19

Тема 2. Варіативність сучасних макроекономічних політик

2.1. Динамічна рівновага й структурна збалансованість економіки План

1. Динамічна рівновага й циклічний розвиток економіки: теорія, основні поняття й принципи

2. Основні принципи і методи державного регулювання економічної трансформації

3. Національне багатство - основа економічного розвитку

 

1. Динамічна рівновага й циклічний розвиток економіки: теорія, основні поняття й принципи

Розвиток ринкових систем залежить від їхньої здатності до динамічної рівноваги і структурної збалансованості.

Категорія “економічна рівновага” - категорія економічної динаміки, як інтегрованої системи процесів економічної динаміки, як інтегрованої системи процесів економічного росту й розвитку. На сучасному етапі розвитку, суттю якого є глобальна трансформація від індустріальної до постіндустріальної економіки, підстав говорити про економічну рівновагу або збалансованість у рамках світової економіки (глобальна економічна рівновага) ще немає. Глобальна економічна динаміка й динамічна рівновага глобальної економіки - це, мабуть, проблеми для вивчення економістами XXI ст. Але вже й зараз розуміння природи й суті цих процесів має велике значення для вдосконалювання наукових основ довгострокового економічного прогнозування й регулювання.

У сучасній західній економічній теорії під економічною рівновагою розуміють такий стан економіки, при якому досягається стала рівновага й стала взаємна збалансованість основних структур, таких як виробництво й споживання, попит та пропозиція й інших. Вважається аксіомою, що в ринкових системах рівновага досягається завдяки дії ринкових механізмів шляхом встановлення відповідних пропорцій. Економічна ринкова система самокерується в динаміці.

NB! Одним з важливих законів ринкової економіки є закон об'єктивної обумовленості досягнення економічної рівноваги в умовах динамічних трансформацій структури господарства, зміни характеру й рівня розвитку суспільного поділу праці й виробництва, його диференціації й інтеграції. Взаємозалежність між суспільним поділом праці, інтеграцією виробництва й споживання, з однієї сторони, і економічною рівновагою, з іншої, полягає в тому, що досягнення рівноваги є важливою передумовою подальшого розвитку й вдосконалення макроструктури суспільного виробництва.

Дослідження другої половини XX ст. показали, що стабільність (еквілібризм) економічної рівноваги визначається не тільки механізмами диференціації й інтеграції структури відтворюючого процесу, але й масштабами ринку (від локального до глобального). Розвиток і розширення ринку за рамки національних масштабів, його інтернаціоналізація, формування цілісної системи світового глобального ринку сприяє динамічному зрівноважуванню не лише міжгалузевої структури, але й збалансованості основних факторів виробництва.

Сучасні західні економісти (П. Самуельсон) вважають, що економічна рівновага - це здатність економіки до саморегулювання, усунення відхилень економічної системи від збалансованого становища, відновлення порушених структурних зв'язків. Основним “автоматичним” механізмом самонастроювання економічних зв'язків і структурних пропорцій раніше вважався механізм досконалої конкуренції. Тому вважалося, що ринково-конкурентний механізм є “вічним двигуном” збалансованого розвитку. Але національний ринок пройшов такі трансформації, при яких механізму конкуренції сьогодні вже недостатньо. Ці трансформації пов'язані з переходом від вільної конкуренції до монополії, а потім від монополії до системи державного монополізму.

Деякі західні економісти вважають, що в сучасних умовах у системі економічної рівноваги поряд з ринковими механізмами діють механізми державного регулювання, роль яких постійно зростає. Ця точка зору є застарілою й недостатньою, хоч вона й правильна. Нею не враховуються подальші безперервні трансформації ринкової економіки кінця XX ст. Їх природа полягає не тільки в інтернаціоналізації, але в транснаціоналізації й у глобальній інтеграції. Тому транснаціональні механізми, у тому числі механізми міжнародної економічної інтеграції й системи ТНК, реально стали провідними механізмами економічного балансування й стабілізації. Надалі з переходом до постіндустріальної економіки повинні бути знайдені глобальні системи й механізми стабілізації економіки, про які мова буде йти далі.

