21

Зміст:

1. Загальні вимоги до пакувальних матеріалів……………………….……..3

2. Методи визначення якості полімерної тари……………………………...6

3. Охарактеризувати упаковки типа «стретч», «флоу», «кокон»………...10

4. Упакування в газовій атмосфері...…………………………….…………11

5. Охарактеризувати транспортну (споживчу) тару (вказати тип, розміри, конструкції, технічні вимоги): мішки-вкладиші плівкові (ГОСТ 19360-74)…………………………………………………………………….…….14

6. Скласти класифікацію запропонованих видів тари і паковання: кислота ортофосфорна в скляних бутлях місткістю 20дм³……………………...16

7. Охарактеризувати порядок упакування вказаних товарів (з позначенням на схемі необхідних маніпуляційних знаків, попереджувальних знаків і написів): лакофарбові матеріали …..…......17

8. Організація, що займається перевезенням вантажів, є членом ISO і має в своєму розпорядженні піддони для уніфікованої тари розміром 1000х800мм. Необхідно сформувати вантажні пакети з транспортної тари (ящики з гофрованого картону) на цих піддонах. Ящики з якими зовнішніми розмірами найоптимальніше застосовувати з цією метою?.........................................................................................................20

Список використаних джерел………………………………………………21

1. Загальні вимоги до паковальних матеріалів

За останні роки суттєво підвищились вимоги до упаковки. Це зумовлено появою нових паковальних матеріалів, прогресом у галузі паковальної техніки, появою нових паковальних матеріалів; новими знаннями і досвідом у використанні функції упаковки; вимогами економіки та екології.

Нові знання і досвід формують основну базу для удосконалення і уточнення вимог до упаковки і поліпшення її якості.

Завдяки взаємозв’язку виробників і споживачів упаковки підвищується вплив конкуренції на розвиток галузі.

У більшості випадків виробник тари поки що допомагає своїм замовникам якнайкраще упакувати їхню продукцію. Його мета — не лише виготовити паковальний засіб, але й забезпечувати своїм клієнтам перемогу в конкурентній боротьбі. Тому виробники упаковки більш уважно відносяться до тих підприємств, які першими почали оцінювати вплив глобалізації на свою діяльність. Це перш за все відноситься до виробників споживчої тари, яка в майбутньому повинна відповідати вимогам різних споживачів. Прикладом може служити інформаційна функція і зручність у використанні упаковки, підвищені вимоги до відмінних ознак товарів в упаковці, завдяки яким його можна легко запам’ятати, а потім пізнати на ринку, а також підвищені вимоги до захисної функції упаковки, особливо для продуктів з обмеженим терміном зберігання. З розширенням продажу через Інтернет виникла проблема щодо транспортної тари нової якості. Важливо при цьому забезпечити різноманітність такої тари, яка підійде будь-якому замовнику. Паралельно ставляться підвищені вимоги до рекламної функції транспортної тари.

Запропонування товару в Інтернеті вимагає репродукції упаковки на невеликій площі, зображенні з урахуванням вимог споживача щодо інформації про відповідний товар. Водночас не слід насичувати тару важкозчитуваною і не дуже принциповою інформацією, а також інформацією рекламного характеру.

З метою запобігання плагіату і підробок використовують упаковку, яка гарантує оригінальність упакованого продукту за рахунок спеціальних захисних елементів (малюнок, колір друку і етикетки), а також технології і системи щодо захисту продукту. Оснащена чіпом етикетка-відповідач використовує енергію елек-ричного поля і тим самим дозволяє здійснювати автоматичну безконтактну ідентифікацію та обмін даними.

Заслуговує на увагу економічність паковання. На багатьох підприємствах витрати на паковальні матеріали і упаковку є важливим критерієм для прийняття рішення щодо використання упаковки. Якісну упаковку впроваджують, ураховуючи зниження витрат на неї. За оцінкою АРМЕ (Асоціація виробників плас-тмас в Європі), затрати матеріалу на паковання з 1988 по 1997 р. знизилась у середньому на 28%, а максимально — на 73%.

Економія при виготовленні упаковки досягається за рахунок використання нових паковальних матеріалів, покращання їх якості, вдосконалення технологій виготовлення, оптимального формування тари і застосування нових систем паковання.

Серед екологічних проблем переважає напрям зниження споживання паковальних матеріалів і тари, раціональне використання відходів упаковки. Європарламентом прийнято спеціальну директиву про упаковку і паковальні відходи (Директива 94/62/ЕС), в якій підкреслюється необхідність підвищення показників щодо утилізації використаної упаковки.

Розв’язання проблеми безпеки і якості харчових продуктів має базуватись на поліпшенні кожної стадії виробничого процесу. Важливе значення має зважування, обробіток і паковання харчових продуктів. Застосування ручної праці на цих операціях пов’язане з відхиленням від правил виробничої гігієни і безпеки, тому дуже важливо підібрати високоефективне обладнання. Наповнення і герметизація упаковки відіграє дуже важливу роль. При цьому сучасні автомати безпосередньо на робочому місці можуть формувати пакети, лотки і здійснювати герметизацію. Обтягнуті герметичною плівкою лотки є винятково надійними, а порушення герметизації помітні. Така упаковка дозволяє розміщувати харчові продукти в оптимальному середовищі, що збільшує термін їх зберігання і попереджує від псування, зумовленого мікробіологічними, хімічними або фізичними змінами.

Поряд з використанням багатооборотної тари необхідно створити умови повного кругообігу і утилізації матеріалів використаної тари. З урахуванням особливостей утилізації оцінюють екологічність упаковки. Значна увага приділяється впливу відходів паковальних матеріалів на оточуюче середовище: забруднення повітря, водоймищ, землі тощо. Важливо також ураховувати витрати ресурсів сировини. Екологічну оцінку проводять в основному з позиції екологічного балансу. На відміну від властивостей

продукту, екологічні критерії можна вважати відносними, хоча вони включають усі дії на оточуюче середовище. Разом з тим споживання ресурсів спрямовує пошуки вчених і спеціалістів відтворювальної сировини. Її оцінюють за вартістю і біологічним розкладом. Наприклад, полімери із рослинної сировини дешевші, ніж одержані з нафтохімічної сировини.

Перспективними можна вважати використання генних технологій. Наприклад, багато мікроорганізмів утворюють і накопичують різні поліефіри і «полігідроксижирні кислоти» як резервні речовини. Вчені інституту мікробіології Університету в Мюнстері вперше клонували гени важливих ензимів біоситезу і внесли суттєвий вклад щодо утворення поліефірів. Паралельно були введені гени біосинтезу для утворення полігідроксижирних кислот у ріпак, картоплю та інші рослини.

Європейський Союз ухвалив рішення, згідно з яким із січня 2004 р. нова упаковка зможе запускатись у виробництво тільки в тому разі, коли виробник вжив усіх заходів щодо мінімізації забруднення оточуючого середовища без шкоди для функціональності упаковки.