Післяреестраційні процедури

Після одержання свідоцтва про реєстрацію до початку гос­подарської діяльності як юридичній, так і фізичній особі відповідно до діючих вимог необхідно пройти післяреестраційні процедури.

1. Стати на облік в податковому органі (обов'язково).

Для цього слід надати:

• свідоцтво про реєстрацію (для юридичних осіб - копії уста­новчих документів);

• копію реєстраційної картки.

Податковий орган не має права вимагати інших документів і повинен взяти заявника на облік протягом двох днів.

2. Одержати дозвіл на виготовлення печатки у відділі до­звільної системи рввс.

Для цього необхідно представити:

• копію свідоцтва про реєстрацію;

• два примірники зразків печатки і штампів, які затверджу­ються власником. На печатці обов'язково має бути проставле­ний ідентифікаційний код фізичної особи;

• документ про оплату видачі дозволу.

Орган внутрішніх справ повинен видати дозвіл протягом п'я­ти робочих днів і не має права вимагати ніяких інших докумен­тів. Порядок одержання дозволу регламентується інструкцією Міністерства Внутрішніх Справ №643 від 18 жовтня 1993 року "Про процедуру видачі дозволу на виготовлення печатки і штампа".

3. Відкрити поточний рахунок у банку.

До банку подається заява і нотаріально завірені картки зі зраз­ком підписів керівника підприємства, головного бухгалтера та відтиском печатки підприємства.

Закон дозволяє підприємцям мати два поточних рахунки у різ­них банках, один з яких є основним.

Якщо статутом підприємства передбачена зовнішньоекономічна діяльність, то додатково відкривається валютний рахунок.

Ця процедура регламентується Інструкцією "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", затвер­дженою постановою Національного банку України від 18 грудня 1998 року.

Про відкриття рахунку суб'єкт підприємницької діяльності повинен у триденний термін письмово повідомити податковий орган, вручивши повідомлення особисто або направивши поштою з повідомленням про вручення.

Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності

здійснюється у випадках:

• зміни назви підприємства;

• зміни організаційно-правової форми ведення підприємниць­кої діяльності;

• зміни форми власності підприємства.

Перереєстрація повинна бути здійснена не пізніше як за мі­сяць з моменту настання зазначених змін. Інформація про майбутні

зміни має бути опублікована у періодичному виданні, а до органу реєстрації необхідно подати підтвердження про публікацію такої інформації.

Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійсню­ється в тому ж порядку, як і реєстрація.

У випадку перереєстрації оригінал раніше виданого свідоцтва повертається до органу реєстрації.

Внесення змін в установчі документи, якщо такі зміни не сто­суються зміни найменування, організаційно-правової форми влас­ності, не потребують перереєстрації підприємства, але самі зміни повинні пройти державну реєстрацію.

Власне зміни оформляються або окремим доповненням до уста­новчих документів, або шляхом викладу їх у новій редакції. За таку реєстрацію стягується плата у розмірі ЗО % від суми реєстра­ційного збору.

Якщо відбулася зміна адреси суб'єкта підприємницької діяль­ності, то він протягом 7 днів має представити в органи реєстрації:

• реєстраційну картку з внесеними змінами;

• свідоцтво про реєстрацію для внесення відповідних змін.

Невиконання цієї вимоги є підставою для органу реєстрації звернутися до арбітражного суду з позовом про скасування ре­єстрації.

Якщо зміна місцезнаходження пов'язана зі зміною адміністра­тивного району міста, то суб'єкт підприємницької діяльності має у 7-денний термін подати в орган реєстрації заяву і копію докумен­та, що підтверджує зміну місцезнаходження. Потім у 30-денний термін слід звернутися до нового органу реєстрації і подати свідоц­тво для внесення змін (попередній орган реєстрації направляє в новий орган реєстраційну справу та реєстраційну картку).

Філії та представництва не потребують реєстрації. Єдиною вимогою до суб'єкта підприємницької діяльності є внесення да­них про це у свою реєстраційну картку в органі реєстрації.

Одержання свідоцтва про реєстрацію в якості приватного підприємця зобов'язує громадянина стати на облік у таких інстанціях:

• податковій інспекції;

• фонді соціального страхування (якщо використовувати­меться праця найманих робітників);

• управлінні статистики.

Щоб стати на облік, необхідно з'явитися у кожну зі згада­них інстанцій та надати нотаріально засвідчені копії відповідних документів (як правило, свідоцтва про реєстрацію підприємця -фізичної особи).

Якщо ви успішно зареєструвалися в якості приватного підприємця, пройшли всі формальні післяреєстраційні проце­дури, наступним вашим кроком є отримання ліцензії на про­вадження обраного виду підприємницької ветеринарної діяль­ності.

1.6. Принципи оподаткування малого бізнесу

Безумовним принципом цивілізованого ведення підприємниць­кої Діяльності є своєчасна та добросовісна сплата встановлених владою податків і зборів.

