Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
robochy_zoshit_OET.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
16.08.2019
Размер:
1.03 Mб
Скачать

X товару а

= Ктовару Д і т.д.

Характерним для цієї форми обміну є те, що вартість одного то може бути виражена в багатьох інших товарах, а кількість випадкових порцій скорочується. Але внаслідок появи все нових видів товарів збільшується ряд еквівалентів, і відносний вираз вартості товару залишається незавершеним. І тому товаровиробники вдаються до третіх товарів, які найчастіше зустрічаються на ринку як посередники.

У цьому випадку із загальної маси товарів виділяються головні товари (товаропосередники), до яких прирівнюються всі інші.

Цим самим вартість ординарних товарів стала виражатися в споживній вартості товару — посередника. Поступово останні перетворилися в межах місцевих ринків у загальні еквіваленти, а безпосередній обмін товарів переріс в їх обіг.

Зародження цих мінових відношень означає перехід до загальної форми вартості.

X товару А =

Z товару С = Y товару В

К товару Д =

Поява загального еквівалента вирішила суперечність загальної форми обміну тою мірою, що кожен продавець товару вже мав можливість обміняти свій товар на інший за допомогою товару - загального еквівалента, що стимулювало обмін товарів, а через нього — і виробництво.

На тій стадії, коли роль загального еквівалента закріпилася за одним якимось товаром, виникла грошова форма вартості. Тут не мала значення споживна вартість товару - еквівалента. У ролі грошей виступали різні товари. Лише на високій стадії розвитку товарного виробництва й обігу, з розвитком уже світової торгівлі, роль загального еквівалента міцно закріпилася золотом.

X товару А =

Y товару В=

Z товару С = 2 унціям золота

К товару Д =

і т.д.

Золото як гроші у відношенні до всього товарного світу завжди перебуває в еквівалентній вартості: затрачена на нього конкретна праця є безпосереднім утіленням абстрактної загальної людської праці; а затрачена на виробництво приватна праця - безпосереднім втіленням суспільної праці.

Із появою грошей не тільки стає можливим вимірювання вартостей різних товарів, а й розвиток форм вартості набуває свого завершення.

Подальша історія обміну пов'язана з використанням паперових, кредитних грошей та ін., що функціонують паралельно з грошовим товаром чи без нього. Така логіка історичного підходу К.Маркса до з'ясування сутності і походження грошей.

Як і всякому товару, грошам властива споживча вартість і вартість. Вартість товару, виражена в грошовій формі, виступає як ціна.

Найповніше суть грошей розкривається в їхніх функціях.

1. Гроші як міра вартості.

Гроші виконують роль загального еквівалента; за допомогою грошей порівнюються величини вартості всіх інших товарів. І виконують вони і функцію тому, що самі володіють вартістю, але виконують її уявно, тобто як ідеальні гроші. До них прирівнюються величини вартості всіх інших товарів.

Виконання грошима функції міри вартості передбачає визначення грошової одиниці, яка була б основою для порівняння цін різних товарів. Такою грошовою одиницею у США є долар, в Англії - фунт стерлінгів, в Україні - гривня і т.д., які прирівнюються до різної вагової кількості золота.

Міра вартості — суспільна функція, а масштаб цін (вагова кількість золота, яка міститься у грошовій одиниці) – розрахункова міра, яку може змінювати держава.

Девальвація - зменшення вагового вмісту золота у грошовій одиниці, ревальвація - підвищення.

2. Гроші як засіб обігу - ця функція пов'язана з тим, що в умовах розвинутого товарного обміну безпосередній обмін товарів переріс у товарогрошовий обіг.

Т-Г-Т

Гроші функціонують уже не уявно, а реально, і обслуговують вони акт продажу-купівлі.

Кількість грошей, яка може бути в обігу, визначає закон грошового обігу повноцінних грошей. Згідно з ним, маса грошей, що функціонує як засіб обігу, прямо пропорційна сумі цін усіх товарів і обернено пропорційна числу оборотів однойменних грошових одиниць, тобто вона визначає трьома факторами:

  1. рухом цін на товари;

  2. кількістю товарної маси;

  3. швидкістю обігу грошей;

3. Гроші як засіб утворення скарбів і нагромадження. Ця функція пов'язана з наявністю повноцінних грошей поза сферою обігу. Гроші затримуються в руках товаровиробників, випадають із сфери обігу

4. Гроші як засіб платежу - виявляється, у зв'язку з потребою продажу товару і послуг при відкладанні платежу і викликається різницею у часі виробництва і реалізації ряду товарів або ж необхідністю купівлі товарів за відсутності наявних грошей. В даному разі продавець виступає як кредитор, а покупець - як боржник.

