2. Валовий нац дохід та валовий нац наявний дохід

ВВП не повною мірою відбиває доходи, що їх отримують резиденти кожної країни. По-перше, ВВП не враховує первинні доходи, зароблені резидентами країни за кордоном або виплачені нерезидентам. Тому застосовується більш широкий показник — валовий національний дохід (ВНД), який крім ВВП враховує ще й чисті первинні зовнішні доходи: ВНД = ВВП + ЧПД_з. По-друге, за рахунок первинних доходів резидентів можуть надаватися трансферти нерезидентам, і навпаки — за рахунок первинних доходів нерезидентів можуть надаватися трансфери резидентам. Цю обставину враховує ВНД наявний (ВНД_н), який обчислюється як сума ВНД та чистих поточних трансфертів зовнішніх: ВНД_н = ВНД + ЧПТ_з. Валовий національний наявний дохід відображає весь дохід країни, яким може розпоряджатися національна економіка. Переважна частина цього доходу спрямовується на споживання, інша – на заощадження. Поряд із цим показником існує наявний дохід приватного сектору економіки та наявний дохід держави в особі уряду.

2. Номінальний та реальний ввп. Поточні та порівняльні ціни.

ВВП – грошовий вираз вартості кінцевої продукції, яка обчислюється за допомогою цін. При цьому безпосередньо ВВП розраховується у фактичних цінах поточного року. За цих умов величина та динаміка ВВП залежать як від фізичних обсягів виробництва так і від рівня цін, які змінюються. З метою розмежування впливу ВВП фізичних обсягів виробництва і рівня цін застосовуються два види цін – фактичні (поточні) та порівняльні (постійні) ціни. Номінальний ВВП (Yⁿ) – ВВП, який обчислюється у фактичних цінах поточного року. До таких цін відносяться ціни того року, який є предметом обчислення. Реальний ВВП (Y) – ВВП, який обчислюється в порівняльних (постійних) цінах, тобто в фактичних цінах того року, що приймається за базу розрахунків. Первинним показником, який надає статистика, є номінальний ВВП. Його особливість полягає у тому, що він змінюється порівняно з попереднім періодом не лише внаслідок зміни фізичних обсягів виробництва, а й за рахунок зміни рівня цін. Для визначення зміни номінального ВВП лише за рахунок зміни реального ВВП, тобто фізичних обсягів виробництва, використовуються індекси цін.

2. Індекс споживчих цін та індекс цін (дефлятор) ввп.

Для визначення зміни номінального ВВП лише за рахунок зміни реального ВВП, тобто фізичних обсягів виробництва, використовуються індекси цін. Вони обчислюються як співвідношення між вартістю певного набору (кошика) товарів та послуг, вироблених у поточному періоді, та вартістю цього самого кошика товарів та послуг, вироблених у базовому періоді.

В економічній практиці застосовують різні індекси цін: дефлятор ВВП, індекс споживчих цін, індекс цін реалізації с/г продукції тощо. Індекс споживчих цін (P^c) відображує зміни загального рівня цін і тарифів на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Дефлятор ВВП (Р) характеризує динаміку загального рівня цін. Від індексу споживчих цін він відрізняється за трьома напрямами: 1. Дефлятор ВВП відображує зміни цін на всі вироблені товари та послуги, що входять до складу ВВП, тоді як індекс споживчих цін – лише зміни цін на товари і послуги, які купують домогосподарства; 2. Дефлятор ВВП ураховує лише ціни на вітчизняні товари та послуги , а індекс споживчих цін – ціни як на вітчизняні так і на імпортін товари і послуги; 3.Індекс споживчих цін обчислюється для незмінного набору товарів та послуг, то у разі обчислення дефлятора ВВП враховують зміни, які відбуваються в структурі кошика товарів та послуг у поточному періоді та відбивають змін в структурі ВВП. - дефлятор ВВП. Індекси цін, що обчислюються на базі незмінного кошика товарів і послуг, називаються індексами Ласпейреса, а індекси цін, які спираються на змінний кошик, - індексами Паше.