До основних існуючих видів загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів в Україні належать:

1. податок на додану вартість;

2. акцизний збір;

3. податок на прибуток підприємства;

4. прибутковий податок з громадян;

5. мито;

6. державне мито;

7. податок на нерухоме майно (нерухомість);

8. плата (податок) за землю;

9. рентні платежі;

10. податок з власників транспортних засобів;

11. податок на промисел;

12. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13. збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14. збір за забруднення навколишнього природного середови­ща;

15. збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслід­ків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (для тих підприємств, які мають заборгованість із заробітної пла­тні);

16. збір на обов'язкове соціальне страхування;

17. збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

18. збір до Державного інноваційного фонду;

19. плата за торговельний патент на деякі види підприємниць­кої діяльності;

20. фіксований сільськогосподарський податок;

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Крім того, необхідно пам'ятати про місцеві податки:

— податок з реклами;

• комунальний податок; та збори:

• готельний збір;

• збір на паркування автомобілів;

• ринковий збір;

• збір на видачу ордеру на квартиру;

• курортний збір;

• збір за участь у перегонах на іподромі;

• збір за виграш у перегонах на іподромі;

• збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі;

• збір за право використання місцевої символіки;

• збір за право проведення кіно- і телезйомки;

• збір на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпро­дажу, лотерей;

• збір за проїзд територією прикордонних областей автотранс­порту, що прямує за кордон;

• збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

• збір з власників собак.

Звісно, ніхто не справлятиме з вас всі зазначені платежі відра­зу, а лише ті, що безпосередньо стосуватимуться вашої підприєм­ницької діяльності.

Крім того, уряд України послідовно здійснює заходи, спрямова­ні на зменшення податкового тиску на малий бізнес.

Зокрема, для деяких видів господарської діяльності, котрі провадяться суб'єктами малого бізнесу, дозволено використан­ня спрощеної системи оподаткування та звітності у формах:

1. Сплати фіксованого податку (фактично, це різновид прибу­ткового податку) у розмірі від 20 до 100 гривень на місяць (за торгівлю по всій Україні - 100 гривень, навіть якщо це торгівля на двох ринках в одному населеному пункті). За кожного наііманого робітника, включаючи членів сім'ї, податок збільшується на 50% (регламентовано Декретом Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок із громадян» від 26 грудня 1992 року). Сплата цього по­датку звільняє підприємця і найманих робітників від сплати на­рахувань у фонд оплати праці, дорожнього збору, податку на проми-

сел, чорнобильського збору, збору на обов'язкове соціальне страху­вання, збору на соціальний захист інвалідів, за придбання торгово­го патенту і на ПДВ (стаття 23 Закону «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року (в останньому випадку — за умови оплати ринкового збору).

Цей податок можуть сплачувати тільки індивідуальні підпри­ємці, якщо вони сплачують ринковий збір (тобто торгують на рин­ках). Орендна плата за користування торговим місцем (контей­нер, кіоск, павільйон) не дає права на фіксований податок. Ринковий збір відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1993 року «Про місцеві податки і збори» становить до 20 % не­оподаткованого мінімуму доходів громадян (3—4 гривні) за кож­ний день торгівлі, який включає:

• кількість найманих робітників, у тому числі членів сім'ї, не більше 5 чоловік;

• валовий прибуток за останній рік не більше 119 тисяч гривень.

Прибутки, з яких сплачено фіксований податок, не включають­ся підприємцями та їх найманими робітниками в сукупний опо­датковуваний прибуток за рік, а отже, не вказуються в податковій декларації.

Платник фіксованого податку і його наймані робітники звіль­няються від обов'язкового обліку прибутків і витрат, а це означає, що підприємець може продавати будь-яку кількість товару неза­лежно від асортименту. Це, по суті, найголовніша перевага фіксо­ваного податку. Довідка форми 2 на таких найманих робітників у податкову інспекцію також не надається (стаття 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян»).

Таким чином, за цією схемою підприємець сплачує два подат­ки — фіксований та ринковий збір.

2. Сплати єдиного податку. Сплата цього податку ЗВІЛЬНЯЄ ВІД сплати інших 13 податків та зборів (регламентується Указом №746 від 28 червня 1999 року «Про спрощену систему оподаткування, облік і звітність суб'єктів малого підприємництва»).

Єдиний податок можуть сплачувати:

— Індивідуальні підприємці з кількістю найманих робітників, включаючи членів сім'ї і сумісників, до 10 чоловік і розміром

виручки не більше 500 тисяч гривень на рік. Розмір податку ста­новить від 20 до 200 гривень на місяць. За кожного найманого робітника, включаючи членів сім'ї, податок збільшується на 50 %. При розрахунках такі підприємці можуть не використовувати електронні контрольно-касові апарати.

