3. Поняття матеріальної культури.

Матеріальна культура – це система цінностей, що є продуктом матеріального виробництва, які задовольняють матеріальні потреби людей, а також діяльність людей у процесі створення таких цінностей.

Структура матеріальної культури розглядається як відповідь на запитання, що і як створює людина.

Відповідь на запитання, що створює людина у процесі перетворення природи, розкриває ціннісний вимір культури, міру людського в людині та суспільстві.

Відповідь на запитання, як створює людина, розкриває технологічний вимір культури, ступінь розвитку знарядь матеріальної діяльності.

Традиційним підходом до розгляду матеріальної культури є протиставлення її духовній культурі. Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріального виробництва та його результати. До духовної культури належить уся сфера людської свідомості та духовного виробництва.

4. Поняття та особливості духовної культури.

Духовна культура – це сукупність духовних цінностей та способів їх створення.

З точки зору її структури, духовна культура має ціннісні й технологічні виміри. Її ціннісним виміром можна вважати сукупність духовних цінностей, тобто зміст свідомості (знань, норм, настанов), а також одухотворення матеріального світу і природи.

Технологічним виміром духовної культури стає сукупність матеріальних носіїв духовного (мова) і знарядь духовної діяльності, способів створення духовних цінностей.

Духовне виробництво – це процес виробництва, використання, бміну, розподілу духовних цінностей, а також вплив власності на результати духовного виробництва.

Духовне виробництво поділяють на індивідуальне, масове та спеціалізоване.

Індивідуальне духовне виробництво – це духовна життєдіяльність окремої людини.

Масове духовне виробництво – це історичний процес культурного відтворення і творчості народів.

Спеціалізоване духовне виробництво не виникає водночас із матеріальним виробництвом. Необхідна умова виникнення такого виробництва – нагромадження знань про світ і людину, науковий розвиток мови. Спеціалізоване духовне виробництво неможливе без певних соц. інститутів (храми, бібліотеки, академії, театри).

Особливості духовної культури:

1. ВІДМІННІСТЬ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ ВІД МАТЕРІАЛЬНИХ У ТОМУ, що вони не зникають у процесі користування ними;

2. у духовному житті важко провести межу між процесом виробництва та результатом духовної праці;

3. духовна культура відчуває на собі залежність від міфології, релігії, політичної ідеології;

4. призначення духовної культури – формування і розвиток духовності людини;

5. має яскраво виражений новаторський і творчий характер;

6. відображає і забезпечує буття різних соціальних суб’єктів;

7. забезпечує збереження етнічної самобутності народів.

5. Поняття масової культури.

Існує два підходи до визначення поняття «масова культура».

Різновид інтерпретації «масової культури» радянського періоду має чітке ідеологічне забарвлення.

Пострадянські визначення поняття «масова культура» ідеологічно нейтральні, але вони часто обмежують феномен масової культури лише типовими проявами сучасного масового мистецтва та реклами.

Масова культура –характеристика стандартизованих духовних благ, що є в сучасному суспільстві, як типу загальновживаної культури.

Основи і передумови виникнення масової культури:

• становлення комерційного типу виробництва;

• розвиток і доступність для більшості в суспільстві засобів масової інформації (радіо, телебачення, друкарських видань);

• інтенсивний розвиток інститутів реклами;

• різке зростання з другої половини 20 ст. рівня прибутків і споживання у більшості населення в західних країнах;

• збільшення часу дозвілля і витрат на дозвілля в бюджеті середньої сім»ї.

Багато суспільствознавців, підкреслюючи споживчий характер масової культури, примітивність її інформаційного змісту, їх орієнтованість на підсвідомість людей, а не на сферу раціональності у свідомості, відзначають особливу природу і маніпулятивну роль інформації і ЗМІ в сучасному суспільстві. Інформація в сучасному суспільстві перетворюється не тільки на механізм і основу створення з продукту виробництва – товару масового споживання, але і сама стає такою, щоб максимально вплинути на населення, висловити інтереси і сформувати товарно-ціннісну залежність у якомога більшої кількості людей.