності управління парламентськими фракціями.

• Неефективне функціонування парламенту.

Шляхи вирішення проблеми виборчої системи в Україні

На думку автора сьогодні зміна виборчої системи може відбутися в таких трьох напрямках: 1.Реформування пропорційної системи з закритими партійними списками. На думку автора даний напрямок не має сенсу, оскільки зберігає формат створення списків за партіями. Слід привести приклад одного з проектів цього напрямку. Степан Гавриш запропонував систему, де партії формували б списки, але кандидати розташовані були б за алфавітом, та закріплені за округами. До парламенту потрапляли б кандидати – лідери округів. Мінуси цієї системи полягають в неможливості проходження в певних округах окремих політичних сил (ПР на заході, БЮТ на сході) через партійну приналежність. Це тільки стимулюватиме розмови стосовно політичного розколу України.

5… Джерело права – це форма (спосіб) існування правових норм, яка перетворює право (як волю) в об’єктивовану реальність.

Джерел права. Це акти-документи, традиції, правові (в тому числі й конституційні) звичаї, правові прецеденти. У більшості випадків вони складають систему джерел права (відповідно – систему джерел галузі права). Все це повною мірою стосується й конституційного права, яке також має відповідну систему джерел.

Джерела конституційного права закріплюють найважливішу сферу політико-правових відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя. Це обумовлює багатство змісту таких джерел, оскільки народовладдя – надзвичайно складний комплекс економічних, політичних, соціальних, соціально-психологічних та інших відносин. Такі відносини виникають при безпосередній реалізації національного, державного та народного суверенітету народу. В таких джерелах втілюються основи конституційного ладу, взаємовідносини особи й держави, національного і адміністративно-територіального будівництва, побудови органів державної влади. Одна з особливостей джерел конституційного права полягає в тому, що значна їх частина має політичний характер. І це цілком природно, оскільки конституційне право – найбільш “політизована” галузь національної системи права.

Джерела конституційного права є результатом правотворчості державних органів та безпосереднього творення права самим народом. Причому така правотворчість має особливий характер, оскільки вона закріплює найбільш важливі відносини – відносини влади.

Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми.

І нарешті, варто мати на увазі, що більшість джерел конституційного права виходять за межі права: можна говорити про економічні джерела (наприклад, відносини власності), політичні (програми і платформи діяльності політичних партій, інші документи політичного характеру), соціальні (соціальна діяльність класів, соціальних груп, громадських об’єднань), соціально-психологічні (різноманітні психологічні установки, мораль).

У своїй сукупності джерела конституційного права утворюють надзвичайно складну як за структурою, так і за змістом динамічну систему, елементами якої є акти, що містять конституційно-правові норми. Множинність конституційних відносин та різноманітність їх об’єктів обумовлюють різні види правових приписів, а відтак – різноманітність видів джерел конституційного права.

6… Термін виборча система в науці конституційного права використовується в двох значеннях — широкому і вузькому.

У широкому значенні під виборчою системою розуміють систему суспільних відносин, які складаються в зв’язку з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування. Ці відносини регулюються конституційно-правовими нормами, які в сукупності утворюють конституційно-правовий інститут виборчого права.

Виборча система у вузькому значенні — це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб. При цьому виділяють три основних види виборчих систем, які відрізняються порядком встановлення результатів голосування:

Однією з найбільш дієвих форм безпосередньої демократії в Україні є вибори. саме вибори перетворюють волевиявлення біль­шості громадян України у волю Українського народу при формуван­ні представницьких органів державної влади та органів місцевого са­моврядування.

Під виборами слід розуміти форму безпосереднього народовлад­дя, зміст якої полягає у волевиявленні народу з метою формування представницьких органів держави чи місцевого самоврядування та обрання посадових осіб цих органів шляхом голосування.

Поняття виборів тісно пов’язане з поняттям виборчого пра­ва, що вживається в об’єктивному та суб’єктивному значеннях. В об’єктивному сенсі виборче право — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв’язку з форму­ванням виборних органів публічної влади, а також взаємовідносини між виборцями та відповідними виборчими органами, які забезпечу­ють організацію і проведення виборів.

Об’єктивне виборче право опосередковано в Конституції Укра­їни та виборчих законах, зокрема законах України “про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р., “про вибори президента України” від 18 березня 2004 р., “про вибори депутатів Верховної ради автономної республіки Крим, місцевих рад та сіль­ських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р., “про Централь­ну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р., “про державний реєстр виборців” від 22 лютого 2007 р.

Суб’єктивне виборче право — це гарантоване державою і за­кріплене в Конституції право громадянина держави обирати та бути обраним до її органів, а також до органів місцевого самовряду­вання. Це право також слід розуміти як встановлене Конституцією та законами України право громадянина України брати участь у всіх видах виборів на всіх стадіях їх організації, підготовки і про­ведення.