20) Класифікація і види сприймань.

В основі поділу сприймань на види лежать відмінності в провідній ролі аналізаторів при відображенні дійсності. Тому виділяють зорові, слухові, дотикові, кін естетичні, нюхові і смакові сприймання. В практиці людської діяльності кожен з цих видів рідко функціонує самостійно. В більшості випадків вони поєднуються, утворюючи складні види сприймань. Так, наприклад, при виконанні вправ на уроці фізкультури в учня часто виникають складні рухо-зорові сприймання. При сприйманні доведення теореми на уроці математики включаються зорові, слухові і кін естетичні сприймання.

В основі другої класифікації сприймань лежать форми існування матерії: простір, час і рух. У відповідності з цією класифікацією виділяють сприймання простору, сприймання часу і сприймання руху.

21) Те, що безпосередньо сприймається – це індивідуальна «власність» суб’єкта. Як би живописно не розказувати про кольори людині, яка є сліпою від народження, вона ніколи не впізнає те, що бачить зряча людина. Так само опис страху залишиться незрозумілим тому, хто його сам не пережив. Щоправда, іноді говорять, наприклад, про звуки, неприємні для більшості людей, або про кольори, що радують око, тобто навіть суто індивідуальні образи сприймання мають певну подібність у різних людей. Тому ми можемо знати про сприймання іншої людини, роблячи висновок по аналогії зі своїми власними сприйманнями.

Люди відрізняються між собою за швидкістю сприймання, схоплювання ситуацій, особливо складних.

Ще на початку ХХ ст. відомий французький психолог А. Біне давав досліджуваним завдання описати цигарку. Виявилось, що одні досліджувані описували її в об’єктивних термінах («це довга паперова трубка, з одного її боку через тонкий папір просвічує шороховата коричнева маса, розмір цієї трубки 10-15 см» і т.д.), інші включали в опис багато суб’єктивних емоційних компонентів («це духм’яна цигарка, напевне, нею приємно затягнутися, коли втомишся, приємно вдихати її аромат» і т.д.»). Ці дані дозволили Біне говорити про об’єктивний та суб’єктивний типи сприймання, властиві різним людям.

У одних осіб переважає аналітичний тип сприймання із виділенням багатьох деталей, у інших – синтетичне, цілісне сприймання. Це добре виявляється при розглядувані таблиць тесту «плями Роршаха» і може мати діагностичне значення. У епілептиків сприймання виявляється дуже деталізованим і косним, а у істериків сприймання дуже емоційне і рухливе. 

На процес сприймання, природньо, дуже впливає розумовий рівень суб’єкта. Нормальний суб’єкт сприймає запропонований йому предмет, виділяючи в ньому багато ознак, включаючи в різні ситуації та узагальнюючи в одну категорію із зовні різними, але по суті близькими предметами. Цього немає у сприйманні розумово відсталих хворих. Як встановив И.М. Соловьев, розумово відсталі досліджувані виділяють в предметі сприймання значно меншу кількість ознак, важко включають цей предмет в різні контексти, їхнє сприймання тому виявляється значно більш бідним і малорухливим, ніж сприймання нормального досліджуваного.

 До індивідуальних особливостей сприймання можна віднести спостережливість. Спостережливість – це уміння підмічати істотне,  характерне, хоча воно може бути малопомітним. Спостережливість зростає із  досвідом  і  передбачає  наявність  допитливості, інтересу до спостережуваного.