- •1. Визначити предмет, завдання курсу історії України та методологію його вивчення.
- •2. Проаналізувати основні стадії первісного ладу на українських землях.
- •3. Охарактеризувати передумови виникнення та походження Київської Русі.
- •3) Період занепаду та розпаду к.Р. (Сер. Хі – 40 рр. Хііі ст.).
- •5. Дати оцінку соціально-економічним процесам у Київській Русі.
- •6. З’ясувати історичне значення прийняття християнства на Русі.
- •7. Визначити причини занепаду Київської Русі, охарактеризувати піднесення Галицько-Волинського князівства, його роль в історії українського народу
- •8. Проаналізувати особливості політичного розвитку та соціально-економічних процесів на українських землях у др. Пол. Хіv – перш. Пол. Хvіі ст.
- •9. Обґрунтувати причини Люблінської унії, її сутність та наслідки для українських земель.
- •10. Охарактеризувати сутність Берестейської церковної унії, її наслідки для українського суспільства.
- •11. Дати оцінку проблемі походження українського козацтва, джерел його формування та етапів його розвитку.
- •12. Проаналізувати внутрішній устрій Запорозької Січі.
- •13. Дати оцінку козацько-селянським повстанням кінця хvі – 30-х років хvіі ст.
- •14. Визначити причини, характер та рушійні сили Визвольної війни середини хvіі ст.
- •2) Осінь 1649 - червень 1652 рр. – невдачі та перемоги козацького війська, завершення Селянської війни.
- •3) Червень 1652 – серпень 1657 рр. – погіршення геополітичного становища України та активні пошуки союзників на міжнародній арені.
- •16. Дати оцінку договору 1654 р. З Росією, охарактеризувати його зміст та наслідки для Козацької держави.
- •17. Проаналізувати процес становлення Української Козацької держави у роки Визвольної війни середини хvіі ст., визначити внесок б.Хмельницького у її формування.
- •18. Визначити причини, особливості та етапи громадянської війни (“Руїни”) на українських землях у другій половині хvіі ст.
- •1) 1657 – 1663 Рр. – визрівання причин громадянської війни, розкол України на Правобережжя та Лівобережжя;
- •19. Дати оцінку соціально-економічним процесам на українських землях у другій половині хvіі – хvііі ст.
- •20. Проаналізувати політичний розвиток українських земель наприкінці хvіі – хvііі ст., обґрунтувати причини ліквідації Російською державою автономного устрою України.
- •21. Проаналізувати соціально-економічний розвиток України у складі Російської імперії у першій половині хіх ст.
- •22. Обґрунтувати необхідність реформ 60 – 70-х років хіх ст. У Російській імперії та їх наслідки для Наддніпрянської України.
- •23. Проаналізувати соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України другої половини хіх ст., визначити особливості промислового перевороту на українських землях.
- •24. Дати оцінку суспільним рухам першої половини хіх ст. На українських землях у складі Російської імперії.
- •25. Охарактеризувати процес національного відродження в Наддніпрянській Україні у першій половині хіх ст., дати оцінку діяльності Кирило-Мефодіївського товариства.
- •26. Дати оцінку суспільним течіям та рухам в Наддніпрянській Україні другої половини хіх ст.
- •27. Проаналізувати адміністративно-політичний статус та соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у кінці хуііі – на поч. Хх ст.
- •28. Визначити основні течії у суспільному русі західноукраїнських земель у хіх – початку хх ст.
- •29. Дати оцінку соціально-економічному розвитку Наддніпрянської України на початку хх ст.
- •30. Проаналізувати процес виникнення українських політичних партій, їх теоретичні положення.
- •31. Проаналізувати процес виникнення загальноросійських політичних партій, їх теоретичні положення.
- •33. Проаналізувати причини і характер Лютневої революції 1917 р., її вплив на розвиток подій в Україні.
- •35. Визначити основні напрямки політики Української Держави п.Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.).
- •36. Проаналізувати основні напрямки політики Директорії унр та її боротьбу за владу в Україні (кін. 1918 – поч. 1921 рр.).
- •37. Дати оцінку діяльності Західноукраїнської Народної Республіки, охарактеризувати її історичну долю.
- •38. Проаналізувати політику радянської влади в Україні у 1919 – 1920 рр., сутність і зміст “воєнного комунізму”.
- •39. Визначити мету діяльності білогвардійського руху в Україні у 1919 – 1920 рр. Та його участь у подіях громадянської війни.
- •40. Визначити причини поразки та значення Української революції 1917 –1921 рр.
- •41. Проаналізувати становище усрр на початку 1920-х років, обґрунтувати причини впровадження, сутність та особливості реалізації нової економічної політики в Україні.
- •42. Дати оцінку розвитку народного господарства України у роки непу (1921 – 1928 рр.).
- •43. Проаналізувати процес утворення срср і входження до його складу України.
- •44. Обґрунтувати необхідність політики українізації, пояснити її сутність та особливості культурного будівництва 1920-х рр.
- •45. Визначити етапи індустріалізації, її джерела та особливості проведення в Україні.