• Юридичні особи, в яких чисельність працюючих не більша 50 чоловік, а розмір виручки не більший 1 мільйона гривень на рік. При цьому вони можуть на власний розсуд обирати ставку єдиного податку:

• 6 % від суми виторгу, при сплаті ПДВ;

• 10 % від суми виторгу, за умови, якщо вони не сплачують ПДВ.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт під­приємницької діяльності за 15 днів до початку кварталу (за умо­ви оплати всіх податків за попередній квартал) подає в податкову службу заяву і одержує там безплатно свідоцтво про право на єдиний податок.

Спосіб оподаткування вибирається один раз на рік. Для від­мови від спрощеної схеми слід подати заяву не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення кварталу.

1.7. Допомога державної служби зайнятості населення та неурядових організацій фахівцям ветеринарної медицини у становленні власної справи

Державна служба зайнятості населення надає відчутну допомогу у започаткуванні власної справи, як методичну, так і матеріальну.

Методична допомога полягає в наданні інформативних матеріалів, проведенні спеціальних тренінгів та консультацій з питань реєстрації суб'єктів господарювання, написання бізнес-плану, пошуку інвесторів, оцінки особистих здібностей в якості приватного підприємця тощо.

Матеріальна допомога державної служби зайнятості може бути відчутним бонусом для становлення нової приватної ветеринарної практики. Суть цієї програми полягає в одноразовій виплаті майбутньому підприємцю допомоги по безробіттю.

Основними умовами отримання цих коштів є наступні положення:

• одноразова виплата допомоги по безробіттю здійснюється у розмірі річної суми допомоги по безробіттю, визначеної конкретному безробітному;

• якщо безробітний вже отримав частину допомоги по безробіттю, то виплачується її залишок;

• допомога по безробіттю у разі її одноразової виплати не підлягає коригуванню у зв'язку зі зміною розміру середньої заробітної плати, що склалася у галузях національної економіки;

• одноразова виплата допомоги по безробіттю може бути проведена безробітним, яким виповнилося 18 років, та які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці роботи, котра б їх задовольняла;

• не мають права на одноразову виплату безробітні, допомога по безробіттю яким скорочувалася (крім скорочення у разі звільнення за власним бажанням без поважних причин) або припинялася у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

• для розгляду питання щодо отримання одноразової виплати допомоги по безробіттю до центру зайнятості потрібно подати заяву про надання допомоги та бізнес-план;

• рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю приймається директором центру зайнятості на підставі висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності щодо здатності безробітного до успішного провадження підприємницької діяльності;

• рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю приймається протягом 10 календарних днів з моменту подання всіх необхідних документів для її призначення (заяви та бізнес-плану);

• після прийняття рішення про одноразову виплату допомоги по безробіттю протягом 10 календарних днів необхідно подати до центру зайнятості засвідчені у встановленому порядку:

• для фізичних осіб — копію свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;

• для юридичних осіб — додатково копії установчих документів;

• одноразова виплата допомоги по безробіттю здійснюється через установи банків згідно діючого порядку;

— особам, яким допомога по безробіттю виплачена одноразово, у разі їх повторної реєстрації в державній службі зайнятості як безробітних у період двох років, у межах якого вона мала сплачуватися, допомога по безробіттю не призначається.

Однією з нових прогресивних програм державної служби зайнятості є схема кредитування створення нових робочих місць. Вона може представляти суттєвий інтерес для власника приватної ветеринарної практики. Суть програми полягає у виплаті визначеної винагороди роботодавцю, який бере на роботу працівника, котрий тривалий час був зареєстрований на біржі праці. Розмір винагороди, як правило, дорівнює сумі річної допомоги по безробіттю, котру отримував нововлаштований працівник. За детальнішою інформацією про особливості та умови цієї програми слід звертатися у місцеву державну службу зайнятості.

Крім державної служби зайнятості, останнім часом помітного позитивного впливу на процес становлення малого та середнього бізнесу набуває функціонування різних видів неурядових організацій. Основною метою їх діяльності є просвітницька робота

і консультативна допомога приватним підприємцям та пересічним громадянам, які готуються випробувати себе в ролі приватних підприємців.

Далі наведено контактні дані деяких з установ такого напряму.

Українська спілка промисловців і підприємців

Контакти: 01001, Київ вул. Хрещатик, 34; тел. [phone].

Українська спілка підприємців малого та середнього бізнесу Контакти: тел. [phone].

Асоціація сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні "Єднання"

Контакти: 01025, Київ, вул. Володимирська, 21/20; тел. [phone];

Спілка підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України

Контакти: тел. [phone];

ДАК "Національна мережа аукціонних центрів"

Філія "Вінницький аукціонний центр"

Контакти: м. Вінниця, вул. Гоголя, 10, кім. 1; тел. [phone], 35-22-40.

