Тема 7: Аналіз використання виробничих ресурсів

Мета роботи: з’ясувати завдання, джерело інформації та основні етапи аналізу ресурсозабезпечення підприємства і оцінки ефективності використання його ресурсів, навчитись оцінювати забезпечення підприємства трудовими та матеріальними ресурсами і основними засобами, засвоїти прийоми розрахунку ефективності ресурсів, які використовуються підприємством

План вивчення теми

7.1. Завдання та джерела інформації аналізу використання ресурсів.

2. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.

3. Методика аналізу продуктивності праці.

4. Вплив факторів на продуктивність праці та трудомісткість продукції.

5. Склад, структура і технічний стан основних фондів.

6. Аналіз використання основних фондів і устаткування.

7. Оцінка забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

8. Аналіз використання матеріальних ресурсів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Жива праця – найбільш активний фактор виробництва. Забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяють збільшенню обсягів виробництва продукції, ефективному використанню обладнання, машин та механізмів, зниженню собівартості та зростанню прибутку. Тому контроль за використанням трудових ресурсів є одним з найважливіших завдань економічного аналізу.

Для аналізу трудових ресурсів використовується інформація звітних форм 2-ПВ “Звіт із праці”, 1-П “Звіт підприємства з продукції”, 6-ПВ “Чисельність окремих категорій працівників підприємства і підготовка кадрів”, а також дані планово-нормативної, облікової та оперативної інформації підрозділів підприємства.

Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою здійснюється способом порівняння фактичної чисельності працівників за категоріями із плановими показниками і з показниками, досягнутими в минулому періоді.

Для оцінки відповідності кваліфікації робітників складності виконуваних робіт порівнюють середні тарифні розряди робіт і робітників, розраховані за формулою зваженої середньої арифметичної

Т_р= , Т_в= , (44)

де Т_р, Т_в – середній тарифний розряд робітника та роботи;

Ч_і – чисельність робітників кожного розряду;

V_i – обсяг робіт кожного розряду.

Відставання кваліфікації робітників від складності виконуваних робіт може призвести до випуску менш якісної продукції.

Кваліфікація працівників залежить від їхнього віку, стажу роботи, освіти. Тому в процесі аналізу трудових ресурсів вивчають зміни цих показників.

Склад працівників постійно змінюється у зв’язку зі скороченням штатів, звільненням з власного бажання, виходом на пенсію, пересуванням у межах підприємства та прийманням нових робітників. Велика плинність робочої сили спричиняє додаткові витрати на підготовку нових робітників, знижує на певний час продуктивність праці.

Оборот робочої сили поділяють на необхідний, що відбувається з об’єктивних причин, та надмірний, який включає звільнення працівників за порушення дисципліни, прогули, через недостатньо високу кваліфікацію, у зв’язку з рішенням судових органів.

Коефіцієнт обороту з приймання – це відношення заново прийнятих працівників до середньооблікової чисельності.

Коефіцієнт обороту зі звільнення – це відношення кількості звільнених працівників до середньооблікової чисельності.

Коефіцієнт загального обороту обчислюють як відношення кількості заново прийнятих на роботу та тих, що вибули, до середньооблікової чисельності.

Коефіцієнт плинності кадрів – це відношення кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньооблікової чисельності.

Зменшення витрат робочого часу веде до зростання продуктивності праці. Джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична форма 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”. Додатково залучаються дані оперативного та виробничого обліку.

Використання робочого часу аналізується за допомогою показників середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період (місяць, квартал, рік); середня тривалість робочого дня (зміни).

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим та одним робітником. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових та від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень.

Продуктивність праці – найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства та провідний фактор зростання обсягів виробництва продукції. Вимірюється продуктивність праці кількістю продукції, виготовленої за одиницю часу.

Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Важливо правильно вибрати систему її вимірників.

Найуніверсальнішим є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію, коли допустимо та доцільно, необхідно перерахувати в порівняних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об’єктивного зіставлення затрат праці.

Під час аналізу використовують показники годинної, денної, місячної, квартальної, річної продуктивності праці одного працюючого або одного робітника.

Основні засоби підприємства – це сукупність матеріально-технічних цінностей, що діють в натуральній формі протягом тривалого часу у сфері матеріального виробництва, або в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним і моральним зносом.

Джерелами інформації для аналізу основних фондів є ф. 1 “Баланс підприємства”, ф.4 “Звіт про власний капітал”, 11-ОФ “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)”, ф. 1-П “Звіт підприємства з продукції”, а також планові та оперативні дані відповідного змісту.

Аналіз основних фондів починається із визначення їх середньої за період вартості та складу. Виявляється рух і напрямок зміни основних фондів, питома вага промислових основних фондів, виробничих основних фондів в інших галузях і невиробничих основних фондів.

З’ясовується, за рахунок чого сталася зміна структури основних фондів у вартісному виразі: за рахунок зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних фондів. Аналізується наскільки потужність обладнання та в цілому наявність основних фондів відповідає виробничій програмі підприємства.

