Продуктивність праці - ефективність використання робочої сили

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Фондовіддача - ефективність використання ЗВ, дорівнює величині випуску продукту на 1 грн. використання основних виробничих фондів.

4. Матеріаловіддача - це витрати предметів праці на 1 грн. продукту

Реальне співвідношення цих показників відображає можливі варіанти динаміки ефективності виробництва.

Практикум 9

1. Поясніть, які об'єктивні причини зумовлюють формування витрат виробництва?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Як формується собівартість і вартість продукту?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Чому прибуток є основною характеристикою ефективної діяльності підприємства? Обґрунтуйте.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. На взуттєвій фабриці виготовляється шкіряне взуття, обсяг (річний) виробництва складає 24 тисячі пар. Чисельність працюючих 80 чол. Розрахуйте продуктивність праці робітників фабрики?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Теми рефератів

1. Валовий продукт і доход підприємства.

2. Рентабельність як економічна категорія.

3. Прибуток підприємства та шляхи його підвищення.

Тема 10 . Основи маркетингу і менеджмент

Економічні передумови виникнення маркетингу. Суть маркетингу Основні принципи маркетингу. Функції маркетингу. Види маркетингової діяльності Основи маркетингового управління: дослідження ринку, планування асортименту і обсягу виробництва, рекламна діяльність, планування збуту і збут продукції. Інструменти маркетингу. Міжнародний маркетинг.

Суть менеджменту та основні напрямки його розвитку. Основні положення традиційного менеджменту. Основні характеристики сучасного менеджменту. Виробничий менеджмент та його структура. Суть управління та його основні елементи. Наукові основи управління виробництвом. Принципи і цілі управління. Міжнародний менеджмент.

СЕМІНАР 10

1. Маркетинг як метод дослідження ринку.

2. Види маркетингової діяльності.

3. Суть менеджменту.

4. Основні теорії і практика традиційного та сучасного менеджменту.

5. Управління виробництвом в сучасній Україні.

Тези до лекції

Економісти вважають, що поняття "маркетинг" зародилося в США, в зв'язку з тим, що місцеві фермери у 30-х роках шукали ринків збуту своєї продукції. Йшлося про завоювання ринку "market getting", пізніше ці два слова змінилися і утворили одне "marketing".

Сучасний маркетинг - результат багаторічної еволюції поглядів підприємців на свою діяльність і ринок та наслідків розвитку продуктивних сил суспільства.

Основні етапи розвитку маркетингу.

Окремі поняття маркетингу з'явились в Англії ще в XVII ст., разом з колоністами були експортовані в США . Приблизно до 1860 року у США функціонували місцеві ринки, які обслуговували сусідні території.

У другій половині XIX ст. спочатку в США, а потім у Європі почали розвиватися системи маркірування продукції та її реклами. Вихід на покупця споживача продукції, обминаючи оптовиків, необхідність впливу саме на покупців, а не посередників продажу, призвели до появи відомої нам зараз фабричної упаковки товару.

Межу XIX і XX ст. можна охарактеризувати як період орієнтації на виробництво.

Наступний етап розвитку та дій на ринку виробника припадає на першу третину XX ст. і характеризується як період товарної орієнтації, тобто прагнення до поліпшення якості товарів без серйозного врахування потреб покупців та місткості ринку. На ринках капіталістичних країн зник дефіцитна більшість товарів, а по деяких з них почалось надвиробництво, яке призвело до кризи 1929 р. У цей час масово розвивається міжрегіональна торгівля.

На початок 30-х - середину 50-х років припадає етап збутової орієнтації, тобто забезпечення максималізації продажу завдяки рекламі та іншим методам впливу на покупця з метою примусити його купити товар.

Наступний етап - період із середини 50-х до початку 60-х років - етап ринкової орієнтації - виділення товарів високої якості, які користуються підвищеним попитом, та забезпечення максимального їх продажу.

У 60-80-ті роки відбувається маркетингова орієнтація товаровиробників: виробництво потрапляє у підпорядкування до маркетингу і ведеться на основі прогнозування попиту і пропозицій.

80-ті роки вважають етапом маркетингового управління - повного підтвердження виробництва вимогам ринку. Він здійснюється на фоні вирівнювання якості товарів на міжнародній арені.

Маркетингова діяльність повинна забезпечити:

а) надійну, достовірну і своєчасну інформацію про ринок, структуру і динаміку конкретного попиту, смаки і переваги покупців, тобто інформацію про зовнішні умови функціонування фірми;

б) створення такого товару чи його набору (асортименту), який повніше задовольняє потреби ринку між товарами конкурентів;

в) необхідний вплив на споживача, попит та ринок, що забезпечують максимально можливий контроль сфери реалізації.

Маркетинг — це процес планування й управління розробкою виробів і послуг, ціновою політикою, просуванням товарів до покупців і збутом, щоб осягнута у такий спосіб різноманітність благ задовольняла потреби як окремих особистостей, так і організацій.

Основною метою маркетингу є задоволення потреб цільових ринків більш ефективним способом при збереженні або зростанні добробуту споживачів у довгостроковій перспективі.

Уся діяльність і комерційний успіх підприємства ґрунтується на збалансованості трьох факторів:

1. прибутків підприємства;

2. потреб потенційних покупців;

3. інтересів суспільства.

Концепція маркетингу - це орієнтована на споживача підприємницька доктрина, завдяки якій задовольняється попит у межах певного ринку. Це основа бізнесу підприємства. Основа планового керівництва виробничим процесом.

Основні принципи маркетингу

1. Маркетингове дослідження - __________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________

67

2. Сегментація - ______________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Адаптація - ________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Інновація - ________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Планування як принцип маркетингової діяльності - ______________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Основні функції маркетингу

1. Аналітична - _______________________________________________________

____________________________________________________________________

2. Виробнича - _______________________________________________________

____________________________________________________________________

3. Збутова (продажу) - _________________________________________________

____________________________________________________________________

4. Управління і контролю - _____________________________________________

____________________________________________________________________

Стратегія маркетингу - це прогнозування довгострокової ринкової дія­льності підприємства відповідно до змін попиту споживачів на певні товари (збалансування цілей підприємства).

План маркетингу - це тактика ринкової діяльності.

Види маркетингу

Залежно від характеру діючого й обсягу бажаного попиту використо­вують і відповідний вид маркетингу.

В.М. Петюх пропонує таку таблицю (див. Основи ринкової економіки). За ред. В.М. Петюха. - К.: "Урожай". 1995.- с. 224.

№ п/п	Стан попиту	Завдання маркетингу	Вид маркетингу
1	Негативний	Створити попит	Конверсійний
2	Відсутній	Стимулювати попит	Стимулюючий
3	Потенційний	Розвинути попит	Розвиваючий
4	Знижений	Підвищити попит	Ре маркетинг
5	Мінливий	Збалансувати попит	Синхромаркетинг
6	Повний	Підтримати попит	Підтримуючий
7	Надмірний	Знищити попит	Де маркетинг
8	Ірраціональний	Ліквідувати попит	Протидіючий

68

Інструменти (засоби) впливу на ринок, якими користуються підприємства (організації), що взяли на озброєння теорію маркетингу є:

1. товар (product);

2. ціна (ргісе);

3. просування товару (promotion), включаючи рекламу;

4. місце продажу товарів, політика розподілу (place).

Сукупність названих факторів вітчизняні спеціалісти називають комплексом маркетингу або маркетинговим асортиментом.

Міжнародний маркетинг сприяє виходу підприємства та його продукції на світовий ринок.

Розвиток суспільства та науково-технічний прогрес зумовили потребу в раціональному управлінні. Для ринкових відносин ця потреба реалізується в менеджменті.

Менеджмент — це наука про управління, особливий вид діяльності, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників, на управління і координацію операцій фірми в умовах ринку для досягнення цілей, поставлених перед підприємством, і одержання прибутку.

Менеджмент - це:

1) теорія управління виробництвом;

2) практика управлінської діяльності.

Менеджмент підприємства можна класифікувати як:

- систему організаційних відносин;

- особливий вид розподілу людської праці, що характеризує діяльність щодо організації виробництва і збуту товарів;

- відокремлену діяльність щодо впливу на підприємства - товаровиробників і споживачів у певних ринкових відносинах. Менеджментом за­ймаються менеджери - фахівці.

Суб'єкти управління - це ті ланки менеджменту, які здійснюють орга­нізаційний вплив на виробників, виробничий процес, життєвий цикл під­приємства, тощо.

Менеджери різних рівнів керування— це директори, начальники цехів, ланок тощо, економісти, весь апарат управління. їхня діяльність, повноваження зазначаються в статутних документах.

Об'єкти управління - це ті ланки організаційного впливу менеджменту, що безпосередньо виробляють продукцію, виконують роботу і надають послуги. Вони становлять трудовий колектив підприємства та його підрозділів.

Світова практика має кілька рівнів об'єктів.

Виший рівень – tор managment, президенти і віце-президенти, директори, їх заступники, що забезпечують стратегію фірми.

Середній рівень – middle management, керівники підприємств, філіалів, відділів, цехів, що забезпечують менеджмент виконанням планів, програм, стратегій фірми.

69

Нижній рівень – lower manafement, менеджери якого забезпечують безпосередньо організацію виробничого процесу, управління виробниками.

Функції практичного менеджменту

1. Стратегічне фірмове планування (бізнес-план) та його реалізація.

2. Формування організаційної структури управління.

3. Комплектування штатів.

4. Управління працівниками через мотивацію праці і її' контроль.

5. Управління маркетингом.

6. Координація і кооперування виробництвом.

Менеджмент сприяє вирішенню питань фінансових, маркетингових, постачальних, інноваційних, людських, регіональних, виробничих, збутових тощо.

Практикум 10

Науково-практична студентська конференція на тему:

"Менеджмент: історія становлення, сутність, принципи, види"

____________Дата проведення_________________________факультет, група

______________________Час. Аудиторія

Вступне слово. Студент (ка)__________________

1. Історія становлення менеджменту Студент(ка) __________________

2. Основні принципи менеджменту Студент (ка) __________________

3. Традиційний менеджмент: сутність, особливості

Студент (ка) __________________

4. Характеристика сучасного менеджменту Студент (ка) __________________

5. Виробничий менеджмент і його структура Студент (ка) __________________

6. Мета управління виробництвом Студент (ка) __________________

7. Метод "дерево цілей" в управлінні Студент (ка) __________________

8. Ідеологія управління Студент (ка) __________________

9. Сутність, цілі торгівельного менеджменту Студент (ка) __________________

10. Основні напрямки розвитку менеджменту Студент (ка) _________________

11. Особливості становлення менеджменту в Україні

Студент (ка) __________________

Заключне слово

Самостійна робота

1. Підготувати і провести в групі науково-практичну конференцію на тему: "Менеджмент: історія становлення, сутність, принципи, види".

Теми рефератів

1. Організація маркетингу на підприємстві.

2. Маркетинг в сучасній Україні.

3. Реклама як інструмент формування попиту.

Макроекономіка

Тема 11. Економічна роль і політика держави ринковій економіці

Місце держави в ринковій економіці. Економічні функції держави. Законодавча функція. Стабілізуюча функція. Розподільча функція.

Методи державного впливу на ринкову економіку. Адміністративні (прямі) методи регулювання. Економічні (непрямі) методи регулювання.

Податкова політика держави. Суть і функції податків. Фіскальна і ре­гулююча функції податків. Види податків та їх ставок. Кейнсіанський підхід до податків. Кредитування: суть і принципи.

Фінансова система держави. Загальне поняття про фінанси, фінансову політику держави. Бюджет, його структура.

СЕМІНАР 11

1. Держава та її роль у ринковій економіці. Економічні функції держави.

2. Методи державного впливу на ринкову економіку.

3. Фінансова система і політика держави.

4. Податкова система держави. Види податків.

5. Сутність фінансової політики держави.

Тези до лекції

У світовій практиці не існує ні чисто ринкової моделі економіки, ні чисто вільного ринку. Сучасний ринок є ринком, який регулюється держа­вою. Це здійснюється за допомогою правових актів, що. закріплюють рин­кові відносини, широкого використання договірних відносин, через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення, через податкову, кредитну, банківську системи, ціноутворення та інші регулятори з метою досягнення цілей, визначених державною соціально-економічною політикою.

На місце держави в ринковій економіці існує дві точки зору. Перша полягає у необхідності активного втручання держави в економіку (заснов­ник англійський економіст Д.Кейнс та представники Стокгольмської шко­ли).

Друга точка зору зводиться до того, що держава має обмежити своє втручання в економіку. Представники цього напрямку (монетаристська школа на чолі з американським економістом М Фрідменом) вважають дер­жавне управління бюрократичним, неефективним, шкідливим для індивіду­альної ініціативи, яке призводить до дестабілізації економіки. Державний сектор, на їх думку, повинен бути якомога меншим.

Усі реально існуючі розвинені економічні системи поєднують в собі ринкові засади, групуються на об'єктивних законах ринку (попиту і пропозиції, конкуренції, вільного ціноутворення, тощо) і механізмі державного регулювання.

Цілком очевидно, що держава бере на себе виконання тих функцій, які не може виконати вільний ринок.

У західній економічній літературі регулюючі функції держави у ринковій економіці зводяться до трьох основних: (Див. А С.Гальчинський Основи економічної теорії. - К. - Вища школа, 1995.-с. 202).

1) законодавчої;

2) стабілізуючої;

3) розподільчої.

