1.2. Проблема обмеженості ресурсів

Проблема обмеженості ресурсів, виробництво автомобілів у світізростає з кожним роком, однак бажаючих придбати їх значно більше.

Для збільшення виробництва автомобілів потрібно більше металу, гуми.двигунів, і т.д., а наявні ресурси обмежені.

Всі види економічних ресурсів, що знаходяться в розпорядженнілюдства в цілому, окремих країн, підприємств, сімей, обмежені й укількісному і в якісному відношенні. Їх явно недостатньо длязадоволення всієї гами людських потреб. У цьому й полягаєпринцип обмеженості, рідкості ресурсів.

Обмеженість ресурсів, за допомогою яких здійснюється процесвиробництва різних товарів, змушує робити вибір між щодорідкісними ресурсами. Тому необхідно приймати рішення про те, які товарита послуги виробляти, а від виробництва яких товарів і послуг слідвідмовитися.

Проблема вибору складна тим, що, віддаючи перевагу одному видублаг, ми одночасно відмовляємося від споживання інших. Наприклад,людина, що зібрали гроші па купівлю відеомагнітофона, в останній моментвирішує, що напередодні зими краще купити собі шубу. Купивши її, вінвідмовляється від реалізації свого першого бажання. Питання про те, якрозподілити наявні обмежені ресурси, стоїть не тільки перед кожнимокремою людиною, а й перед підприємством, перед урядом будь-якоїкраїни.

Припустимо, що економіка стикається з необхідністю вибору міжальтернативами: виробляти, скажімо, продукт А - засоби виробництва, абопродукт Б - предмети споживання. Будь-яке збільшення виробництва продукту Азажадає переключення частини ресурсів з виробництва продукту Б і навпаки.

Розглянемо на умовних даних альтернативні комбінації продукту А і

Б, які суспільство може вибирати.

Можливості виробництва продукту А і Б при повному використанніресурсів, тис. шт.: вид продукції: виробничі альтернативи:

А Б В Г Д продукт А 10 9 7 4 Про продукт Б 0 1 2 3 4

Згідно альтернативу А наша економіка направила б всі ресурси длявиробництва продукту А, тобто товарів виробничого призначення, а приальтернативі Д всі наявні ресурси були б використані на виробництвопродукту Б, або предметів споживання.

У міру просування від альтернативи А до Д ми збільшуємо виробництвопредметів споживання за рахунок переключення ресурсів з виробництва засобіввиробництва. Рухаючись у цьому напрямку, суспільство задовольняє своїпоточні потреби. Навпаки, рухаючись від альтернативи Д до А, суспільствообирає політику утримання від поточного споживання, направляє ресурсидля збільшення виробництва засобів виробництва.

З наведеного випливає, що економічні ресурси рідкісні. Цей факт недозволяє економіці збільшувати одночасно виробництво продукту А і Б.

1.3. Крива виробничих можливостей.

Суспільство прагне використати свої рідкісні ресурси ефективно, тобтовона бажає отримати максимальну кількість корисних товарів і послуг,вироблених з обмеженого числа ресурсів. Щоб цього домогтися, воноповинно забезпечити й повну зайнятість населення, і повний обсягвиробництва.

Для поглибленого розуміння змісту виробничих можливостейвикористаємо попередній приклад і задамо йому графічне зображення, відклавшипо вертикалі дані про виробництво продукту А, а по горизонталі - продукту

Б. Отримаємо криву виробничих можливостей, кожна точка на якій --це максимальний обсяг виробництва двох продуктів. Всі поєднання на кривійдвох продуктів відповідають їх максимальним кількостей, які можуть бутиотримані в результаті ефективного використання наявних ресурсів. Крапки,що знаходяться поза кривої виробничих можливостей, суперечатьприйнятому умові. Якщо точка До розташована праворуч від даної кривої, це

Чи означає, що такі параметри недосяжні за наявної технологіївиробництва, якщо лівіше - спостерігається недовикористання наявнихресурсів.

На основі наведених даних можна сказати, що більша кількістьпродукту Б можна зробити тільки в тому випадку, якщо зменшитивиробництво інших продуктів, відмовитися від них, щоб отримати якийськількість будь-якого даного продукту, зване нижчі витративиробництва цього продукту. У нашому прикладі кількість продукту А

(засоби виробництва), від якогодоведеться відмовитися, щоб отриматидодаткову одиницю продукту Б (предмети споживання), і є змінні,або альтернативні, витрати. Пересуваючись по кривій виробничихможливостей від альтернативи А до Б, встановлюємо, що витративиробництва однієї одиниці продукту Б (предмети споживання) рівнівитрат виробництва однієї одиниці продукту А (засоби виробництва).

Однак у міру переходу до додаткових виробничим можливостям-від

Б до В, від В до Г і т.д. - Нам відкривається важливий економічний принцип,що полягає в тому, що вартість засобів виробництва, якимидоводиться жертвувати заради отримання додаткової одиниці предметівспоживання, зростає.

Якщо при переході від альтернативи А до Б на одержання однієїдодаткової одиниці продукту Б приноситься в жертву одна одиниця продукту

А, то при переході від Б до В на отримання однієї додаткової одиниціпредметів споживання доводиться жертвувати вже двома одиницями коштіввиробництва, потім відповідно на одну одиницю продукту Б-трьомаодиницями продукту А. Ця ж закономірність виявляється при русі відальтернативи Д до А, де видно, що витрати на виробництво додатковоїодиниці продукту А (засобів виробництва) рівні відповідно витрат навиробництво 1/4, 1/3, 1/2 і 1 продукту Б для кожного з чотирьохпереміщень. Це явище отримало назву закону зростаючих поставленийвитрат.

Закон зростаючих поставлений витрат (додаткових витрат) відображаєвластивість ринкової економіки, згідно з яким для отримання кожноїдодаткової одиниці одного товару доводиться розплачуватися втратоювсезростаючої кількості інших товарів.