Тези до лекції

Процес виробництва включає використання робочої сили (РС) і засобів виробництва (ЗВ). Результатом процесу виробництва є продукт.

Продукт характеризується корисністю, тобто споживною вартістю та трудомісткістю, тобто затраченою певною кількістю праці.

Та частина продукту, що втілює в собі засоби виробництва (уречевлена праця), існує ще до процесу виробництва. Вона тільки переноситься в нього у вигляді матеріальних витрат.

Жива праця робітника створює чистий продукт понад матеріальні витрати.

Повторення виробництва можливе тоді, коли засоби виробництва та робоча сила відтворюються. Відтворення здійснюється за умов авансування частки доходу на процес виробництва.

Потреба у відтворенні РС вимагає формування у фазі виробництва як необхідного так і додаткового продукту.

Матеріальні витрати	Необхідний продукт	Додатковий продукт
Витрати підприємства
В итрати суспільства

Мал. 1. Структура продукту

Витрати виробництва – це те, у що обходиться підприємству створення продукту (без вартості додаткового продукту).

60

Процес виробництва являє собою продуктивне споживання факторів виробництва, заміщення яких є необхідною умовою процесу відтворення, витрати виробництва визначають собівартість продукту.

Вартість спожитих ЗВ (матеріальні витрати)	Заново створена вартість
	Вартість, створена необхідною працею	Вартість, створена додатковою працею
Витрати підприємства (собівартість)
В итрати суспільства (вартість)

Мал. 2. Вартісна структура продукту

Речовий зміст витрат виробництва на різних етапах розвитку економіки має різну суспільну форму.

Собівартість — це витрати виробництва в грошовій формі на одиницю продукції. Собівартість можна розглядати як сукупні витрати, поділені на кількість створеної продукції, тобто як середні витрати.

Вартість - категорія власне виробництва, її складовими є матеріальні витрати, необхідний і додатковий продукт.

Існує поняття "вмінені витрати", тобто приписуванні комусь, віднесені на чийсь рахунок.

Це дійсні витрати виробництва на даний товар, які дорівнюють найвищій корисності благ, які суспільство могло б отримати, якби по-іншому використовувались витрачені виробничі ресурси.

Вмінені витрати з позицій окремої фірми є:

Зовнішні (або явні) сировина, матеріали; вони дорівнюють ви­годі, яку можна отримати, якщо при тих же витратах використати альтернативний ресурс

Внутрішні (неявні) які пов’язані з використанням факторів виро­бництва, які знаходяться у влас­ності самої фірми (грошовий капітал, технічне та інше облад­нання, підприємницькі здібності, тощо).

Витрати є змінні та постійні.____________________________________ _____________________________________________________________

Загальні сукупні витрати обчислюються як витрати на виробництво одиниці продукції плюс додаткові витрати на виробництво другої, третьої, n-ї одиниці продукції.

Витрати постійні – витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу виробництва: оплата зобов'язань за облігаційними позиками, рентні платежі, частина відрахувань на амортизацію обладнання і споруд,

страхові внески, зарплата вищого керівного персоналу і стипендія майбутнім спеціалістам.

Постійні витрати підлягають оплаті навіть в умовах простою фірми.

Витрати змінні - втрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва: на сировину, паливо, електроенергію, транспортні послуги, зарплату виробничого персоналу та ін.

Витрати граничні — додаткові витрати, пов'язані з виробництвом ще однієї (додаткової) одиниці продукції. Обчислюються як сума витрат на її виробництво. Концепція граничних ("маргінальних") витрат поширена в західний економічній літературі і базується на теорії "граничної корисності" її застосування, дозволяє контролювати витрати підприємства при виробництві) скороченні останньої (додаткової) одиниці продукції. Величина граничних витрат знаходиться в обернено пропорційний залежності від граничної продуктивності праці: з ростом граничної продуктивності граничні витрати падають і навпаки. Граничні витрати визначаються ростом лише змінних витрат, у зв'язку з випуском додаткової одиниці продукції, тому що постійні витрати не змінюються із зміною обсягу випуску продукції.

Витрати середні загальні - сума постійних і змінних витрат в розрахунку на одиницю продукції. Отримують шляхом ділення суми загальних витрат на кількість виробленої продукції.

Витрати середні постійні - сума постійних витрат, поділена на кількість випущеної продукції. Середні постійні витрати знижуються із збільшенням обсягів виробництва, тому що постійні витрати є величиною сталою.

Витрати фактичні - грошовий вираз понесених фірмою витрат: зарплата робітників і службовців, витрати на сировину і матеріали, орендна плата та ін.

Зворотною стороною витрат виробництва є прибуток.

Він тим більший, чим менші витрати виробництва і навпаки.

Кількісно прибуток є різницею між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво.

За економічною природою прибуток є перетвореною формою чисто доходу.

Чистий доход - це виражена в грошовій формі вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу.

Джерело чистого доходу — додаткова і певною мірою необхідна праця.

Чистий доход - це категорія розподілу, тож його можна визначити як реалізований надлишок вартості товару понад виробничі витрати.

А. Сміт: Прибуток - це:

1. результат праці робітника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця;

2. результат функціонування капіталу. Д. Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від зарплати: прибуток вищий, якщо заробітна плата нижча. Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка, зростаючи, веде до зниження вартості робочої сили.

За К. Марксом, прибуток - це перетворена форма додаткової вартості.

Додаткова вартість m - це функція змінного капіталу t(v), який авансується на робочу силу (тобто V): m=t(v)

Прибуток - це функція авансованого капіталу.

P=t(C+V)

С- капітал авансів на купівлю ЗВ.

Маса прибутку залежить від середньої суспільної норми прибутку.

M_p=p'K_a

де M_p - маса прибутку;

p' - норма прибутку;

K_a - авансований капітал.

де P — прибуток, тобто різниця між ціною і собівартістю;

K_a — авансований капітал.

У сучасних умовах прибуток і норма прибутку є головним орієнтиром і одночасно показником стану виробництва.

Саме прибуток виступає не тільки як надлишок над витратами, а й як приріст авансованої вартості, тобто відображає процес творення нової вартості.

У сучасних промислових корпораціях США норма прибутку (щорічна) 11-13%, в Західній Європі - 8-10%.

__________________________________________________________________________________________________________________________

Ефективність виробництва є співвідношенням результатів виробництва та витрат.

Найбільш узагальнюючим оціночним показником роботи підприємства є:

1. Прибуток - мета будь-якого підприємця, його забезпечують, зокрема:

• маркетинг

• менеджмент

• нові технології