1.4. Етапи розвитку організації

Жодна організація не може надто довго залишатися в одному стані. Існує декілька груп причин переходу до іншого стану: причини внутрішнього характеру, планомірні й передбачувані; причини зовнішнього характеру як миттєва реакція на зміни зовнішнього середовища. Закон онтогенезу організації, який відображає найважливіші положення найбільш динамічної складової частини організаційного функціонування, має своє продовження в дослідженні етапів розвитку організації, або її життєвого циклу.

Життєвий цикл будь-якої організації являє собою періодично повторювану послідовність тісно пов’язаних етапів, що закономірно змінюють один одного і на яких відбуваються передбачувані зміни стану організації. Це період, протягом якого організація проходить такі етапи свого функціонування, як зародження, зростання, зрілість і старіння (рис. 1.3).

Часові періоди, які проживає організація в межах однотипних ціннісних установок, зафіксованих специфічних завдань функціонування, називають етапами. Часові періоди, протягом яких організація принципово змінює внутрішні цінності та орієнтації, називають циклами розвитку.

Життєвий цикл орієнтує на періодичну перевірку специфічних цілей організації, на постановку питання про доцільність її існування в тому вигляді, у якому вона спочатку сформувалася. Нижче розглянуто основні характеристики організації за етапами її життєвого циклу.

1. Етап зародження. Організація знаходиться на стадії становлення, цілі є недостатньо чіткі. Творчий процес відбувається повільно. Основні зусилля спрямовані на створення продукту і на виживання в умовах ринку. Організація невелика за розмірами, відносини між співробітниками неформальні. Структура організації проста, поділ праці та спеціалізація відсутні. Роботу виконують спільно. Контроль ґрунтується на особистому спостереженні власника, який несе повну відповідальність за прийняті рішення. На цьому етапі перед організацією постають такі основні питання: доступ до необхідних ресурсів та оволодіння механізмом конкуренції.

2. Етап зростання. Розвиваються інноваційні процеси попереднього етапу, формується місія організації, що відображає її призначення. Комунікації та контроль в організації залишаються неформальними. Її члени витрачають на роботу багато часу, демонструють колективність і підвищене почуття обов’язку. Однак коли організація починає швидко зростати, постає потреба у виокремленні деяких видів діяльності, починаються процеси поділу праці й спеціалізації, з’являється необхідність делегування повноважень та ієрархія відповідальності. На цьому етапі організація виконує завдання щодо створення умов для економічного зростання та забезпечення високої якості товарів і послуг. Саме на етапі зростання має бути вибраний тип управління, що може забезпечити підтримку балансу між стабільністю та новаціями, здійснення теперішньої ефективної діяльності з одночасним плануванням діяльності майбутньої.

3. Етап зрілості. Структура організації стає більш складна, ієрархічна, формальна. На цьому етапі впроваджують правила, визначають формальні процедури. Підвищується ступінь поділу праці і спеціалізація. Посилюється централізація. Зростає роль вищої ланки управління, процес прийняття рішень стає більш зважений, консервативний. Ролі та функціональні обов’язки уточнюють таким чином, що вибуття тих чи інших членів організації не спричиняє більш-менш значної загрози її ефективному функціонуванню. Наголос роблять на ефективних інноваціях і забезпеченні стабільності. На етапі зрілості виникає загроза бюрократизації організації, що обумовлює необхідність децентралізації прийняття рішень. При цьому відкриваються нові можливості розвитку. Організація збільшує випуск своєї продукції і розширює ринок надання послуг. Різко зростає конкуренція, що спричинено значним ускладненням процесу залучення нових споживачів. На цьому етапі організація виконує такі завдання: забезпечити створення умов для стратегічного розвитку та зберегти або укріпити власні стійкі позиції на ринку.

4. Етап старіння. Унаслідок конкуренції, насичення ринку організація відчуває скорочення попиту на свою продукцію або послуги. Керівники шукають шляхи збереження позицій організації на ринках і використання нових можливостей. Збільшується потреба в працівниках, особливо в тих, хто має найбільш цінні спеціальності. Часто збільшується кількість конфліктів. Механізм розробки й прийняття рішень централізований. Організація вже не відповідає оточенню, стає надто бюрократична та консервативна. Вище керівництво на цьому етапі нерідко змінюється, приходять нові люди, які намагаються затримати спад. Головне завдання етапу старіння – це пошук можливостей для створення нових конкурентних переваг організації, коригування стратегії, надання їй нової організаційної форми, проведення інших організаційних змін.

Виокремлення в життєвому циклі організації вказаних чотирьох етапів досить умовне, оскільки з урахуванням усього різноманіття взаємовідносин усередині організації та взаємодії із зовнішнім середовищем кожний етап можна подати як сукупність підетапів.