- •Маурер в. М.
- •Передмова
- •1. Загальні відомості та основи організації розсадника
- •Етапи становлення деревного розсадництва
- •2. Заготівля і переробка лісонасіннєвої сировини
- •1.3. Основи організаційно-господарського облаштування декоративних розсадників
- •1.3.1. Структура розсадників
- •Розмірів розсадника та обсягів виробництва;
- •Спеціалізації розсадника та видового асортименту порід, що вирощуються;
- •Прийнятих технологій розмноження і вирощування садивного матеріалу.
- •Ділянці
- •1.3.2.Основи організації постійного розсадника
- •Вплив монокультури на вихід стандартних сіянців сосни звичайної на тимчасовому лісовому розсаднику Дзвінківського лісництва Боярської лдс
- •2.2 Сівозміни в розсадниках окремих грунтово-кліматичних зон
- •Сівозміни в розсадниках Полісся та північних районів Лісостепу (за п.Г. Кальним)
- •Сівозміни в розсадниках Лісостепу (за п.Г. Кальним)
- •Сівозміни в розсадниках Степу (за п.Г. Кальним)
- •Сівозміни в зрошуваних розсадниках Степу (за п.Г. Кальним)
- •Питання для самоконтролю:
- •3.Обробіток грунту
- •3.1. Теоретичні основи обробітку грунту
- •Обробіток грунту (ог)
- •В полях прийнятих сівозмін
- •Основний обробіток грунту (оог)
- •Рекомендована глибина основного обробітку грунту, см
- •3.2.Первинне освоєння площ відведених під розсадник
- •3.3 Основний обробіток грунту в полях прийнятих сівозмін.
- •3.4. Передпосівний та передсадивний обробіток грунту
- •Питання для самоконтролю:
- •4. Застосування добрив в розсадниках
- •4.1.Агрохімічні основи застосування добрив
- •Оцінка ґрунтів розсадника за вмістом в них гумусу та доступних форм елементів мінерального живлення в поживній суміші (за п.Г. Кальним)
- •4.2. Види добрив та їх характеристика
- •4.2.1.Органічні добрива
- •Мінеральні добрива
- •4.2.2.Органомінеральні добрива (туки)
- •Основні мінеральні добрива та їх властивості.
- •Допустимі варіанти змішування добрив
- •4.2.4.Бактеріальні добрива
- •4.2.5.Хімічна меліорація ґрунтів
- •4.3. Розрахунок доз та система внесення добрив
- •Потреби тих чи інших рослин в поживних речовинах або оптимального вмісту елементів мінерального живлення в грунті (Еопт);
- •Фактичного вмісту (запасу) в грунті доступних для рослин елементів мінерального живлення (Ефакт).
- •Орієнтовні норми внесення добрив у розсадниках Полісся та північних районів Лісостепу на підзолистих, дерново-підзолистих і сірих лісових грунтах супіщаного та суглинкового складу (за п.Г.Кальним)
- •Орієнтовні норми внесення добрив у розсадниках Лісостепу на темно-сірих суглинкових та чорноземах вилугованих (за п.Г.Кальним)
- •Орієнтовні норми внесення добрив в зрошуваних розсадниках Степу на чорноземах та темно-каштанових грунтах (за п.Г.Кальним)
- •Питання для самоконтролю.