Законодавча функція передбачає, що держава ____________________

____________________________________________________________

З цією метою держава ________________________________________

____________________________________________________________

Стабілізуюча функція полягає у ________________________________

____________________________________________________________

Для цього держава:

а) __________________________________________________________

б) __________________________________________________________

в) __________________________________________________________

Розподільча функція пов'язана з ________________________________

Для цього держава:

а) __________________________________________________________

б) __________________________________________________________

в) __________________________________________________________

г) __________________________________________________________

Важливе місце належить державі у регулюванні зовнішньоекономічних відносин і валютного ринку, міграції капіталів і робочої сили, здійсненні контролю над платіжними балансами. Це важливі фактори стабілізації національної економіки і розвитку світового господарства.

Регулюючі функції держави в ринковій економіці є умовою досягнення балансу економіки на макрорівні, здійснення ефективної грошово-кредитної політики, соціального захисту малозабезпечених верств населен­ня. Без регулюючого впливу держави не можна здійснити структурних перетворень, модернізації матеріально-технічної бази ряду галузей.

Методи державного регулювання ринкової економіки різноманітні. Назвемо провідні.

1. Адміністративні (непрямі) методи регулювання:

а) законодавча та економічна діяльність держави;

б) державні закупівлі;

в) трансфертні платежі _______________________________________

г) індикативне планування ___________________________________

д) розробка і реалізація цільових програм;

є) прямий державний контроль над монопольними ринками;

ж) адміністративне регулювання певних процесів економічного життя.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Організуючий вплив на ринок держава здійснює передусім через розробку законів і контроль за виконанням їх усіма господарюючий суб'єктами. Для реалізації цього використовують антимонопольне законодавство, контроль над цінами, а також за якістю продукції через систему державного ліцензування на виробництво окремих товарів, обмеження вивезення ряду товарів у інші країни.

Держава виступає гарантом грошової одиниці, здійснює контроль над обігом грошей. Уряд щорічно визначає розмір мінімальної заробітної плати, що сприяє регулюванню ринку праці.

Економічні (непрямі) методи регулювання включають:

1) бюджетно-податкову політику;

2) грошово-кредитну політику;

3) фінансову політику.

Держава для виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які контролюються в державному бюджеті та інших централізованих фондах. Джерелами формування цих коштів можуть бути:

1) власні доходи держави;

2) податки, які сплачують юридичні та фізичні особи із своїх доходів. У фізичних осіб об'єктами оподаткування є дохід, майно і земля. Сьогодні середній європейський громадянин сплачує у формі податків - 45-48 відсотків свого доходу.

У юридичних осіб об'єктом оподаткування є прибуток, майно і земля. У більшості країн світу юридичні особи сплачують до бюджету 48-52 відсотки одержаного прибутку.

В Україні фізичні особи сплачують _____________________________________

юридичні - __________________________________________________________

Податкова система - це сукупність взаємозв'язаних податків, які органічно доповнюють один одного і не вступають в суперечність між собою.

Функції податків:

1) фіскальна - полягає у тому, що податки мають забезпечувати гаран­товане і стабільне надходження доходів у бюджет;

2) регулююча - полягає у використанні додатків з метою впливу на різні сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

Без фіскальної функції не може бути регулюючої, вони тісно пов'язані. Класифікація податків відносно об'єкта оподаткування.

1. Прямі податки:

- прибутковий податок з населення;

- на прибуток корпорацій;

- на приріст капіталу;

- на цінні папери;

- на нерухоме майно;

- на землю;

- на спадщину та дарування.

2. Непрямі податки:

- акцизи _____________________________________________________

- на добавлену вартість;

- митні збори.

Завдяки податкам держава формує бюджет, обсяг якого складає 1/3-1/2 національного доходу.

Кейнсіанський підхід до податків, орієнтується на попит, вважаючи, що саме він створює свою власну продукцію, що скорочення податків приводить де зростання сукупного попиту, одночасно з яким збільшується реальний обсяг внутрішнього валового продукту і рівень цін, тобто прискорюється темп інфляції. Окрім того, відбувається скорочення надходжень до бюджету, внаслідок чого відбувається поява або збільшення бюджетного дефіциту.

Фінанси - це система відносин з приводу розподілу та використання фондів грошових засобів (фінансових ресурсів). Отже, грошові відносини, руд яких відбувається через особливі фонди, - це фінансові відносини.

Разом з тим, це відносини:

- між державою, з одного боку і юридичними та фізичними особами – з іншого;

- між фізичними та юридичними особами;

- між юридичними особами;

- між окремими державами. Ланками фінансової системи є:

1) бюджети різних рівнів;

2) фонди соціального, майнового та особистого страхування;

3) валютні резерви держави;

4) грошові фонди підприємств, організацій, фірм, інших комерційних та некомерційних структур;

5) інші спеціальні грошові фонди.

Центральне місце в системі державних фінансів належить бюджету. Він, як система економічних розподільних відносин, охоплює фактично все суспільство на відміну від інших ланок фінансової системи, які мають більш обмежене функціонування. Це пов'язано з тим, що бюджет повинен забезпечити виконання державою її основних функцій управління: оборони, ре­гулювання економіки, соціальної.

Структура бюджету країни характеризується такими показниками (у %):

Доходи

1. Податок на добавлену вартість.

2. Податок на доходи.

3. Акцизний збір.

4. Прибутковий податок з громадян.

5 Внески у фонд ліквідації Чорнобильської катастрофи.

6. Надходження від зовнішньоекономічної діяльності.

7. Інші.

Видатки

1. Соціальний захист населення.

2. Соціально-культурна сфера

3. Витрати на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС.

4. Народне господарство.

5. Наука.

6. Утримання армії.

7. Законодавча, виконавча, судова влада, служба безпеки

8. Інші.

Структура бюджету країни характеризується будовою бюджетної системи - сукупністю усіх бюджетів, які створюються на різних рівнях державних структур влади й управління.

Бюджетна система в Україні включає такі види бюджетів:

1) державний (центральний) бюджет;

2) республіканський бюджет Автономної Республіки Крим;

3) місцеві бюджети.

Бюджет визначає фінансовий стан держави, який може характеризуватися:

а) балансом доходів і видатків;

б) перевищенням доходів над видатками;

в) перевищенням видатків над доходами - бюджетним дефіцитом.

Проблема бюджетного дефіциту зводиться до визначення його грани­чних обмежень. Світовий досвід допускає дефіцит бюджету на рівні 2% ва­лового національного продукту.

Джерела покриття дефіциту це:

а) внутрішні позики у населення і підприємств;

б) зовнішні - у інших держав, іноземних юридичних і приватних осіб;

в) емісія - випуск в обіг грошей.

Таким чином, фінансова система держави відтворює всі процеси по розподілу ВВП. Тому політика держави відносно фінансової системи є од­ним з найважливіших регуляторів розвитку національної економіки.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Практикум 11

1. Які точки зору сьогодні домінують стосовно місця держави в ринковій економіці? Що між ними спільного і відмінного?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Як Ви думаєте, яку роль відіграє держава у формуванні і регулюванні ринкових відносин в Україні?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Що і хто гальмує в Україні процес ринкових реформ?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Знайдіть, будь ласка, розміри доходів і видатків бюджету України за 1998 і 1999 рік. Порівняйте їх.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Знайдіть у загальноміській газеті "Червоний гірник" розмір місцевого бюджету на 1998 і 1999 рік і проаналізуйте його основні статті видатків.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Наведіть приклади видатків, введених місцевою владою.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Самостійна робота

1. Опрацюйте тему: "Кредитування: суть і принципи".

Теми рефератів

1. Фіскальна політика держави.

2. Державне регулювання ринковими процесами: суть, принципи, особливості.

3. Податкова система в Україні.

Тема 12. Макроекономічна рівновага. Сукупний попит і сукупна пропозиція

Поняття економічної рівноваги. Часткова і загальна економічна рівновага.

Сукупний попит. Монетаристська теорія сукупного попиту. Кейнсіанська теорія сукупного попиту.

Сукупна пропозиція. Валовий національний продукт. Реальний валовий національний продукт. Номінальний ВНП. Сукупний суспільний продукт.

Національний доход та його складові.

Фонд нагромадження. Фонд споживання.

Національне багатство, форми його існування.

Ефективність національної економіки. Ефективність праці. Ефективність використання матеріальних ресурсів. Ефективність використання основних виробничих фондів.

СЕМІНАР 12

1. Економічна рівновага: поняття і види.

2. Сукупний попит сукупна пропозиція.

3. Національний доход і національне багатство.

Тези до лекції

В будь-якій національній економіці виникає необхідність постійно синхронізувати в часі та економічному просторі заходи, що спрямовані на розвиток та регулювання всіх ринків: товарів, фінансів, робочої сили, ін­формаційних розробок, тощо. Досвід показує, що неузгодженість в механізмах та діях господарюючих суб'єктів, яка виникає на одному з ринків, миттєво породжує ланцюгову проблемну реакцію на іншому ринку.

Щоб вирішувати ці проблеми, необхідно відокремлювати і аналізувати стани часткової і загальної економічної рівноваги економічної системи. Справа в тім, що незалежно від типу економічних і владно-господарських відносин процесу взаємодії ї зіткнення інтересів виробника (продавця) і споживача (покупця) завжди відповідає деякий усталений ("нормальний") стан економіки. Він, як правило, забезпечується традиціями та певними ін­ститутами.

"Про нормальний стан системи можна говорити тоді, - зазначав відо­мий угорський економіст Я.Корнаї, — коли існує такий механізм регулюван­ня, за якого коливання може знову і знову повертати систему до її нормаль­ного стану".

Рівновага, таким чином, виступає як "ідеальний" випадок нормального стану, для якого характерна своя логіка взаємозв'язків і

79

взаємозалежностей кількісних економічних параметрів (характеристик) і свій специфічний спосіб відновлення усталеного - рівноважного стану між потребами і позиціями суспільства.

При цьому часткова рівновага відповідає стану рівноваги між попитом та пропозицією на окремих локальних ринках, наприклад, ринках і споживних та інвестиційних товарів.

Поняття "загальної" рівноваги відображає збалансоване узгоджене функціонування всіх ринків. ,

Теорію загальної рівноваги розробив Л.Вальрас. Його модель виходи із умов досконалої конкуренції, коли жоден виробник, жоден споживач не можуть безпосередньо впливати на ринкові ціни.

Для більш детального аналізу поняття "загальна рівновага" розглянемо на основі сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Сукупний попит зводиться до платоспроможного попиту суспільства. До 30-х років XX ст. на проблему сукупного попиту суспільства давили крізь призму теорії А.Сміта, на думку якого, вартість товару (блага) складається із суми доходів:

1) заробітної плати;

2) прибуткує

3) ренти.

В міру розвитку виробництва (пропозиції) зростає сума доходів, а отже, і сукупний попит.

Якщо ж окремі індивіди не купують благ і послуг, вони вкладають свої доходе в фінансові активи (акції, облігації, ощадні рахунки) і, таким чином передають свої заощадження іншим особам для використання.

При такому підході до сукупного попиту економічна система уявлялась як автоматично - саморегулюючий механізм: чим більше виробництво; (пропозиція), тим вищі доходи й тим більший сукупний попит. Небезпеки недоспоживання немає. Якщо ж виникали спади виробництва та явища над­виробництва, це пояснювалось неефективною політикою держави в справі створення сприятливих умов для стимулювання інвестицій і розвитку виро­бництва. Але якщо держава створює всі умови для зростання виробництва, сукупний попит збільшуватиметься "сам собою".

Теорія неухильного зростання сукупного попиту проіснувала до кризи 1929-1933 рр. Значний спад виробництва й глибока депресія, показали, що сукупний попит не може розвиватися "сам собою", в міру розвитку вироб­ництва. З'явилися нові концепції та нова економічна політика підтримання сукупного попиту.

Є два підходи:

а) монетаристський;

б) кейнсіанський.

Монетаристський підхід до розв'язання проблеми сукупного попиту виходить з того, що в основі його лежить кількість грошей в обігу та стан грошового обігу. Якщо держава, її резервний банк збільшує кількість грошової маси, то це веде де збільшення попиту на товари й послуги, стимулює розвиток виробництва і сприяє зростанню ВНП, тобто зростанню сукупної пропозиції, що, в свою чергу, зумовить потребу в збільшенні грошей в обігу підвищення сукупного попиту.

Монетарне вважали, що підтримання оптимальної кількості грошей обігу і є умова розв'язання проблеми сукупного попиту. У різних зривах, спадах, інфляції вони звинувачували резервну систему держави, яка не вміла регулювати грошовий обіг. Отже, монетаристський погляд на проблему сукупного попиту ґрунтується на теорії впорядкованої координації, за якою:

1) в економіці діє механізм розвитку виробництва, зайнятості, доходів, грошового обігу та сукупного попиту;

2) стійкий сукупний попит забезпечується регулюванням кількості грошей в обігу, також майна автоматично.

Але насправді виявилося, що кількість грошей в обігу і сукупний платоспроможний попит - це не одне й те саме. Між цими величинами немає прямого зв'язку. Отже, джерела нестабільності грошового попиту й грошового обігу треба шукати не в діяльності установ, які відають обігом, а в системі сукупного попиту.

Цей новий (кейнсіанський) підхід до теорії сукупного попиту було запропоновано видатним англійським економістом Джоном Кейнсом. У 1936 році він опублікував свою знамениту книжку "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей", де звернув увагу на те, що зростання сукупних доходів і суспільстві не збігається із зростанням сукупного попиту, бо між ними є ре така суб'єктивна, психологічна категорія як заощадження.

