Розділ III. Господарський комплекс національної економіки і його структура

Основні поняття і терміни
• Агропромисловий комплекс; • Будівельний комплекс; 'Зв'язок; • Господарський комплекс націо- нальної економіки;	• Міжгалузевий комплекс; • Промисловий комплекс; • Ресурси; • Соціальна інфраструктура; • Транспорт.

3.1. Основи формування господарського комплексу

Економічний розвиток держави обов'язково супроводжується проце- сами поглиблення суспільного поділу праці і спеціалізації у господарській діяльності. Але будь-яка спеціалізація доцільна та правомірна тільки при наявності координації діяльності і формування зв'язків між різними га- лузями і виробництвами. Розвиток і певна фіксація таких зв'язків приво- дить до тісного поєднання суб'єктів господарювання, тобто до створення господарського комплексу національної економіки.

До основних факторів формування господарського комплексу націо- нальної економіки слід віднести:

• економіко-географічне положення;

• природно-ресурсний потенціал;

• труд оре сурсний потенціал;

• історія розвитку і рівень господарського освоєння території. Господарський комплекс України виник на основі соціально-еконо- мічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. Для нього є характерним:

• наявність потужної промислової та агропромислової ланки;

• активна участь у міжнаціональному територіальному поділі праці;

• надмірно високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;

• паритетність промислового і агропромислового виробництв в біль- шості областях;

• екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недо- сконалими системами землеробства;

• недостатній розвиток рекреаційного комплексу, що не відповідає знач- ному рекреаційному потенціалу країни;

• наявність розгалуженої транспортної системи, що має міжнародне зна- чення;

• недостатній розвиток ринкової, виробничої, соціальної та екологічної інфраструктури;

• застарілість технологій, зношеність основних виробничих фондів, слабкий розвиток інноваційної складової;

• низька забезпеченість паливно-енергетичними, лісовими, водними ре- сурсами;

• недостатнє використання потужностей сировинної бази (в т.ч. відхо- дів), зокрема в будівництві.

На рівні галузей економіки можна спостерігати об'єктивно існую- чий процес створення міжгалузевих комплексів, які витупають в формі пов'язаних у певному відношенні галузей (підгалузей, видів діяльності) окремої території.

О сновними чинниками утворення комплексів і їх територіальної ор- ганізації є певні види ресурсів. Стимулятором розвитку багатьох міжга- лузевих комплексів є локальні природні ресурси. Класифікація міжгалу- зевих регіональних комплексів, що розвиваються на природно-ресурсній базі наведена на рис.З.І.І.

Визначають такі основні підходи до виділення міжгалузевих комплексів.

1. Цільовий підхід. Міжгалузевий комплекс розглядається як група га- лузей господарського комплексу або окремих виробництв, які поєдна- ні спільною метою розвитку.

2. Технологічний підхід. Передбачає групування галузей, які пов'язані між собою послідовністю переробки і використання загального ма- теріалу та однаковим призначенням продукції.

3. Відтворювальний підхід. Є визначальним у виділенні міжгалузевих комплексів на регіональному рівні. Він поєднує цільову спрямова- ність і технологічну послідовність переробки сировинних матері- алів. Характерним для нього є відтворювальна цілісність міжгалузе- вих комплексів на всіх стадіях та об'єднання підприємств і організа- цій виробничої та невиробничої сфер господарства.