- •5. Зрошення культур у відкритому грунті
- •5.1. Загальні відомості
- •Об’єм пор в грунтах різного механічного складу та їх розподіл за розмірами (за Шефером і Шахтшабелем, 1992)
- •5.2.Види та способи зрошення в розсадниках
- •Рекомендовані параметри поливних борозен залежно від механічних властивостей ґрунтів
- •По борознам
- •Для зрошування дощуванням
- •5.3.Управління зрошенням
- •Максимальна водопоглинаюча здатність ґрунтів різного механічного складу
- •Допустимі верхня і нижня межі вологості ґрунту, % (шар ґрунту 0,3 м)
- •Орієнтовані норми зрошування (поливу) дощуванням в посівному відділенні розсадника на різних ґрунтах, м3/га
- •Рекомендовані терміни та орієнтовне число зрошень рослин в посівному відділенні залежно від їх вимогливості та фази розвитку
- •Питання для самоконтролю
- •6.1. Генеративне (насіннєве) розмноження деревних рослин (вирощування сіянців)
- •6.1.1.Репродуктивна здатність та види плодів дерев і чагарників
- •Вік вступу в пору плодоношення (насіннєношення) деревних рослин, років
- •6.1.2. Селекційний відбір деревних рослин і насаджень для заготівлі насіння
- •6.1.3. Достигання насіння, облік врожаю, заготівля, приймання та переробка насіннєвої сировини
- •Фрагмент шкали п. Раца з оцінки майбутнього врожаю деревних рослин за кількістю плодів (зав’язі) на 1 м гілки
- •Терміни дозрівання та збору плодів і насіння
- •6.1.4. Апробація посівних якостей, зберігання і транспортування насіння
- •Рекомендована для зберігання вологість насіння окремих деревних рослин
- •6.1.5. Підготовка насіння до висіву
- •Класифікація органічного спокою насіння деревних рослин (за м. Г. Ніколаєвою, 1979)
- •Питання для самоконтролю
- •6.2. Виробництво сіянців у відкритому ґрунті посівного відділення
- •6.2.1.Біоекологічні основи вирощування сіянців
- •6.2.2. Передпосівний обробіток ґрунту
- •6.2.3. Способи, види і схеми посіву
- •6.2.3. Строки сіяння, норми висіву та глибина загортання насіння
- •Вихід сіянців сосни при різних нормах висіву насіння
- •Норми висіву, глибина загортання та маса 1000 насінин основних деревних та чагарникових порід
- •6.2.4. Догляд за посівами до і після появи сходів
- •6.2.5. Особливості вирощування сіянців основних деревних порід у відкритому грунті
- •6.3. Вирощування сіянців у закритому ґрунті
- •Питання для самоконтролю
- •6.4. Вегетативне розмноження деревних рослин
- •6.4.1. Методи вегетативного розмноження
- •6.4.2. Розмноження не відділеними від рослин частинами
- •6.4.3. Розмноження відділеними від рослин частинами
- •6.4.4. Розмноження щепленням
- •1. Аблактування - щеплення зближенням двох кореневласних рослин.
- •2. Окулірування - щеплення однією брунькою (вічком).
- •3. Копулірування - щеплення живцем з 2-3 бруньками.
- •Мал. 6.31. Способи окулірування
- •Мал. 6.32. Копулювання живцем: 1 — просте; 2 — поліпшене
- •Мал. 6.35. Щеплення за кору
- •6.4.5 Мікроклональне розмноження деревних рослин.
- •Вибір рослини-донора, ізолювання експланта і отримання добре ростучої стерильної культури;
- •Мікророзмноження (максимальне отримання числа мериклонів);
- •Адаптація до субстрату та умов відкритого ґрунту.
