Тема 2. Метод і методичні прийоми економічного

аналізу

Мета роботи: засвоїти зміст понять методу та методики економічного аналізу, виявити сутність аналітичного методу та принципи аналітичного дослідження, навчитись застосовувати методичні прийоми економічного аналізу

План вивчення теми

1. Аналітичний метод.

2. Деталізація.

3. Порівняння.

4. Балансовий метод.

5. Елімінування.

6. Статистичні методи.

7. Економіко-математичні методи.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Під методом економічного аналізу розуміють науково-обгрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання.

Головним завданням економічного аналізу є розкриття та вивчення причин (факторів), які вплинули на показники економічних показників.

Для опрацювання інформації, що відображає зміни показників, які досліджуються, у практиці економічного аналізу використовуються різноманітні методи та прийоми.

Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомогою порівняння.

Порівняння – це метод, який дозволяє предмет, що вивчається, характеризувати через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами). Порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей. Такими еталонами (базисними характеристиками) можуть бути норми, нормативи, планові показники, фактичні показники за минулий період, показники споріднених підприємств та середні показники в галузі, показники підприємств інших країн. Результати порівняння виражаються у абсолютних та відносних (коефіцієнтах, частка одиниці, відсотках) величинах.

Відносну величину отримують діленням однієї абсолютної величини на іншу. Величина, з якою порівнюють, є базисною величиною, а друга – порівнюваної (звітної) або відхиленням порівнюваної величини від базисної.

При використанні методу порівняння виконуються такі дії

а) при відображені результату в абсолютних величинах

(1)

б) при відображені росту показника в відносних величинах у одиницях

(2)

у відсотках

(3)

в) при відображені приросту показника в відносних величинах у частках одиниці

(4)

у відсотках

(5)

де ^*) – порівнювана величина показника,

^*) – базисна величина показника,

– відхилення порівнюваної величини показника від базисної,

– коефіцієнт росту порівнюваної величини показника щодо базисної,

– рівень приросту порівнюваної величини показника щодо базисної.

Більшість показників, що характеризують роботу підприємств, - підсумкові. Перехід від загальних показників до деталізованих дає змогу побачити суттєві відмінності та різноманітність первісних показників. Такий прийом називають деталізацією.

Розчленування складних явищ на складові здійснюється за такими основним напрямами: утворювальними факторами, якісними ознаками, підрозділами, часом. З метою зменшення трудомісткості аналітичного дослідження із всієї сукупності інформації слід виділяти найбільш важливу, яка і піддається глибокій деталізації. Це принцип головної ланки.

Деталізація, як правило, виступає як дія, що передує використанню інших методів і прийомів опрацювання інформації і забезпечує обґрунтованість їх результатів. Наприклад, порівнювати можна тільки якісно однорідні величини.

Досягнення порівнянності показників можливе за умов:

• нейтралізації впливу кількісних відмінностей;

• нейтралізації впливу цінового фактора;

• урахування відмінностей в структурі виробленої реалізованої продукції;

• забезпечення однакової тривалості періодів, що порівнюються;

• розрахунку порівнюваних показників за єдиною методикою;

• виключення інших відмінностей в умовах роботи досліджуваних об’єктів.

___________________

^*) Тут і далі підрядковий (іноді надрядковий) символ “0” означає, що приведені дані відповідають базисному (плановому, минулому) періоду, “1” – порівнюваному (фактичному, звітному) періоду.

Виконання перелічених вимог робить неминуче необхідним перехід від використання підсумкових показників до використання більш деталізованих характеристик.

Серед статистичних методів, які поширені в аналізі, чільне місце посідають ряди динаміки, графіки, групування.

З кількісних засобів аналітичного дослідження нарівні з відносними величинами значного поширення набуло використання середніх величин.

Середні величини необхідні для узагальнюючої характеристики масових однорідних показників (середня заробітна плата працівника, середня чисельність працівників, середня собівартість одиниці продукції тощо). Через середні величини характеризують загальний рівень ознаки, коли вона схильна до значних коливань. Найбільш відомі середня арифметична та зважена середня арифметична. В аналізі також використовуються середні гармонічна, середня хронологічна, середня геометрична, середня квадратична.