"Основний психологічний закон, - писав Кейнс" - ... полягає в тому, до люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням доходів, але не в тій мірі, в якій зростає дохід".

(Кейнс Д.М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. – М..: Соцекгиз, 1949. - с. 9І).

Тобто платоспроможний сукупний попит відстає від зростання сукупних доходів тому, що значна частина доходів іде в заощадження (нагрома­дження).

Ця психологічна закономірність поширюється й на підприємців. Вони також не витрачають на споживання весь прибуток. При розширеному відт­воренні прибуток, поділяється на дохід, який іде на споживання, капітал, який нагромаджується, зберігається для розширення виробництва.

За Кейнсом, чим більші доходи, тим більша, на жаль, різниця між нашими доходами і нашим споживанням.

Отже, схильність до заощадження (нагромадження) призводить до зниження сукупного попиту на капітал, на робочу силу і на споживні това­ри.

Сукупна пропозиція - вся маса матеріальних і нематеріальних послуг, вироблених у країні за певний період. Це валовий національний продукт.

Валовий національний продукт - ринкова цінність усіх кінцевих благ, вироблених в усій країні протягом року. Щоб уникнути повторного врахування одних і тих самих вартісних величин, треба враховувати у І тільки кінцеві блага. Тому ВНП можна ще визначити як суму доданих цінностей, що добавляються в ході виробництва кінцевих благ кожним виробником протягом року.

ВНП можна визначити як суму витрат на виробництво кінцевих благ, що купуються споживачами, фірмами, державою, іноземними громадянами, за винятком імпорту.

Вироблений ВНП має певний реальний обсяг, тобто певну вартість на момент його виробництва, обчислений у певних нерухомих цінах - це реальний ВНП, який обчислюється в незмінних цінах базисного року.

Номінальний ВНП - розраховується у поточних цінах на основі і цін його реалізації.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Національний доход - це частина ВНП, яка залишається після вираху­вання з нього матеріальних витрат. Це новостворена суспільством протягом року вартість.

За натурально-речовим складом національний доход являє собою сукупність вироблених за рік предметів споживання та певної частини засобів виробництва. Національний доход - результат дії двох факторів: кількості працівників суспільного виробництва та продуктивності суспільної праці.

З точки зору використання, національний доход поділяють на:

1) фонд нагромадження;

2) фонд споживання.

Фонд нагромадження - це частина національного доходу, яка викорис­товується для розширення виробництва, будівництва об'єктів соціального та культурно-побутового призначення, а також для створення резервів і страхових запасів.

Фонд споживання - частина НД, яка використовується для задоволен­ня матеріальних і духовних потреб членів суспільства. Фонд споживання, у свою чергу, поділяють на фонд особистого споживання працівників матеріального виробництва, фонд науки, фонд культури, охорони здоров'я, фонд соціального захисту населення, фонд державного управління та оборони.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

82

Національне багатство - це сукупність спожитих вартостей, нагромаджених суспільством за весь період його виробничої діяльності. Воно є основою розширеного відтворення і важливим фактором поліпшення матеріальних умов життя народу.

Найважливішою формою існування національного багатства є матеріальне, речове багатство, як сукупність нагромаджених матеріальних цінностей.

До них належать:

а) фонд виробничого призначення – це ___________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

б) фонд невиробничого призначення - це _________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Практикум 12

1. Дайте визначення: ССП - сукупний суспільний продукт – це _______

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

КП - кінцевий продукт-це ______________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Виберіть правильний варіант відповіді:

а) НД = ССП + вартість спожитих засобів виробництва;

б)НД= СШ-КП;

в) НД = ССП - вартість спожитих засобів виробництва;

г) НД = проміжний продукт + КП.

3. Як Ви думаєте, чи включає поняття "національне багатство" неречові форми, наприклад, такі характеристики розвитку продуктивних сил і творчого потенціалу нації, як:

а) умілість: __________________________________________________

б) майстерність: ______________________________________________

в) кваліфікація: ______________________________________________

г) освіченість населення: ______________________________________

83

д) обсяги досвіду, знань: ______________________________________________

є) наукові ідеї: _______________________________________________________

Обґрунтуйте відповідь. ________________________________________________

4. Хто з наведених працівників, створює національний доход:

а) машиніст електровоза _______________

б) водій тролейбуса ________________

в) вчитель _________________

г) оперний співак _____________

д) програміст обчислювального центру _______________

5. Як змінюватиметься співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання у період докорінної технічної реконструкції та створення принципово нової технічної бази виробництва?

Поясніть ____________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Самостійна робота

1. Опрацюйте самостійно тему : "Показники ефективності національ­ної економіки" за підручником Гальчинського А.С "Основи економічної теорії" - К.: Вища школа. - 1995.- с. 225-299.

1. Ефективність праці - ________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Ефективність використання матеріальних ресурсів - _____________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Ефективність використання основних виробничих фондів - _______________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Теми рефератів

1. Ефективність національної економіки.

2 Соціальна політика та соціальний захист населення.

3. Ринковий механізм забезпечення рівноваги економічної системи.

Тема 13. Суспільне відтворення та економічне зростання

Сутність процесу суспільного відтворення. Основні стадії відтворення сукупного суспільного продукту. Власне виробництво. Розподіл. Обмін. Споживання.

Умови суспільного відтворення. Відтворення робочої сили. Особливості відтворення виробничих відносин. Відтворення природних ресурсів.

Поняття пропорційності між стадіями суспільного відтворення.

Основні форми суспільного відтворення. Просте відтворення, особливості. Розширене відтворення.

Суть економічного зростання. Основні фактори економічного зростання. Основні типи економічного зростання. Екстенсивний тип. Інтенсивний тип та його характеристика. Форми інтенсивного інтенсивного відтворення. Формування єдиної еколого-економічної системи відтворення.

Поняття економічного розвитку. Його фактори.

СЕМІНАР 13

1. Зміст суспільного відтворення.

2. Просте і розширене суспільне відтворення.

3. Економічне зростання, його типи.

Тези до лекції

Суспільне виробництво як виробництво є виробництвом для задоволення людських потреб і знаходиться в постійному русі, проходячи 4 стадії:

1) власне виробництво;

2) розподіл;

3) обмін;

4) споживання продуктів та послуг.

Ці стадії:

1) взаємопов'язані в єдиному процесі і взаємодіють між собою;

2) перебудовують у постійному економічному кругообігу. Для існування суспільства, виробництво має постійно відновлюватись через свої стадії, адже без особистого споживання неможливе існування людей.

Для цього потрібне постійне виробництво, розподіл та обмін продукти та послуг як для особистого, так і для виробничого призначення.

Процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, називається суспільним відтворенням.

Для цього процесу необхідне постійне відновлення всіх факторів виробництва:

- робочої сили;

- засобів виробництва:

- природних ресурсів:

- середовища існування, що особливо важливо в умовах інтенсифікації виробництва.

Відновлення робочої сили пов'язане з відновленням працездатності, тобто здоров'ям людини та кадровим потенціалом, який приходить на зміну робітникам. Для цього треба:

1) постійно відновляти предмети та засоби особистого споживання;

2) розвивати систему соціального захисту;

3) підготовляти працівників відповідної кваліфікації, тощо.

На початку кожного циклу економічного кругообігу потрібно мати засоби виробництва (ремонт, купівля нових машин, відновлення).

Відновлюються запаси сировини, а також природних ресурсів: поновлення родючості землі, очистка води, повітря.

Отже, обов'язковою складовою процесу суспільного відтворення є його натурально-речова частина у вигляді відновлення продуктивних сил.

При цьому надзвичайного значення набуває проблема пропорційності - певних кількісних співвідношень між складовими суспільного виробничого циклу.

Тобто, при поновленні виробничого циклу необхідно не просто мати робочу силу і засоби виробництва, а їх співвідношення у конкретних пропорціях.

Вперше це помітив фр. економіст Ф. Кенс у 18 ст.

У XIX ст. - К. Маркс розвинув цю ідею. А у XX ст. відомий-економіст В.Леонтьєв - лаур. Нобел. пр. розробив теорію довгих хвиль.

Пропорції між стадіями суспільного відтворення - це співвідношення їж фондом споживання і фондом нагромадження, між національним дохо-рі і фондом заміщення, між попитом і пропозицією і т.д.

Відтворення завжди має суспільний характер, адже завжди відтворю­ся економічні відносини між людьми.

За умов ринкової економіки постійно відтворюється товарна форма виробництва як його організаційно-економічні відносини, а також відновлюються відносини власності (тобто соціально-економічні відносини); формується новий власник ЗВ.

Вихідний пункт руху суспільного продукту - виробництво.

Кінцева мета і рушійний момент - споживання, яке визначає обсяг, структуру і якість суспільного продукту.

Зростання потреб є рушійною силою розвитку виробництва.

Розподіл та обмін опосередковують зв'язок між виробництвом та споживанням продуктів та послуг.

Розподіл: 1. __________________________________________________

2. __________________________________________________

3. __________________________________________________

Обмін: 1. __________________________________________________

2. __________________________________________________

87

3. __________________________________________

Споживання : 1. _____________________________________

2. ________________________________________

Відомі 2 види відтворення:

Просте і розширене.

Просте відтворення — це відновлення виробництва в незмінних масштабах щодо кількості і якості виготовленого продукту.

Фактори виробництва залишаються незмінними. Весь додатковий продукт цілком використовується на особисте споживання.

Воно характерне для традиційних суспільств з неринковою економікою і спричиняє зниження темпів розвитку. Сьогодні воно характерне нам, які розвиваються.

Розширене відтворення - це відновлення виробництва в кожному наступному циклі у зрослому масштабі щодо кількості і якості виготовлено продукту. При цьому:

1) завжди зростає кількість виготовленого суспільного продукту;

2) часто досягається й поліпшення якості його складових.

Фактори виробництва постійно розширюються за рахунок того, що весь додатковий продукт не йде на особисте споживання — частина його авансується на розширення суспільного виробництва.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Економічне зростання. Його типи.

Розширене відтворення суспільного продукту втілюється в економічному зростанні.

Від розв'язання проблеми економічного зростання залежить добробут, вирішення зростання національного багатства.

Економічне зростання і розширене відтворення поняття ідентичні, не тотожні.

Економічне зростання характеризує цілі економічні системи, наприклад, господарство країни, груп країн, тобто тільки макрорівень.

Розширене відтворення характеризує як макрорівень, так і мікро.

Головна увага приділяється таким показникам як:

- валовий продукт;

- національний доход;

- зайнятість, суспільний капітал, тощо.

Вони характеризують результати господарчої діяльності макроекономічних об'єктів.

88

Економічне зростання означає регулярне, стійке розширення масштабів діяльності даної господарської системи, яке проявляється у збільшенні розмірів застосованої суспільної праці і виробленого продукту — товарів і послуг.

При розгляді ЕЗ головною стає проблема кількісного і якісного розвитку виробництва і поліпшення його структури.

Фактори економічного зростання:

- територія, природні ресурси, народонаселення, нагромадження і НТП.

Економічне зростання виявляється в конкретній динаміці кількісного збільшення і якісного удосконалення суспільного продукту й факторів його виробництва.

Розрізняюсь 2 основні типи економічного зростання.

Екстенсивний та інтенсивний, залежно від того, за рахунок чого досягається розширення відтворення.

Екстенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його функціонуючих факторів при збереженні попередніх техніко-технологічних і кваліфікаційних параметрів

Збільшується кількість засобів праці; предметів праці, робочої сили. За таких умов продуктивність праці та ефективність залишаються незмінними.

Інтенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі якісного поліпшення його функціонуючих факторів при вдосконаленні організаційно-економічних відносин.

Основні джерела інтенсивного економічного зростання - підвищення ефективності уречевної праці за рахунок оновлення, засобів праці, підвищення продуктивності живої праці. На практиці вони не існують у чистому вигляді. Збільшення інтенсивного типу економічного зростання називається інтенсифікацією економіки.

Для виживання людства стало необхідним формування єдиної еколого-економічної системи відтворення, що включає:

- використання досягнень НТП;

- формування нового мислення.

Поняття економічного зростання відображає передусім характер виконання ПС суспільства.

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Практикум 13

1. Поясніть, яка кінцева мета суспільного відтворення?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. На думку деяких економістів, можливості екстенсивного типу суспільного відтворення в Україні вичерпано. Чи погоджуєтеся ви з цією думкою? Якщо так, то обґрунтуйте її. Якщо ні, поясність чому?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Поясність, в чому полягає проблема пропорційності в системі суспільного відтворення?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Самостійна робота

1. Опрацюйте самостійно тему: "Форми інтенсивного відтворення" за підручником А.С. Гальчинського та ін. "Основи економічної теорії" – К.: Вища школа. - 1995. с. 305-306.

Інтенсивне відтворення - ______________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Основні форми інтенсивного відтворення

І. Фондоємна - _______________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІІ. Фондозберігаюча - _________________________________

ІІІ. Нейтральна - _____________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІV. Всебічна - ________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Поясніть, яка з цих форм найбільш характерна економіці сучасної України. Чому? __________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Теми рефератів

1. Макроекономічна стабілізація: реальність чи міф ?

2. Структурні зрушення в пропорціях суспільного відтворення

3. Нагромадження, його ефективність і напрями розвитку

Для нотаток

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

91

Тема 14. Структура і зайнятість сукупногч працівника. Безробіття

Формування сукупного працівника як закономірність історичного розвитку особистого фактора виробництва. Сукупний працівник: сута умови формування.

