7.4. Солоність і хімічний склад води

В гідросфері зосереджена величезна кількість солей — приблиз­но 5 • 10¹⁶ т. Сіллю океанів можна було б вкрити всю поверхню пла­нети шаром товщиною 45 м. Тверді речовини, розчиняючись у воді, розпадаються на іони. Тому морська вода — це іонний розчин із середнім її вмістом 35 %о (проміле). Це означає, що віл такої води міститься 35 г солей.

У морських водах виявлено щонайменше 67 різних хімічних елементів, але головними є хлор і натрій, в меншій кількості — іони сульфатів, магнію, кальцію, калію, двовуглекислих солей. Ці елемен­ти надають воді специфічного гірко-солоного смаку.

Існує кілька можливих джерел солей. Частина солей була вими­та з порід морського дна. Значна кількість надійшла внаслідок дега­зації магми при її остиганні. Важливе значення має виніс солей з суші ріками. Тут слід зазначити, що сольовий склад води в ріках істотно відрізняється від складу морської води. Річкова вода ха­рактеризується переважанням карбонатів (80 %), а солоність її мізер­на — в середньому близько 0,146 %.

Солоність води в океанах коливається від 33 до 37 %о, але пере­важно вона становить 34—35 %о. У поверхневому шарі солоність може зменшуватися під впливом випадання атмосферних опадів, притоку прісної води з суші, танення льоду. Збільшується ж солоність внаслідок випаровування або в результаті утворення льоду, майже позбавленого солей.

У розподілі солоності вод у відкритому океані спостерігаються певні закономірності. В екваторіальних широтах вона дещо пони­жена — поверхневі шари тут зазнають інтенсивної опріснювальної дії атмосферних опадів. У субтропічних і тропічних широтах со­лоність підвищена — тут випаровування переважає над опадами, а це збільшує концентрацію солей. У помірних широтах солоність близька до середньої. У високих широтах солоність знижується вна­слідок танення морського льоду і стоку рік (в Північній півкулі).

Солоність морів залежить від тих самих факторів, що й солоність океанів, але змінюється в значно більших межах. Так, у Чорному морі вона становить 15—23 %о, в Балтійському — 3—20, в Середзем­ному — 39, а в Червоному досягає навіть 40—42 %о. У відкритих морях солоність майже така, як в океані, з яким вони межують.

І хоча кількість розчинених солей у водах морів може значно коливатися, але сольовий склад, співвідношення різних солей, що визначають їх солоність, скрізь на планеті однакова. Ця зако­номірність формулюється як властивість постійності сольового складу морських вод. Виняток становлять лише дуже опріснені води при­бережних акваторій зі значним річним стоком.

З глибиною солоність води помітно змінюється тільки у верхніх шарах. В цілому для Світового океану можна констатувати деяке її підвищення з глибиною. При цьому хімічний склад води відзна­чається разючою постійністю. Вивчення давніх форм життя в океа­ні показує, що склад води мало змінився за останні 600 мли років.

Крім солей, в морській водах завжди наявні гази. Найпоширені­шими з них є азот, кисень і вуглекислота. Азот є в океані скрізь і майже в незмінній кількості. Кисень, який надходить безпосередньо з атмосфери та в результаті процесів фотосинтезу, необхідний для морських організмів і для розкладу органічної речовини. Вміст ки­сню і вуглекислоти регулюється температурою поверхні океану: при підвищенні температури вони виділяються в атмосферу, при зни­женні поглинаються водою з атмосфери.