Для характеристики технічного стану основних фондів використовуються показники

коефіцієнт зносу (спрацювання) (45)

коефіцієнт придатності (46)

коефіцієнт оновлення (47)

коефіцієнт вибуття (48)

коефіцієнт приросту (49)

де ОФ – первісна вартість основних фондів на початок (кінець) періоду;

З – сума зносу основних фондів на початок (кінець) періоду;

ОФ_н – первісна вартість основних фондів, які введені у звітному періоді;

ОФ_к – первісна вартість основних фондів на кінець періоду;

ОФ_в – первісна вартість основних фондів, які вибули у звітному періоді;

ОФ_п – первісна вартість основних фондів на початок періоду.

У процесі аналізу руху та технічного стану основних фондів перевіряється діяльність підприємства по впровадженню нової техніки, уведенню в дію нових об’єктів, ремонту основних засобів. Визначається віковий склад основних фондів, частка прогресивного обладнання в загальній його кількості і за кожною групою окремо, а також частка автоматизованого обладнання. Оптимальним віком для обладнання, вважається сім років, а оптимальні строки експлуатації інших видів фондів залежать від їх особливостей.

За технічною придатністю машин і обладнання виділяють такі групи: придатне обладнання, обладнання, яке потребує капітального ремонту, непридатне обладнання, котре потрібно списати.

Забезпеченість підприємства основними фондами характеризується показниками фондоозброєності праці та технічної озброєності праці. Фондоозброєність праці є відношення середньої вартості основних виробничих фондів до кількості робітників у найбільшу зміну. Технічна озброєність – відношення середньої вартості активної частини основних фондів за період, що аналізується, до кількості робітників у найбільш численну зміну.

Показниками ефективності використання основних фондів є фондовіддача та фондомісткість.

Фондовіддача – відношення обсягу продукції у грошовому виразі або в натуральних вимірниках, виробленої за досліджуваний період підприємством (цехом або дільницею), до середньої за період вартості основних виробничих фондів підприємства цеха або дільниці).

Фондомісткість – обернений до фондовіддачі показник: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних фондів для випуску продукції у кількості однієї одиниці (тонни, метра) або вартістю в 1 грн. (1 тис. грн.).

Часткові показники фондовіддачі та фондомісткості застосовуються для характеристики використання активної частини та груп основних фондів, окремих видів машин, обладнання, виробничої площі.

Показник фондовіддачі можна визначити також виходячи з даних про продуктивність праці, фондоозброєність, чисельність робітників

(50)

де – середня продуктивність праці робітника за період;

– чисельність робітників об'єкта, який досліджується, (підприємства, цеху, ділянки) у середньому за період, що аналізується;

– чисельність робітників у найбільшу зміну в середньому за період;

– фондоозброєність праці робітника у періоді, що розглядається.

Аналізуючи використання виробничого обладнання необхідно вивчити втрати часу на простої з технічних, технологічних та організаційних причин і виявити способи їх скорочення, визначити причини відхилень вартості в окремих технологічних групах обладнання, розглянути коефіцієнти екстенсивного та інтенсивного навантаження груп обладнання, визначити вплив поліпшення використання обладнання на обсяг випуску продукції.

Своєчасне забезпечення матеріальними ресурсами необхідної якості є обов’язковою умовою стійкого виробничого процесу. Аналіз мусить показати, як на підприємстві упоряджено придбання матеріалів, комплектуючих виробів, палива та електроенергії. Певна неритмічність, а також недопостачання можуть бути нейтралізовані за допомогою складських запасів матеріалів та інших ресурсів. Тому у процесі аналізу слід дати оцінку загальної величини складських запасів, динаміці їх залишків, комплектності, наявності непотрібних та зіпсованих матеріалів і сировини, відхилень від нормативів, розрахованих по групах і окремих видах матеріалів або сировини. Недоліки у постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах до певної міри можуть компенсуватися економією їх у процесі виробництва.

Джерелами інформації для аналізу використання матеріальних ресурсів є планові дані та дані документів складського, синтетичного і оперативного обліку про запаси і надходження сировини та матеріалів, а також дані про матеріальні витрати на виробництво.

Аналіз використання матеріалів здійснюється за допомогою показників матеріаломісткості або матеріаловіддачі. Матеріаломісткість показує, скільки в середньому (за вартістю) на підприємстві використовується матеріалів (сировини, комплектуючих виробів тощо) для випуску продукції у кількості однієї одиниці (тонни, метра) або вартістю в 1 гривню (1 тис. грн.). Часткові показники, які застосовуються для характеристики використання окремих матеріалів, можуть мати вираження у натуральних і вартісних вимірниках. Матеріаловіддача є обернений до матеріаломісткості показник.

Досліджуючи зміни витрат матеріальних ресурсів необхідно визначити причини, які зумовлюють появу цих змін.