Трудовий потенціал і трудові ресурси. Структура сукупного працівника. Основні характеристики сукупного працівника. Тенденції розвитку сукупного працівника.

Зайнятість населення. Повна зайнятість. Раціональність зайнятості. Ефективність зайнятості. Форми реалізації зайнятості.

Державні заходи по забезпеченню зайнятості в Україні.

Ринок робочої сили. Пропозиція робочої сили. Інфраструктура робочої сили.

Ціна робочої сили. Попит на робочу силу. Ринок робочої сили в Україні.

Безробіття як соціально-економічне явище. Причини безробіття. Форми безробіття. Фрикційне безробіття. Структурне безробіття. Циклічне безробіття. Рівень безробіття. Закон Оукена.

Державна служба зайнятості. Державні гарантії забезпечення зайнятості населення в ринкових умовах.

СЕМІНАР 14

1. Умови формування, суть і тенденції розвитку сукупного працівника.

2. Зайнятість населення та її регулювання в сучасних умовах.

3. Ринок робочої сили.

4. Безробіття: сутність, форми, шляхи ліквідації.

Тези до лекції

Сукупний працівник виникає і функціонує як соціально-економічна і техніко-організаційна єдність робітників, які органічно взаємозв'язані і створюють єдиний виробничий механізм у процесі вироблення кінцевого продукту.

Формування сукупного працівника є закономірністю історичного розвитку особистого фактора виробництва.

Умови формування сукупного працівника:

- спільна праця;

- її суспільний поділ та необхідність обміну продуктами індивідуального виробництва;

- проста кооперація;

- мануфактура;

- фабрика;

- велике машинне виробництво.

За своєю суттю сукупний працівник є носієм рис тієї чи іншої форми розподілу праці, характеризує стадію зрілості її кооперування.

Сукупний працівник як носій сукупної робочої сили означає складну єдність працюючих, здатну функціонувати тільки як організовані і пов'язані один з одним на основі форми власності. Комбінована й інтегрована на різних економічних рівнях робоча сила має більші виробничі можливості, ніж сума індивідуальних працівників, вона перетворює характеристики, що є недоліками часткового робітника, на позитивні якості і переваги.

Склад сукупного працівника:

1) робітники, які безпосередньо діють на предмет праці;

2) ті, що зайняті розумовою працею (управління, планування, організація суспільного виробництва).

3) наукові працівники (наука у виробництві). Структура СП визначається структурою народного господарства, ступенем розвитку і проникнення науки у виробництво, процесами комбінування і спеціалізації праці, тощо.

Сукупний суспільний робітник – це категорія, що безперервно розвивається.

Сучасний суспільний робітник - характеризується різким поглибленням диференціації й одночасно інтеграції його частин.

Є два поняття:

Трудові ресурси - ті, хто не тільки носій робочої сили, але й реалізує цб здатність.

Трудовий потенціал - це потенціал робочого часу населення. Йому властива сукупність кількісних і якісних суспільно корисних характеристик, які визначаються рівнем розвитку того, чи іншого регіону, його господарськими, історичними, демографічними, етнічними особливостями. До нього входить чисельність всіх працездатних людей і тих, які наближаються до цієї категорії, тобто населення виробничої і невиробничої сфер, а саме:

- люди, працездатного віку;

- люди, зайняті домашнім господарством ;

- люди, зайняті навчанням;

- військові;

- працездатні пенсіонери.

Тенденції розвитку сукупного працівника.

1. Підвищення загальноосвітнього, загальнокультурного рівня.

2. Підвищення професійної кваліфікації.

3. Підвищення продуктивності праці.

4. Інтелектуалізація праці.

Умовою реалізації сукупними працівниками своїх здібностей і функцій є зайнятість.

Зайнятість - це діяльність громадян із задоволення особистих та суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій чи іншій формі.

Вона проявляється через систему економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначення форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування.

Вид зайнятості характеризується певними принципами організації стимулювання й оплати праці, внутрішньовиробничими та зовнішньо-виробничими відносинами.

Повна зайнятість — використання всіх придатних для цього ресурсів. Вона характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатний працювати.

Раціональність зайнятості визначають:

а) суспільне корисний характер трудової діяльності;

б) оптимальна структура народного господарства, що забезпечує розподіл суспільної праці згідно з діючими суспільними потребами та рівнем розвитку продуктивних сил;

в) професійно-кваліфікаційна структура сукупного працівника;

г) система робочих місць.

Ефективність зайнятості відповідає повноті і раціональності.

Форми реалізації зайнятості.

1. Наймана праця за трудовою угодою в державному секторі, на об'єктах колективної або приватної власності без розпорядження її індивідуальною частиною.

2. Особиста праця на об'єктах, де робітник має свою частку акцій, пайовий внесок, тобто є співвласником.

3. Особиста праця власника засобів виробництва, коли він є і власником, і трудівником.

4. Робота на орендованих засобах виробництва.

5. Робота в спільному підприємстві.

Перехід до ринку - поставив нові вимоги до вирішення цієї проблеми.

Конвенція Міжнародної організації праці (1988 р.) передбачає, країни, які приєдналися до неї, повинні сприяти повній зайнятості.

Україна: комплекс державних заходів.

Інвестиційні та податкові заходи сприяють раціональному розміщенню ПС, підвищенню мобільності трудових ресурсів, створенню і розвитку системи робочих місць.

Забезпечення прав і інтересів працівників через удосконалення законодавства про зайнятість населення і працю, створення сприятливих умов на виробництві.

Проведення аналітичних та наукових досліджень економічної структури і прогнозування змін у якості й розподілі робочої сили.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в частині використання і залучення і залучення іноземної робочої сили на основі квотування й ліцензування, а також забезпечення своїм громадянам права працювати за кордоном.

5. Сприяння створенню додаткових робочих місць, поліпшенню умов праці в суспільному виробництві.

Ці заходи повинні знайти своє втілення в державних і територіальних програмах зайнятості населення.

Ринок робочої сили - це механізм, який поєднує агентів попиту та пропозиції, з метою визначення умов найму робочої сили в тому числі -праці, - величини заробітної плати, умов праці, можливостей отримання освіти, росту професійного рівня, гарантій зайнятості.

Це специфічний ринок, який пов'язаний із відтворенням людини, як робітника, споживача, особистості, Він регулюється економічними, соціальними і політичними чинниками.

Пропозиція праці (робочої сили) визначається:

а) демографічними чинниками: рівнем народжуваності, темпами зростання чисельності працеспроможного населення, його статево-віковою структурою;

б) соціальним станом суспільства;

в) політичним режимом;

г) економічною активністю різних соціальних груп.

Попит на працю залежить від загального попиту на продукти та послуги, НТП, технічного забезпечення виробництва, тощо.

Ціна праці, тобто заробітна плата - на конкурентному ринку праці визначається як результат узгодження попиту та пропозиції.

Ті, кого прийняли на роботу, вважаються зайнятими.

Безробіття - соціально-економічне явище, яке означає недовикористання частини працездатного населення в суспільному виробництві.

Причини безробіття.

1. Безробіття як результат занадто високої заробітної плати. Підвищенню ціни висококваліфікованих робітників сприяє надлишок пропозицій на ринку праці.

2. Безробіття як результат занадто низького сукупного политу в економіці. Д. Кейнс - кн. "Загальна теорія зайнятості, процента та грошей" (1936). Недосконалість ринкового механізму, проявляється в тому, що рівень виробництва, не дозволяє забезпечити повну зайнятість.

3. Безробіття як результат відставання попиту на працю від темпів накопичення основного та зворотного капіталів (К. Маркс).

4. Безробіття як результат деформацій та негнучкості ринку праці в процесі установлення співвідношення попиту та пропозиції.

У реальному житті безробіття - є перевищенням пропозиції робочої сили над попитом на неї.

Форми безробіття.

Фрикційне безробіття — пов'язане з добровільним переходом працездатного населення з однієї роботи на іншу та з середніми коливаннями попиті на робочу силу.

Причини - це:

• міграційні процеси,

• пошук роботи випускників шкіл, вузів,

• пошук нової роботи, тощо. . Структурне безробіття - виникає тоді, коли структура пропозиції робочої сили протягом тривалого періоду відрізняється від структури попиту на неї.

Причини:

• спад виробництва;

• стратегічні зміни в економіці;

• невідповідність рівня кваліфікації вимогам НТП.

Циклічне безробіття — викликане спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатнім сукупним попитом.

В Україні - всі види безробіття. Існує також - приховане безробіття - коли працівники працюють неповний робочий день; вимушені йти у відпустку без утримання.

Рівень безробіття = Кількість безробітних / Загальна кількість робочої сили (%)

Рівень зайнятості = Кількість зайнятих/Працездатне населення (%)

Природний рівень припустимий - 5-6 %

Закон Оукена - якщо фактичний рівень безробіття перевищує допустимий на 1%, то відставання обсягу ВНП складає 2,5%. ,

Безробітний - той, хто шукає роботу, знаходиться (не в тюрмі і не в лікарні), не має роботи, протягом тижня, зареєстрований на біржі праці.

Робоча сила - зайняті та безробітні.

Працездатне населення - це робоча сила і непрацююче населення.

Практикум 14

1. Сформулюйте своє ставлення до показника "природний рівень безробіття" ?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Як Ви вважаєте, конкуренція та ринку робочої це - явище скоріше позитивне чи скоріше негативне ? Обґрунтуйте відповідь.

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

3. Поясніть, що являє собою приховане безробіття. В чому його небезпека для економіки ?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Безробіття - це серйозні проблеми для кожної людини, особливо молодої. Ви незабаром будете молодим спеціалістом. Якщо у Вас виникнуть проблеми з працевлаштуванням, використайте ці поради.

Поради тим, хто шукає роботу.

Якщо Ви залишилися без роботи, не піддавайтесь відчаю. Починайте діяти активно і наполегливо.

1. Обговоріть проблему пошуку роботи в сім'ї, колі друзів, родичів обміркуйте з ними, які є варіанти працевлаштування.

2. Складіть план пошуку роботи. Станьте на облік в центрі зайнятості за місцем проживання. Порадьтесь з фахівцем цього центру. Використайте всі шляхи пошуку роботи. Купуйте рекламні газети та бюлетені. Обійдіть відділи кадрів усіх знайомих Вам підприємств, а потім всіх інших.

3. Якщо роботу за вищим фахом знайти складно, або вона втратила для вас привабливість, познайомтесь із програмами перепідготовки в службі зайнятості. Проаналізуйте Ваші здібності, професійні можливості, інтереси і оберіть собі новий фах.

4. Не залишайтесь на самоті із своїми проблемами, підтримуйте стосунки з друзями. Погоджуйтесь на тимчасову роботу.

5. Спробуйте перевести Ваші захоплення і здібності в діяльність, яка може приносити дохід. Займіться індивідуальною трудовою діяльністю.

6. Пошук роботи - справа складна, але Ви не повинні впадати у відчай, якщо він затягується.

7. Пам'ятайте, що частіще знаходить роботу той, хто її САМ шукає, а не чекає, поки його запросять.

Самостійна робота

Опрацюйте самостійно теми:

1. "Проблема безробіття в умовах переходу до ринку".

2. Державна служба зайнятості в Україні.

3. Трудовий потенціал Криворіжжя: шляхи його ефективного використання.

І підготуйте за цими темами реферативні доповіді.

Тема 15. Циклічність і удосконалення макроструктури суспільного виробництва

Економічна рівновага і економічні кризи як характерні стани ринкової економіки.

Економічні цикли: поняття і структура. Теорія циклів К. Маркса Фази економічного циклу. Економічна криза. Депресія. Пожвавлення і піднесення. Тривалість циклу.

Теорія циклів Д Кейнса. Гранична ефективність капіталу. Психологічний закон споживання. Доходи, споживання, заощадження. Підвищувальні й знижувальні тенденції. Тривалість циклу.

Теорія циклів М.Д. Кондратьєва. Довгі хвилі Кондратьєва та їх фази, фактори, що спричиняють довгі підвищувальні хвилі. Хронологічна періодичність довгих циклів за Кондратьєвим. Цінність теорії великих циклів.

СЕМІНАР 15

1. Теорія економічних циклів К. Маркса.

2. Теорія циклів Д. Кейнса.

3. Теорія циклів М.Д. Кондратьєва.

4. Практичне застосування теорій економічних циклів.

Тези до лекції

Як вже зазначалося, ринкова рівновага — це такий стан економіки, при якому зберігається здатність її до саморегулювання: у випадку відхилення економічної системи від збалансованого стану до дії, автоматичного відключаються сили, які намагаються відновити порушені структурні зв'язки. Автоматичним механізмом самонастронювання економічних зв'язків є механізм досконалої конкуренції, що не зазначає дії монополії.

Але стан економічної рівноваги не статичний. За своїм характером ринкова рівновага завжди відносна. Тому економічний розвиток може бути зображений як циклічний рух рівноваги, яка склалася, до порушення її і далі до формування на більш високому рівні нової рівноваги більш складного порядку.

У теорії циклічності рівновага розглядається як вихідний стан еконо­мічної динаміки. Коли структурні порушення відтворювальних зв'язків до­сягають критичної величини, відбудова стану рівноваги здійснюється стрибкоподібно - через економічні кризи. В цьому випадку економічні кри­зи виконують функцію специфічного інструменту насильницького подолання диспропорцій, що виникли, і відбудови порушеної рівноваги. Це може бути здійснено як насильницьким, так і еволюційним шляхом.

