Тема 4. Ціна в ринковій економіці

Теорії сутності ціни. Функції ціни. Фактори, що впливають на підви­щення і зниження цін. Система цін. Види цін. Особливі, або спеціальні ціни. Процес ціноутворення. Концепції утворення цін. Методи ціноут­ворення. Способи регулювання цін. Цінова політика держави.

Сучасне товарне виробництво і ринок неможливо уявити без різ­номанітних цін. Вони опосередковують усі сторони економічного жит­тя суспільства. За допомогою цін аналізується господарська діяльність, визначаються її показники, здійснюється бізнес-планування підпри­ємств, розраховуються макроекономічні баланси. Цінова інформація суттєво впливає на управлінські рішення.

У попередніх розділах не раз згадувалися ціни. Зокрема, підкреслю­валося, що ціна є важливішим елементом ринкового механізму. Маючи універсальне значення, ціна заслуговує окремого теоретичного аналізу.

Мета теми — вивчення цін, їх утворення і ролі в капіталістичному товарному господарстві.

Ключові питання:

1. Ціна як форма економічного зв 'язку.

2. Система і види цін.

3. Динаміка процесу ціноутворення.

1. Ціна як форма економічного зв'язку

Ринок є механізмом взаємодії покупців і продавців. Вступаючи У відносини між особою, з урахуванням попиту і пропозиції та інших факторів, вони сходяться на ціні товару чи послуг. Все на ринку ре­алізується через ціни. Вони виражають взаємозв'язки між усіма його суб'єктами, діють у бюджетній сфері, в домогосподарствах.

Проте на різних етапах розвитку товарного виробництва ціна віді­гравала неоднакову роль. Це динамічна складна категорія. Тому кожен із напрямів економічної думки по-своєму пояснює її зміст.

Теорії ціни

Класична економічна наука визначає ціну як гро­шове вираження вартості товару.

Величина остан­ньої, нам відомо, зводиться до суспільно необхід­них затрат праці. Окремі товаровиробники можуть нести більші, або менші індивідуальні витрати на створення своїх то­варів. Але це не змінює сутності ціни, оскільки вона встановлюється на ринку, де визнається лише суспільна вартість.

Грошова оцінка вартості означає корисність речі для споживача — цінність товару. Тому ціною називають ще кількість грошей, за яку ку­пляється — продається економічне благо.

А. Сміт писав, що загалом ціна зводиться до ренти, заробітної пла­ти і прибутку. Д. Рікардо, розвиваючи трудову теорію вартості, під­креслює головний фактор ціни — працю. Класики при цьому не ото­тожнювали вартість і ціну, бо ці категорії виражають різні зв'язки і залежності між людьми, не співпадають, як правило, кількісно і якіс­но. Головною заслугою класичної школи є обґрунтування, що в осно­ві ціни лежить вартість. Тому ціна конкретного товару визначаєть­ся передусім затратами на його виробництво. А в кінцевому вигляді ціна формується на ринку у процесі економічних відносин між його суб'єктами.

Таке розуміння ціни цілком відповідало простому товарному ви­робництву і початковому етапу капіталізму В цей період ціна незначно коливалась навколо вартості, далеко не відходила від неї. Переважав еквівалентний обмін, відносно дотримувалась ринкова рівновага. В епоху вільної конкуренції домінував ринок виробника.

За капіталістичного товарного виробництва в основі цін опинили­ся не лише суспільно необхідні витрати, а й співвідношення попиту і пропозиції, інші фактори ринку й поза ним. Наприклад, монополіза­ція економіки, посилення ролі держави в регулюванні цін, інтернаціо­налізація господарства. Тому ціна стає полімерною категорією.

Згідно маржиналізму в основі вартості товару знаходиться його гранична корисність для споживача. А тому К. Менгер (1840-1921) і Є Бем-Баверк (1851-1914) пояснюють ціни співвідношенням гранич­них корисностей товарів, що обмінюються..

Синтезом класичного і маржиналістського підходів до ціни є нео­класична теорія А. Маршалла. Він розгледів, що попередні школи до­сліджували єдиний процес формування ціни з різних боків, об'єднав їх і визначив ціну за двома принципами: граничною корисністю і ви­тратами виробництва. Покупець сплачує корисність, а продавець від­шкодовує свої затрати. Причому ціни не усереднюються, а складаються в ході своєрідного компромісу як оптимально допустимі зі сторін по­питу і пропозиції. Такий підхід найбільше властивий ринковій ціні як результат рівноваги на ринку.

Але відомо, що ринкова економіка регулюється не лише стихійно ринком, а все відчутніше — державою. Тому ціна як елемент ринково­го механізму спричиняється не тільки економічними законами. Вона поєднує в собі об'єктивне і суб'єктивне. Це стосується усіх цін. Бо між товарним сектором господарства і неринковою сферою виробництва існує тісна залежність в єдиному народногосподарському комплексі країни.

Підсумовуючи сказане вище, сучасну ціну можна представити аб­страктно синтезом виробництва (затрат), ринку (дії його механізму) і держави (економічної політики), як форму зв'язку між ними. Це в за­гальному. А в конкретних ситуаціях необхідно враховувати й інші мо­менти, які впливають на формування цін.