Політичні конфлікти План

1. Історія розробки проблеми конфлікту.

2. Закономірності виникнення конфліктів .

3. Різновиди конфліктів.

4. Функції конфліктів.

5. Суб’єкти політичних конфліктів.

1. Політична діяльність, що виражає різні інтереси і здійснюється на основі різних політичних технологій, не може бути безхмарною і гладкою. Вона неминуче пов’язана з конфліктними ситуаціями, подолання яких – велике мистецтво політиків.

Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів, що призводить до ускладнень, боротьби протилежних сторін.

Конфлікти існують стільки, скільки існує людство. І проблему конфлікту намагалися пояснити мислителі всіх епох.

ПЛАТОН (V-VI ст. до н. е.) Зробив певну кількість реалістичних спостережень, чому в державі відбуваються "чвари", чому порушуються закони

АРІСТОТЕЛЬ (IV ст. до. н. е.) Дійшов висновку про те, що людству необхідна рівність, закони, які вирішують протиріччя.

МАКІАВЕЛЛІ (XV-XVI ст.) Висловив думку про великий вплив на політику боротьби протилежних класів простого народу і знаті.

АДАМ СМІТ (XVIII ст.) Конфлікт розглядав в руслі економічного суперництва як рушійну силу розвитку суспільства.

Американський соціолог Л’ЮІС КОЗЕР (XX ст.) Під соціальним конфліктом розумів боротьбу за владу, нанесення збитку або знищення суперника.

Німецький соціолог РАЛЬФ ДАРЕНДОРФ вважав, що конфлікти існують скрізь, але їх подолання – шляхом еволюції, а не шляхом революційних переворотів.

Американський соціолог КЕННТ БОУЛДІН виводив конфлікти з самої природи людини, їх треба осягати, щоб керувати ними і долати.

МАРКСИСТИ спрощено тлумачили конфлікт – як зіткнення класів, яке вирішується революційним шляхом.

Соціальний конфлікт – це зіткнення суспільних сил, окремих груп або осіб, обумовлений багатьма чинниками і має на меті відстояти свій інтерес, але не обов’язково подавити, знищити протиборчу сторону. (Приклад: напруга, яка виникає між населенням і урядом України після підвищення цін на предмети першої необхідності.)

2. Конфлікти – це нормальне для будь-якого суспільства явище. Без конфліктів, без їх подолання не було б руху, прогресу.

Виникнення конфліктів обумовлене, в основному, двома блоками причин: суб’єктивного плану, тобто залежними від різного, інколи протилежного сприйняття людьми подій, фактів, цінностой, і об’єктивного плану, тобто причинами, що виникають, не враховуючи волю і відчуття людей.

ПРИЧИНИ СУБ’ЄКТИВНОГО ПЛАНУ
Неспівпадіння суспільних індивідуальних цінностей	офіційний пріоритет колективного не співпадав з природним прагненням людини до індивідуального
розлад між планами, очікуваннями і реальними вчинками	людина від органів судової влади чекає справедливості, зустрічається з хабарництвом, корупцією
нерозуміння людьми своїх дій по відношенню один до одного	відношення до колишніх партійних працівників, коли будь-яка їх дія розцінюється як прояв негативу
усілякі непорозуміння, вислови, що невірно зрозуміли	депутат з трибуни парламенту дав неперевірені відомості, що викликає невідповідну реаліям реакцію
труднощі в процесі комунікації, недолік інформації	людина, група людей не одержали потрібної їм інформації, внаслідок чого вони можуть конфліктувати з іншими суб’єктами політики
прагнення одних до влади, інших – утримати цю владу	породжує найпоширеніший вид конфлікту: між політичними лідерами, партіями, суспільними рухами
різниця в політичній культурі або її відсутність у обох сторін	рівень політичної культури відображається на діях, методах роботи політичних діячів, що неминуче веде до зіткнень
відмінність в типах лідерства (авторитарний, демократичний)	відображається на різних підходах до подій і явищ, в результаті приводить до конфліктів

ПРИЧИНИ ОБ’ЄКТИВНОГО ПЛАНУ
надмірні претензії сторін при обмеженості можливостей	сенс полягає в тому, що межі потребам немає і задовольнити потреби всіх неможливо
залежність від соціально-економічної сфери	чим бідніше суспільство, тим вірогідніше виникнення конфліктів (хоча при тоталітарному режимі конфлікти навіть в бідному суспільстві є рідкісними)
повернення до ухвалених раніше офіційних рішень	коли виникають різні оцінки цих рішень і висуваються вимоги щодо їх перегляду (Крим, Севастополь)
різний національний менталітет	відстоюючи свій менталітет, національна спільність може зачіпати інтереси іншої національної спільності, тим самим відбувається конфлікт

У чистому вигляді причин суб’єктивного і об’єктивного плану звичайне не буває. Причина, як правило, – виступає в поєднанні суб’єктивного і об’єктивного. Наприклад: конфлікт виникає на соціально-економічній основі. А до цієї основи додається різниця в політичній культурі, тип лідерства і т.д. Перша причина – об’єктивного плану, дві інші – суб’єктивного.