Економічна рівновага є динамічним, а не статичним явищем і процесом тому, що розвиток не статичний. Звідси динамічними є й структурні зв'язки і пропорції. Динамічна економічна рівновага в реальному житті виникає як відносна, а не абсолютна ринкова рівновага. У зв'язку із цим структурний і загальний економічний розвиток виступає як циклічний рух від рівноваги базового, вихідного рівня до порушення його й формуванню рівноваги на новому рівні з більш складними структурними характеристиками Зараз стало аксіомою, що циклічність є об'єктивною закономірністю економічного розвитку Залишається нез'ясованим механізм циклічної рівноваги на різних стадіях циклу Загальна система економічної рівноваги є багаторівневою. Вона містить у собі такі взаємозалежні рівні, як виробництво, розподіл, обмін, споживання. Ці рівні у свою чергу є структурно-складними системами.

Візьмемо, наприклад, виробництво. Його можна розглядати як систему, що включає підсистеми, починаючи з індивідуального виробника до глобальних виробничих систем. Те ж саме спостерігається й по споживанню. Зазначена система включає підсистеми, починаючи від споживання людини, родини до глобального процесу споживання. У сучасній економічній теорії виник постулат, що викликає серйозні сумніви. Стверджується, що у ринковій економіці епіцентр формування ринкової рівноваги - потреби людини, а тому вихідною ланкою багато структурного механізму ринкової рівноваги є рівновага між платоспроможним попитом населення й пропозицією.

Ця точка зору була обґрунтована для XIX і XX ст. Але стає очевидним, що тепер, коли відбуваються революційні зміни в структурі споживання, напрямок трансформації цих змін такий, що при зростанні абсолютних масштабів споживання людиною й при досягненні сатурації певних високих рівнів, структура споживання зміниться, зміститься вбік колективних і суспільних форм. Буде зростати також роль виробничого споживання. Тобто буде зростати питома вага “нелюдського”, нематеріального споживання в системі економічного розвитку. Відбудуться великі структурні зрушення в структурі попиту й у системі суспільного відтворення.

Класична взаємозалежність попиту та пропозиції, вперше відкрита Ж.П. Сеєм на початку XIX ст., дістала назву “Закону Сея”. К. Маркс у своїй роботі “Капітал” критикував “Закон Сея” за абсолютизацію й ідеалізацію уявлень про “повну” гармонії ринкових відносин. У Марксовій схемі економічної рівноваги розширеного відтворення поділ структури суспільного виробництва обмежується тільки двома підрозділами: 1-й - виробництво засобів виробництва; 2-й - виробництво предметів споживання. Досвід розвитку економіки показав, що такий поділ є недостатнім, оскільки не враховує сферу послуг і інше.

Разом з тим Марксові схеми реалізації сукупного суспільного продукту й сьогодні широко застосовуються в практиці економічного програмування й індикативного планування багатьох країн Заходу. На цій основі В. Леонтьєв (США) розробив метод аналізу міжгалузевих зв'язків “витрати - випуск”, що дозволив ширше використовувати теорію структурної економічної рівноваги. Однак, як до, так і після винаходу методу “витрати - випуск” розвиток теорії економічної рівноваги відбувався, опираючись на закон взаємозалежності попиту та пропозиції Сея й Марксову схему відтворення (взаємозалежність виробництва й споживання) і розширення напрямків і сфер взаємодії, включення сфери послуг, що розвивається за своїми специфічними законами і охоплює 60-70 % працюючих у розвинутих країнах з відповідними масштабами споживання й впливом на виробництво. Як бачимо, у сучасних умовах дія “Закону Сея” трансформується в сучасну модифікацію. У цій модифікації структура попиту буде формуватися під впливом інтелектуалізації, екологізації й інших нових факторів виробництва й споживання.

Як показують дослідження останнього періоду, структурно-циклічні трансформації, будучи об'єктивною закономірністю розвитку, демонструють тенденцію свого подальшого комбінаційного ускладнення:

• ускладнюється механізм інтеграції розвитку циклів і структур.

• розширюється кількість структурних складових, а тому ускладнюється їхня інтеграційна комбінація.

NB! На цій підставі й по цій же логіці вважаємо за можливе виділити окремо й таку структурну складову відтворення, як сфера й ринок інформатики.

Ця нова галузь знаменує революційну трансформацію суспільного виробництва й світової економіки. Вона специфічна й займає особливе місце й роль у розвитку сучасної економіки й впливає на зміну структури економіки, на рух циклів розвитку. Тому й у теорії економічної рівноваги, і в практичній розробці (програмуванні) процесів динамічного балансування економічного розвитку максимально повний облік процесів інформатизації здобуває особливе значення.