- •“Економіка праці та соціально - трудові відносини” Розділ 2 “Соціально - трудові відносини на ринку праці”
- •Структура розділу 2
- •2. Словник основних термінів Теми 3 - 5
- •Страйк – тимчасова добровільна відмова працівників від виконання своїх трудових обов’язків (повністю або частково) з метою вирішення колективного трудового спору.
- •2. Опорний конспект лекцій Тема 3. Соціально-трудові відносини як система
- •3.2. Виділяють сторони і суб’єкти ств. Сторона ств – це носій первинного права у ств (найманий працівник, власник (роботодавець), держава, органи місцевого самоврядування).
- •Тема 4. Механізм функціонування системи ств: організаційні аспекти
- •Рівні та види регулювання ств
- •Соціальний захист як функціональна система
- •Соціальний захист як інституціональна система
- •4.4. Якість трудового життя як критерій розвиненості ств
- •Тема 5. Соціальне партнерство
- •Тема 6. Ринок праці та його регулювання
- •Тема 7. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •4. Матеріали до семінарських і практичних занять
- •Тема 3. Соціально-трудові відносини як система
- •1. Сутність соціально-трудових відносин та їх види.
- •Завдання до самостійної роботи
- •Заняття 5
- •Тема 4. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин: організаційні аспекти
- •Завдання до самостійної роботи
- •Заняття 6 Тема 5. Соціальне партнерство
- •Завдання до самостійної роботи
- •Заняття 7 Тема 6. Ринок праці та його регулювання
- •Завдання до самостійної роботи
- •Заняття 8 Тема 7. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •Завдання до самостійної роботи
- •5. Блок “самоконтроль знань”
- •5.1.Питання до самоконтролю
- •5.2.Тести
- •34. Який вид регулювання ринку праці спрямований на створення умов, в яких можуть здійснюватися та розвиватися певні форми діяльності?
- •5.3. Задачі
- •Рішення типової задачі
- •5.4.Питання для підготовки до екзамену
- •Список рекомендованої литератури Основна література
- •Додаткова література
- •Періодичні видання
- •Відповіді на тести:
- •Відповіді на задачі:
2. Опорний конспект лекцій Тема 3. Соціально-трудові відносини як система
3.1. Сутність соціально-трудових відносин (СТВ), їхні види (відносини соціальні, економічні, трудові), елементи системи СТВ.
3.2. Характеристика суб'єктів, рівнів і предметів СТВ (держава, роботодавці, наймані робітники, рівні їхньої взаємодії, предмети СТВ на різних рівнях).
3.3. Характеристика типів СТВ (базові принципи формування типів СТВ; сутність основних типів СТВ: патерналізм, соціальне партнерство, солідарність, субсидіарность, конфлікт, дискримінація).
3.4. Концепція стадійного розвитку СТВ (рання капіталістична стадія, конфронтаційна, змагального співробітництва, соціального партнерства). Фактори формування і розвитку СТВ у сучасних умовах (соціальна політика і її моделі: шведська, американська, німецька, японська, англосаксонська; глобалізація економіки; розвиток суспільної праці та виробництва.
Література:[14,с. 81-92]. [21, с.172-195].[ 22, с. 151-154]. [18,с.23-29]. [20].
3.1. Життєдіяльність суспільства забезпечується взаємовідносинами його громадян, різновидами яких є: соціальні, економічні, культурні, духовні, правові, політичні, релігійні тощо.
Соціальні відносини – це відносини між різними соціальними групами, окремими індивідуумами з приводу їх суспільного стану, способу й устрою життя, і в кінцевому рахунку, з приводу умов формування й розвитку особистості та соціальних груп. Вони виявляються в результаті зіставлення становища окремих індивідів, соціальних груп у соціальній структурі, в комунікаційних зв’язках між ними, тобто у взаємному обміні інформацією, в оцінці власного становища порівняно зі становищем інших з метою впливу на результати діяльності інших, корегування їхньої поведінки та інтересів.
Власно економічні (виробничі) відносини – це сукупність відносин між людьми, які складаються в національному господарстві у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і є головними, визначальними у всій системі суспільних відносин. Економічні відносини охоплюють виробничу сферу, кредитно-грошову, податкову, трудову сферу тощо.
У трудовій сфері формуються відносини з приводу зайнятості, безробіття, професійного навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації умов праці та її оплати тощо. Саме трудові відносини є визначальними у формуванні доходів працюючого населення, їх соціального статусу, положення в організації та в суспільстві, в їх способі життя тощо. Тобто, завдяки їм створюються економічні та соціальні умови життя індивідуумів, соціальних груп. На думку деяких вчених, власне трудовими потрібно вважати тільки відносини першого рівня – індивідуальні відносини працівника з роботодавцем. Вони регулюються трудовим договором (контрактом) і законодавством [23].
