Практична робота №6. Економічна безпека

Мета роботи: визначити основні сфери державної безпеки та безпеки життєдіяльності людини.

План

1. Сфери державної безпеки та безпеки життєдіяльності людини.

2. Предмет та об’єкт економічної безпеки України.

Життя і діяльність народу, держави охоплює різноманітні сфери, і в кожній з них можлива дія несприятливих факторів, неекономічної безпеки і загрози, які порушують нормальне життя людини, суспільства і держави. У змістовному плані виділяють наступні види діяльності: економічна, соціальна, політична, військова, екологічна, правова, технологічна, культурна, інтелектуальна, інформаційна, демографічна, психологічна та ін.

Держава захищає свої інтереси, свою територію, своє населення від зовнішніх і внутрішніх загроз. Державна безпека спрямована на гарантування конституційним законодавством і практичними заходами захищеність і забезпеченість державних інтересів. Об’єктами безпеки виступають державні інтереси, громадяни, суспільство, держава.

Нижче розглянуті основні сфери державної безпеки.

Політична безпека спрямована на захист геополітичних інтересів країни: території, політичного та інформаційного простору в системі глобальних політичних відносин. Об’єктами безпеки є територіальна цілісність держави, інформаційний, економічний і політичний простір. Політична безпека визначається можливістю держави проводити незалежну зовнішню і внутрішню політику і вирішувати питання свого державного устрою, залежить від внутрішньополітичної стабільності і стійкості положення держави на міжнародній арені.

Військова безпека ґрунтується на здатності захистити суверенітет, територіальну цілісність і населення країни від зовнішніх воєнних загроз. Вона визначається можливістю забезпечення інтересів безпеки збройними силами держави.

Соціальна безпека включає сукупність заходів по захисту інтересів країни і суспільства в соціальній сфері, розвиток соціальної структури та відносин у суспільстві, системи життєзабезпечення.

Екологічна безпека – це забезпечення стійкого і оптимальної рівноваги між природними та антропогенними екосистемами, техносферою і населенням на тривалих відрізках часу в державі.

Демографічна безпека визначається станом защільненості кількості та етнічного складу населення країни від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Культурологічна безпека – це створення умов нормального розвитку суспільства, захист культурної спадщини, історичних традицій і норм суспільного життя, збереження свого високого культурного надбання, своєї самобутності.

Науково-технічна безпека включає здатність держави забезпечувати підтримку свого наукового і технічного потенціалу на сучасному рівні, що відповідає потребі економічної безпеки суспільства.

Інформаційна безпека – це стан захищеності інформаційного середовища суспільства, що забезпечує її формування і розвиток в інтересах громадян, організацій і держави.

Продовольча безпека – це здатність вітчизняних виробників забезпечити населення країни харчуванням, за обсягом і калорійності відповідним до мінімальних медичних норм.

Економічна безпека – характеризується рівнем розвитку продуктивних сил і економічних відносин, спрямованих на реалізацію потребі економічної безпека особистості, суспільства, держави, наявності корисних копалин, розвинутої інфраструктури, кваліфікованої робочої сили, характером інтеграції в систему світових економічних зв’язків.

Роблячи висновок, слід зазначити, що безпека держави, суспільства, соціальних груп включає спроможність населення захищати і відстоювати свої законні права, свободи та інші цінності.

Таким чином, суспільство повинно допомагати державі в рішеннях цих проблем, контролюючи і спрямовувати діяльність останнього.

В даний час реально існують такі основні системи та напрямки безпеки:

• особиста і колективна безпека людини в процесі його життєдіяльності;

• охорона природного середовища;

• державна безпека;

– глобальна безпека.

Національні інтереси України – це сукупність збалансованих інтересів особистості, суспільства і держави в економічній, внутрішньополітичній, соціальній, міжнародній, інформаційній, прикордонної, екологічної, військової, правової, демографічної, інтелектуальної, технологічної, культурній та інших сферах життєдіяльності.

Першорядну роль у забезпеченні національної безпеки України грає захист національних інтересів країни у сфері економіки. У кінцевому рахунку забезпечення всіх елементів національної безпеки – оборонної, екологічної, інформаційної, демографічної, зовнішньополітичній – залежать від економічних можливостей країни.

