1. Виробнича санітарія як наука, її визначення та значення.

Фізіологія праці це частина загальної фізіології людини, що вивчає особли-вос­ті фізіологічного та психофізіологічного стану людини під час трудового проце-су. Основна мета фізіології праці - наукове обгрунтування рекомендацій щодо за-без­печення довгочасного підтримання на високому рівні стану здоров'я, працезда-тності та профілактики перевтоми працюючої людини. Досягнення цієї мети, зви­чайно, потребує вирішення різноманітних задач, найважливіші з котрих – раціона-­лізація робочого місця, робочої пози, робочих рухів, фізичного та інформаційного навантаження, розробка фізіологічно обгрунтованих режимів праці та відпочинку.

Людина є найважливішим фактором надійного функціонування різномані-т­них технічних засобів на виробництві, проте фізичні та психічні можливості лю­дини обмежені межами «людських можливостей». На жаль, досі при створенні технічного і технологічного обладнання інженер приділяє увагу насамперед його конструктивним та функціональним параметрам і не завжди враховує функціо-нальні можливості людини, а часто і зовсім про них не знає.

Нові форми розвитку промислового виробництва (механізація і автомати-за­ція) зменшують фізичне напруження людини, але, з іншого боку, висувають все більші вимоги до її психічної та інтелектуальної сфери, вимагають від людини знань та вмінь приймати правильні рішення. Такі вимоги, що виникають зазви­чай при управлінні складним технологічним обладнанням, часто перевищують межі людських можливостей і людина стає лімітуючим фактором у розвитку но­вої техніки, підвищенні ефективності виробництва і надійності функціонування машини чи системи машин, об'єднаних ланцюгом технологічного процесу.

Ми часто стаємо свідками того, що техніка і технологія через свою склад-ність виходять з-під контролю людини. Аналіз таких ситуацій свідчить про не-долі­ки і дефекти, пов'язані з оволодінням, використанням, управлінням, техніч-ним обслуговуванням верстатів та обладнання, машин, технологічного обладна-ння. Найчастіше це недостатні розміри робочого місця, невпорядкованість сис-тем управління, недостатнє врахування антропометричних даних людини-опера-тора та його рухових, силових, психофізіологічних можливостей, відсутність не-обхід­них акустичних, світлових, мікрокліматичних умов для роботи, достатньої обзорності з робочого місця. Ці недоліки часто лімітують роль людини в «люди-но-машинних системах», негативно впливають на її працездатність, здоров'я, обмежують продуктивність таких систем і можуть призводити до виникнення загрози аварійних ситуацій.

Проблеми взаємовідносин людини і техніки нині покликана вирішувати порівняно молода галузь науки – ергономіка ("ергос" – робота, "номос" - закон). Її призначення – гуманізація техніки, пошуки рівноваги між фізіологічними мож­ливостями людини і вимогами виробничого процесу і, нарешті, створення опти­мальних умов праці для людини-оператора.

Проведення досліджень фізіологічних змін в організмі людини, що пра-цює, аналіз і оцінка отриманих результатів створюють можливість розроблення захо­дів з наукової організації трудового процесу, що забезпечують високу працез-дат­ність, збереження здоров'я і подовження трудового довголіття. Вивчення фі-зіо­логічних зрушень в організмі працюючих проводиться для оцінки режиму праці і відпочинку, робочої пози, робочих рухів, впливу чинників виробничого се-редо­вища, а також при вирішенні питань профвідбору.

Виробнича санітарія - це система організаційних і технічних засобів, що запобігають чи зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факто-рів.

До виробничої санітарії відносяться:

1. Гігієна праці - область профілактичної медицини, що вивчає умови збереження здоров'я на виробництві, і заходи, що сприяють цьому.

2. Санітарна техніка - заходи і пристрої технічного характеру, що відно-сяться до виробничої санітарії - системи і пристрої вентиляції, опалення, газо-постачання, водопостачання, каналізації, очищення і нейтралізації викидів шкі-дливих речовин в атмосферу і водойми, висвітлення, захисти людини від вібра-цій, шуму, дії шкідливих випромінювань і полів, санітарні і побутові споруд-ження і пристрої, будівельна теплотехніка, будівельна кліматологія.

Згідно Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» кожний громадянин має право на безпечні для здоро-в'я і життя харчові продукти, питну воду, навчання, виховання, побуту, відпо-чинку, навколишнє природне середовище та умови праці; відшкодування шко-ди, завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, ор-ганізаціями, громадянами санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь. Цій Закон базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, законів Ук-раїни «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про боротьбу із захво-рюванням на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на синдром набу-того імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», інших норматив-но-правових актів та санітарних норм».

Принципи класифікації умов праці. Головним завданням будь-якої га-лузі народного господарства є збільшення продуктивності праці. Продуктивні-сть праці обумовлена здатністю працівників фізично, фізіологічно та психофізі-о­логічно виконувати поставлені задачі і нерозривно пов'язана з умовами праці.

Для об'єктивної оцінки умов праці на виробництві проводиться атеста-ція робочих місць. Згідно Постанови Кабінету Міністрів Украї­ни № 442 від 1.09.1992 р. атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підпри-ємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де тех-нологічний процес, використову­ване обладнання, сировина та матеріали є по-тенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що мо-жуть несприят­ливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх на-щадків як тепер, так і в майбутньому.

Для проведення атестації робочих місць та встановлення пріорите­ту в проведенні оздоровчих заходів використовується «Гігієнічна класифікація пра-ці за показниками шкідливості та небезпечності фак­торів виробничого середо-вища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджена наказом Мі-ністерства охорони здоров'я Украї­ни від 27.12.2001 р. № 528.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації умови праці діляться на 4 класи - оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні (екстремальні).

Перший клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких збе­рігаєть-ся не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієніч­ні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для ін-ших факторів за оптимальні умов­но приймаються такі умови праці, за яких не-сприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийня-тих за без­печні для населення.

Другий клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламенто­ваного відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять нес­приятливого впливу на стан здоров'я працюю-чих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

Третій клас – шкідливі умови праці - характеризуються такими рів­нями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюю­чого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нор­мативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поді­ляються на 4 сту-пені:

Перша ступінь (3.1) - умови праці характеризуються такими рівнями шкі-дливих факторів виробничого середовища та трудового процесу які, як прави-ло, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коли-вань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, пе-рерві контакту з шкідливими факто­рами) та збільшують ризик погіршення здо-ров'я.

Друга ступінь (3.2) - умови праці характеризуються такими рівнями шкі-дливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні вик-ликати стійкі функціональні порушення, призводять у біль­шості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як пра­вило, без втрати професійної працез-датності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше).

Третя ступінь (3.3) - умови праці характеризуються такими рівнями шкі-дливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку профе-сійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності).

Четверта ступінь (3.4) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюванос-ті з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загаль­ної працездатності).

Четвертий клас – небезпечні (екстремальні) умови праці - харак­теризу-ються такими рівнями шкідливих факторів виробничого сере­довища і трудо-вого процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих профе-сійних уражень.