Розширення функції грошей як платіжного засобу викликало, в свою чергу, потребу у використанні кредитних грошей. У їхній ролі стали використовуватися векселі, банкноти, платіжні доручення, чеки.

Вексель – це _________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Банкноти – це _________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Платіжне доручення – це ________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Чек – це ______________________________________________________ __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тому закон грошового обігу зазнав істотних змін.

КГ = (ЦТ-К + П-ВР)/О + ГР,

де: КГ- кількість грошей в обігу;

ЦТ- сума цін товарів;

К - сума цін товарів, проданих в кредит;

П - платежі, за якими настав термін оплати;

ВР - взаємні розрахунки;

О - число оборотів однойменної грошової одиниці;

ГР - грошовий резерв для сфери обігу.

5. Світові гроші. Виходячи на світовий ринок, гроші скидають із себе локальні форми - масштаб цін тощо - і виступають у своїй початковій формі, тобто у вигляді злитків благородних металів. Проте, обслуговуючи міждержавні ринкові відносини, світові гроші використовуються , головним чином, як засіб платежу. Торгові і фінансові операції опосередковуються не наявними грошовими знаками, а шляхом зарахування боргових зобов'язань через банки. Світові гроші виступають як загальний платіжний і міжнародний купівельний засіб.

Структура грошової маси в економічно найсильніших країнах має приблизно такий вигляд: золотих і срібних монет немає взагалі; монети (металеві) і банкноти становлять 10-15%; решта припадає на різні види чеків та інші цінні папери.

Регулювання грошової маси в країні здійснюється державними органами.

Елементи грошової системи.

1. Грошова одиниця - міра грошей, яка прийнята в країні за одиницю.

2. Масштаб цін - вагова кількість грошового металу в грошовій одиниці країні.

3. Емісійна система - установи, що випускають гроші та цінні папери; порядок емісії.

4. Форма грошей - уречевлена в певному типі всезагального еквіваленту мінова вартість, яка здатна забезпечити сталість обігу товарів.

5. Інститути грошової системи - державні та недержавні установи, які регулюють грошовий обіг.

Провідну роль у процесі регулювання грошової маси в країні відіграють центральні (національні) банки.

Грошова маса - сукупність всіх купівельних та платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг і належать державі, фірмам та окремим особам. У грошовій масі розрізняють: ,

а) активні гроші, що застосовуються у готівковому та безготівковому обігу;

б) пасивні - нагромадження, резерви, залишки на рахунках, які лише потенційно можуть використовуватись в угодах.

У залежності від ступеня ліквідності можливості в будь-який момент швидкого перетворення активу (грошей або речей) - гроші для оплати зобов'язань (пасиву) грошей, в різних формах (грошових засобів) виділяють такі показники грошової маси.

Грошовий агрегат М1 = готівкові гроші - транзакційні депозити (вклади фізичних та юридичних осіб у комерційні банки, ощадні установи до запитання);

Грошовий агрегат М2 = (майже гроші) М1 + безчекові ощадні рахунки (термінові) в комерційних банках та ощадних установах;

Крошовий агрегат М3 = М2 + рахунки в спеціалізованих установа особливі види нагромадження (депозитні сертифіка­ти та ін.);

Грошовий агрегат = М 3 + векселі державної скарбниці, окремі види облігацій та деякі інші форми грошових активів.

Купівельна спроможність грошей - кількість товарів та послуг, які можна купити на грошову одиницю.

При підвищенні рівня цін, купівельна спроможність грошей знижується.

Інфляція — процес знецінення грошей, у результаті перевищення кількості грошових знаків, що перебувають в обігу, над сумою цін товарів та послуг, тобто недотримання вимог закону грошового обігу. Інфляція зумовлює загальне падіння купівельної спроможності та зниження курсу національної валюти, перерозподіл частки національного багатства на користь підприємців-монополістів, держави, тіньової економіки та мафіозних структур.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]