Головний національний інтерес України в області економіки полягає в здатності останньої функціонувати в режимі розширеного відтворення при максимальної незалежності від зовнішнього впливу. Захист цього національного інтересу можлива тільки на основі стійко функціонуючого, багатогалузевого, високотехнологічного виробництва, здатного забезпечити провідні галузі економіки якісною сировиною і обладнанням, армію – озброєнням, соціальну сферу – предметами споживання та якісними послугами, а експорт – конкурентоспроможними на зовнішньому ринку товарами.

Економічна безпека має на увазі збереження і забезпечення життєво важливих інтересів основних верств населення країни. Положення та принципи економічна безпека знаходять необхідну чіткість, коли визначені основні тенденції розвитку соціально-економічної структури і функціональні інтереси населення.

Щоб зрозуміти сутність економічна безпека, необхідно усвідомити її зв’язок з поняттями «розвиток» і «стійкість». Розвиток – це один з компонентів економічна безпека. Якщо економіка не розвивається, то у неї різко скорочуються можливості для виживання, знижується опірність і пристосовність до зовнішніх і внутрішніх загроз. Стійкість і безпека – найважливіші характеристики економіки як єдиної системи. Стійкість економіки відображає міцність і надійність її елементів, вертикальних і горизонтальних зв’язків усередині системи, здатність витримувати зовнішні і внутрішні навантаження. Безпека – це стан об’єкта економіки в системі, його зв’язки з точки зору здатності до виживання і розвитку (конкурентність) в умовах внутрішніх і зовнішніх загроз, його здатність функціонувати в непередбачуваних ситуаціях і протистояти впливу важкопрогнозованим факторів, в тому числі і НС різного характеру.

Чим більш стійка економічна система (наприклад, міжгалузева структура аграрно-промислового комплексу), співвідношення виробничого і фінансово-банківського капіталу і т. д., тим життєздатніший економіка, а отже, і оцінка її економічної безпеки буде досить високою. Порушення пропорцій і зв’язків між різними компонентами системи веде до дестабілізації і є головною ознакою переходу економіки від безпечного стану до економічно безпечного.

У системі показників індикаторами економічна безпека необхідно виділити:

• рівень і якість життя;

• темпи інфляції (порівняльний приклад по 2010 р.: у України – 8,2%, в Росії – 12%);

• норму безробіття і економічне зростання;

• дефіцит бюджету;

• державний борг і убудованість у світову економіку;

• стан золотовалютних резервів;

• діяльність тіньової економіки.

Економічна безпека держави ґрунтується на його фінансовій могутність. У ринковій економіці основою фінансів держави виступають податки. Як правило, вони складають від 80 до 95% бюджету країни. Зміцнити економічна безпека країни необхідно шляхом збільшення збору податків без посилення загального навантаження на платників податків і навіть при деякому зниженні її для вітчизняних виробників. Для економічна безпека важливе значення мають не скільки самі показники, скільки їх порогові значення – граничні величини, недотримання яких перешкоджає нормальному ходу розвитку різних елементів відтворення, призводить до формування негативних, руйнівних тенденцій в області економічна безпека.

Найвищий ступінь економічна безпека досягається за умови, що весь комплекс показників перебуває в межах допустимих меж своїх порогових значень, а порогові значення одного показника досягається не на шкоду іншим.

Найважливішою проблемою, від вирішення якої залежить розробки ефективних заходів політики економічна безпека, є визначення системи загальних порогових рівнів зниження економічної безпеки. Загальні порогові рівні зниження безпеки можна охарактеризувати системою критеріальних оцінок загальногосподарського, соціально-економічного і фінансово-економічного плану, відображаю:

• гранично допустимий рівень зниження економічної активності, обсягів виробництва, інвестування, без зберігання якого неможливо самостійний економічний розвиток;

• гранично допустимий рівень зниження рівня і якості основної маси населення, за межами якої виникає економічна небезпека неконтрольованих соціальних, трудових, міжнаціональних та інших конфліктів, створюється загроза виживання нації;

• гранично допустимий рівень витрат на збереження і виробництво природно-екологічного потенціалу, за кордонами якого лежить економічна небезпека руйнування елементів природного середовища, нанесення непоправної шкоди здоров’ю нинішнього і майбутніх поколінь та ін.

