Тема 3. Єретичні вчення ранньосередньовічного християнства та їх роль у поширенні християнства

Питання для обговорення:

1. Поняття єресі у християнстві. Умови виникнення єретичних вчень за часів раннього християнства.

2. Аріанство.

3. Монофізити.

4. Монофеліти.

5. Пелагіанство.

6. Характер боротьби з єресями та формування офіційної християнської доктрини.

7. Єресі і поширення християнства.

Обрана тема заняття, як і наступні теми, пов’язані з релігійною проблематикою, зумовлена величезною роллю християнства у створенні європейського, зокрема, західноєвропейського політичного та соціо-культурного простору. Формування догматики християнства, організаційної структури церкви відбувалось у гострій полеміці у середовищі духовенства.

Вчення, які опинилися поза офіційно прийнятими догмами та канонами, ставали єресями (відступництво, викривлення) – свого роду інтелектуальною опозицією.

Першими релігійними течіями, засудженими як єресі були іудео-християнство, миколаїтство, докетизм. Теоретичним підґрунтям для виникнення різних вчень ставали гностицизм та маніхейство як потужні східні релігійно-філософські системи.

У межах заняття пропонується розглянути найзначніші єретичні вчення доби раннього Середньовіччя та Вселенських соборів. Саме на соборах формувались теоретичні та організаційні засади християнства.

Крім визначення поняття “єресь” варто розпочати розмову з розгляду основних засад християнської релігії та розкрити сутність понять: Євангеліє, Святе письмо, Святий переказ, отці церкви, таїнства, літургія, Символ віри, христилогія, тринітарна проблематика, іпостась, догма, канон, апостол.

Проблема для обговорення – місце і роль єретичних вчень, їх засновників у поширенні християнства, зокрема у Західній Європі, їх зв’язок з політичною, економічною, соціальною історією регіонів.

Список рекомендованих джерел:

Евсевий Памфил. Церковная история/ Комм. и примеч. С.Л. Кравца. – М., 1993.

Иоанн Дамаскин. Точное изложение православной веры. – М. – Ростов н/Д., 1992.

Список рекомендованої літератури:

Головащенко С.І. Історія християнства: Курс лекцій. – К., 1999.

Гордевский Д.В. К вопросу о понимании термина «ересь» в ортодоксальной христианской традиции // Філософія і культура: Збір.наук. праць. – Х., 1997- 98. - №397. – с.77-79.

Донини А.У. У истоков христианства. – М., 1979.

Иванцов - Платонов А.М. Ереси и расколы первых трех веков. – М., 1878.

История религии: Учеб. пособие для вузов. – М., 2004. – Т.1 – 2.

Ісаченко І., архієпископ. Єресі, ранні єресі // Ісаченко І., архієпископ. Загальна церковна історія. – К., 2001.

Карташев А.В. Вселенские соборы. – М., 1994.

Курбатов Г.Л. Византийская церковь IV – ХII вв... (Из литературы к Юстин.).

Лінч Д.Г. Середньовічна церква. Коротка історія./ Пер. з англ. – К., 1994.

Лозинский С.Г. История папства. 3 – е изд. – М., 1986.

Поснов М.Э. История христианской церкви(до 1054г.). – К., 1991.

Самуилов В. История арианства на латинском Западе. – СПб., 1890.

Тальберг Н. История христианской церкви. – М. – Нью – Йорк, 1991.

Усков Н.Ф. Христианство и монашество в Западной Европе раннего Средневековья. Германские земли. II – III – середина XI вв. – СПб., 2001.

Успенский Ф.И. История Византийской империи: VI – X вв. – М., 1996.

Флоровский Г.В. Восточные отцы IV в. – М., 1992.

Флоровский Г.В. Восточные отцы V - VIII вв. – М., 1992.

Христианство: Словарь. – М., 1994.