Завдяки спільним зусиллям ряду громадських організацій працює Всеукраїнська "гаряча телефонна лінія" з проблем малого бізнесу. За телефоном у Києві [phone] з 9 до 18 години у робочі дні можна отримати безкоштовну ква­ліфіковану консультацію з питань організації власної справи, оподаткування, правомірності дій працівників державних органів та установ.

1.8. Кредитування підприємницької діяльності у ветеренарній медицині

В процесі кредитування ветеринарної підприємницької діяль­ності співпрацюють два суб'єкти — кредитор (банк, держава, під­приємство, страхова компанія, фізична особа та інші) та позичаль­ник (фахівці ветмедицини — підприємці, комерційні ветеринарні підприємства). При взаємодії вони передбачають отримання до­ходу: кредитор — в обсязі відповідного відсотку на свій капітал, позичальник — в обсязі, достатньому для сплати відсотку креди­тору та певного прибутку для себе.

В залежності від суб'єкта-кредитора у ветеринарній підприємницькій практиці використовують кредити: банківський, комерційний, іпотечний, міжнародний та ін.

Банківський кредит надається банками підприємцям та іншим позичальникам у формі грошових позик під торгові операції і на розширення основного капіталу. В практиці лікарів-підприємців цей кредит використовується найчастіше.

Товарний (комерційний) кредит — це кредит фірм-постачальників веттоварів та обладнання, який оформляється у вигляді відстрочки або розстрочки платежу за реалізований товар, що обумовлюється контрактом.

Іпотечний кредит — це видача грошових позик під заставу нерухомості.

Міжнародний кредит надається урядами, міжнародними фінансовими організаціями, приватними банками та фірмами при організації міжнародного (міждержавного) економічного (виробничо-збутового) співробітництва.

Серед успішних спільних міжнародних підприємств з виробництва та реалізації ветпрепаратів в Україні прикладом може бути німецько-українська виробничо-наукова фірма «Бровафарма».

Видача позик оформлюється кредитною угодою, яка може бути короткостроковою (до 1 року), середньостроковою (1—5 років) і довгостроковою (понад 5 років). Кредитна угода визначає зобов'язання кредитора та постачальника, а також відповідальність сторін.

Основною умовою надання кредиту є кредитоспроможність позичальника, тобто спроможність своєчасно повернути кошти і виплатити відсотки на виданий капітал. У зв'язку з цим перед прийняттям рішення про видачу займу кредитор ретельно вивчає фінансовий стан позичальника і розробляє заходи по підвищенню ефективності процесу кредитування; визначає систему контролю використання коштів. При цьому враховують авторитетність керівника ветеринарної установи або фахівця-позичальника (діловитість, компетентність, порядність, обов'язковість, виконання кредитних зобов'язань у минулому), можливості підприємницької діяльності в отриманні прибутку, достатнього для погашення кредиту, роль і місце позичальника в діяльності ветеринарної служби регіону.

Для забезпечення гарантії повернення кредиту використовують: заставу, якою можуть бути будь-які цінності; гарантія за рахунок третіх осіб — вищестоящих організацій, інших підприємств та банків; страхування, яке здійснюється самим позичальником або банком. В першому випадку комерційне ветеринарне підприємство надає банку страховий поліс, а в другому — банк сам страхує ризик непогашення позички, укладаючи угоду зі страховою компанією.

Для отримання кредиту в банку, який обслуговує ветеринарного лікаря-підприємця, останній подає такі документи та інформаційні матеріали: заяву-клопотання на видачу займу, вказавши мету, суму і термін кредиту; технічно-економічне обґрунтування для визначення ефективності позики та реальних строків окупності затрат і повернення кредиту; баланс платоспроможності позичальника; копії документів, що підтверджують мету кредиту і можливості його погашення; зобов'язання-доручення на погашення кредиту і довідку про отримання кредитів в інших банках. В практиці ветеринарного підприємництва часто використовують комерційно-товарний кредит.

Однією з фірм, які надають товарний кредит підприємцям малого і середнього бізнесу, є виробничо-комерційна корпорація «Укрзооветпромпостач». Щорічно вона надає пільговий товарний кредит для розвитку приватних підприємницьких структур в обсязі 1,0—1,3 млн грн.

Сутність цього кредиту полягає в тому, що виробники або торговельні фірми реалізують товари ветеринарного призначення з відстрочкою платежу. При цьому продавець отримує прибуток за рахунок прискорення процесу реалізації товару та зменшення накладних витрат, а покупець, реалізуючи товар, певний час користується товарними цінностями та отриманими від реалізації грошима, отримуючи прибуток. Кредитним інструментом при здійсненні такої операції виступає вексель, який боржник передає власнику товару.

Як правило, для впевненості кредитора у платоспроможності позичальника надається бізнес-план.