528 __ Модуль з, правове регулювання публічних доходів та видатків

Платник податків, який до початку його перевірки контро люючим органом самостійно виявляє факт заниження податко­вого зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнений розрахунок і зробити доплату та сплатити штраф у розмірі 5% такої суми до подання такого уто­чненого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшивши її на суму штрафу в розмірі 5% такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми подат­кового зобов'язання з цього податку.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'я­зань адміністративні штрафи не накладають.

Разом із тим цс правило не застосовується, якщо: а) платник податків не подає податкової декларації за період, протягом яко­го відбулася недоплата податкового зобов'язання; б) суд уста­новив скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою—платником податків з умисного ухилен­ня від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Примусове стягнення — звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового бор­гу, без попереднього узгодження його суми з таким платником податків.

До санкцій за порушення податкового законодавства нале­жать і податкова застава й адміністративний арешт активів пла­тника податків.

Податкова застава — це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного вчасно. Вона виникає на підставі Закону¹. Податкова застава дає органу стяг­нення право в разі невиконання забезпеченого податковою за­ставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вар­тості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами в порядку, встановленому Законом. Підставою для застосування

' Правовий режим податкової застави визначає Закон (ст. 8), а також Порядок застосування податкової застави органами Державної податкової служби, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 28.08.2001 р. № 338. До 21.03.200.1 р. застосовували ще одну підставу ви­никнення права податкової застави неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової декларації. Разом із тим відповідно до рішен­ня Конституційного Суду України від 21.03.2005 р. № 2-рп/2005 положення ст. 8 Закону в цій частині було визнано неконституційним.

Глава 20. Відповідальність за порушення податкового законодавства 529

права податкової застава є: 1) несплата у термін, визначений зако подавством, суми податкового зобов'язання, самостійно ннзна чепої платником податку в податковій декларації; 2) несплат у термін, визначений законодавством, суми податкового зобов'я­зання, визначеної контролюючим органом.

Адміністративний арешт активів —- передбачений законо­давством засіб забезпечення виконання недобросовісним плат-11 иком його податкових обов'язків, що полягає у забороні плат­нику вдаватися до будь-якої дії щодо майна та коштів, на які розповсюджується арешт (окрім дій з охорони, зберігання і під­тримання в належному функціональному та якісному стані та­ких активів). Адміністративний арешт розглядають як виключ­ний спосіб забезпечення погашення податкового боргу платника податків. Адміністративний арешт активів має ряд особливос­тей: 1)може бути здійснений лише щодо майна, що належить платникові податків, і не поширюється на те, яким він користу­ється тимчасово; 2) реалізується лише па підставі рішення спеці­ально уповноважених органів у сфері контролю за справлянням податків; 3) його можуть застосувати за наявності спеціальних підстав, визначених Законом'.

До 2001 р. існував порядок, коли положення податкового за­конодавства фактично давали підстави говорити про презумп­цію винності платника податку. Від набуття чинності Законом ситуація змінилася. Відтоді активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податко­вого боргу лише за рішенням суду (підпункт 3.1.1 ст. З Закону)².

¹ Правовий режим адміністративного арешту активів визначає Закон (ст. 9). Верховний Суд України висловив позицію (постанова від 27.01.2004 р. у справі № 21/126), згідно з якою суди мають приймати до розгляду подан­ ня про подовження терміну арешту активів платників податків та вирішува­ ти ці справи на підставі статей 124 та 129 Конституції України як норм пря­ мої дії.

² Певну увагу слід приділяти відповідальності банків, що опосередкова­ но беруть участь у податкових відносинах як посередники, що здійснюють грошові трансферти. Якщо банк є безпосереднім порушником термінів зара­ хування податків від платників па бюджетні рахунки, він нестиме відпові­ дальність. Відповідно до ц. 16.5 ст. 16 Закону, за порушення термінів зараху­ вання податків, зборів (обов'язкових платежі») до бюджетів або державних цільових фондів, установлених законодавством, із впни банку останній спла­ чує пеню за кожен день прострочення, включаючи деш, сплати, у розмірах, установлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а

34-219