Тобто у функціонуванні та розвитку економіки спостерігається циклічність, яка свідчить про те, що економічне життя, виробництво розвиваються не безперервно, не за неухильно висхідною кривою, а шляхом чергування спадів і піднесень, що складають економічний цикл.

Економічний цикл— це часовий лаг між двома черговими спадами.

Походження і причини циклічного розвитку економіки, тривалість і структура циклів тлумачаться по-різному.

К.Маркс пов'язував походження циклів, їхню причину й тривалість з капіталістичним виробництвом, його експлуататорською сутністю, з розвитком капіталістичної промисловості, визначаючи їх як промислові цикли. Вважав, що в основі циклів лежить економічна криза надвиробництва товарів і послуг як одна із закономірностей капіталістичної економіки, як прояв суперечностей капіталізму, адже мета капіталістичного виробництва полягає не в задоволенні потреб людей, суспільства, а в наживі, збагаченні, виробленні додаткової вартості. Цим він пояснював розвиток і вдосконалення виробництва, науково-технічний прогрес і прагнення кожного підприємця збільшувати обсяг виробництва.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Основні фази економічного циклу:

1) криза ___________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2 ) застій або депресія _____________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4) піднесення________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Часовий лаг між двома кризами – це тривалість промислового циклу.

Значний внесок у розвиток теорії циклів зробив англійський економіст Д.М.Кейнс. За основу своєї теорії (детально викладена в книжці "Загальна теорія зайнятості, процента й грошей", 1935 р.) Кейнс узяв споживання, розглядаючи його як відносно об'єктивну й стійку величину. Споживання, як це давно відомо, є єдиною метою будь-якої господарської діяльності (3, с. 991, "...схильність до споживання може розглядатися як досить стійка функція" (3, с. 89). На споживання впливають об'єктивні й суб'єктивні фактори; величина заробітної плати (доходів) зміни цінності капіталу (у зв'язку інфляцією, коливанням кредитної й депозитної ставок банківського процента), податки.

Головні фактори - цінність капіталу, ставка процента й податки.

Значну роль у формуванні та періодичності циклів відіграє гранична ефективність капіталу. Адже будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в межах гранично високих витрат і гранично низького прибутку. Функціонування капіталу можливе також у цих межах. Це й є гранична ефективність капіталу, тобто границя найвищих витрат і границя найменших доходів і його функціонування.

Кейнс вважав, що, крім схильності до споживання й граничної ефективності капіталу, причиною циклів та їх періодичності є психологічний закон споживання.

Теорія Кондратьєва відома як теорія довгих хвиль. Він вважав, що, крім малих економічних циклів (8-10 років), є великі цикли тривалістю в середньому 48-55 років. Кожний великий цикл складається з підвищувальної і знижувальної хвилі. Перша припадає на пожвавлення й піднесення, а друга - на спад (кризу й депресії). Між "малим" і "великим" циклами простежується тісний взаємозв'язок: малі цикли ніби нанизуються на великі, характер звичайного малого циклу залежить від того, на яку хвилю великого циклу він припадає: якщо на підвищувальну, то пожвавлення і піднесення посилюються, а криза й депресія послаблюються, якщо на знижувальну, то й криза й депресія поглиблюються, а пожвавлення й піднесення послаблюють­ся.

У господарському житті капіталізму (за 140 років, з 80-х років ХVІІІ ст. до 20-х років XX ст.) Кондратьєв виділив 2,5 великого циклу, по­клавши в основу циклу докорінні якісні зміни в розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

101

Практикум 15

1. Поясніть, чому суспільний поділ праці є передумовою формував економічної рівноваги?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Проаналізуйте стан розвитку економіки України в XX столітті. Позначте довгі економічні хвилі, середні й короткі. В якій фазі знаходяться сучасна українська економіка?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. В чому суть зв'язку між економічною рівновагою і економічно кризою? Яке значення має антициклічна політика у досягненні економічна рівновага?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Самостійна робота

1. Зробити порівняльний аналіз теорії циклі К.Маркса і Д.Кейнса. в них недоліки, а які переваги.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

102

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 16. Система розподілу доходів

Суть і механізм розподілу доходів. Розподіл доходів як стадія відтворення. Доходи, їх класифікація. Фонд життєвих засобів. Його сутність та структура.

Форми розподілу доходів за трудові результати і економічну діяльність. Заробітна плата, її сутність і форми. Доходи працівників на колективних підприємствах. Доходи від індивідуальної трудової діяльності. Підприємницький доход.

Суспільні фонди споживання. Сутність і види суспільних фондів споживання. Структура суспільних фондів споживання.

Доходи від власності. Рентні доходи. Сімейні доходи, структура і використання.

СЕМІНАР 16

1. Суть і механізм розподілу доходів.

2. Фонд життєвих засобів: поняття і структура.

3. Суспільні фонди споживання та їх структура.

4. Доходи від власності. Рентні доходи.

5. Сімейні доходи та структура їх використання.

Тези до лекції

Як вже зазначалося, сукупний суспільний продукт у натуральній формі складається із засобів виробництва (ЗВ) та життєвих засобів ( ЖЗ).

ЗВ спрямовуються на виробниче споживання, ЖЗ — на особисте. Фонд життєвих засобів ( ФЖЗ) за своїм матеріально-речовим складом є сукупністю предметів споживання і послуг, які об'єктивно необхідні для задоволення особистих потреб людини, забезпечують відтворення і розвиток здібностей до праці, утримання непрацездатних членів сім'ї.

У системі суспільного відтворення необхідний продукт формується у процесі відтворення, проходить через фази розподілу, обміну і споживання. Функціональним призначенням необхідного продукту є відтворення робо­чої сили. Однак тільки на фазі споживання необхідний продукт набуває за­вершеної форми як ФЖЗ, тобто виступає у вигляді предметів споживання і послуг, які безпосередньо забезпечують особисте споживання.

Отже, саме необхідний продукт трансформується у ФЖЗ. Але слід па­м'ятати: якщо необхідний продукт може набувати форми натуральної про­дукції, грошових доходів, товарів і послуг, то ФЖЗ виступає тільки у ви­гляді предметів споживання і послуг.

ФЖЗ є мотиваційною основою механізму економічної діяльності ____________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

Заробітна плата (ЗП) є основною формою розподілу доходів для найманих працівників. Вона являє собою ціну, що виплачується за використання праці.

Номінальна ЗП - це сума грошей, яку працівник отримує за годину, день, місяць.

Реальна ЗП виражається в сумі товарів і послуг, які працівник може придбати за неї.

Заробітна плата за своїм складом неоднорідна. Вона містить різні за функціональними значеннями складові частини. Співвідношення між ними створює структуру заробітної плати. У ній слід розрізняти :

а) основну частину;

б) додаткову частину;

в) види винагороди.

Основна частина ЗП враховує суспільно нормальну міру праці, яка складається під впливом об'єктивних умов виробництва праці, стійкі відмінності у кваліфікації працівників, складність і відповідальність їхньої роботи, умови та інтенсивність праці.

Додаткова частина заробітної плати враховує індивідуальні результати праці тих працівників, які завдяки особистісним здібностям досягли осо­бливих успіхів; колективні результати праці і надбавки за особливі умови роботи. Вона реалізується переважно у вигляді премій та інших видів винагороди з фонду матеріального заохочення. Заробітна плата має дві форми :

1) відрядну, яка залежить від кількості виробленої продукції;

2) погодинну, що визначається кількістю відпрацьованого часу.

Доход працівників на колективних підприємствах визначається загальними зборами кооператорів. Він створюється за рахунок валового до­ходу кооперативу.

Доход від індивідуальної трудової діяльності - це залишок після вира­хування з грошової виручки виробничих витрат (амортизації, витрати на сировину, матеріали, електроенергію, транспорт, тощо). Джерелом підприємницького доходу є прибуток.

Бухгалтерський прибуток - це грошова виручка від продукції мінус витрати виробництва і реалізації.

Економічний прибуток - загальна виручка з відрахуванням усіх ви­трат: зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні нормальний прибуток підприємця.

У цивілізованих країнах визначається, що поряд із заробітною платою і доходами від економічної діяльності повинна існувати й така форма роз­поділу доходів, яка гарантує задоволення ряду важливих соціальних потреб населення.

105

Сучасне виробництво вимагає від працівників певного рівня загальної освіти і професійної підготовки. Ось чому держава бере нас себе частину витрат на дошкільне виховання, одержання освіти.

Отже, потрібна особлива форма розподілу життєвих засобів. Вона об'єктивно виникає у вигляді суспільних фондів споживання (СФС). В Україні склалися два види СФС:

1) Фонди спільного задоволення потреб - освіта, охорона здоров'я;

2) фонди для непрацездатних — пенсії, пільги, стипендії, тощо. Матеріальна база СФС — це продукт, створений у виробництві. Форма вияву — безплатні послуги.

106

За способом розподілу серед членів суспільства, СФС розрізняють:

1) ті, що розподіляються незалежно від кількості та якості праці, - безплатна медична допомога, освіта, тощо;

2) ті, що розподіляються з урахуванням минулого заробітку і стажу роботи - пенсії, допомоги з тимчасової непрацездатності;

3) ті, що розподіляються, виходячи з забезпеченості сімей - субсидії.

За джерелами формування розрізняють такі СФС :

а) загальнодержавні ___________________________________________

_____________________________________________________________

б) кошти підприємства _________________________________________

_____________________________________________________________

в) кошти громадських організацій _______________________________

____________________________________________________________

За формами надання СФС поділяються на :

а) грошові;

б) натуральні видачі;

в) безплатні послуги.

Мета СФС ___________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________

Основні доходи від власності: власник промислового капіталу одержує прибуток, власник землі - ренту, власник позичкового капіталу – процент.

Незалежно від форм власності на землю, утворюється диференціальна рента. Причина її - монополія на землю як на об'єкт господарювання.

Розрізняють дві форми диференціальної ренти :

Перша є додатковим чистим доходом, який одержують внаслідок більш продуктивної праці на кращих землях;

Друга виникає внаслідок підвищення продуктивності землі на основі використання більш ефективних засобів виробництва, тобто шляхом додат­кових вкладень у землю.

Їх взаємозв'язок в тому, що вони основані на використанні родючості земель, але перша - з природною, друга - з економічною родючістю ґрунтів.

Існує і абсолютна рента, яка утворюється на всіх використаних зем­лях, у тому числі й на гірших. Це надлишок вартості сільськогосподарсько­го продукту над його ціною виробництва.

Сімейний доход формується за рахунок :

а) оплати праці _______________________________________________

____________________________________________________________

б) надходжень ІЗ СФС ________________________________________

____________________________________________________________

в) доходів від кооперативної діяльності __________________________

_____________________________________________________________

г) доходів від підсобного господарства ___________________________

_____________________________________________________________

107

д) доходів від індустріальної трудової діяльності __________________________

____________________________________________________________________

Сімейний доход не має бути нижчий, ніж прожитковий мінімум, тобто набір товарів і послуг, розрахований за нормами і нормативами споживання та забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Прожи­тковий мінімум використовується для встановлення мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних витрат і пільг.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Практикум 16

1. Підрахуйте місячний доход вашої сім'ї та його використання. Міся­чний доход моєї сім'ї складає __________________________________________ грн.

До його складу входять :

1. __________________________________________________________________

2. __________________________________________________________________

3. __________________________________________________________________

4. __________________________________________________________________

5. __________________________________________________________________

6. __________________________________________________________________

Доход на одного члена моєї сім'ї складає ________________________ грн.

Структура використання доходу моєї сім'ї:

1. Харчування ___________________________________________________ грн.

2. Придбання одягу ______________________________________________ грн.

3. Придбання взуття _____________________________________________ грн.

4. Придбання предметів домашнього побуту _________________________ грн.

5. Витрати на соціально-культурні та побутові послуги ________________ грн.

6. Витрати на лікування __________________________________________ грн.

7. Накопичення грошей __________________________________________ грн.

8. Інші витрати _________________________________________________ грн.

Скажіть, будь ласка, на підставі цього аналізу про матеріальне забезпечення Вашої сім'ї:

а) заможне;

б) достатнє;

в) середнє;

г) погане;

д) дуже погане;

є) важко відповісти.

А в чому Ви вбачаєте причини недостатнього забезпечення Вашої сім'ї? Напишіть ________________________________________________________________

____________________________________________________________________

108

Самостійна робота

1. Опрацюйте самостійно тему "Податкова політика щодо підпри­ємств" За Підручником А. С. Гальчинського "Основи економічної теорії". -К.: Вища школа, 1998.- с. 281 -282.

Теми рефератів

1. Форми і системи заробітної плати в Україні.

2. Податкова система в Україні.

Розділ III. Світова економічна система

Тема 17. Суть світового господарства й основні етапи його розвитку

Поняття світового господарства. Міжнародні економічні відносини як , система господарських відносин між різними країнами. Основні елементи міжнародних економічних відносин.

Генезис світового господарства. Суспільний розподіл праці як чин­ник розвитку і становлення світового господарства.

Підприємництво. Умови його формування. Процес нагромадження капіталу, його складові.

Основні стадії формування світового господарства, їх характеристика.

Світове господарство кінця ХІХ-ХХ ст. Ринкове господарство. Мало-розвинуте ринкове господарство. Командне - адміністративна господарська система.

Об'єктивні умови розвитку сучасного світового господарства. Соці­ально-економічні зміни. Прискорений розвиток продуктивних сил суспі­льства. Взаємозалежність держав світового співтовариства.