Коли зв’язок між окремими групами показників можна відобразити у виді рівних підсумків, задля виявлення значення одного з показників за умови відомих значень інших є доцільним використання балансового методу.

Так, вивчаючи забезпеченість підприємства матеріалами певного виду, складають баланс, в якому з одного боку, показують потребу у матеріалах, необхідних для виробництва продукції, а з другого – їх наявність

, (6)

де – обсяг матеріалів певного виду, необхідних для виробництва продукції у періоді, який досліджується;

– залишок матеріалів певного виду на кінець періоду;

– залишок матеріалів певного виду на початок періоду;

– надходження від постачальників матеріалів певного виду у періоді, який досліджується.

Виходячи з формули балансу необхідний обсяг надходжень матеріалів, наприклад, визначатиметься так

. (7)

. (7)

Функціональний характер взаємозв’язку результативного показника з факторними, що визначають його значення, має певне поширення. При цьому нерідко результативний показник є сума факторних, тобто взаємодія результату і факторів виражається адитивною моделлю

, (8)

де – величина результативного показника,

- величина факторного показника першого другого, третього, , п – го.

Підсумок балансу є сума окремих його статей, повна собівартість продукції являє собою суму статей калькуляції.

Тому у процесі аналізу часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового. За цим методом можна визначити величину впливу фактора на результат, якщо відомі сумарний вплив усіх інших факторів та зміна результативного показника. Наприклад, вплив другого фактору дорівнює

(9)

Проте досить часто функціональний взаємозв’язок результатів і факторів знаходить вираження в мультиплікативній моделі

(10)

або кратній

(11)

Залежність результативного показника від факторних може відображатися також змішаними моделями, які цілком або частково поєднують риси адитивної, мультиплікативної і кратної, наприклад

. (12)

Для оцінки рівня впливу змін фактору на величину результату у випадку, коли їхній взаємозв’язок відображається мультиплікативною моделлю, в економічному аналізі використовується метод елімінування. А оскільки результативний показник є взаємозв’язане вираження факторних показників, уявляється безперечним, що метод елімінування тісно пов’язаний із прийомом деталізації. Відбір факторів виступає як найважливіша складова аналітичного дослідження.

Елімінування – це усунення, виключення впливу всіх факторів, крім одного, на величину результативного показника. Метод елімінування виходить з умовного визначення того, що всі фактори змінюються незалежно один від другого: спочатку змінюється один, всі інші залишаються без зміни, потім змінюються два, потім три і т.д. за незмінних інших.

В аналізі застосовуються такі прийоми елімінування:

• ланцюгових підстановок,

• абсолютних різниць,

• відносних різниць,

• індексний.

Прийом ланцюгових підстановок полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результату з допомогою поступової зміни базисної величини на його порівнювану величину. Визначається низка умовних величин результативного показника, які на його порівнювану величину. Визначається низка умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох і т.д. факторів, припускаючи, що інші фактори є незмінними. Порівняння величини результату після та до заміни рівня чергового факторного показника нейтралізує (елімінує) вплив усіх інших факторів, крім досліджуваного, та уможливлює визначення його впливу на приріст результативного показника. Передовсім підлягають заміні кількісні показники, потім якісні. Якщо модель результативного показника містить багато кількісних або якісних факторних показників, послідовність їх заміні залежить від ступеня наближення показника, який вивчається, до протилежної групи.

Важливим моментом визначення впливу фактору на результат є проведення формальної перевірки достовірності отриманих оцінок. Їхня сума повинна абсолютно відповідати розміру зміни результату.

Прийом абсолютних різниць є спрощеним варіантом прийому ланцюгових підставок. Цей прийом ефективно використовується у тому разі, коли вихідні дані вже містять абсолютні відхилення за факторними показниками.

Щоб розрахувати вплив першого фактора (кількісного) на результативний показник необхідно абсолютний приріст цього фактора помножити на базисний рівень другого фактора (і всіх інших, що їх включає модель).

Вплив другого фактора на результативний показник розраховується множенням порівнюваного значення 1-го фактора на абсолютний приріст другого фактора, а якщо в моделі є інші фактори, то на базисне значення тих факторів, вплив яких ще не вивчався.

Вплив третього фактора (і всіх наступних) визначається як добуток порівнюваного значення першого та другого факторів (також інших попередніх) на абсолютний приріст досліджуваного фактора (та на базисне значення всіх подальших).