- •46. Дати оцінку колективізації сільського господарства, з’ясувати причини та масштаби голоду 1932 – 1933 рр. В Україні.
- •48. Висвітлити становище західноукраїнських земель у 1920-1930-х роках та проаналізувати офіційну політику Польщі, Румунії, Чехословаччини.
- •49. Дати оцінку діяльності основних політичних формувань у західноукраїнських землях у 1920-1930-х роках.
- •50. Проаналізувати сутність “українського питання” у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни.
- •51. Дати оцінку об’єднанню українських земель 1939 – 1940 рр. Та політиці радянізації Західної України.
- •52. Проаналізувати обставини нападу Німеччини на срср, воєнні дії на території України у 1941 – 1942 рр.
- •53. Дати оцінку сутності окупаційного режиму в Україні.
- •54. Визначити основні напрямки Руху Опору в Україні та внесок українського народу у перемогу над фашистськими загарбниками.
- •55. Проаналізувати період визволення України від німецько-фашистських загарбників, дати оцінку підсумкам і урокам Другої світової війни.
- •56. Визначити суть соціально-економічних і політичних процесів в Україні у 1945 – 1953 рр.
- •57. Дати оцінку суспільно-політичного розвитку урср в умовах десталінізації радянського суспільства 1953 – 1964 рр.
- •58. Проаналізувати соціально-економічний розвиток Радянської України другої половини 50 – першої половини 60-х рр.
- •59. Визначити основні риси суспільно-політичного життя України в умовах посилення командно-адміністративної системи (1965 – 1985 рр.)
- •60. Проаналізувати соціально-економічний розвиток урср у 1965 – 1985 рр., обґрунтувати причини наростання застійних явищ.
- •61. Визначити вплив перебудови в срср на події в Україні (1985 – 1991 рр.).
- •62. Обґрунтувати передумови проголошення незалежності України, охарактеризувати історичне значення референдуму 1 грудня 1991 р.
- •63. Проаналізувати особливості державотворчого процесу в незалежній Україні та особливості конституційного процесу.
- •64. Дати оцінку проблемі формування багатопартійності в сучасній Україні.
- •65. Проаналізувати проблеми реформування економіки України у період незалежності.
- •66. Визначити основні напрямки зовнішньої політики України на сучасному етапі.
14. Визначити причини, характер та рушійні сили Визвольної війни середини хvіі ст.
У 1648 р. розпочалась Визвольна війна українського народу на чолі з Б.Хмельницьким проти Речі Посполитої (тривала до 1667 р.).
Основні причини Визвольної війни:
– політичні – усунення від влади української шляхти і надання вищих державних посад польським чиновникам, обмеження прав реєстрового козацтва “Ординацією Війська Запорозького” від 1638 р.;
– національно-релігійні – переслідування української мови, звичаїв, культури, насильницьке покатоличення православних українців;
– соціально-економічні – знущання польських магнатів над українською шляхтою, подальше закріпачення селян (збільшення панщини до 5-6 днів на тиждень, податків, шляхетська вседозволеність); утиски міщан і реєстрового козацтва. Таким чином, політика Польщі на українських землях носила колоніальний характер і ущемляла інтереси всіх прошарків українського суспільства.
За характером війна сер. ХУІІ ст. була національно-визвольною, антикріпосницькою.
Рушійні сили: козаки (провідна роль в армії та державному апараті), селяни, міщани, купці, православне духовенство, українська шляхта (спільна їх мета – захист православної віри). Очолив боротьбу українського народу видатний полководець і державний діяч Б.Хмельницький (≈1595–1657).
Богдан Зіновій Хмельницький народився близько 1595 р. у сім’ї дрібного шляхтича Михайла Хмельницького. Він навчався у Львівській єзуїтській колегії (пройшов класи граматики, поетики й риторики). Перша згадка про військовий досвід Б.Хмельницького припадає на битву під Цецорою в 1620 р., у якій загинув його батько, а сам Богдан потрапив до турецького полону, де перебував два роки, доки його не викупила мати. Потім його ім’я з’являється у документах 1637 р., вже у ранзі військового писаря, а через рік – сотника Чигиринського реєстрового полку.
Б.Хмельницький для участі у повстанні 1648 р. мав особисті мотиви: Чигиринський підстароста Д.Чаплинський напав на Суботів і зруйнував хутір, забрав майно і дружину Хмельницького, а сина забив до смерті. Добитися справедливості з боку вищої влади Хмельницький не зміг, до того ж сам змушений був рятуватися від арешту втечею на Запорожжя.
