3)Основи кольорознавства.

Значне місце в програмі образотворчого мистецтва для початкових класів відводиться вивченню кольору та роботі в кольорі.

Робота по кольору з молодшими школярами проводиться зараз в чотирьох напрямках:

а) вивчення основ кольорознавства;

б)ознайомлення з технічними прийомами роботи кольоровими матеріалами (акварель, гуаш, кольорові олівці);

в) ознайомлення з виражальними можливостями кольору (формування умінь використовувати колір для створення образу, відповідного настрою);

г) формування навичок сприймання кольорового образу в творах мистецтва.

Колір- основний зображувальний і емоційний засіб живопису. За допомогою кольору, приведеного у творі в гармонійну систему, передаються краса й багатство реального світу, матеріальність предметів, їхнє природне забарвлення.

Різноманітні предмети навколишньої дійсності відрізняються один від одного не тільки матеріалом, розмірами та формою, а й кольором. Отже, колір – це одна з невід’ємних ознак будь-якого предмета, причому дуже мінлива. Відомо, що колір довкілля змінюється не лише внаслідок зміни пори року, але й часу доби (вранці, вдень чи ввечері). Той самий за кольором предмет може сприйматися нашим зором також по-різному – залежно від його положення в просторі, освітлення, оточення та ін. Наприклад, як закони лінійної перспективи в зображенні форми предмета вимагають малювати не справжню форму, а видиму, так і повітряна перспектива потребує в живопису передавати не справжній колір предмета, а видимий.

Справжній колір предмета залежно від його просторового розташування (віддалення), сили освітлення та навколишнього середовища змінюється за ясністю, кольоровим тоном та насиченістю. З віддаленням предмета від глядача змінюється не лише видима величина його, а й колір, бо міняється кількісний і якісний характер світлового потоку, що відбивається цим предметом. Так, дерева, однакові за величиною і кольором (зелені), сприймаються нами з віддаленням меншими і здаються сірими, голубими чи злегка фіолетовими. Зміна тону, ясності й насиченості кольору предметів залежить від кількості та величини частинок вологи й пилу в повітрі, які утруднюють проходження кольорових променів і впливають на зміну кольору.

У чистому повітрі небо й віддалені предмети здаються більш синіми, у вологому чи похмурому – сірими. Сприймання кольору предмета залежно від освітлення та оточення можна простежити, уважно розглядаючи жовте яблуко. Так, жовтий колір яблука на фіолетовому фоні буде найяскравішим, теплим, тоді як на оранжевому або червоному здаватиметься більш холодним і менш чітким. Уміння бачити кольори, розпізнавати їхні відтінки допомагає нам не тільки правильно передавати колір предметів у малюнках, а й створювати прекрасне в житті.

Подібно до музики кольори викликають у людей різні емоції, впливають на настрій та працездатність. Тому останнім часом приділяється велика увага раціональному пофарбуванню приміщень у житлових будинках і на виробництві.

Велике психологічне навантаження несе колір приміщень лікарень, шкільних класів, навчальних кабінетів і т.д. Виявилося, що чорний колір гнітюче діє на школярів, тому гігієністи запропонували фарбувати дошку не в чорний, а в темно-зелений колір і писати на ній жовтою або жовтогарячою крейдою.

Наука, яка вивчає колір та його властивості – кольорознавство, - допоможе нам ознайомитися з кольором у природі, його особливостями, закономірностями та ін.

У кольорознавстві є свої закони, які слід знати, щоб застосовувати їх у навчанні та житті. З фізики відомо, що якщо пропустити сонячний промінь через скляну тригранну призму, він розкладеться на сім кольорів спектра у такій послідовності: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий. Аналогічне розкладання сонячного проміння спостерігаємо і на небі, коли там сяє веселка. Придивившись, можна помітити, що між кольорами веселки немає різких меж, вони плавно переходять один в один, створюючи безліч відтінків.

У лабораторних умовах на спектральному крузі виділяють три основних промені: червоний, жовтий, синій. Між основними променями можна побачити так звані похідні, що утворилися внаслідок злиття двох поряд розміщених основних: червоного і синього – фіолетовий, синього і жовтого – зелений, жовтого й червоного – оранжевий. Зібравши всі кольорові промені спектра в один, матимемо білий. Білий промінь утворюється і при злитті трьох основних променів (червоного, жовтого і синього) або їхніх поєднань: червоного і зеленого (поєднання жовтого з синім), жовтого і фіолетового (поєднання червоного з синім), синього і оранжевого (поєднання червоного з жовтим). Промінь спектра, який треба доповнити до іншого променя, щоб мати білий, називається взаємодоповняльним променем.

