- •1) Визначення політики. Політика, як суспільне явище і сутність , похдоження.
- •2) Характеристика суб’єктів політики за характером і місцем у соціальній структурі суспільства (соціальні, інституціональні, функціональні)
- •3) Функції політики у суспільному житті
- •4) Об’єкт, предмет та структура політології
- •5) Характеристика загальнотеоретичних методів політичної науки
- •6) Характеристика основні функції політології
- •7) Становлення політології як науки і навчальної дисципліни.
- •8) Основні проблеми політичної науки визначені юнеско 1948р.
- •9) Визначення влади та основні види суспільної влади їх характеристика.
- •10) Основні концепції природи і сутності влади
- •11) Визначення і характеристика особливостей політичної влади
- •12) Характеристика ресурсів політичної влади за основними сферами життєдіяльності суспільства .
- •13) Характеристика основних функцій політичної влади
- •14) Основні форми та методи здійснення державної політичної влади .
- •15) Легальність та легітимність політичної влади
- •16) Типологія легітимності Макса Вебера та Девіда Хелда
- •17. Визначення кризи легітимності , її причини ,ознак та можливі засоби подолання
- •18) Особливості політичної влади в Україні на сучасному етапі.
- •19). Політична система суспільства: сутність, структура, функції.
- •20) Типологія політичних систем г.Алмонда
- •21)Складові політичної системи України , визначені Конституцією та її загальна характеристика .
- •22) Політичний режим як функціональна характеристика політичної системи суспільства: сутність, ознаки, типологія.
- •23) Характеристика тоталітарного політичного режиму
- •24) Авторитарний політичний режим
- •25) Характеристика демократичного політичного режиму
- •26. Форми трансформації недемократичних політичних режимів за Єжі Вятром.
- •27. Характеристика політичних систем та політичного режиму сучасної україни.
- •Визначення політики. Політика, як суспільне явище і сутність , похдоження.
5) Характеристика загальнотеоретичних методів політичної науки
Історичний. Полягає у вивченні політичних процесів, явищ, політичних систем в історичному плані з точки зору їх історичного взаємозв'язку та розвитку.
Соціологічний. Передбачає з'ясування впливу на політичну систему економічних відносин, соціальної структури, ідеології і культури.
Інституціональний. Вивчення інститутів, за допомогою яких здійснюється політична діяльність (держави, партій, рухів, об'єднань громадян тощо).
Емпіричний (прикладний). Досліджує політичну дійсність шляхом використання статистики, насамперед електоральної, спостереження політичних подій, експерименту, сфокусованого групового інтерв'ю, аналізу документів, анкетування і т. д.
Системний. Забезпечує цілісне сприйняття об'єкта дослідження і всебічний аналіз зв'язків між окремими його елементами в межах цілого. Розглядає політику як цілісну, складно організовану систему, як саморегульований механізм.
Структурно-функціональний. Передбачає розчленування політичного явища на складові частини з подальшим аналізом вивчення їх ролі для суспільства, соціальних змін індивідів. Аналіз взаємозв'язків між рівнем економічного розвитку і політичним устроєм, між ступенем урбанізації населення та його політичною активністю, між кількістю партій і їх впливом на виборчу систему.
Соціально-психологічний (біхевіористський). Орієнтує на вивчення поведінки груп, класів, мас і особистостей, що виконують будь-яку політичну діяльність, спрямовану на досягнення тієї чи іншої політичної мети. Орієнтує на вивчення суб'єктивних механізмів, психологічних мотивацій політичної поведінки. Передбачає застосування в політиці методів, які використовуються в природничих науках, а також у соціології.
Політичного моделювання. Припускає оперативну оцінку передбачуваного розвитку політичних подій, на основі яких можна прийняти ефективні рішення.
Порівняльний. Передбачає співставлення однотипних політичних явищ, наприклад політичних систем, партій, електоратів, з метою виявлення їх загальних рис і специфіки, винайдення найбільш ефективних форм політичної організації чи оптимальних шляхів вирішення завдання.
Антропологічний. Вивчення зумовленості політики не соціальними чинниками, а природою людського роду у виявленні біологічних та інших чинників поведінки.
Нормативно-ціннісний. Орієнтує на розробку ідеалу політичного устрою, в основі якого – загальне благо, справедливість, повага людської гідності, а також визначає шляхи його практичного втілення. Дозволяє виявити значення для суспільства конкретних політичних процесів, їх ролі у здійсненні загальних й індивідуальних інтересів людей, осіб.
6) Характеристика основні функції політології
Сутність політології проявляється у її функціях. Розглянемо головні з них.
Теоретико-пізнавальна функція - що означає вивчення, систематизацію, пояснення, аналіз, узагальнення і оцінку політичних явищ. Завдяки цій функції політологія знаходить об’єктивні тенденції соціально-політичного та економічного розвитку суспільства та дає оцінки політичним ситуаціям. Результатом теоретичної функції є політична теорія - цілісне, достатньо вірогідне та систематизоване знання про зв’язки та закономірності явищ та процесів політичної сфери суспільства. Теоретичне знання - найбільш удосконалена форма наукового обгрунтування практичної політичної діяльності. — методологічна — розробка методів пізнання й перетворення дійсності (світу політичного); — світоглядна — як сукупність узагальнених уявлень про політичну дійсність, переконань та ідеалів специфіка світоглядної функції політології полягає в тому, щоб синтезувати теоретичні знання і практичний досвід людей у певні методологічні постанови, виробляти загальні принципи й норми поведінки, орієнтувати в навколишньому політичному середовищі; — соціалізації— включення в політичне життя нових поколінь, різних соціальних верств та груп; — програмно-ідеологічна — розробка програм та стратегії суспільного розвитку ; — інноваційна — конструювання нових політичних технологій; — прогностична — Полягає в передбаченні шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів політичної поведінки. Це необхідно для вироблення механізму раціональної організації політичних процесів, урахування ресурсів політичної влади, особливо таких її компонентів і форм, як авторитет, контроль, вплив, примус тощо. У нинішніх умовах зростає роль прогнозування політичної поведінки соціальних суб'єктів у різних регіонах країни, наслідків здійснюваних політичних акцій. Процес прогнозування спирається на пізнання об'єктивних законів суспільно-політичного розвитку, політичних інтересів, потреб, стимулів. При цьому беруться до уваги співвідношення політичних сил у суспільстві, їх взаємодія, стан політичної свідомості й культури, національні традиції. — інструментальна —розв'язування суспільних проблем; — аксеологічна — оцінка політичного устрою, інститутів, поведінки, подій.