Політика польського уряду на ліквідацію козацтва як стану, переслідування православної віри, зловживання і здирства з боку місцевої адміністрації та орендарів вже в середині 40-х років викликали гостре невдоволення серед козацтва. Є припущення, що починаючи з 1646 р., група козаків, очолювана чигиринським сотником Б.Хмельницьким, розпочала підготовку повстання (сотники Ф.Вешняк, К.Бурляй, полковники М.Нестеренко, М.Кривоніс, брати Нечаї). Для реалізації задуму Б.Хмельницький та його соратники намагалися скористатися намірами короля Владислава ІУ залучити козаків до війни з Туреччиною (козацьке посольство на чолі з Б.Хмел. навесні 1646 р., переговори в кінці літа 1647 р. з канцлером Єжи Оссолінським в Україні). У серпні – вересні 1647 р. проводяться таємні наради для обговорення планів повстання. Приймається рішення розпочати його в листопаді, коли хорунжий А.Конєцпольський мав вирушити у пониззя Дніпра проти татар. Однак ці плани були викриті, а Хмельницький заарештований. Наприкінці грудня він був випущений на поруки своїм кумом, чигиринським полковником Станіславом Кричевським, і поїхав на Запорожжя. У лютому 1648 р. козацька рада на Січі обирає Хмельницького гетьманом Війська Запорозького.
Хронологічні рамки війни та її оцінка в історичній літературі дискусійні:
1648–1654 рр., 1648–1657 (більшість істориків), 1648–1676; (Українська національна революція, порівн. з Нідерландською бурж. револ. 1566-1609 рр., – В.Смолій, В.Степанков, О.Бойко; Національно-визвольна війна – Ю.Мицик, І.Стороженко).
15. Проаналізувати основні етапи Визвольної війни середини ХVІІ ст., їх підсумки.
У розвитку Визвольної війни сер. 17 ст. можна виділити кілька етапів:
1) лютий 1648 – серпень 1649 рр. – підготовка і початок повстання, найбільший розмах національно-визвольної і соціальної боротьби.
4 лютого 1648 р. Хмельницький захопив Січ, розташовану на мисі Микитин Ріг. На бік повсталих перейшли реєстрові козаки. Через кілька днів на козацькій раді Хмельницький був обраний гетьманом Війська Запорозького. До кінця квітня велась підготовка до повстання (до сер. березня завершив переговори з Кримським ханством: воно обіцяло надати військову допомогу і не шкодити українцям, а українці обіцяли платити упоминки і не ходити у морські походи). До середини березня Хмельницький вів переговори з послами коронного гетьмана Миколая Потоцького, вимагаючи скасувати Ординацію 1638 р., вивести з України коронне військо і дозволити морські походи.
Наприкінці квітня 1648 р., дочекавшись 3-4 тис. татарського загону Тугай-бея, козацьке військо чисельністю близько 8 тис. чол. вийшло з Січі. Польське військо становило 15 тис. жовнірів (разом з реєстровими козаками). Військо Хмельницького оточило противника біля р. Жовті Води – у вирішальному бою 16 травня польське військо було повністю розгромлене. Щоб не допустити відступу у центральні райони України й об’єднання з військом Я.Вишневецького (обидва гетьмани стояли табором на лівому березі р. Росі поблизу Корсуня), Б.Хмельницький виступив проти головних сил противника. 26 травня полки М.Потоцького потрапили неподалік Корсуня у пастку й зазнали нищівної поразки. Обидва польські гетьмани потрапили до татарського полону.
Влітку 1648 р. до повсталих козаків приєдналися селяни й міщани. У червні на Лівобережній Україні швидко розгорілося народне повстання і до початку серпня вся тер-я Лівобережжя була звільнена від польського панування. На Правобережній Україні і західноукраїнських землях боротьба розгорталася значно складніше (багато міст-фортець). Народна боротьба у липні 1648 р. переросла у Селянську війну, яка тривала до 1652 р.
Польське військо з кінця червня концентрувалося на Волині. У вересні 1648 р. польське й козацьке війська зустрілися у битві біля с. Пилявців (нині Пилява Хмельницької обл.). Гетьман заманив сюди польське військо, яке 21 – 23 вересня було розгромлене. Після цієї перемоги Б.Хмельницький вирушив на захід, узявши в облогу Львів, а згодом Замостя. До середини листопада 1648 р. було звільнено увесь західноукраїнський регіон. Тут розпочалось формування державних інституцій – полково-сотенного територіально-адміністративного устрою. Вперше з часів Київської Русі виникла реальна можливість об’єднання українських земель. Однак 21 листопада 1648 р. Хмельницький укладає перемир’я з польським королем, за яким передбачалося повернення армії “на Україну”. На другий день нового 1649 р. (н. ст.) Хмельницький тріумфально в’їхав до Києва.
На початку 1649 р. гетьман переходить до розробки ідеї незалежності України: війна перетворюється на національно-визвольну. Головну мету своєї діяльності Б.Хмельницький виклав у розмові з польськими комісарами, які прибули у лютому 1649 р. до Переяслава для укладення мирної угоди: “виб’ю з лядської неволі весь народ руський. Якщо раніше за шкоду і кривду свою воював, то тепер воювати буду за віру православну нашу”. 25 лютого 1649 р. гетьман добився визнання де-факто автономії козацької України.
Влітку 1649 р. тривала Збаразько-Зборівська кампанія (10 липня – 17 серпня). Вона завершилася укладенням 18 серпня 1649 р. Зборівського договору, за умовами якого козацький реєстр зростав до 40 тис. осіб, а козацька територія охоплювала Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. На цих землях влада належала гетьманові та його адміністрації.