III ступінь - задній контур серця проекційно нашаровується на 1/3 тіні хребта, серцево -діафрагмальний кут стає прямим.

В прямій проекції розмір лівого шлуночку визначають по розміру відстані від крайнє лівої точки його дуги до середньо-ключичної лінії. У нормостеніків цей розмір дорівнює 1,5 см. У гіперстеніків шлуночок доходить до передньо- ключичної лінії. У астеніків цей розмір більше 2 см. Кардіоторакальний індекс /КТІ/ визначається по формулі

Мг+МІ -100

КТІ= Тг

Де: MR+M1 - поперечник серця.

У дітей раннього віку /за І.Б. Динник і І.Б. Боровської. 1973./, цей показник – 49_+3,07%, дошкільного віку 48_+ 1,03%, підлітків 44_+5,1%. У новонароджених з ожирінням цей показник дорівнює 53-55%, Ю.Н. Константинов /1963/. З ступені збільшення КТІ: І ступінь збільшення - до 55%; ІІ ступінь - до 60%; ІІІ ступінь - більше 60%. Поперечний діаметр аорти у підлітків 3-4 см, у дорослих 6-7 см.Ширина дуги аорти: в 6-7 років - 2,09 см; в 8-9 років - 2,4 см; в 10-11 років - 2,5 см; в 12-15 років - 2,6 см.

Є формула ви числення об'єму серця.

Структура тіні серця у нормі майже однорідна, вона змінюється при збільшенні окремих порожнин /наприклад, лівого передсердя/, або звапненні його структур - клапанів, тому треба знати проекцію клапанів серця та його зображення в прямій і боковій проекціях.

Рентгенофізіологія серця і судин.

Стан функційний.

Про характер пульсації - скоротливості м 'язів серця свідчать амплітуда, частота, ритм.

Амплітуда - глибина серцевих скорочень; вивчають за різницею відстані від латерального /діастолічного/ до медіального /систолічного/ контурів серця.

Амплітуда пульсації відображає тонічну і скоротливу функції міокарда. Амплітуда пульсацій лівого шлуночку найбільша в середньому - 5-6 мм, у правого шлуночка - 3-4 мм, у передсердь - 2-2,5 мм. Амплітуда пульсацій аорти та легеневої артерії становить приблизно половину пульсацій відповідних шлуночків. Верхня порожниста вена не пульсує. Глибока пульсація - 10-12 мм, поверхнева - 2-Змм. Частота серцевих скорочень 60-70.

Ритм серцевих скорочень - відображає функції збудливості токороводності, тобто здатність синусів міокарду самостійно вироблять імпульси та проводити їх один за одним через однакові проміжки часу. За ритмом серцеві скорочення бувають: ритмічними і аритмічними. Швидкість серцевих скорочень - співвідношення тривалості систоли та діастоли. У нормі систола триває 0,3с, діастола 0,5с.

Тонус серцевого м'яза - ступінь напруги його в фазу відносного спокою - діастоли, являє собою здатність міокарда протидіяти швидкому наповненню порожнини серця кров'ю у фазу діастоли.

11

Тонус міокарда серця визначають за формою і розмірами всього серця та його окремих порожнин, вираженістю закруглення та роздільного зображення окремих дуг серця, розмірами еерцево-діафрагмальних кутів, ступенем зміни форми та положення серця в різні фази дихання, амплітудою серцевих скорочень. Розрізняють нормотонус, гіпертонус та гіпотонус.

При нормотонусі краєутворчі дуги серця закруглені, роздільно зображені по відділам, серцево-діафрагмальні кути гострі, під час дихання форма та розміри змінюються незначно. Скорочення серця спокійні, середньої амплітуди. Зннжений тонус обумовлений ділятацією міокарда.

Підвищений тонус обумовлений гіпертрофією міокарда це - стовщення м'язевих волокон, що супроводжується збільшенням об'єму серця та амплітуди пульсації. Гіпертрофія розвивається у підлітків та спортсменів, але крім того компенсаторна гіпертрофія спостерігається на перших етапах розвитку патологічних процесів. Розрізняють ізометричну та ізотонічну гіпертрофії.

Ізометрична гіпертрофія настає при постійному підвищенні тиску в не збільшеній порожнині серця, що трапляється при підвищенні опору кровоточу /мі тральний, аортальний стеноз/.

Ізотонічна гіпертрофія настає при постійному переновленні порожнин серця кров'ю у фазі діастоли і веде до збільшення порожнин серця /мітральна, аортальна недостатність/'.

Рентгенологічні ознаки гіпертрофії шлуночків. Спостерігають підкреслену заокругленість і опуклість серцевих дуг, загострення та заглиблення серцево-діафрагмальних кутів, без помітного збільшення розмірів серця і значних змін його форми і розмірів під час дихальних проб. Гіпертрофія міокарда супроводжується помірним збільшенням амплітуди, нормальним ритмом.

Ділятація міокарду - це розтягнення та подовження волокон міокарда під час діастоли, що веде до збільшення порожнин серця. Розрізняють тоногенну /адаптаційну/ ділятацію та міогенну необоротну ділятацію. Тоногенна ділятація передує гіпертрофії, або поєднується з нею, вона супроводжується діастолічним збільшенням розмірів серця і є оборотною.

На рентгенограмах при цьому розміри серця збільшені за рахунок шлуночків, серцево діафрагмальни кути гострі або наближаються до прямих, форма і розміри серця під час дихання суттєво не змінюються. Тонічна та скоротлива функції серця не змінені. Після хірургічного лікування вади серця: ознаки тоногенної ділятації можуть зникати.

Міогенна ділятація виникає внаслідок розтягнення та подовження м'язових волокон - під час діастоли супроводжується стійким необоротним збільшенням порожнин серця та порушенням скоротливої функції серця. Розрізняють первинну та вторинну міогенну ділятацію. Первинна виникає у разі розвитку гострого або хронічного міокардиту, а вторинна виникає разом із дистрофічними змінами в міокарді, що є наслідком перевтомлення серцевого м'яза посиленою роботою.

У рентгенівському зображені розміри серця значно збільшуються, дуги по контурам згладжуються. Серце широко прилягає до діафрагми. Серцево-діафрагмальні кути тупі. Амплітуда скорочень зменшується, частота збільшується, швидкість скорочень прискорюється.

На видиху кут нахилу серця зменшується, розміри серця збшьшуються. Відновлення розмірів, конфігурації та функції такого серця після лікування неможливо, з-за вичерпання його резервних сил.