Прийом відносних різниць. При його застосуванні розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводяться виходячи з відносних характеристик їх зміни, що виражені частках одиниці (або відсотках).

Для визначення впливу першого кількісного фактора на результативний показник необхідно базисне значення результативного показника помножити на відносне відхилення першого фактора, яке виражене у частках одиниці (або у відсотках, але тоді ще й поділити на 100). Після цього базисна величина результативного показника коригується з урахуванням впливу змін першого фактора. Отримане значення (проміжний умовний рівень результату) умножається на відносне відхилення другого фактору. Добуток характеризує вплив змін другого фактора.

Якщо результативний показник є добутком трьох (і більше) факторів, то на наступному кроку знову виконується коригування базисного значення результату, але тепер крім впливу змін першого фактора враховується вплив відхилення і другого (звичайно, позитивний вплив добавляється, негативний – відраховується). Скоригована зазначеним способом величина результату умножається на відносне відхилення третього фактора. У викладеному порядку (із коригуванням результативного показника на вплив факторів, які вже здобули оцінку) розрахунок продовжується до формування характеристик впливу усіх факторів, що об’єднуються досліджуваною моделлю.

При застосуванні індексного прийому елімінування вплив першого фактора визначається як добуток базового значення результативного показника та індексу (коефіцієнту росту) фактора, що розглядається, зменшеного на одиницю; вплив другого фактора дорівнює добутку базового значення результативного показника, індексу першого фактора та індексу фактора, що розглядається, зменшеного на одиницю; вплив третього фактора (та всіх наступних) визначається як добуток базового значення результативного показника, індексів першого і другого факторів (також інших попередніх) та індексу досліджуваного фактора, зменшеного на одиницю.

У випадку якщо залежність результативного показника від факторних виражається кратної моделлю, при оцінці впливу змін факторних показників на результат також можна скористатися методом елімінування. Проте в цих обставинах припустимо застосування у повному обсязі лише прийому ланцюгових підстановок. Причому розрахункові дії повинні виконуватися завжди в строго обов’язковому порядку: спочатку досліджується вплив змін фактора, що займає місце в чисельнику, і тільки після урахування ролі відхилень цього фактора, аналітик переходить до визначення впливу фактора, що знаходиться в знаменнику.

При аналізі функціональних залежностей, що описуються змішаними моделями, використовується прийом ланцюгових підстановок. У випадку, коли змішана модель має поряд з іншими риси адитивної, зазначений прийом доповнюється прийомом пропорційного ділення (розподіл відхилення результату, яке є наслідком дії факторів, що підсумовуються, виконується пропорційно відхиленню цих факторів).

Проте поширення функціональної залежності (коли зміни факторного показника відповідає строго визначена зміна результативного показника) у господарській практиці достатньо обмежене. Через неможливість стабілізації інших обставин (у наслідок їхньої невідомості, невивченості механізму їхнього впливу, високої витратомісткості процесу навіть умовного вилучення їхнього впливу та по інших причинах) рівнозначній зміні фактора можуть відповідати неоднакові зміни результативного показника, що є свідченням стохастичної залежності.

Подібного роду зв’язки непридатні для використання в дослідженні, ціллю якого є встановлення конкретної кількісної оцінки ролі того або іншого фактору у формуванні узагальнюючих характеристик. Тому спеціальними прийомами здійснюється усереднення можливих відхилень результативного показника, що відповідають однаковій зміні факторного показника. Отримане при цьому значення після його приведення до одиниці розміру факторного показника надалі умовно сприймається як єдино можлива зміна результату при збільшенні (зменшенні) факторного показника на одиницю і називається коефіцієнтом регресії. Ці дії дозволяють стохастичні залежності привести до виду функціональних.

У залежності від числа факторів, вплив яких враховується в результативному показнику, розрізняють парні (один фактор) і множні (два фактори і більше) регресійні моделі. По виду вони, як правило, близькі типу моделей, використовуваних при відображенні функціональних залежностей.

