Продуктивні сили суспільства
Сукупність обох факторів суспільного виробництва - матеріально-речового та особистого - називають продуктивними силами суспільства. Але зміст продуктивних сил цім не вичерпується, існує ще ефект узгодженості факторів виробництва, який знаходить свій вираз у технології та організації суспільного виробництва.
Технологія виробництва відбиває взаємодію його чинників, способи і прийоми дії праці на її предмет відповідними засобами праці.
Тому можуть бути як ефективні, так і неефективні технології виробництва, що також характеризує стан продуктивних сил.
Організація виробництва забезпечує узгодженість застосування виробничих ресурсів, єдність учасників виробництва, їх взаємодію у досягненні поставленої мети.
Продуктивні сили суспільства як органічна єдність сукупної робочої сили і засобів виробництва, а також технології і організації виробництва, мають, таким чином, складну структуру. Вони відбивають відносини людей до природи (природних ресурсів) і засобів праці (капіталу).
Основна економічна суперечність
Найважливішою особливістю економічних потреб людей є їх безмежне зростання і практична невмолимість. Водночас можливості виробництва у втамуванні людських потреб наштовхуються на обмеженість (рідкісність) виробничих ресурсів - праці, капіталу, землі і підприємницьких здібностей. Виробництво просто не в змозі одночасно задовольнити усі потреби людей. У цьому полягає основна економічна суперечність.
Суперечність, яка виникає між безмежністю людських потреб і обмеженими можливостями їх втамування внаслідок рідкісності виробничих ресурсів, стала основною суперечністю економіки.
Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
Обмежені виробничі ресурси можуть використовуватись на задоволення різних потреб, тобто одні і ті ж фактори виробництва можна витратити на створення різних життєвих благ, інакше кажучи, виробничі ресурси є альтернативними, що створює проблему економічного вибору. Французьке аііегпаїіуе походить від латинського аіїег-один із двох.
Економічний вибір - це вибір тих людських потреб із безмежної їх кількості, які вимагають першочергового втамування через використання альтернативних виробничих ресурсів, і відкладення у часі задоволення потреб менш важливих.
Суть проблеми вибору полягає в тому, що якщо кожен виробничий ресурс, який використовується для задоволення різноманітних людських потреб, обмежений,то завжди існує можливість його альтернативного використання і пошуку найдоцільнішого поєднання із іншими ресурсами виробництва.
Економічний вибір так чи інакше здійснюють усі - від дитини, яка на гроші (обмежений ресурс),видані їй для придбання зошита, купила собі морозиво, втамувавши більш нагальну, з її точки зору, потребу, до суспільства в цілому, яке обирає, скажімо, між певними обсягами виробництва засобів праці і предметів особистого споживання, маючи обмежений запас виробничих ресурсів, тощо.
Існує поняття ціни економічного вибору. Ціна економічного вибору визначається ціною того блага, від споживання якого ми відмовились, надавши перевагу іншому. Визначимо ціну економічного вибору на умовному прикладі.
Припустимо, що у нас є обмежений ресурс - 200 гривень. Ми опинилися перед проблемою економічного вибору між купівлею магнітофона за 195 гривень і кросівок за 175 гривень. Купити і те, й інше не дозволяє наш обмежений ресурс. Якщо ми купимо кросівки, ціна нашого економічного прибутку складе 195 гривень (ціна магнітофона, від купівлі якого ми відмовилися), а якщо ж купимо магнітофон, то ціна нашого вибору буде 175 гривень (ціна кросівок).
З економічним вибором пов'язана також проблема доцільного і раціонального використання виробничих ресурсів. Раціональний економічний вибір дозволить найповніше задовольнити зростаючі людські потреби, а нераціональний, а тому й хибний - призведе до марних втрат ресурсів і зниження рівня задоволення потреб.
Проблема економічного вибору і альтернативність витрат ресурсів породжують проблему використання виробничих можливостей - окремого підприємства, галузі чи й економіки в цілому.
Виробничі можливості визначаються кількістю і якістю виробничих ресурсів - праці, капіталу, природних ресурсів і підприємницьких здібностей, які є у розпорядженні виробника.
Виробничі можливості повинні використовуватись максимально повно, щоб забезпечити найбільший обсяг виробництва життєвих благ. У процесі альтернативного використання виробничих •ресурсів відбувається їх трансформація (від латинського їгапзГогтаїіоп - перетворення), тобто ресурси «трансформуються», «перетворюються» для випуску інших благ.
Проте кількість застосованих виробничих ресурсів визначається дією закону їх рідкісності, що графічно відображається кривою виробничих можливостей, або, як її ще називають, кривою «трансформації».
Рис. 1. Крива «трансформації».
Така крива побудована по графіку. Вона утворюється безліччю точок, кожна з яких відбиває різні варіанти економічного вибору підприємства, що обирає між випуском двох благ - побутових кондиціонерів (їх кількість відзначено по горизонтальній осі) і холодильників (по вертикальній осі), використовуючи обмежені виробничі ресурси.
Фірма, виробничі можливості якої визначаються наявними ресурсами (їх грошова вартість складається із витрат на засоби і предмети праці, робочу силу тощо), може протягом року випустити 5 тис. холодильників (точка А) або 8 тис. кондиціонерів (точка Р), якщо спрямує усі ресурси на виробництво лише холодильників чи лише кондиціонерів. Проте існує багато варіантів іншого альтернативного використання виробничих можливостей, кожен із яких дозволяє виробляти максимально можливий обсяг обох благ одночасно. Зокрема, точка В відображає економічний вибір фірми, коли вона за рік випустить 4 тис. холодильників і 3 тис. кондиціонерів, точка 0 вказує на комбінацію виробництва 2 тис. холодильників і б тис. Кондиціонерів тощо.
Економічна суть трансформації виробництва полягає у тому, що фірма здійснює свій економічний вибір шляхом перерозподілу альтернативних ресурсів між випуском холодильників і кондиціонерів. Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що підприємство, котре повністю реалізує свій потенціал, не може збільшити випуск одного блага, не поступившись іншим. Діяльність фірми на межі виробничих можливостей, яку й описує крива трансформації, свідчить про раціональність використання ресурсів і ефективність виробництва.
Виходячи з цього, вибір комбінації, що відповідає точці М на графіку, можна розцінювати невдалим, адже при цьому відбувається нераціональне і неефективне (неповне) використання ресурсів. Виробництво ж на основі вибору варіанта у точці N взагалі нездійснене, адже ця точка знаходиться за межами виробничих можливостей даної фірми (за межами кривої трансформації АР). Така виробнича комбінація стане реальною тільки за умови зростання виробничих можливостей (збільшення кількості застосованих ресурсів),що відбиватиме інша крива виробничих можливостей, яка проляже через точку N. Інакше кажучи, із зростанням кількості використаних виробничих факторів межа виробничих можливостей розширюється, а із скороченням їх кількості - звужується.
Межа виробничих можливостей змінюється також у залежності від продуктивності застосованих ресурсів навіть за їх незмінної кількості: із зростанням продуктивності ресурсів виробничі можливості розширюються, а із зниженням продуктивності-звужуються.
Подібні криві можна побудувати і для будь-якої галузі економіки стосовно альтернативних варіантів випуску двох груп продуктів, і для усієї економіки в цілому - наприклад, щодо випуску засобів праці і споживчих товарів для населення, і для майстерні ремісника, і для сільськогосподарської ферми, і для дачної ділянки тощо - скрізь, де використовують альтернативні ресурси.