СЕМІНАР 17

1. Світове господарство: суть і загальна характеристика.

2. Основні етапи розвитку і становлення сучасного світового госпо­дарства.

3. Об'єктивні умови розвитку сучасного світового господарства.

Тези до лекції

Світове, або всесвітнє, господарство являє собою сукупність націо­нальних економік і особливої сфери суспільно-виробничих зв'язків, що ви­ходять за територіальні межі окремих країн, - міжнародних економічних відносин.

У сучасних умовах економічна замкнутість національних госпо­дарств не лише нераціональна, а практично неможлива. Загальною стала тенденція дедалі більшої взаємозалежності національних економік.

Суть світового господарства визначається тим універсальним зв'яз­ком між національними господарствами, який забезпечує їхню реальну єдність на основі міжнародного поділу праці, науково - технічної і вироб­ничої торгівлі, валютних і кредитних відносин, тобто міжнародними еко­номічними відносинами.

Міжнародні економічні відносини являють собою систему господар­ських відносин між різними країнами світу. Важливими елементами цієї системи є:

1) міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво;

2) вивіз капіталу і міжнародний кредит;

3) світова торгівля;

4) міграція робочої сили;

5) міжнародні валютні відносини.

Міжнародні економічні відносини, що визначають суть світового господарства, похідні і залежать від економічних відносин, що складаються на національних рівнях.

Світове господарство склалося на початку XX століття у результаті тривалого історичного процесу, багатовікової еволюції продуктивних сил, поглиблення міжнародного поділу праці, поступового і неухильного вклю­чення економік у загальну систему світових господарських зв'язків, що стало наслідком розвитку суспільного виробництва.

Економічні основи світового господарства, що закладаються у сфері і обігу, починають виявлятися вже на етапі творення місцевого ринку, пов'язаному з першим великим суспільним поділом праці, що збігається у часі з мідним, бронзовим та раннім періодом залізного віку. Другий великий суспільний розподіл праці зумовив появу грошової і форми вартості та вихід торговельного обміну за межі місцевого ринку на рівень регіонального. З появою держави на формування світового господар­ства крім економічних впливають позаекономічні (військово-колоніальні) чинники.

Третій великий суспільний поділ праці, що полягав у відокремленні торгівлі від землеробства та ремесла, сприяв подальшому залученню різно­манітних господарських одиниць до товарообміну, пізніше - прискореному розвитку простого товарного виробництва і, як наслідок, зумовив перерос­тання регіональних ринків у регіонально-світові.

Удосконалення засобів праці за середньовіччя, виникнення нових га­лузей економіки, поглиблення спеціалізації всередині окремих галузей, ве­ликі географічні відкриття дали відчутний поштовх для розвитку товарно-грошових відносин і подальшого формування світового ринку.

Становлення міжнародних економічних зв'язків завжди ґрунтувалося на розвитку підприємництва, необхідними умовами існування якого є:

а) приватна власність;

б) товарне виробництво;

в) політичні інститути: громадянські свободи, приватне, договірне право та ін.

Перші свідчення законодавчого оформлення відносин приватної влас­ності і торговельно-грошових знаходимо у стародавньому світі:

Єгипет, Вавілонія, Греція.

У Стародавньому Римі право чітко ділити на публічне, що займалося "станом Римської держави", та приватне, яке займалося "вигодою окремих осіб".

Згодом рівень цивільного права досяг висот Римського приватного права тільки в Громадянському Кодексі Наполеона в 1804 р.

Елементи виробничого підприємництва почали зароджуватися ще XIV - XV ст. у вигляді мануфактурного виробництва в Італії та Нідерландах, потім широко охопили Англію, Францію та інші країни.

У цих країнах процес первісного нагромадження капіталу набув історично класичних форм, де на кінець XVII - поч. XVIII ст. мали місце такі методи нагромадження багатства для перетворення його в промисловий капітал:

1) обезземелення селянства при звільненні його від традиційної залежності від великих землевласників;

2) колонізація;

3) запровадження державних позик і податкової системи,

4) протекціонізм національного підприємництва. Значною мірою ці методи ґрунтувалися на грубому насильстві. В Російській державі, до якої входила більша частина України, ці процеси відбувалися значно пізніше і завершилися, на думку економістів, лише у XX ст.

Важливе місце в становленні світового ринку відіграв період великих географічних відкриттів (середина XV - XVII ст.), тоді ж сформувалися великі європейські держави, колоніальні імперії.

Формування світового господарства ілюструють три стадії станов­лення і розвитку класичного підприємництва в промисловості економіч­но більш розвинутих країн:

1) підприємницька проста кооперація: від зародження підприємництва у промисловості і до сер. XVI ст.;

2) мануфактурне виробництво: XVI - XVIII ст.;

3) велике машинне виробництво: XVIII - XX ст.;

У період промислового перевороту в економічно більш розвинутих країнах, починаючи з середини XVIII ст. та розгортання електротехнічної революції (остання третина XIX — поч. XX ст.), історично завершується формування світового господарства.

Світове господарство кінця XIX - 20-х років XX ст. характеризувало­ся поєднанням ринкових відносин з позаекономічним примусом у взаємо­зв'язках між метрополіями і колоніальними та залежними країнами. Воно складалося з двох підсистем:

1) ринкового господарства індустріально розвинутих країн, які утри­мували монополію на кваліфіковану робочу силу, сучасні засоби виробництва, новітні технології, тощо;

2) мало розвинутого ринкового та доринкового господарства колоніальних і залежних країн.

З 20-х і до кінця 80-х років розвиток світового господарства характе­ризується історичним протистоянням двох систем:

1) ринкової (капіталістичної);

2) командно-адміністративної (соціалістичної).

Усього в переважно ринковій системі світового господарства в сере­дні 80-х років було понад 160 країн, у тому числі понад 30 індустріально розвинутих.

У країнах, що розвиваються, проживало 3/4 населення, вони займали понад 4/5 території і на них припадало лише 18,5 % сукупного валового продукту усіх країн переважно ринкової системи.

У країнах централізовано керованої економіки, яким належало понад 40% промислового виробництва усіх країн світу, в 70-80 роках почалося активне поглиблення суперечностей, що спричинило фактично руйнацію соціалістичної системи і переорієнтацію на ринкові відносини.

У країнах розвинутої ринкової економіки подальшого розвитку набу­ла соціалізація суспільства, що відбилося у високому ступені задоволення матеріальних і духовних потреб населення.

ОБ'ЄКТИВНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

1. Кардинальні соціально-економічні змінну _____________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Прискорений розвиток продуктивних сил суспільства ____________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Зростаюча взаємозалежність держав світового співтовариства _____

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Практикум 17

1. Поміркуйте і назвіть основні загальнолюдські цінності, які сприяють розвитку світових економічних зв'язків:

А __________________________________________________________

Б __________________________________________________________

В __________________________________________________________

Г __________________________________________________________

Д __________________________________________________________

2. Визначте, характерні соціально-економічні особливості ринкової і командно-адміністративної систем господарювання. Обґрунтуйте, яка сис­тема сприяє їх розвитку, а яка гальмує.

№ п/п	Соціально-економічні особливості	Ринкова система	Командно-адміністративна система
1
2
3
4
5

113

3. Які, на Вашу думку, процеси перешкоджають становленню ринкової системи господарювання в Україні? Напишіть:

А ___________________________________________________

Б _______________________________________________

В ________________________________________________________

Г __________________________________________________________

Д __________________________________________________________

4. Охарактеризуйте економічні основи функціонування світового гос­подарства.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Теми рефератів

1. Основні етапи становлення і розвитку світового господарства.

2. Соціально-економічна суть системи сучасного світового господарства.

3. Громадянський Кодекс Наполеона.

4. Римське право.

5. Транснаціональні компанії

115Тема 18. Структура і суперечності розвитку сучасного світового господарства

Соціально - економічна суть системи сучасного світового господарства. Основні соціально-економічні підсистеми сучасного світового господарства. Основні критерії визначення соціально-економічних підсистем.

Організаційно-економічна структура сучасного світового господарства. Регіональна і функціональна підструктури. їх загальна характеристика.

Регіональна інтеграція, її основні ступені.

Функціональна підструктура сучасного світового господарства. Спеціалізовані економічні об'єднання. Міждержавні галузеві організації.

Світове господарство як зростаюча суперечлива цілісність. Еволюція світового господарства. Соціалізація. Основні суперечності світового господарства.

Особливості дії економічних законів у світовому господарстві. Закон вартості. Закони попиту і пропозиції.

СЕМІНАР 18

1. Соціально-економічна суть системи сучасного світового господарства.

2. Сучасна організаційно - економічна структура світового господарства.

3. Основні суперечності світового господарства.

4. Дія основних економічних законів у світовому господарстві.

Тези до лекції

Світове господарство як система складається з соціально-економічних і підсистем:

1. Національно організовані господарства країн розвинутої ринкової економіки.

2. Національні господарства країн ринкової економіки, що розвиваються.

3. Національні господарства країн, що знаходяться в перехідному стані від централізовано керованої до ринкової економіки.

Кожна підсистема має свої внутрішні і зовнішні закономірності й особливості.

Основні соціально-економічні підсистеми сучасного господарства визначаються за такими критеріями:

1. Рівень і характер розвитку продуктивних сил у взаємозв'язку їх з організаційно-економічними відносинами, тобто зі ступенем розвитку рин­ку всередині тієї чи іншої країни.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Специфіка багатоукладності економіки.

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Особливості державного регулювання.

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Особливим у різних соціально - економічних підсистемах світового господарства є різні рівень і характер розвитку продуктивних сил у взає­мозв'язку їх з організаційно-економічними відносинами та відмінності у державному регулюванні господарського життя.

Усередині кожної з підсистем існують свої ступені відмінностей, бо кожна з них не є однорідною. Цю неоднорідність відбиває динамізм вироб­ничих і суспільних процесів.

У підсистемі країн перехідної від централізованої керованої до ринкової економіки за відмінностями в державному регулюванні господарським життям вирізняються чотири групи країн:

1. Держави, що активно наближаються до ринкової економіки: Угорщина, Чехія, Польща, країни Балтії.

2. Країни, що наближаються до ринку, використовуючи інститути командно-адміністративної системи: Китай, В'єтнам.

3. Країни, що виникли в результаті розпаду колишнього СРСР і ще не зовсім визначилися в підходах до розвитку ринкових відносин, а тому перебувають у початковій стадії руху до ринку.

4. Країни, що намагаються розвивати окремі елементи ринку під впливом об'єктивної реальності: Куба, Північна Корея.

Між цими країнами, зазначає відомий український економіст Г. Н. Климко, немає чітких меж, окремі країни займають проміжну позицію.

Соціально-економічна суть системи сучасного світового господарства полягає в діалектичному взаємозв'язку національних господарств країн, що належать до трьох соціально-економічних підсистем, здійснюваної через міжнародні економічні відносини.

Організаційно - економічну структуру світового господарства складають:

а) регіональна підструктура.;

б) функціональна підструктура.

Регіональна підструктура світового господарства представлена економічними об'єднаннями країн, що ґрунтуються на територіальному принципі, і мають на меті розв'язання широкого кола економічних проблем. До неї належать:

а) міждержавні загальноекономічні об'єднання, до яких можна віднести:

В Європі ____________________________________________________________

____________________________________________________________________

В Азії __ ____________________________________________________________

____________________________________________________________________

В Африці ___________________________________________________________

____________________________________________________________________

В Латинській Америці ________________________________________________

____________________________________________________________________

б) регіональні економічні комісії ООН

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Їхня мета - сприяння економічному розвитку і співробітництву країн відповідного регіону, проведення досліджень, розробка рекомендацій уря­дам своїх країн.

Функціональна підструктура представлена міждержавними економіч­ними організаціями з певних питань функціонування світового господарст­ва. До них належать:

1. Спеціалізовані економічні об'єднання ООН, наприклад:

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Міждержавні галузеві організації

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Міжнародні галузеві організації підприємців

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Міжнародні кооперативні організації

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ці об'єднання діють на основі конкретних економічних інтересів: торгівельних, валютних, галузевих.

Діалектичний зв'язок між регіональною та функціональною підструктурами сучасного світового господарства полягає в тому, що вони у своїй сукупності сприяють розв'язанню суперечностей між соціально-економічними підсистемами світового господарства, а власне - функціональна підструктура зумовлює розв'язання суперечностей регіональної підструктури.

Однією з суперечностей є суперечність між країнами розвинутої економіки та державами перехідної від централізовано керованої до ринкової економіки. Вона виявляється у таких формах: _________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Друга суперечність між країнами розвинутої ринкової економіки і країнами ринкової економіки _______________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Існують також суперечності всередині масиву країн ринкової еконо­міки, що розвиваються _____________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Суперечності світового господарства зачіпають усі його структури: соціально-економічну, регіональну, функціональну. Дія цих суперечностей переплітається як на національному, так і на субрегіональному та глобаль­ному рівнях.

Розв'язання зазначених суперечностей можливе за умови переростання світового господарства в єдиний організм, у якому розвиватимуться держави усіх соціально-економічних систем

119

До основних закономірностей розвитку сучасного світового господарства належать:

1) діалектична єдність відокремлених господарств різних країн, які відстоюють свої інтереси, вступають у певні міжнародні економічні відносини під впливом розвитку тенденції до інтернаціоналізації господарських зв'язків;

2) нерівномірність розвитку країн як причинно-наслідковий зв'язок між зростанням концентрації, монополізації виробництва і загостренням суперечностей;

3) зумовлене новим етапом НТП поглиблення міжнародного поділу праці, який за речовим змістом є фактором удосконалення продуктивних сил, зростання продуктивності суспільної праці, а за суспільною формою засобом формування міжнародної залежності, нерівноправності країн;

4) головним суб'єктом у системі світових господарських зв'язків є ТНК і ТНБ,

5) посилюється вплив держави.

