- •Процес планування персоналу, як і планування взагалі, грунтується на таких принципах: науковість, економічність, безперервність, гнучкість, узгодження, масовість- повнота, точність.
- •Планування потреб у персоналі здійснюється в такій послідовності;
- •4. Залежно від тривалості планового періоду, цілей та умов планування розрізняють три види планування:
- •7. Обраному кандидату служба персоналу пропонує оформити відповідні документи, якими можуть бути: трудовий договір, трудовий контракт чи трудова угода.
- •8. Набір персоналу проводиться через систему зовнішнього і внутрішнього ринку. До джерел зовнішнього набору належать:
- •11. Структуроване інтерв'ю
- •13. Професійна орієнтація - система заходів, що включає надання інформації та консультацій, необхідних людині для вибору професії, що відповідає його особистим здібностям, особливостям і ринку праці.
- •21. Атестація працівників — найважливіша складова системи роботи з кадрами, з допомогою якої керівник має змогу вдосконалювати кадровий склад підприємства, установи чи організації.
- •22. Кар'єра в широкому розумінні означає успішне просування в службовій, науковій чи виробничій діяльності, в досягненні слави, більш високого статусу, влади, матеріальних цінностей.
- •23. Кар'єра має свої рушійні мотиви, відштовхуючись від яких менеджери приймають активні зусилля для того, щоб досягти конкретних цілей. До таких мотивів належать:
- •26. Мобільність персоналу – це широке поняття, яке охоплює його рух як у територіальному аспекті, так і у конкретному підприємстві.
- •28. Етап 1. Аналіз потреби в резерві.
- •29. Гнучкими формами зайнятості вважають:
- •30. В загальному вигляді система заходів щодо звільнення включає три етапи:
26. Мобільність персоналу – це широке поняття, яке охоплює його рух як у територіальному аспекті, так і у конкретному підприємстві.
Мобільність персоналу характеризується його здатністю швидко пристосовуватися до мінливих умов маркетингового середовища, до зміни трудових функцій, змісту праці і т.д.
Форми прояву мобільності персоналу достатньо різноманітні. У зв'язку з цим основне завдання керівництва полягає у тому, щоб використати найбільш раціональні з них відповідно до конкретних умов діяльності підприємства.
На рівні підприємства особливий інтерес має професійна мобільність кадрів. Так, саме зміною професії найчастіше супроводжується перестановка (ротація) кадрів, перерозподіл робочої сили у підприємстві між окремими видами робіт і структурними підрозділами.
Управління мобільністю персоналу передбачає цілеспрямований влив на процес руху персоналу з метою забезпечення стабільності колективу підприємства, з одного боку, і максимальної реалізації трудового потенціалу працівників, з іншого боку.
Так, рух персоналу підприємства може здійснюватися у таких напрямках:
• підвищення за посадою або кваліфікацією (службовець отримує більш високу посаду, а робочий – новий розряд);
• переміщення, коли працівника переводять на інше рівноцінне місце (у відділ, службу);
• пониження, коли у зв'язку зі змінами у потенціалі працівника (або за результатами атестації) його переводять на більш низьку посаду (для службовців) або на більш низький розряд (для робочих);
• звільнення з підприємства.
До причин мобільності персоналу належать:
• забезпечення потреб підприємства у працівниках необхідної кваліфікації;
• надання працівнику роботи, яка у більшому ступені відповідає його інтересам, вимогам, стану здоров'я і т.д.;
• надання працівнику роботи, що відповідає його кваліфікації;
• забезпечення зайнятості працівника у випадку структурних реорганізацій;
• соціально-психологічні причини (бажання мінімізувати рівень конфліктності в колективі, забезпечити згуртованість колективу, оптимізувати соціальну взаємодію між працівниками).
Процес управління мобільністю персоналу підприємства в сучасних умовах повинен передбачати:
• планування руху персоналу підприємства;
• організацію роботи щодо виконання запланованих заходів;
• аналіз руху персоналу підприємства;
• порівняння показників руху персоналу з аналогічними показниками підприємств-конкурентів;
• виявлення тенденцій у русі персоналу підприємства
• оцінку впливу виявлених тенденцій на кінцеві результати діяльності підприємства та на психологічні характеристики трудового колективу;
• застосування економічних і неекономічних методів мотивації персоналу;
• розробку заходів щодо стабілізації трудового колективу та покращення соціально-психологічних параметрів колективу.
27. Резервом кадрів державних службовців є державні службовці, які поєднують у собі високу компетентність, ініціативність і творчий підхід до виконання службових обов’язків і здатні при додатковій підготовці досягти відповідності кваліфікаційним вимогам, що висуваються до вищих посад, на які намічається висування цих службовців.
Призначення резерву кадрів державних службовців — бути гарантом:
стабільності державної служби;
забезпечення професіоналізму державної служби;
результативності та ефективності виконання компетенційних повноважень посад;
підвищення професійної і ділової активності державних службовців.
Кадрові резерви підрозділяються в залежності від цілей кадрової роботи:
• По виду діяльності.
Резерв розвитку – група фахівців, що готуються до роботи в рамках нових напрямків (розробка нових видів діяльності, виробництво нових видів продукції, розширення виробництва). Такі фахівці мають вибір: професійна чи управлінська кар’єра.
Резерв функціонування – співробітники орієнтовані на управлінську кар’єру і повинні будуть у майбутньому забезпечити ефективну роботу підприємства, тобто прийти на зміну вже існуючим керівникам у випадку їхнього переведення чи звільнення з якої-небудь причини.
• За часом призначення:
Група А – кандидати для висування в даний час;
Група В – кандидати для висування в майбутньому, відповідно до плану в найближчі 1-3 роки.
Існують і інші класифікації кадрового резерву.