3. За масштабом:

локальні

- стосуються однієї конкретної проблеми, одного об’єкту, які, наприклад, виникають в ході виборчої кампанії

міждержавні

- різноманітні суперечки, претензії, що виникають між державами. Наприклад – палестино-ізраїльський конфлікт

глобальні

-конфлікти, до яких залучено багато або всі країни світу. Наприклад – загроза ядерної війни

За сферами:

політичні

- між партіями, соціальними прошарками, населенням і владою

економічні

- між підприємствами, галузями економіки, робітниками та адміністрацією і т.д.

соціальні

-між групами населення і владою з приводу соціального захисту, цін і т.д.

мовні

між національними общностями, національними общностями і владою у сфері національної культури

За характером:

неантагоністичні

- коли суперечності не носять діаметрально протилежний характер, торкаються різного розуміння однієї проблеми і різних способів її дозволу. Наприклад: конфлікти, що виникали на партійному з’їзді з питань програми дій; думки можуть бути різні, але – в руслі загальнопартійної програми

антагоністичні

• коли стикаються інтереси різних політичних сил, на перший погляд – непримиренних. Думка, яка існувала до недавнього часу в СРСР про те, що одна сторона повинна знищити іншу – є неправомірною: у західних суспільствах, не дивлячись на антагонізм, багато суперечностей регулюються.

За психологічною обґрунтованістю: концепція американського психолога М. Дойча

справжній, коли зіткнення інтересів існує об’єктивно, усвідомлюється учасниками і не залежить від змінного чинника

випадковий – залежний від випадкових обставин, що легко піддаються зміні, що не усвідомлюється учасниками; він припиняється у разі усвідомлення реально наявних альтернатив

зміщений – коли причини конфлікту лише побічно пов’язані з об’єктивними причинами, що знаходяться в його основі; він може бути виразом істинного в певній символічній формі

невірно приписаний – тобто реальний конфлікт, приписаний не тим сторонам, а іншим, що не мають до конфлікту відношення; при цьому провокується зіткнення в групі уявного супротивника, затушовувавши конфлікт між його дійсними сторонами

латентний – який через об’єктивні причини повинен мати місце, але не актуалізується

помилковий – не обґрунтований, що виникає в результаті непорозумінь; що розпочався як, помилковий, сформувавши у учасників нові мотиви, може перетворитися на істинний

4. Конфлікти в суспільстві відіграють як позитивну, так і негативну роль – залежно від того, хто в них бере участь і якими методами користуються учасники.

ПОЗИТИВНІ ФУНКЦІЇ:

об’єктивного виразу незадоволеності

завдяки конфлікту виявляються різні позиції, що відображають так чи інакше незадоволеність положенням справ однієї із сторін.

розрядки напруженості

завдяки конфлікту з’являється можливість розкрити суперечності конфліктуючих сторін і, подолавши ці суперечності, досягти розрядки напруженості.

досягнення внутрішньогрупової згуртованості

боротьба, яка супроводжує конфлікт, вимагає мобілізації сил і засобів кожної з конфліктуючих груп – в результаті відбувається всередині – групова згуртованість.

комунікативно-інформаційна

в ході конфлікту кожна із сторін висуває свої аргументи, ведучи боротьбу, повніше висловлює свою суть, завдяки чому обсяг інформації про них збільшується і це дає можливість побачити, хто є хто.

стимуляція соціальних змін

в результаті конфлікту визначаються реальні шляхи вдосконалення політичної, економічної і духовної сфер, відбувається переоцінка цінностей, а деколи – і корінні зміни суспільного устрою.

НЕГАТИВНІ ФУНКЦІЇ:

матеріально-руйнівна

конфлікт, особливо у сфері виробництва, призводить до втрат матеріального плану, як, наприклад, – страйк шахтарів

життєво-небезпечна

набуваючи екстремальної форми (війна), конфлікт призводить до загибелі людей, як наприклад, в Чечні.

функція, що призводить до руйнування влади

конфлікт між політичними силами може негативно вплинути на авторитет і функціонування владних структур, відволікаючи увагу на з’ясування відносин між сторонами, як наприклад, конфлікт між президентською владою і Верховною радою в Криму восени 1994р.

духовно-деградуюча

конфлікт в будь-якій сфері, особливо – в економічній може викликати негативні процеси у сфері культури, духовності суспільства, перш за все, – зменшенням вкладень в розвиток культури, науки, освіти, як, наприклад, нинішній стан освіти, культури в Україні

5. Конфлікти, що виникають в суспільстві, якими б вони не були за масштабами, сферами прояву і психологічної обґрунтованості, так чи інакше являють собою зіткнення протилежних сил, що виражають різні політичні інтереси. Суб’єкти цих інтересів:

• Держава

• Класи

• Соціальні спільноти

• Національні спільноти

• Політичні партії

• Політичні рухи

• Особи

Конфлікти відбуваються як між суб’єктами одного порядку (держава з державою, клас із класом і т.д.), так і в різних варіаціях (соціальна спільність з державою, особа – з політичним рухом і т.д.)