За своїми темпами світові господарські зв'язки випереджають розвито] внутрішньогосподарських відносин, темпи створення ВВП.

Практикум 18

1. Обґрунтуйте різницю в економічному житті між країнами з розвинутою ринковою економікою, з ринковою економікою, що розвивається, з перехідною економікою ___________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Майже всі країни світу в своєму економічному розвитку орієнтую­ться на ринкову економіку. Чому ж економісти стверджують, що існують суперечності між окремими країнами? Відповідь обґрунтуйте __________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Всім Вам добре відомий косовський конфлікт в Югославії, що набув свого загострення восени-влітку 1999 р. Поміркуйте, як вплинуло застосу­вання воєнної сили НАТО для його вирішення на економіку:

а) Югославії _________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

б) США _____________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

120

в) країн Європи ______________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

г) Росії ______________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

д) України ___________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

Самостійна робота

1. Проаналізуйте законспектуйте особливості дії економічних законів уІ світовому господарстві за підручником: "Основи економічної теорії: політекономічний аспект" за ред. Г. Н. Климка та ін. - К.: Вища шк. ,1994. - с. 507-509.

Тема 19. Міжнародна економічна інтеграція. Проблеми трансформації міжнародних

ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН.

Міжнародний поділ праці у системі міжнародних економічних відносин (МЕВ). Визначальні фактори міжнародного поділу праці. Науково-технічний прогрес. Спеціалізація, її види. Внутрішньогалузева і міжгалузева спеціалізація.

Інтернаціоналізація виробництва. Транснаціональні компанії та їх розвиток. Міжнародна торгівля. Обмін досягненнями сучасного НТП. Експорт капіталу.

Суть економічної інтеграції. Основні види інтеграційних об'єднань. Зони вільної торгівлі. Митний союз. Загальний ринок. Економічний союз.

Регулювання міжнародних відносин. Суть трансформації міжнародних економічних відносин. Програма нового міжнародного економічного по­рядку (НМЕІЇ). Міжнародна економіка безпеки (МЕБ).

Перспективи розвитку міжнародних економічних відносин.

СЕМІНАР 18

1 Міжнародний поділ праці у системі міжнародних економічних зв'язків. Його основні чинники.

2. ТНК і розвиток міжнародних економічних відносин.

3. Регулювання світових господарських зв'язків.

4. Проблеми і перспективи розвитку міжнародних економічних відносин.

Тези до лекції

Система міжнародних економічних відносин (МЕВ) формується на ос­нові інтернаціоналізації продуктивних сил, яка у свою чергу виростає із міжнародного поділу праці (МПП).

Суть МПП, як і будь-якого, полягає у єдності двох процесів - розчле­нування й об'єднання виробництва, відособлення й спеціалізації різних ви­дів трудової діяльності, в їх взаємодії, взаємодомовленні. МПП здійснюєть­ся з метою підвищення ефективності виробництва, економії затрат суспіль­ної праці, раціонального розміщення продуктивних сил.

Спочатку визначальними факторами міжнародного поділу праці були природні фактори:

а) відмінності між країнами в наявності природних багатств;

б) ґрунтово-кліматичні умови;

в) географічне положення;

г) розміри трудових ресурсів.

Але в другій половині XX ст. в умовах науково-технічної революції головними факторами формування МПП стають:

1) науково-технічний прогрес;

2)рівень розвитку продуктивних сил у різних країнах;

122

3) стан їх науки й техніки.

Зменшення значення природних і географічних факторів для МПП особливо очевидне на прикладі Японії і нових індустріальних країн - Південної Кореї, Тайваню, Сінгапуру, Гонконгу. Міжнародна спеціалізація цих країн практично не пов'язана ні з наявністю у них природних ресурсів, та навіть з їх географічним положенням.

Другим напрямом впливу НТР на МПП стало обмеження можливості окремих країн створити надміру багатогалузеві національні промислові комплекси. Сьогодні номенклатура продукції, особливо промислових галузей, настільки велика, що жодна країна не зможе забезпечити економічно вигідне виробництво всієї цієї номенклатури. Тому досвід багатьох країн доказує, що найефективнішою є концентрація зусиль на створенні спеціалізованих галузей виробництва, органічно вписаних у систему міжнародно­го поділу праці.

За спеціалізацією МПП може проявлятися як між- та внутрішньогалу­зева спеціалізація окремих країн.

У міжгалузевій спеціалізації відбиваються взаємовідносини між дер­жавами при обміні продуктів праці різних галузей виробництва у межах загальних та деяких форм часткового поділу праці.

Міжгалузева спеціалізація втілюється, наприклад, в обміні продукції промисловості та сільського господарства (загальний поділ праці) або ма­шинобудування та харчової промисловості тваринництва та рослинництва (частковий поділ праці).

Внутрішньогалузева спеціалізація втілюється в міждержавному обміні продуктами праці в межах однієї галузі виробництва. Водночас вона може розглядатися як прояв одиничних й окремих форм часткового поділу праці:

Класифікація проявів міжнародного поділу праці включає також визначення в його складі:

а) предметної спеціалізації ____________________________________

_____________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

б) поде тальної (по вузлової) спеціалізації ________________________

_____________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________

в) технологічної (постадійної) спеціалізації _______________________

_____________________________________________________________

У процесі розвитку між- та внутрішньогалузевої спеціалізації, а також предметної, подетальної і технологічної зростають кількісні параметри процесу інтернаціоналізації виробництва й обігу, всього господарського життя.

Натомість взаємодія генетичних (відносин кооперації виробництва і праці) і структурних зв'язків, які формують певну міжнародну спільність, характеризує якісні аспекти інтернаціоналізації.

Інтернаціоналізація виробництва стає об'єктивною основою розвитку регіональної інтеграції. Інтенсивний розвиток процесу інтернаціоналізації розпочався у другій половині XX ст. Він зумовлений посиленням впливу діяльності транснаціональних компаній (ТНК) і подальшим науково-технічним прогресом.

ТНК - це найбільші компанії, національні за капіталом і контролем, але міжнародні за сферою своєї діяльності. їхня відмінна особливість - на­явність активів за рубежем, які виникають на базі прямих інвестицій.

Виникнення ТНК відноситься до періоду після другої світової війни, коли вони стали панівною формою міжнародних монополій, прийшовши на зміну міжнародним картелям.

ТНК є величезною рушійною силою науково-технічного прогресу. На початку 80-х років на ТНК припадало близько 80% патентів на нову техніку та технологію.

У наш час світова ринкова економіка має широку мережу ТНК, до яких належать тисячі найбільших компаній світу. Близько 30% цих компаній - американські. Згідно з даними ООН, річний обсяг прямих іноземних інвестицій ТНК на кінець 80х років становив 150 млрд. доларів.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Складовими процесу інтернаціоналізації господарського життя, окрім ТНК, є:

1) зростання міжнародної торгівлі _______________________

2) обмін досягненнями сучасного НТП _________________________

Якісно новим етапом інтернаціоналізації господарського життя є еко­номічна інтеграція, яка передбачає зближення і взаємотгереплетіння націо­нальних економік, проведення узгодженої державної економічної політики.

Суть економічної інтеграції проявляється в її найважливіших характе­ристиках:

1) міждержавне регулювання економічних процесів;

2) поступове формування, замість більш або менш незалежних один від одного національних народно-господарських комплексів, регіонального господарського комплексу із загальною структурою відтворення;

3) усунення адміністративних і економічних бар'єрів, перешкоджають вільному рухові товарів, робочої сили і фінансових ресурсів у межах регіо­ну;

4) зближення внутрішніх економічних умов у державах, які беруть участь в інтеграційних об'єднаннях.

Існують такі основні види інтеграційних об'єднань:

- зона вільної торгівлі, коли країни учасниці обмежуються відміною митних бар'єрів у взаємній торгівлі;

- митний союз, коли вільне переміщення товарів і послуг всередині угрупування доповнює єдиний митний тариф стосовно до третіх країн;

- загальний ринок, (коли ліквідуються бартери між країнами не тільки у взаємній торгівлі, а й для переміщення робочої сили й капіталу;

- економічний союз, який передбачає на доповнення до всіх перелічених вище Інтеграційних заходів, проведення державами - учасницями єдиної економічної політики, створення системи міждержавного регулюванні! соціально-економічних процесів, які відбуваються в регіоні.

__________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________

Сьогодні у світі нараховується близько 15 регіональних економічний об'єднань.

Найвідомішими із них є:

1.ЄС(ЄЕС)- __________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________

2. АСЕН - ___________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. ЛАІ - _____________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ускладнення економічного життя світу та розвиток його суперечнос­тей закономірно зумовлюють об'єктивну необхідність регулювання світових господарських зв'язків.

У Міжнародними формами регулювання економічної політики щодо го­сподарських зв'язків є:

а) щорічні зустрічі керівників провідних держав розвинутої ринкової економіки з усе більшим залученням останнім часом і керівників інших країн;

б) заходи міжнародних економічних організацій;

в) робота "троїстої комісії";

г) використання структур ТНК, тощо.

Мета_міжнародного регулювання — це підвищення ефективності еко­номіки вільного підприємництва, досягнення високих темпів економічного зростання у світовому господарстві.

Сутність проблеми трансформації міжнародних економічних відно­син у світовому господарстві полягає в пошуках форм і методів - економіч­них, політичних, дипломатичних - розв'язання суперечності між сучасним характером цих відносин і обставинами в світі, що змінилися внаслідок прискорення тенденції до глобалізації економіки, переміщення акцентів з [екологічних конструкцій на економічні важелі формування нових моделей людської діяльності, творений більш високої якості життя.

Програма нового міжнародного економічного порядку - НМЕП -1974, VI спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН) передбачає встановлення економічно обґрунтованого співвідношення цін на сировину, продовольчі товари і промислові вироби, упорядкування валютно-фінансових відносин та інші заходи, спрямовані проти панівного становища транснаціональ­но капіталу в системі МЕВ.

У середині 80-х років створюється система міжнародної економічної безпеки (МЕБ), яка стала цільовою функцією МЕВ.

Практикум 19

1. Поясніть, які чинники стали основою для формування світового господарства на межі ХІХ-ХХ ст.?

1) ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________2) ___________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3) ___________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Як Ви думаєте, в чому схожість, а в чому розбіжності таких кате­горій, як "інтернаціоналізація МЕВ" і "інтеграція"? Обґрунтуйте відповідь.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. У чому, на Вашу думку, полягає значення системи "національні інтереси - інтереси світового господарства"?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Які ТНК функціонують в Україні?

________________________________________________________________________________________________________________________________________в Росії ____________________________________________________________________в Європі ____________________________________________________________________ в США ______________________________________________________ ____________________________________________________________________

Самостійна робота

1. Опрацюйте самостійно теми:

1) Світова торгівля.

2) Вивіз капіталу і міжнародний кредит.

3) Міграція робочої сили за підручником "Основи економічної теорії. Підприємництво, маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господарстві" (Ю.В.Ніколенко, М.М.Діденко, А.В.Шегда та ін. - К.: Либідь, 194, кн.2 - С.215-224.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Теми рефератів

1. Світова торгівля: стан, перспективи розвитку.

2. Міжнародна валютна система.

3. Інтеграція міжнародних економічних відносин.

129

Розділ IV. Проблеми інтеграції економіки украї­ни у світове господарство

Тема 20. Особливості становлення ринкових відносин в україні

Розпад командно-адміністративної системи в Україні як історична за­кономірність.

Характерні риси адміністративно-командної системи господарювання.

Формування ринкової економіки в Україні. Вибір Україною моделі ринкової економіки. Соціалізований капіталізм чи капіталізований соціа­лізм. Народна економіка

Головні інструменти створення моделі ринку в Україні. Становлення підприємництва в сучасних умовах.

Основні проблеми переходу України до ринкових відносин і шляхи їх вирішення.

СЕМІНАР 20

1. Адміністративно-командна система - антипод ринкової економіки.

2. Особливості формування моделі ринкової економіки в Україні.

3. Основні проблеми переходу України до ринку

Тези до лекції

Адміністративно-командна система господарювання, яка існувала в Україні, які в цілому в колишньому СРСР, протягом усієї історії свого існу­вання ставила непереборні перепони для розвитку ринкових відносин. В умовах цієї системи держава абсолютно монополізувала фактично всю гос­подарську діяльність. Практично всі економічні функції були зосереджені в руках партійно-державницької влади. При цьому заходи щодо централізації господарських рішень обґрунтовувалися такими "аргументами":

а) орієнтацією на будівництво "державного соціалізму", в умовах якого державна власність уявлялась найбільш зрілою, соціалістичною формою власності;

б) логікою розвитку великого машинного виробництва.

