Адаптаційні процеси у популяціях сучасного людства

Антропогенез певною мірою це не що інше, як зміни генетичної структури популяцій нашого виду під дією біологічних і соціальних факторів. Війни, репресії, геноцид, епідемії, расизм, міжетнічні конфлікти, нарівні з біологічними процесами, змінювали популяційний генофонд людства.

У людини розмах мінливості значно більший ніж у будь-яких інших тварин, що створює основу для формування найрізноманітніших пристосувань і вироблення нової норми реакції.

Адаптаційні процеси здійснюються у двох основних формах:

1. Загальні - пов’язані із зростанням витривалості у несприятливих умовах, що виражається у збільшенні кістково-м’язової маси тіла. Лицарі.

2. Специфічні - різноманітні пристосування, що призводять до поліморфізму за морфологічними, фізіологічними та біохімічними ознаками.

У відповідності до конкретних умов існування у людини формуються найрізноманітніші адаптації, що охоплюють різні рівні організації.

Рівень організму

На цьому рівні здійснюються онтогенетичні та фізіологічні процеси. Для їхньої реалізації людині необхідні певні умови: їжа, вода, світло, тепло тощо.

Індивідуальні реакції організму на фактори середовища чітко проявляються в умовах геохімічних провінцій, пов’язаних з нестачею або надлишком тих чи інших хімічних елементів. При цьому, як наслідок, виникають ендемічні (місцеві) захворювання. Зокрема,

• при дефіциті кобальту погіршується синтез вітаміну В₁₂ і його всмоктування через слизову оболонку кишечнику. Внаслідок цього знижуються нуклеїновий обмін і пристосувальні можливості організму до несприятливих умов довкілля;

• нестача міді призводить до порушень ліпідного обміну, затримки дозрівання еритроцитів;

• надлишок молібдену спричинює порушення пуринового обміну, з яким пов’язаний синтез сечової кислоти. Внаслідок цього сечова кислота (малорозчинна) накопичується у суглобах, що може викликати захворювання, подібні до подагри;

• надлишок стронцію пов’язаний з можливістю розвитку хондродистрофії, що призводить до карликовості та формування коротких кінцівок і пальців на них;

• при дефіциті йоду розвивається ендемічний зоб тощо.

Індивідуальні реакції організму людини чітко проявляються також при зміні середовища існування.

Акліматизація зумовлена фізіологічними резервами організму.

Так, при зміні температури середовища у дію вступають терморегуляторні механізми; при переміщенні в інших часовий пояс або при підйомі в гори людині для пристосування може знадобитись декілька діб, а при переселенні в інші кліматичні умови - тижні або місяці.

Інколи людина так і не може пристосуватися до нових умов, так як компенсаторні реакції у людей неоднакові.

Популяційно - видовий рівень

На цьому рівні ще в епоху верхнього палеоліту сформувались основні расові ознаки, що мають пристосувальне значення. Зокрема,

• кучеряве волосся захищає організм від перегріву,

• посилене потовиділення сприяє виділенню надлишків тепла,

• високий вміст меланіну в шкірі захищає її від ультрафіолету,

• знижений рівень цього пігменту у людей північних широт (низький рівень сонячної радіації) зумовлений необхідністю утворення достатньої кількості вітаміну Д для запобігання рахіту тощо.

Окрім расових ознак на популяційно-видовому рівні у людини сформувалися АДАПТИВНІ ТИПИ. Вони становлять собою реакції, що виникають у людей різних популяцій у подібних умовах існування, незалежно від їх генетичної спорідненості або расової належності.

Адаптивні типи формувалися протягом усього антропогенезу. Зокрема,

• у корінних жителів тропічної зони відмічається

• підвищена концентрація білків трансферинів у крові, що пов’язане із зниженням основного обміну,

• низький вміст АТФ,

• менша маса тіла,

• більша стійкість до захворювань, що поширені в Африці і менша до туберкульозу,

• серед продуктів харчування переважають овочі та фрукти,

• а потреба у вітамінах підвищена;

• для арктичного типу характерні такі ознаки:

• підвищений газообмін,

• високий вміст холестерину у сироватці крові,

• більша мінералізація кісток,

• більші розміри тіла,

• товстіший шар підшкірного жиру,

• обмін речовин відбувається інтенсивніше,

• потребується більше жирної та білкової їжі, потреба у вітаміні С підвищена, так як він стимулює імунну систему і збільшує стійкість до бактеріальних інфекцій;

• місцеве населення високогір’я відзначається такими адаптаціями:

• підвищена кількість гемоглобіну,

• більший розмір грудної клітки,

• життєва ємність легенів підвищена,

• більша активність окислювальних ферментів,

• знижена активність щитовидної залози, так як це дозволяє зменшити основний обмін і економніше витрачати кисень.

Подібно до адаптивних типів розвиваються і пристосувальні зміни протягом акліматизації людей, яка характерна для їх тимчасового переміщення у відповідні адаптивні зони.

БІОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ

Пов’язаний з тим, що людина, знаходячись у відповідному біоценозі, вступає у певні відношення з іншими, характерними для нього, організмами.

З деякими видами, у людини складаються симбіотичні відношення (кишкова паличка), а відносно інших людина може вступати у взаємодії типу "хазяїн - паразит".

Зокрема, це стосується багатьох ектопаразитів (зовнішні) та ендопаразитів (внутрішні) людини.

Великий вплив на адаптаційні процеси мають соціальні фактори типу харчування, урбанізації, стресів, прогресу медицини тощо.