Можливості вийти переможцем з конфліктом у різних суб’єктів різні. Великі можливості – у держави по відношенню до інших суб’єктів, у класу, соціальної спільності, що має велику чисельність і економічну основу, у національної спільності, яка володіє статусом державності і т.д. При цьому все визначає наявність влади: є влада у суб’єкта конфлікту – він використовує її для того, щоб відстояти свої інтереси.

Проте влада не завжди приносить успіх. У конфліктній ситуації можновладець повинен враховувати і інтереси іншої сторони, інакше конфлікт може бути нескінченним або навіть призвести до небезпечних наслідків і для можновладця.

6. Процес розвитку політичного конфлікту

Будь-який конфлікт має передісторію, початок, стадії наростання і, нарешті, – дозвіл. Своєчасно припустити найбільш вірогідний розвиток подій, вжити заходи до того, щоб на кожному з цих етапів пом’якшити наслідки конфлікту і, в результаті, подолати його з найменшими моральними і матеріальними втратами – завдання політиків.

ПЕРЕДКОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ – коли дві або декілька груп, що мають нерівне положення у сфері політики, економіки, моралі перебувають у стані антагонізму; вони ще не зіткнулися, але вже той факт, що у них – різні позиції, різне положення – передумова для зіткнення.

Висновок: знаючи про можливий конфлікт, політики можуть запобігти йому, не дозволивши стану антагонізму перерости в зіткнення, це – метод уникнення конфлікту.

ПОЧАТОК КОНФЛІКТУ – коли антагонізм переростає в протистояння, у конфлікт. Безпосереднім приводом можуть бути порушення норм міжнародного права, ухвалення рішення, що зменшує права іншої групи, провокація, що наперед спланували різке погіршення матеріального положення частини населення і т.д.

Висновок: як потерпіла сторона, так і влада можуть взаємно пом’якшити конфлікт, спробувати його погасити, використовуючи методи, про які мова піде далі.

СТАДІЯ НАРОСТАННЯ, на якій і розгортається конфліктні дії: державні акти – демарші, аж до військових дій; виносяться ухвали, спрямовані на ескалацію конфлікту, мітинги, страйки і т.д. ; при цьому використовуються, окрім реальних дій, пропагандистські заяви, загрози, що не мають під собою ґрунту.

Висновок: по можливості не загострювати конфлікт, використовуючи для цього цілу низку прийомів і засобів(про них в спеціальному параграфі).

ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТУ – коли під тиском сильнішої сторони, або з обопільної згоди вдалося дійти однозначного рішення, стану, прийнятного для обох сторін, коли власне конфліктна ситуація вичерпується.

Висновок: на цьому етапі, як і на попередніх, з метою найбільш безболісного виходу з конфлікту, використовується низка методів, які заслуговують спеціального розгляду

Методи вирішення конфліктів

Ці методи використовуються у всьому процесі розвитку конфлікту, але особливо – коли він зростає, загрожуючи важкими наслідками.

МЕТОД ВІДКЛАДАННЯ КОНФЛІКТУ. Одна сторона, визнавши своє безсилля, здається "на милість переможцю". Здавалося, конфлікт – вичерпаний. Проте це – поверхове сприйняття. Інтереси у переможеного – залишилися. По мірі накопичення сил, при сприятливих обставинах, вона може спробувати повернути втрачене (Наприклад: Версальський договір 1919 р. для Німеччини, яка здійснила реванш в другій світовій війні).

МЕТОД ПЕРЕМИР’Я ЧЕРЕЗ ПОСЕРЕДНИКА. Роль посередника виконує особа або погоджувальна комісія, що виділяється зі сторони, іноді навіть без відома конфліктуючих сторін. В ході консультацій з конфліктуючими сторонами посередник допомагає їм знайти взаємоприйнятне рішення (Наприклад: комісія ООН з конфлікту між Сербією і Хорватією в першій половині 90-х років).

ТРЕТЕЙСЬКИЙ РОЗГЛЯД (АРБІТРАЖ). Конфліктуючі сторони добровільно передають свою суперечку третій стороні, цілком покладаючись на її рішення, яке для них є обов’язковим. Недолік методу полягає в тому, що рішення нав’язується зверху і, природно, може не влаштовувати одну або обидві конфліктуючі сторони, що призводить до затягування конфлікту. (Наприклад: діяльність арбітражних комісій).

БЕЗПОСЕРЕДНІ ПЕРЕГОВОРИ. Усвідомивши необхідність подолати конфлікт, сторони вступають в переговори, визначаючи найбільш переважну процедуру. При цьому бувають наступні варіанти: а)одна сторона, проявляє м’якість, не бажаючи загострювати ситуацію, а інша – жорсткість; б)обидві сторони займають тверду позицію; у)обидві сторони проявляють здоровий глузд і йдуть на взаємні поступки.