- •Питання для самоконтролю:
- •7. Вирощування великомірного декоративного садивного матеріалу (саджанців, дерев) у відділі формування
- •7.1. Великомірний садивний матеріал та його класифікація
- •7.2. Види шкілок та загальні положення виробництва великомірного садивного матеріалу
- •Мал. 7.48. Схема розміщення саджанців з різним терміном вирощування в комбінованих шкілках
- •7.3.Основи агротехніки закладання декоративних шкілок та вирощування саджанців
- •7.4. Формування надземної частини та кореневої системи саджанців
- •7.4.1. Теоретичні основи обрізки деревних рослин
- •7.4.2. Особливості формування надземної частини чагарників
- •7.4.3. Особливості формування надземної частини саджанців дерев
- •7.5. Технологічні особливості виробництва великомірного садивного матеріалу окремих видів
- •7.5.1. Особливості вирощування саджанців для лісокультурних цілей
- •7.5.2.Особливості вирощування декоративних саджанців для озеленення та садово – паркового будівництва
- •7.5.3. Особливості вирощування щепленого садивного матеріалу
- •Підщепи та рекомендовані способи щеплення форм та сортів декоративних і плодових деревних рослин
- •7.5.4.Особливості вирощування дерев і чагарників архітектурних форм
- •Питання для самоконтролю
- •8.Виробництво садивного матеріалу із закритою кореневою системою
- •8.1. Загальні засади виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою
- •1. Організаційні:
- •2. Агротехнічні:
- •3. Технологічні:
- •4. Економічні:
- •8.2.Види садивного матеріалу із закритою кореневою системою та технологічні особливості його виробництва
- •8.2.1.Класифікація садивного матеріалу та його основні ознаки
- •8.2.2.Технічні ознаки ємностей та контейнерів
- •Розмір та об’єм вітчизняних квадратних контейнерів “Квадра” для вирощування декоративного садивного матеріалу
- •8.2.3.Компоненти субстрату та вимоги до нього
- •Основні характеристики верхового і перехідного торфу (німецький стандарт 11 540, за Крюссманом,1997)
- •8.3. Технологічні особливості виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою різного призначення
- •8.3.1. Загальні положення організації виробництва декоративного садивного матеріалу в контейнерній культурі
- •Питання для самоконтролю
- •9. Виробництво садивного матеріалу у маточному відділі
- •9.1. Призначення та структура відділу
- •Середній вихід живців з одного маточного дерева
- •9.3. Колекційне відділення розсадника та його значення
- •Питання для самоконтролю
- •10.Інвентаризація, викопування, зберігання і транспортування садивного матеріалу
- •10.1. Інвентаризація садивного матеріалу
- •10.2. Викопування та зберігання садивного матеріалу
- •10.3. Транспортування садивного матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •11. Планування, організація, облік і контроль якості робіт у розсадниках
- •11.1. Планування і організація робіт
- •11.2. Облік і технічне приймання виконаних робіт
- •11.3. Організація праці на розсаднику.
- •Питання для самоконтролю
- •1. Загальні відомості та основи організації розсадника....
- •4.1. Агрохімічні основи застосування добрив............................................
- •5. Зрошення культур у відкритому грунті….....................
- •6. Виробництво садивного матеріалу у відділі
- •6.1.1.Репродуктивна здатність та види плодів дерев і чагарників..
- •7. Вирощування великомірного декоративного
- •8.Виробництво садивного матеріалу із закритою
- •9. Виробництво садивного матеріалу у
- •10. Інвентаризація, викопування, зберігання і
- •11. Планування, організація, облік і контроль
- •Технологічна карта первинного освоєння під розсадник
- •Розділ 2. Вибір місця та організація території
3.3 Основний обробіток грунту в полях прийнятих сівозмін.
Застосування тих або інших систем основного обробітку грунту залежить від конкретних грунтово-кліматичних умов, прийнятих сівозмін та специфічних, для певного виду садивного матеріалу особливостей його вирощування. Як уже зазначалось, в розсадниках основний обробіток грунту проводять використовуючи зяблеву, чорнопарову, ранньопарову , зайнятопарову або сидеральнопарову системи.
Зяблева система основного обробітку грунту має місце в розсадниках різних грунтово-кліматичних умов. Вона часто є складовою інших систем основного обробітку грунту і включає такі прийоми: лущення, осінню культурну оранку і ранньо - весняне боронування. Лущення створює сприятливі умови для проростання бур’янів та накопичення і збереження вологи в грунті. У розсадниках Полісся та Лісостепу лущення проводять на глибину 4 - 5 см, а Степу – 8 - 12 см. Через 10 - 15 днів після появи сходів бур’янів проводять культурну оранку в посівному відділенні на глибину 20 - 35 см і 25 - 50 см в шкілках в залежності від лісорослинної зони. Для оранки в посівному відділенні використовують плуг ПЛН - 4-35, а в шкілках – плуг плантажний навісний ППН - 40. При цьому не слід допускати виносу підзолистого горизонту на поверхню грунту.