Основні елементи економічної безпеки в загальному вигляді полягають у наступному:

1) здатність країни мати економічний потенціал, достатній для самостійного, сталого, прогресивного розвитку всіх сфер суспільного життя;

2) здатність країни самодостатньо відтворювати і забезпечувати своє населення за визнаними світовим стандартам життєво необхідними благами і забезпечувати добробут всіх верств населення;

3) здатність країни протистояти і зберігати високий рівень стабільності при зовнішніх і внутрішніх економічних, соціальних, природних і техногенних дестабілізуючих впливах.

Міра забезпечення безпеки економіки визначається наступними обставинами:

• ступенем відкритості економіки та інтегруванні її в світо господарські зв’язки;

• мірою домагань інших країн на економічну або політичні незалежність цієї країни і завоювання її національної економіки;

• наявністю потенційних ресурсів для забезпечення захищеності;

• ступенем впливу на розвиток економіки тіньового сектора.

Сьогоднішній стан української економіки значною мірою відчуває вплив усіх цих обставин, тому необхідно посилення механізмів захисту економіки. Концепція економічної безпеки України повинна бути заснована, на обліку різноманіття факторів, включаючи її головний елемент – зростання ефективності економіки, у зв’язку з цим економічна безпека – це здатність національної економіки забезпечувати ефективне задоволення суспільних економічної безпека, невразливість країни від зовнішніх і внутрішніх загроз і нормальний економічний розвиток.

Таким чином, об’єктом економічної безпеки є економічна система та інституціональні перетворення, що сприяють підвищенню рівня економічної безпеки.

Предметом вивчення є методи, механізми, інструменти і технології функціонування економічних систем і перетворення, що відповідають вимогам економічної безпеки.

Економічна безпека є перш за все функцією від обраного політичного й економічного курсу країни. Вона розуміється як багаторівневе явище і включає:

• економічну безпеку країни в цілому;

• економічну безпеку регіону;

• економічну безпеку галузі та окремого підприємства;

• економічну безпеку окремого громадянина та підприємця.

Забезпечення економічної безпеки представляє собою систему заходів, спрямованих на захист загальнонаціональних інтересів Україні у сфері економіки, які надають регулятивний вплив та дію на неї й активну протидію зовнішнім і внутрішнім загрозам, звідки б вони не виходили.

Розглянемо ці заходи.

1. Інформаційно-аналітичні заходи:

• моніторинг наявної інформації щодо чутливості життєво важливих інтересів і протидії загрозам;

• вироблення поточних і прогностичних оцінок розвитку економічних відносин у країні в плані попередження кризових тенденцій;

• розробка пропозицій про підвищення ефективності системи забезпечення економічної безпеки та ін.

2. Заходи регулятивного впливу:

• локалізація і нейтралізація загроз всіма життєво важливим інтересам країни;

• усунення кризових тенденції у сфері забезпечення економічної безпеки.

3. Заходи прямого протидії:

• протидія носіям всіх загроз життєво важливим інтересам країни;

• контроль за станом економічних відносин у країні;

• програма виходу з економічної кризи та ін.

У сукупності зазначені заходи являють собою політику забезпечення економічної безпеки держави.

Під безпекою громадянина розуміється стан захищеності від факторів економічної небезпеки на рівні його особистих інтересів. Особиста безпека будь-якого громадянина включає забезпечення його захисту від злочинних посягань на життя, здоров’я, свободу, честь і гідність, майно. Під безпекою підприємця слід розуміти безпеку життя підприємців, їх співробітників, клієнтів, а отже, і безпеку їх діяльності. Зовнішня економічна безпека полягає в тому, що в даному випадку можна відібрати, вкрасти або змусити віддати гроші, організаційно-фінансові інновації або важливу інформацію. Економічна безпека може загрожувати і зсередини, з боку найближчого оточення, знайомих чи навіть співробітників, які є прихованими «агентами впливу».