До певної межі воно об'єктивно вимагало посилення одержавлення, регламентації господарського життя, вело до стандартизації виробництва. Для адміністративно-командної системи були характерні:

а) відсутність ринково-конкурентних регуляторів економічної актив­ності;

б) недосконала структура господарства висока частка гірничодобув­них і старих традиційних галузей і відносно низька - високотехнологічних, а також сфери послуг;

130

в) відомчий монополізм і фондова система розподілу ресурсів, які не давали можливості навіть великим господарствам повністю проявити свою підприємливість;

г) неефективна кредитно-фінансова система, фактична відсутність ринку капіталу, тобто відсутність умов, які давали б змогу швидко підкріплювати ініціативу необхідними ресурсами;

д) нерозвинута ділова інфраструктура: підготовка кадрів, інформаційні банки, система консультування, тощо.

Усі ці проблеми мають бути вирішені завдяки переходу України до ринкової економіки, курс на яку було взято відтоді, як Україна стала неза­лежною самостійною державою.

Але перехід до ринкових відносин в нашій країні зазнав великих проб­лем і труднощів, які, насамперед, були пов'язані:

1) з невизначеністю на державному рівні моделі соціально-еконо­мічного устрою;

2) відсутністю в Україні високорозвинених товарно-грошових відносин;

3) відособленістю України від світового ринку;

4) відсутністю професійно підготовленого персоналу, який зміг би діє­во і ефективно працювати в умовах ринку, тощо.

Щодо моделі соціально-економічного устрою, яку необхідно обрати для України, існують різні точки зору.

Так, відомий український економіст, радник Президента України А.С. Гальчинський у своїй книзі "Кінець тоталітарного соціалізму. Що далі?" (1996 р.) обґрунтовує думку про те, що Україна за її ментальних традицій, економічного потенціалу, природних ресурсів та географічного становища має будувати соціалізований капіталізм, який не має нічого спільного із класичним капіталізмом і являє собою досить високий рівень гуманізації суспільства.

На думку А.С. Гальчинського, "будівництво капіталізму впродовж перших років нашої незалежності повністю провалилося, а соціальні витра­ти перехідного періоду виявилися значно більшими, ніж очікувалося". При­чини такого стану він вбачає в тому, що відбулась механічна зміна полюсів, коли в Україні виявився "розвиток за траєкторією від тоталітарного соціалі­зму до "дикого капіталізму". "З цього нічого не вийшло, та й не могло вий­ти, - пише вчений. Від тоталітарного соціалізму єдино можливим соціально прийнятим до соціального капіталізму... Кінцевим продуктом нашої трансформації має стати суспільство, що за своїми цінностями перебувати­ме на щаблі вищому за соціальні цінності сучасного капіталізму" (2, с. 7).

Підтримує точку зору А.С. Гальчинського і відомий економіст М.А.Павловський у книзі "Шлях України. Шлях вліво, шлях вправо - хиб­ний шлях" суспільства з крайнощами класично­го капіталізму, з "нульовим" потенціалом економічних функцій держави й

131

тоталітарного соціалізму, зі "стовідсотковою" роллю держави в регулюванні економіки безперспективний й приречений. Сучасне людство може плідно функціонувати й розвиватися лише на засадах змішаної економіки у формі соціалізованого капіталізму, (Японія, Швеція)

Відмінною позицію є точка зору провідного українського соціолога Є.І. Суїменка, який переконливо доводить у своїй статті: "В якій Україні ми живемо? Ще одна версія сутності "трансформації", що конструктивні про­цеси в Україні можуть відбуватися тільки в руслі капіталізованого соціаліз­му, який більшою мірою відповідає історичним передумовам і набуткам в Україні, ніж соціалізований капіталізм, (4, с. 194).

Професор С. Мочерний вважає, що найефективнішою моделлю соці­ально-економічного розвитку \України може бути народна економіка, яка найбільшою мірою зорієнтована на людину, її потреби, інтереси та цілі, розвиток усіх її сутнісних сил. З точки зору відносин власності така еконо­міка передбачає створення в майбутньому націй власників, ділянок землі, цінних паперів, індивідуального житла, товарів довготривалого користуван­ня, де кожен працівник буде співвласником багатства держави. Це станови­тиме економічну основу стабільності і могутності держави, його зацікавле­ності у соціальній, політичній стабільності, у високопродуктивній праці, (4, с. 50).

Вихідним пунктом створення народної економіки, — вважає вчений, - повинен стати процес трансформації відносин власності у нерозривному зв'язку з характером праці.

"Оскільки остання має здебільшого колективний характер, то ядром трансформації відносин власності в індивідуальну, максимум сімейну, влас­ність є передача переважної частки державної власності в руки трудових колективів (там же, с.50).

Незважаючи на різні точки зору щодо моделі соціально-економічного устрою, всі економісти і соціологи переконливо доводять, що має бути своя українська модель, яка б враховувала історичні особливості розвитку України і ментальність народу.

Головним інструментом створення моделі ринку повинна стати актив­на виважена і послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інститутів ринку.

Регулююча функція держави повинна створюватися не старими, а но­вими методами, які адекватні ринковим формам господарювання. Для цього необхідно:

а) розробити цільові програми розвитку визначальних сфер народного господарства; ,

б) забезпечити підтримку пріоритетних напрямів економічного розви­тку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення податків;

в) стимулювання розвитку виробництва, а не посередницької діяльнос­ті, різних соціальних форм господарювання;

132

г) створити сприятливі умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, насамперед, у формі прямих інвестицій у виробничу сферу, галузі, що виробляють товари споживання.

Рушійними силами розвитку суспільних інтересів повинні стати:

• створення ефективних стимулів до праці у трудівників державного сектора;

• створення конкурентного середовища між іншими формами власності підприємницької діяльності;

• впровадження акціонерних відносин: право придбання певної суми акцій підприємств інших форм власності за наявності між ними відносин спеціалізації, кооперації, тощо;

• наявність короткострокових і довгострокових планів розвитку держа­вного сектора 1 Права парламентського контролю за їх здійсненням.

Практикум 20

1. Назвіть основні причини, що гальмують перехід України до ринко­вої економіки ?

а) ___________________________________________________________

_____________________________________________________________

б) ___________________________________________________________

_____________________________________________________________

в) ___________________________________________________________

_____________________________________________________________

г) ___________________________________________________________

_____________________________________________________________

д) ___________________________________________________________

_____________________________________________________________

2. Яка, на Вашу думку, модель ринкової економіки і соціально-економічНОГО Устрою найбільш доцільна для України ? Чому ?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Уявіть себе Президентом України. Які б заходи Ви запровадили, аби підтримати вітчизняного виробника ? Підприємця ?

а) ____________________ а) ____________________

б) ____________________ б) ____________________

в) ____________________ в) ____________________

г) ____________________ г) ____________________

Самостійна робота

1. Ознайомтесь ш останніми законами Верховної Ради України про підприємницьку діяльність. Поміркуйте, чи сприяють вони її розвитку?

_____________________________________________________________

2. Підготовте реферати за темами:

1. "Становлення підприємства в сучасних умовах в Україні".

2. Народна економіка та шляхи її будування

3. Україна XXI століття: який шлях обрати?

Тема 21. Зовнішньоекономічні відносини та проблеми інтеграції україни у світове господарство

Об'єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство.

Об'єктивні можливості для розвитку зовнішньоекономічних відносин. Економічний потенціал України Вироблення механізму МЕВ.

Роль України в МПП.

Зовнішньоекономічний механізм України: суть і принципи формуван­ня.

Основні форми міжнародного співробітництва України. Роль України в міжнародній науково-технічній та виробничій кооперації. Створення конкурентноспроможної вітчизняної продукції - шлях до світового ринку това­рів і послуг.

Тези до лекції

У даний час об'єктивна необхідність динамічної інтеграції України, як і інших країн колишнього СРСР, в нову модель розвитку світового господарства .передбачає пошуки ними своєї ніші в системі всесвітнього поді­лу праці, передусім європейського.

Зовнішньоекономічні зв'язки в процесі інтеграції України у світове го­сподарство охоплюють і комплекс екологічних проблем, що розв'язуються спільними зусиллями людства,

Завдяки міжнародним економічним зв'язкам відкриваються додаткові можливості у створенні належних умов для задоволення життєвих потреб народу України.

Об'єктивні можливості для інтеграції України у світове господарст­во:

1) природно-ресурсний потенціал України.

Площа України становить 603.7 тис. км2. Ц& приблизно дорівнює тери­торії таких європейським країн як Франція і Швейцарія разом узяті. Чисе­льність населення складає 50 млн. чоловік. Трудові ресурси становлять бли­зько 30 млн. чоловік.

Україна має великі запаси корисних копалин і надзвичайно плідне те­риторіальне поєднання сировинних родовищ. Країна володіє значними по­кладами вугілля, Залізної та марганцевої руд, сірки, ртуті, титану, урану, мінеральних солей.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

135

2) Вироблення механізму зовнішньоекономічних зв'язків як на макрорівні (загальнодержавному), так і на мікрорівні (підприємств);

3) Створення сприятливої податкової системи, яка б сприяла розвитку вітчизняного товаровиробника задля виготовлення конкурентноспроможної продукції на світовому ринку;

4) Державна підтримка високоефективних галузей народного госпо­дарства, продукція яких користується попитом на світовому ринку: літакобудівництво, космічна, машинобудування, тощо.

Організаційно-економічні чинники включення України в систему су­часного МПП за своїм змістом відображають ступінь розвитку процесів концентрації, спеціалізації, кооперації й комбінування виробництва (за уча­стю української сторони) на рівні міжнародних відносин.

Одним з найважливіших критеріїв реалізації економічних інтересів країни-суб'єкта МПП є забезпечення високої економічної ефективності галузей її національніої економіки, мінімізація витрат суспільної праці. Спе­ціалізація і кооперація характеризують економічно доцільну й раціональну організацію (територіальну, регіональну, галузеву, тощо) суспільних проду­ктивних сил.

Серед комплексу невідкладних завдань щодо забезпечення ефективно­го включення України у світове господарство і міжнародне співробітництво першочергове значення має формування механізму зовнішньоекономічних зв'язків.

Під механізмом зовнішньоекономічних зв'язків (МЗЕЗ) слід розу­міти сукупність конкретних форм зв'язків, а також систему правових, орга­нізаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, які забезпечу­ють ефективну взаємодію національних народногосподарських структур із світовими як на макро-, так і на мікрорівнях, з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.

Мета цього механізму — інтеграція народногосподарського комплексу України у світову господарську систему, що передбачає досягнення таких - цілей:

Формування повноцінної ринкової системи господарства, яка б ба­зувалася на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;

Використання можливостей світового ринку для структурної пере­ будови національного господарства;

Перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор ди­намічного та високоефективного економічного зростання.

Основні принципи формування механізму зовнішньоекономічних зв'язків:

а) формування необхідної законодавчої бази: _____________________________

____________________________________________________________________

б) створення відповідного економічного середовища _______________________

____________________________________________________________________

в) розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішньоекономі­чні зв'язки

Основні форми міжнародного співробітництва України:

1. Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України:

- запозичення досвіду та знань шляхом запрошення .іноземних спеці­алістів, а також підготовка й підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном;

- взаємодія у створенні, розширенні та забезпеченні нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних цент­ рів, у тому числі спільних;

- співробітництво у галузі науки й техніки при будівництві, модерні­зації та експлуатації підприємств й інших об'єктів виробничого призначен­ня і соціальної інфраструктури;

- обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами, сприяння їх використанню;

- співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-техніч­ної й економічної інформації.

2. Здійснення виробничо-технічної кооперації 3 республіками колиш­нього СРСР:

- на ґрунті вже існуючої спеціалізації, потоварної, подетальної, тех­нологічної;

- у тих випадках, коли виробництво має взаємодоповнюючий харак­тер і підприємства різних країн являють собою нерозривні ланки техноло­гічного ланцюжка, необхідно їх трансформувати у трансдержавні організа­ційно-господарські структури за типом ТНК, де одне підприємство є голов­ним, а решта Його філіалами, і зв'язки між ними здійснюються у вигляді внутрішньокорпораційних поставок.

Для забезпечення конкуренто-здатності вітчизняної продукції на між­народних ринках, необхідно:

1) ___________________________________________________________

_____________________________________________________________

2) ___________________________________________________________

_____________________________________________________________

3) ___________________________________________________________

_____________________________________________________________

4) ___________________________________________________________

_____________________________________________________________

5) ___________________________________________________________

_____________________________________________________________Для ефективної інтеграції України в МБВ, безумовно, необхідно здій­снити кардинальні економічні зміни у структурі національної економіки, що мав для держави принципове значення.

Практикум 21

1. Поясніть, чим викликана необхідність інтеграції економіки України в світове господарство?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Як Ви думаєте, чому Україна, отримавши незалежність, не змогла ефективно інтегруватися в євроцейський ринок ? Наведіть факти.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Деякі політики стверджують, що "кінцевим етапом реформування української економіки є положення, при якому під контролем і кредитною залежністю від зовнішніх сил будуть розвиватися тільки видобувна галузь і первинна переробка, інша промисловість буде знищена і замінена мережа­ми збуту продукції іноземних компаній" (ПЛазаренко. Украна - последний шанс. -К.: А. И. 3., 1998. с. 30).

Чи погоджуєтесь Ви з цією думкою ? Відповідь обгрунтуйте

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Яка продукція України є конкурентноспроможною на світовому ринку? Напишіть.

1) ____________________ 6) ____________________

2) ____________________ 7) ____________________

3) ____________________ 8) ____________________

4) ____________________ 9) ____________________

5) ____________________ 10) ____________________

Самостійна робота

1. Опрацюйте самостійно тему:

"Основні форми Міжнародного співробітництва України з країнами Європи та "СНД", законспектуйте основні тези.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________