Поняття соціально-трудові відносини (СТВ) є більш широким, ніж поняття “трудові відносини”, бо вони охоплюють як індивідуальні трудові відносини, так і колективно-трудові, що регулюються через колективні угоди (договори), а також пов’язані із забезпеченням зайнятості, соціального захисту та соціальних гарантій, належного рівня життя, розвитку економіки і т.д.
З точки зору економічної науки, СТВ характеризують економічні та організаційні аспекти взаємозв’язків індивідуумів і соціальних груп у процесах, що обумовлені трудовою діяльністю.
Соціологічна наука розглядає СТВ як соціальні, що виникають у процесі праці, тобто соціальне життя в трудових колективах, а саме:
місце людини в трудовому колективі та її ставлення до праці;
мотиви праці та задоволення нею;
престиж і привабливість процесу праці;
взаємини між працівниками з приводу володіння власністю, розподілу доходів;
динаміку трудової поведінки.
З точки зору “права”, СТВ характеризуються як суспільні, які є частиною трудового права.
Таким чином, соціально-трудові відносини характеризують економічні, психофізіологічні, правові аспекти взаємодії суб’єктів цих відносин в процесі їх трудової діяльності.
Наймаючись на роботу, люди вступають у трудові відносини, які є об’єктивними, тобто передбачають певні функціональні обов’язки, відносини зі співробітниками по горизонталі та по вертикалі, певний режим роботи, умови праці і оплату праці тощо. І тільки в трудовому процесі вони персоніфікуються, набувають суб’єктивного забарвлення, тому що відображують певні наміри і дії учасників цих відносин, що визначаються усвідомленою ними взаємозалежністю. Виходячи з викладеного, надамо визначення поняттю СТВ.
Соціально-трудові відносини – це об’єктивно існуюча взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин у процесі праці, які націлені на регулювання якості трудового життя.
На практиці існує багато соціально-трудових відносин, які класифікуються за такими критеріями:
за змістом діяльності: виробничо-функціональні, професійно-кваліфікаційні; соціально-психологічні; громадсько-організаційні;
за суб’єктами: міжорганізаційні; внутрішньоорганізаційні (між різними групами працівників); внутрішньовиробничі;
за обсягом власних повноважень: відносини по вертикалі та відносини по горизонталі;
за характером розподілу доходів: відповідно до трудового вкладу, за власністю, за результатами ін.;
за мірою регламентованості: формальні (офіційно оформлені) і неформальні;
за способом спілкування: безособистісні (опосередковані, через продукт праці, документацію тощо) і міжособистісні.
Включення СТВ у систему понять і категорій економіки праці зумовлено такими обставинами:
1). У системі суспільного виробництва людина розглядається як багатогранний і багаторолевий суб’єкт СТВ, тому створення необхідних умов для розвитку працівника є завданням самої високої складності.
2). Вирішення найважливіших завдань соціально-економічного розвитку є можливим лише на засадах співробітництва всіх сил суспільства в проведенні узгодженої політики у соціально-трудовій сфері та формуванні ефективної системи захисту інтересів усіх учасників СТВ.
3) Становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в нашій країні, забезпечення її нормального функціонування можливо за умови її повноцінної інтеграції у світове господарство, що передбачає сформованість СТВ у країні, розробку механізму їх ефективного регулювання й входження національної системи СТВ у систему СТВ, що визнана світовою громадськістю.
Слід відзначити, що в Україні формується громадянське суспільство як асоціація вільних громадян, що взаємодіють між собою на основі власних інтересів, правових норм, компромісів. Громадянське суспільство з метою захисту інтересів громадян створює різні союзи: підприємців, найманих працівників, самоврядування, споживачів та ін. Таким чином, громадянське суспільство передбачає стан соціально-трудових відносин на засадах соціального партнерства, що забезпечує баланс існуючих інтересів у суспільстві.
Система СТВ включає такі елементи:
Суб’єкти СТВ. 2.Рівні СТВ. 3.Предмети СТВ. 4.Типи СТВ.
Основний принцип дієвості системи СТВ – згідно з законодавством забезпечення прав у соціально-трудовій сфері, визначення об’єктів, суб’єктів, порядку їх взаємодії, охоплення різних сфер взаємовідносин суб’єктів, а також контроль за виконанням цих прав.