Взаємодоповняльні кольори в крузі визначають проведенням діаметра через відрізки червоного, синього чи жовтого кольору. Для червоного кольору взаємодоповняльний – зелений, для синього – оранжевий, для жовтого – фіолетовий і навпаки. Отже, у кольоровому крузі кожному з теплих тонів відповідає діаметрально протилежний холодний тон.

Колір фарб лише наближений до яскравості і чистоти променів спектра. Фарби при змішуванні часто дають інші кольори, ніж кольорові промені Тому спектр, переданий фарбами відповідних кольорів, близький до природного.

Якщо виконаний фарбами спектральний круг швидко повертати навколо центральної осі, то видно не білий, а мутнувато-білий (сірий) круг. Чистий білий колір можуть дати під час повертання тільки прозорі, світлові промені.

Спектр зображують у вигляді кольорових смуг, що плавно зливаються, або у вигляді круга, поділеного на сектори щодо кількості кольорових променів спектра.

Учнів початкових класів ознайомлюють з шістьма кольорами спектрального круга, трьома основними і трьома похідними.

Кольоровий круг можна поділити на дві частини: теплі кольори – червоно-жовті, які нагадують колір вогню, сонячного світла, та холодні кольори – синьо-зелені й фіолетові, які нагадують колір води, льоду, далини, місячного світла. Найтеплішим кольором є оранжево-червоний, а найхолоднішим – синій. Ці кольори й допомагають, коли їх порівнювати один з одним, визначати, який колір тепліший, а який холодніший.

Якщо взаємодоповняльні кольори розмістити парами, то матимемо найяскравіші контрастні поєднання теплих і холодних кольорів. Контрасне поєднання кольорів широко використовують там, де потрібно передати найяскравіше поєднання кольорів, а саме у станковому і декоративному живописі. Змішування взаємодоповнювальних кольорів на палітрі дістанемо сірий колір.

У кольорознавстві всі кольори поділяють на хроматичні (барвисті) та ахроматичні (безбарвні). До хроматичних кольорів належать усі кольори спектра та їхні відтінки (червоний, оранжевий, жовтий та ін.), до ахроматичних – кольори, яких немає в спектрі (білий і різні відтінки сірого, чорний).

Ахроматичні кольори відрізняються один від одного тільки ясністю, тобто один із них світліший, а інший темніший. Якщо ахроматичний колір має ледь помітний синюватий, червонуватий чи інший відтінок, він є хроматичним.

Основна різниця хроматичних кольорів – кольоровий тон або довжина хвилі (власне колір). Але кольори можуть відрізнятися за світлотою чи за присутністю в них білого. Наприклад, червоний і світло-червоний, зелений і світло-зелений. Хроматичні кольори відрізняються і по присутності в них чорного. Наприклад, коричневий колір складається з оранжевого та чорного. Колір може бути одночасно затемнений і забілений, тобто, окрім хроматичного, в ньому буде присутній чорний та білий. Наприклад колір піску складається з оранжевого, білого та чорного.

Кольоровий тон, світлота (забілення), присутність чорного (замутнення) – три характеристики, якими можна повністю описати будь-який колір. Наприклад, оливковий колір – зелений, білий та чорний. Кольори з домішкою білого в живописі називають світлими. Але більш за все в природі кольорів з домішками чорного та сірого. Для відтворення світлого кольору фарбу необхідно розвести водою (акварель).

Ахроматичні кольори розрізняються лише за присутністю в них чорного і білого, тобто за світлотою. В акварелі ахроматичні кольори отримуються при розведенні водою чорного кольору.

У роботі фарбами, особливо в декоративному малюванні, велике значення має уміння гармонійно поєднувати кольори. Поєднання може бути контрастним і близьким за кольором та тоном.

Гармонійному поєднанню сприяє урівноваженість теплих і холодних кольорів. Відомо, що теплі кольори добре сприймаються поряд із темними, а холодні – поряд із світлими. Якщо треба виділити певний колір, його оточують менш насиченими і яскравими. Часто в образотворчій діяльності виникає потреба у використанні спокійного поєднання кольорів. Тоді користуються більш близькими за спектральним кругом поєднаннями та поєднаннями з однієї гами кольорів.