Основні відносні показники рентабельності діяльності підприємств

Показник	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення	Джерело інформації
1.Рентабельність продажу	Рп = ЧП / Р	Р – чистий дохід від реалізації. ЧП – чистий прибуток.	Ф. №2 р.220 Ф.№2, р.035
2. Рентабельність активів	Ра = ЧП /А	А – загальна вартість активів підприємства.	Ф. №2, р.220 Ф.№1, р.280
3.Рентабельність основних засобів	Роз= ЧП / ОЗ	ОЗ– середня вартість основних засобів	Ф. №2, р.220 Ф.№1, р.030
4. Рентабельність витрат	Рв = ЧП/ В	В – витрати, пов’язані з реалізацією	Ф. №2, р.220 Ф.№2, (р. 040+070+080+09)
5.Рентабельність матеріальних витрат	Рмв = ЧП / МЗ	МВ – материальні витарти.	Ф. №2, р. 220 Ф.№2, р.230
6. Рентабельність трудових витарт	Ртз = ЧП / ТВ	ТВ – трудові витрати.	Ф. №2, р. 220 Ф.№2, р.240
7.Рентабельність праці	Рт = ЧП / Ч	Ч – чисельність робітників підприємства.	Ф. №2, р. 220 / Дані відділу кадрів
8.Рентабельність оборотних активів	Рта = ЧП / ОА	ОА – оборотні активи.	Ф. №2, р. 220 Ф.№1, р.260
9.Рентабельність власного капиталу	Рак = ЧП / ВК	ВК – величина власного капіталу.	Ф. №2, р. 220 Ф.№1, р.380
10. Рентабельність позикового капіталу	Рзк = ЧП / ПК	ПК – позиковий капітал	Ф. №2, р. 220 Ф.№1, (р.480+620)

Методика оцінки прибутку від реалізації.

З метою найбільш точного і об'єктивного аналізу фінансових результатів діяльності підприємств доцільно розраховувати прибуток від реалізації продукції, товарів як різницю між валовим прибутком і сумою витрат, пов'язаних з виробничо-комерційною діяльністю, а саме: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. На величину прибутку від реалізації товарів, як основного виду прибутку, впливають величина валового прибутку підприємства і сума зазаначених витрат підприємства. При наявності окремого обліку постійних і змінних витрат проводиться маржинальний аналіз прибутку; факторна модель прибутку має вигляд:

ПР = ВП – В,

де В – величина витрат, пов'язаних з виробничо-комерційною діяльністю.

Враховуючи, що сума валового прибутку та витрат, пов'язаних з виробничо-комерційною діяльністю, залежать від їх відносного рівня та величини виручки від реалізації продукції, модель набуває вигляд:

ПР = Р * (РВП – РВ) / 100,

де Р – величина чистого додоху (виручки) від реалізації;

РВП – рівень валового прибутку у %;

РВ – рівень витрат у %.

Водночас, витрати, пов'язані з виробничо-комерційною діяльністю, поділяються на умовно-змінні і умовно-постійні.

До умовно змінних належать витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. До умовно змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо та енергію, оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції, та ряд інших витрат.

Умовно постійні – це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням й управлінням виробничою діяльністю виробничих підрозділів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Отже, величина прибутку від реалізації може бути визначена, як:

ПР = Р * (РВП – РВуз) – Вуп,

де РВуз- рівень умовно змінних витрат,

Вуп - сума умовно постійних витрат.

Величина прибутку підприємства схильна до впливу витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю.

Відокремлення умовно змінних та умовно постійних витрат має важливе значення для ідентифікації рівня виробничого і фінансового ризиків (левериджу).

Виробничий леверидж характеризується можливістю впливати на формування прибутку від реалізації продукції шляхом зміни обсягу реалізованої продукції та співвідношення змінних і постійних витрат. Останнє означає, що в результаті зростання обсягу виробництва (реалізації) продукції скорочується рівень постійних витрат на одиницю продукції, а отже, збільшується прибуток. Це позначиться відповідним чином на співвідношенні та обсязі основних і оборотних засобів та ефективності їх використання.

Виробничий леверидж є дуже важною характеристикою діяльності підприємства. Його високе значення свідчить про те, що навіть незначна зміна в обсягах виробництва може призвести до значної фінансової нестабільності. Тобто високий рівень виробничого левериджу викликає значне коливання прибутку.

Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних і змінних витрат на формування фінансових результатів при зміні обсягу виробництва. Чим вище рівень постійних витрат, тим більше сила впливу операційного важеля (левериджу). Сила впливу операційного важеля інформує про рівень підприємницького ризику.

Для визначення сили впливу (ефекту) операційного левериджу (ЕОЛ) застосовується наступна модель:

ЕОЛ = МД / ПР,

де МД - величина маржинального доходу, яка визначається як різниця між сумою валового прибутку та умовно змінних витрат підприємства.

Зміна прибутку підприємства відбувається під впливом не тільки виробничих чинників, але і за рахунок результатів фінансової діяльності; зокрема зміна обсягу та структури джерел фінансування за рахунок залучення коштів вливає на фінансові витрати та відповідно на прибуток підприємства.

Аналіз фінансового левериджа є одним із методів оптимізації структури капіталу. Фінансовий леверидж – потенційна можливість впливати на чистий прибуток підприємства шляхом зміни обсягу і структури пасивів.

Збільшення частки позикових засобів призводить до зменшення чистого прибутку, але в той же час спостерігається безпосередній прямо пропорційний зв'язок між часткою позикових засобів та рентабельністю власного капіталу. Залучення коштів, незважаючи на платну основу, позитивно впливає на ефективність використання власного капіталу підприємства.

Розрахунок ефекту фінансового левериджу (ЕФЛ) здійснюється за наступною моделлю:

де – ставка податку на прибуток, долі од.;

– економічна рентабельність (відношення прибутку від операційної діяльності до середньої вартості активів), %;

– середньозважена процентна ставка за кредитами, отриманими підприємством, %;

– позиковий капітал підприємства, грн.;

– власний капітал підприємства, грн.

В аналітичній роботі відокремлення витрат на умовно змінні та умовно постійні використовується також для розрахунку критичного обсягу продажів - своєрідної контрольної точки (точки беззбитковості), що дозволяє встановити орієнтир в обсягах виробництва виходячи з вимог беззбитковості. Причому чим ближче до точки беззбитковості працює підприємство, тим кращий буде відчуватися вплив зміни обсягу продажів на прибуток, що викликає необхідність постійного контролю за масштабом діяльності підприємства. Критичний обсяг продажів (точка беззбитковості, точка рівноваги, поріг рентабельності, «мертва точка») - це обсяг продукції, доходи від продажу якої в точності покривають сукупні витрати на її виробництво і реалізацію, забезпечуючи тим самим нульовий прибуток. Будь-яка одиниця продукції, вироблена понад цього обсягу, буде вже приносити прибуток:

ВР = змінні витрати + постійні витрати + прибуток

Переходячи до натуральних одиницях цю формулу можна перетворити таким чином:

pxq = vxq + постійні витрати + прибуток,

де p-ціна одиниці виробу; q-обсяг реалізації в натуральних одиницях; v-змінні витрати на одиницю продукції.

У точці беззбитковості за визначенням прибуток дорівнює нулю, тому можна визначити відповідний обсяг продажу (в натуральних одиницях), званий критичним:

Q=Умовно-постійні витрати/p-v

Для розрахунку точки беззбитковості у вартісному вираженні використовують наступну факторну модель:

Qст.=Умовно-постійні витрати/РМП

де, РМП - рівень (норма) маржинального прибутку, який визначається як відношення суми маржинального прибутку до обсягу продажів.

Підвищення значення норми маржинального прибутку веде до зниження величини критичного обсягу продажів.

Розглянуті формули можуть використовуватися і для розрахунку обсягу виробництва, необхідного для отримання заданої суми прибутку (до вирахування податків і відсотків).

Так, для визначення обсягу реалізації в натуральних одиницях, що забезпечує задану величину прибутку (Р), використовують формулу:

Q = Умовно-постійні витрати/ p-v + Р

Для розрахунку точки беззбитковості обсягу товарообігу в торгівлі використовується формула:

Тбеззб = Вуп/РВП - РВуз

де Вуп - сума умовно-постійних витрат; РВП - рівень валового прибутку; РВуз. -рівень умовно-змінних витрат

З поняттям «беззбитковий обсяг» тісно пов'язане поняття «запас фінансової міцності». Запас фінансової міцності (зона безпеки) являє собою різницю між фактичним і беззбитковим обсягами.