Тема 2. Ринок праці та його регулювання

2.1.Поняття ринку праці

Ринок праці – це система суспільних відносин, що повязані з наймом та пропозицією робочої сили (тобто з її купівлею та продажем); це економічний простір – сфера працевлаштування, у якій взаємодіють продавці і покупці специфічного товару – робочої сили; це механізм, який забезпечує погодження ціни і умов праці між працедавцями і найманими працівниками та регулює її попит і пропозицію.

На ринку праці продається робоча сила. Її ціною є заробітна платня.

2.2.Структура та моделі ринку праці

Основними складовими ринку праці є:

сукупна пропозиція, яка включає все економічно активне населення;

сукупний попит – це кількість і структура робочих місць, що існують.

Врни визначають місткість сукупного ринку праці.

Поточний ринок праці – вакантні робочі місця та особи, що шукають роботу. Наявність поточного ринку зумовлена природним, механічним та економічним рухом робочої сили і робочих місць (вибуття людей з працездатного віку, вступ у працездатний вік, звільнення, перехід на нове місце роботи, вибуття і введення робочих місць).

Пропозиція робочої сили на поточному ринку праці має три основні складові:

• особи, що не зайняті трудовою діяльністю, шукають роботу і готові до неї приступити;

• особи, що мають намір змінити місце роботи;

• особи, що бажають працювати у вільний від роботи або навчання час.

Попит на робочу силу на поточному ринку виражається потребою в робітниках для заповнення вакантних робочих місць на засадах основної діяльності або сумісництва, а також для виконання разових робіт.

Залежно від співвідношенян попиту і пропозиції праці виділяють такі типи конюнктури ринку праці:

• працедефіцит, коли на ринку праці недостатньою є пропозиція праці;

• праценадлишковий, коли на ринку праці є велика кількість безробітних і, відповідно, надлишок пропозиції праці;

• рівноважний, коли попит на працю відповідає пропозиції праці.

Поточний ринок праці складається з двох взаємоповязаних частин: відкритого та прихованого ринків.

Відкритий ринок праці – все економічне активне населення, фактично ті, що шукають роботу, і ті, що потребують профорієнтації, підготовки та перепідготовки, а також всі вакантні та учнівські місця в усіх секторах економіки. Складовими відкритого ринку праці є його офіційна та неофіційна частини.

Прихований ринок праці (приховане безробіття) – це особи, формально зайняті в народному господарстві, але котрі у звязку зі скороченням обсягів виробництва або зміною його структури могли б бути вивільненими без збитків для виробництва.

2.3.Сегментація та гнучкість ринку праці

Сегментація ринку праці – це поділ робочих місць та працівників за обєднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами.

Згідно теорії двоїстості ринок праці порділяють на дві частини: первинний і вторинний.

Первинний ринок праці – це ринок, на якому наявні престижні роботи.

Вторинний ринок – це ринок, де присутні непрестижні роботи.

Гнучкість ринку праці повязана з мобільністю робочої сили. Розрізняють кількісну і функціональну гнучкість.

Кількісна гнучкість – це зміна кількості зайнятих чи рівня заробітної платні відповідно до зміни економічної конюнктури.

Функціональна гнучкість – це різні режими праці і зайнятості, зміна системи оплати праці.