Ступінь відповідності усереднених значень впливу факторів на результат реальної дійсності, вимірюється коефіцієнтом кореляції. Величина коефіцієнту кореляції коливається в діапазоні від 0 до 1. Якщо його рівень перевищує 0,5, прийнято вважати, що оцінки впливу факторів, які здобуті з застосуванням моделі, що розглядається, можуть братися до уваги. Його наближення до 1 свідчить про зближення стохастичної залежності, приведеної до виду функціональної, із функціональної, отже, про високу достовірність оцінок, сформованих на основі даної моделі.

Прийоми побудови регресійних рівнянь і визначення коефіцієнтів кореляції, тобто методика кореляційно-регресійного аналізу, розглядаються спеціальним розділом прикладної математики. Дослідження ролі факторів після одержання моделі залежності, прирівняної до функціональної, виконується в порядку, викладеному раніше.

При рішенні конкретних аналітичних задач можуть знаходити застосування лінійне і динамічне програмування, теорія ігор, теорія масового обслуговування та інші економіко-математичні методи.

Питання для самоконтролю

Вправа 1

Визначити зміни витрат на виробництво продукції в абсолютних і відносних величинах та питому вагу витрат на виробництво експортної продукції

№ з/п	Показники	Періоди		відхилення показників звітного періоду відносно даних минулого періоду
		минулий	звітний
				в абсолютних величинах	в %
1	2	3	4	5	6
1 1а 2	Фактичні витрати на виробництво продукції, тис. грн. у тому числі: на виробництво експортної продукції, тис.грн. Питома вага витрат на виробництво експортної продукції в їхньому загальному обсязі, %	170 20	194 30

Вправа 2

Розрахувати вплив собівартості одиниці на витрати на виробництво, нейтралізуючи вплив кількісного та структурного факторів

№ з/п	Вид продукції	Періоди
		минулий			звітний			умовний (обсяг випуску і структура звітного періоду, собівартість одиниці минулого періоду)
		обсяг випуску, од.	собівартість одониці, грн.	витрати на виробництво, тис.грн.	обсяг випуску, од.	собівартість одиниці, грн.	витрати на виробництво, тис.грн.	обсяг випуску, од.	собівартість одониці, грн.	витрати на виробництво, тис.грн.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1 2 3	А В С	1000 1500 1800	20 40		1200 2000 1600	25 38 55
Усього

Вправа 3

Визначити відсутні показники

№ з/п	Показники	Періоди		Відхилення показників звітного періоду відносно даних минулого періоду
		минулий	звітний
				в абсолютних величинах	в %
1	2	3	4	5	6
1 2 3	Залишки матеріалу на початок періоду, кг Обсяг споживання матеріалу у періоді, який розглядається, кг. Обсяг надходжень матеріалу у періоді, який розглядається, кг
		5648 5594	6185 6211

Продовження таблиці

4

Залишки матеріалу на кінець періоду, кг.

169

Вправа 4

Розраховувати величину впливу змін факторів на розмір результативного показника, використовуючи послідовно усі прийоми елімінування

№ з/п	Показники	Періоди		Відхилення показників звітного періоду відносно даних минулого періоду
		минулий	звітний
				в абсол. велич.	в %
1	2	3	4	5	6
1 2 3 4	Витрати матеріалу на одиницю продукції, кг. Ціна матеріалу, грн./кг. Обсяг виробництва продукції, од Загальні витрати на матеріали, тис.грн.	10 6 7000	8 5,5 8000

Вправа 5

Визначити величину впливу змін факторів на розмір матеріаломісткості одиниці продукції

№ з/п	Показники	Періоди		Відхилення показників звітного періоду відносно даних минулого періоду
		минулий	звітний
				в абсол. велич.	в %
1	2	3	4	5	6
1 2 3	Обсяг виробництва продукції, од Загальні витрати матеріалу, кг Матеріаломісткість одиниці продукції, кг	8000 12000	8500 11900

Вправа 6

Розрахувати величину впливу змін факторів на розмір фондовіддачі

№ з/п	Показники	Періоди		Відхилення показників звітного періоду відносно даних минулого періоду
		минулий	звітний
				в абсол. велич.	в %
1	2	3	4	5	6
1 2 3	Обсяг виробництва продукції, од Ціна одиниці продукції, грн. Середня вартість основних фондів, тис.грн.	190000 120	226000 115
3 а 3 б 4	активна частина пасивна частина Фондовіддача основних фондів, грн./грн.	1800 500	1920 480