3. Історичні типи відтворення населення.

За історичного підходу до типології відтворення населен­ня основними критеріями його типів є соціально-економічні умови життя суспільства, а також демографічні відносини — специфічні соціальні відносини, що постають між людьми з приводу створення й збереження людського життя. Історично певний тип демографічної рівноваги сукупно з відповідним йому типом демографічних відносин разом характеризують історичні типи відтворення населення.

Розглядають різні типи відтворення населен­ня як послідовні етани демографічної історії людства. Ці типи відповідають уже згадуваним трьом головним етапам людської історії: суспільству привласнювальної економіки, аграрному та індустріальному суспільствам. Добре вивчені два головних типи відтворення населення — традиційний та сучасний, або раціо­нальний. У демографічній літературі іноді використовують для позначення цих двох типів відтворення населення інші термі­ни: відповідно екстенсивний та інтенсивний типи відтворення.

На самостійне опрацювання

Розглянемо фази демографічної революції.

Перша фаза демографічної революції – переворот у смертності, друга – переворот у народжуваності. Кожна з них відображає принципові якісні зрушення у системі соціального контролю над смертністю та народжуваністю і знаходить вираження у відповідних кількісних змінах — у зниженні рівня обох них процесів. Як правило, друга фаза настає через деякий більш-менш тривалий час після першої. Впродовж цього само­го часу дедалі меншій смертності відповідає так само висока народжуваність, у результаті чого зростання населення різко прискорюється навіть у порівнянні з тим пришвидшеним зро­станням, яке часто-густо передує настанню демографічної ре­волюції. Це прискорення триває, доки не настане друга фаза демографічної революції. Тоді прискорення зростання населен­ня припиняється, й мірою того, як зниження народжуваності «наздоганяє» зниження смертності, а іноді навіть «обганяє» його, зростання населення вповільнюється. По завершенні де­мографічної революції динаміка чисельності населення зале­жить уже від чинників, не пов'язаних з переходом до відтворен­ня населення сучасного типу, вона починає підкорятися зако­нам, властивим новому історичному типу відтворення людей.

Різночасність початку й асинхронність розвитку обох фаз демографічної революції призводить до того, шо впродовж відносно короткого часу назріває демографічний вибух, і насе­лення переживає дуже швидке зростання чисельності, яка може збільшитися за сторіччя значно більшою мірою, ніж за всю по­передню історію. Потужність такого вибуху може бути різною й залежить від конкретної ситуації, в якій здійснюється демо­графічна революція. Так, населення зарубіжної Європи збільшилося за XIX сторіччя від 160 до 295 млн чоловік (на 135 млн. або на 85%) і дало ще кілька десятків мільйонів емігрантів у Новий Світ. Демографічний вибух у Західній Європі припи­нився дуже швидко — на початку XX сторіччя — у результаті стрімкого падіння народжуваності. Проте сучасний світовий демографічний вибух, пов'язаний із здійсненням демографічної революції у країнах третього світу, досяг небувалої сили й пе­ретворився на проблему глобального значення.

В окремих випадках демографічного вибуху може й не бути. Вибухові темпи зростання населення — явище тимчасове, вони зникають по завершенні демографічної революції, натомість інші її наслідки залишаються з людством назавжди. До них на­лежить демографічне старіння населення.

У процесі переходу до сучасного типу відтворення населен­ня радикальних змін зазнає його вікова структура: частка мо­лодших вікових груп неухильно скорочується, а частка старших збільшується. Цей феномен і називають демографічним старін­ням. Його головною причиною є зниження народжуваності. Старіння населення — одна зтих необоротних змін, які пов'я­зані з переходом до нового типу відтворення населення. Насе­лення, яке пережило демографічну революцію, ніколи не по­вернеться до тієї вікової структури, за якої людство жило впро­довж усієї своєї історії.