На площах, що вийшли з-під садивного матеріалу, зяблеву оранку проводять через 10 - 15 днів після викопування сіянців та саджанців без попереднього лущення. У разі потреби (на полях після викопування великомірних саджанців) перед оранкою проводять планування поверхні. У районах з глибоким сніговим покривом піднятий зяб залишають на зиму незаборонованим (гребенястим), що сприяє накопиченню вологи в грунті. В осінньо-зимовий період в зораному грунті проходять складні процеси, які сприяють поновленню структури грунту і накопиченню доступних для рослин елементів мінерального живлення. Заключним етапом зяблевої системи є раннє весняне боронування або так зване ранньовесняне закриття вологи, спрямоване на збереження вологи та покращення теплового режиму грунту.
Система зяблевого обробітку грунту в степових розсадниках спрямована на максимальне накопичення вологи та її збереження в грунті. Особливістю зяблевої системи в цих умовах є більш глибоке, ніж у районах з достатнім зволоженням, лущення (8 - 10 см, а в особливо в посушливі роки – 10 - 12 см) з одночасним боронуванням. Після появи бур’янів проводять глибоку оранку (в посівному відділенні на глибину 30 - 32 см, а в шкілках – 40 - 45 см) з одночасним боронуванням. В степових розсадниках з незначним сніговим покривом залишати на зиму незаборонованим піднятий зяб не можна, бо це призведе до вимерзання та видування вологи з грунту. Як і в розсадниках Полісся, система зяблевого обробітку в Степу також закінчується ранньовесняним боронуванням.
Чорнопарова система обробітку грунту є ефективним засобом накопичення вологи, поліпшення фізичних властивостей грунту та боротьби з бур’янами. Найчастіше її застосовують на родючих грунтах у районах недостатнього і нестійкого зволоження (Степ) з метою збереження вологи та знищення бур’янів на засмічених ділянках. Обробіток грунту за системою чорного пару починають восени прийомами зяблевої системи обробітку грунту. Навесні, з метою затримання вологи, проводять боронування грунту в двох напрямках важкими та середніми боронами БЗТС-1,0 і БЗСС-1,0. Для утримання грунту в пухкому стані, накопичення вологи та очищення від бур’янів площу культивують з одночасним боронуванням упродовж літа 3 - 4 рази. У районах з достатнім зволоженням першу культивацію проводять на глибину 5 - 7 см. Глибину наступних культивацій збільшують поступово, доводячи її в кінці літа до 10 - 12 см. У посушливих районах – навпаки: першу культивацію здійснюють на глибину 10 - 12 см, а потім її поступово зменшують і доводять до 5 - 7 см. Така послідовність проведення культивацій руйнує капіляри і дозволяє утворити мульчуючий шар, який захищає від висушування нижні горизонти грунту.
Восени, приблизно за 20 днів до висівання насіння або висаджування рослин, проводять глибоке розпушування грунту плугами без полиць (переорювання пару) з одночасним боронуванням. Безпосередньо перед сіянням грунт культивують на глибину загортання насіння та боронують.
У посушливих районах обробіток грунту за системою чорного пару доцільно поєднувати із заходами снігозатримання та осіннього волого-зарядкового поливу.
Ранньопарову систему основного обробітку грунту застосовують, головним чином, у районах з достатнім зволоженням (Полісся), а також на полях, де садивний матеріал викопують весною. Вона передбачає весняну оранку грунту одразу ж після викопування садивного матеріалу та прийоми чорного пару упродовж літа і осені.
Зайнятопарову систему обробітку грунту, окрім районів з достатнім зволоженням і родючими ґрунтами (Лісостеп), застосовують у зрошуваних розсадниках Степу. Вона включає:
агротехнічні прийоми зяблевої системи;
сіяння сільськогосподарських культур з коротким вегетаційним періодом, які здатні засвоювати атмосферний азот (вико-вівсяна суміш, зернобобові, конюшина, люцерна та ін.);
збирання врожаю; оранку без обороту скиби; ранньовесняне боронування (закриття вологи).
В подальшому грунт утримують в чистому від бур’янів та пухкому стані за допомогою своєчасної культивації та боронування. Вирощування вказаних сільськогосподарських культур проводять з метою поповнення запасів грунту азотом та для утворення міцної грудочкуватої структури в орному шарі грунту.
