9.2. Вимоги до технології менеджменту

Вимоги до технології менеджменту можна звести до наступного:

• формування проблеми, розробка і вибір рішень повинні бути сконцентровані на тому рівні ієрархії керування, де для цього існує відповідна інформація;

• інформація повинна надходити від всіх підрозділів організації, які знаходяться на різних рівнях керування та які виконують різні функції;

• вибір і прийняття рішень повинні відображати інтереси та можливість тих рівнів керування, на які буде покладено виконання рішення або які зацікавлені у його реалізації;

• повинна сурово дотримуватися підлеглість у відносинах ієрархії керування, жорстка дисципліна, висока вимогливість і беззаперечна підлеглість.

Прийняття управлінських рішень передбачає використання наступних факторів: ієрархії, цільових багатофункціональних груп, формальних правил і процедур, планів, горизонтальних зв’язків.

Використання ієрархії у прийнятті рішень здійснюється більшістю фірм з метою координації діяльності та посиленням централізації в управлінні.

В американських компаніях менеджери звичайно делегують свої повноваження у прийнятті рішень ближче до того рівня, на якому існує більше необхідної інформації та які безпосередньо беруть участь у реалізації конкретного рішення. Американські менеджери при прийнятті рішень віддають перевагу непрямим контактом з підлеглими, які знаходяться більш ніж на один ієрархічний рівень нижче, щоб не порушувати принципи керування.

Використання цільових міжфункціональних груп у прийнятті рішень в американських фірмах досить широко розповсюджено. Такі цільові групи зазвичай створюються на тимчасовій основі. Їх членів відбирають із різних підрозділів та рівнів керування. Метою створення таких груп є використання спеціальних знань і досвіду членів груп для прийняття конкретних та складних рішень. Цільові групи частіш за все займаються створенням нової продукції. Тоді до їх складу входять менеджери, спеціалісти з маркетингу, виробники, фінансисти, постачальники. Спочатку вони готують на професійно високому рівні інформації, на основі яких вище керівництво приймає рішення про надання капіталовкладень на розробку і впровадження нової продукції. Керівником цільової міжфункціональної групи призначається один з її членів або вищестоячий керівник, який може замінюватись іншим спеціалістом протягом виконання робіт.

Використання формальних правил та процедур у прийнятті рішень – це ефективний шлях координації дій. Однак, конструкції і правила надають жорсткість системі керування, що уповільнює інноваційні процеси та ускладнює внесення коректив у плани в зв’язку зі змінами обстановки. Використання планів у прийнятті рішень націлене на координацію діяльності організації взагалі. Планування є тим видом управлінської діяльності, на яку керівник витрачає значну частину свого часу. В ході складання планів здійснюється процес поєднання інтересів і цілей між різними рівнями керування. Система контролю і бухгалтерського обліку прилаштовані в американських фірмах для вирішення управлінських завдань, і на їх основі проводиться розробка планів. Менеджери постійно слідкують за виконанням планових показників і мають можливість їх корегувати при відповідному обґрунтуванні такої необхідності перед вищими керівниками фірми або керівниками виробничих відділень.

Використання прямих горизонтальних зв’язків у прийнятті рішень. Не звертання до вищого керівництва сприяє прийняттю рішень у короткі строки, а підвищення відповідальності за виконання відповідних рішень. В американських фірмах керівники різних рівнів мають право здійснювати безпосередні контакти з зовнішніми по відношенню до фірми партнерами: споживачами, постачальниками, контролюючими організаціями, які дозволяють отримувати конкретну інформацію про становище на ринку і приймати рішення, які сприяють швидкій адаптації до змінюваних умов.