У незрошуваних степових розсадниках після збирання врожаю сільськогосподарських культур грунт обробляють за системою чорного пару з урахуванням природних умов та прийнятої ротації.
Сидеральнопарову систему застосовують для обробітку грунту в зонах надмірного і достатнього зволоження (Полісся і північні райони Лісостепу) на бідних азотом грунтах. Сидеральним називають такий пар, в якому вирощують культури, зелену масу яких заорюють з метою збагачення грунту органічними речовинами.
На зелене добриво вирощують різні види однорічного (жовтий кормовий, синій вузьколистий) і багаторічного люпину, люпино - фацелійову суміш, сераделлу, горох зимуючий, буркун білий і жовтий тощо. При вирощуванні на сидерат однорічного люпину восени, після викопування садивного матеріалу, проводять глибоку оранку з внесенням фосфорно-калійних добрив. Ранньою весною грунт боронують у двох напрямках. Перед висівом насіння люпину грунт культивують на глибину його загортання (3 - 4 см). Для ураження бульбочковими бактеріями насіння люпину перед висівом обробляють бактеріальним добривом нітрагіном з розрахунку 0,5 кг на 200 кг насіння (на гектарну норму висіву). Норма висіву насіння люпину на 1 гектар становить 180 - 220 кг.
Посіви люпину не потребують особливого догляду. Тільки при утворенні кірки проводять післяпосівне боронування. У фазі утворення 2 - 3 листочків бажано провести підживлення фосфорно-калійними добривами з розрахунку 20 - 30 кг/га. Заорювати зелену масу люпину потрібно в період утворення на головній стеблині перших блискучих бобів. У цій фазі в рослинах нагромаджується максимальна кількість азоту і зеленої маси (30 - 50 т/га). Спочатку люпин скошують або коткують, подрібнюють дисковими культиваторами і заорюють плугами з дисковими ножами. Подальший догляд за паром полягає в утриманні поверхні грунту у чистому та пухкому стані. З метою прискорення мінералізації зеленої маси проводять прикочування грунту. Восени пар переорюють плугами без полиць і боронують грунт.
При вирощуванні сидерату з люпино - фацелійової суміші всі роботи виконуються у тій же послідовності. Для посіву на 1 га беруть 3 кг фацелії та 140 кг насіння однорічного люпину. Таке співвідношення створює оптимальні умови для росту обох видів і забезпечує максимальний врожай зеленої маси. Висівати суміш насіння краще комбінованою сівалкою, яка пристосована до одночасного висіву крупного та дрібного насіння.
При вирощуванні на зелене добриво багаторічного люпину комплекс робіт визначається прийнятою ротацією сівозміни. Підготовлене до висіву насіння можна висівати як навесні, так і восени. Для весняного висіву кращим способом підготовки насіння є снігування впродовж 7 - 10 днів. Для раннього осіннього висіву насіння намочують протягом 2 діб у воді. Норма висіву насіння люпину багаторічного – 35-40 кг/га, глибина загортання – 2 - 2,5 см.
У сівозміні з дворічним строком вирощування у перший рік люпин росте вільно. На другий рік у фазі появи бобів, коли врожай зеленої маси сягає 45 - 50 т/га, зелену масу скошують і вивозять на парове поле або компостують. Другий врожай люпину, маса якого досягає 35 - 45 т/га, заорюють в грунт на зелене добриво. При запізненні заорювання багаторічного люпину корені його не встигають розкластися, що може стати причиною засмічення посівів деревних рослин.
Для продовження корисної дії сидерату на легких грунтах бажано при заорюванні зеленої маси вносити торф із розрахунку 30 - 40 т/га, який завдяки високій поглинальній здатності зменшує вилуговування поживних речовин з орного шару.
У межах однієї сівозміни залежно від поля застосовують кілька систем обробітку грунту. У сівозмінах з вирощуванням зеленого добрива це системи сидерального пару та зяблева, а у сівозмінах з попередником із зернобобових або трав – системи зайнятого пару та зяблева.