12. Сила і могутність держави як категорії геополітики.

Економічна сила – ступінь та інтенсивність впливу економічної могутності держави на систему міждержавних відносин (вивіз капіталу, зовнішні позики, зовнішня торгівля, управління та організація допомоги).

Політична сила – ступінь та інтенсивність впливу сукупної могутності держави на систему міжнародних відносин та її окремих акторів через дипломатичні канали.

Реалізація політичної сили:

• Політична коаліція (укріплення власної могутності, використання кризових ситуацій, здобуття союзників.

• Послаблення політичних можливостей супротивника шляхом роз’єднання його союзів, зменшення його статусу у світі, втілення в програмі ситуації.

Морально-ідеологічна сила – характеризує держави, яка свідчить про ступінь і характер впливу, домінуючі у ній моралі, ідеології, стилю життя на інші країни (ЗМІ, пропаганда).

Військова сила – ступінь та інтенсивність впливу воєнної могутності держави на інші держави, міжнародні відносини та групи держав.

­­­­­­­­­­­­­­­­Існує 3 підходи до розуміння сили:

1. Атрибутивний (40-50) – сила невід’ємна ознака держави. Вчені класичного реалізму ототожнювали силу з могутністю і терміном «power». Г.Моргентау: сила – географічне положення, природні ресурси, промисловий потенціал, військова підготовка (техніка, збройні сили, управління), чисельність населення, національний характер (підтримка населенням дій уряду), якість дипломатії.

2. Біхевіористський (неореалізм поч. стадія, 60-70 роки) – пов’язані з розумінням сили як характерних ознак поведінки актора та взаємопов’язані з ним відносини на світовій арені (Р.Аксельрод, Л.Берталанфі).

3. Структуралістський (структурний реалізм, 70-80). Р.Арон, К.Волтс. сила- результат сукупних характеристик держави та здатності до їх використання з метою контролю над іншими учасниками міжнародних відносин . сила – складова могутності.

Методи дії:

• Метод переконання – комплекс заходів, які проводить держава, щодо інших держав або їх груп, з метою створення сприятливих зовнішньо політичних умов на основі спільних або близьких інтересів шляхом їх максимального зближення.

• Метод примусу передбачає використання сили з метою реалізації інтересів держави на шкоду іншій державі, або групі держав, і характеризується активним залученням всіх елементів сукупної могутності держав.

• Метод придушення передбачає повне позбавлення противника можливого опору, або знищення його як суб’єкта міжнародних відносин.

Сила і могутність не є тотожніми. Сила - засоби або збройні ресурси держави. Могутність - 1.людські взаємини (між державами). 2. Це застосування сили за певних обставин для здійснення певних завдань/цілей. Сила може бути потенційною (ресурси, якими держава володіє на папері) і реальною (мобілізовані ресурси).

Мобілізаційний коефіціент - пропорція людей спромож-них воювати з одного боку і ефекивно мобілізованих з іншого боку. Оптимум сили - додавання собі надмірної сили може ослабити, зрада союзників. Могутність держави на міжнар арені - це спроможність навязувати свою волю іншим. Головні елементи: простір, наявні матер ресурси, знання, яке дозвол перетворити ресурси на зброю, кількість людей і вміння робити з них солдат, організація армії, дисципліна, якість цивільного управління та військового командування в часи миру і війни.

Могутність в часи війни - залежить від військової сили і вміння її використовувати. М в часи миру - залежить від засобів насильницького х-ру, які вваж легітимними відповідно до норм міжнар права та від вміння переконувати або примушувати не вдаючись до сили, від вміння не дозволити себе одурити, залякати або розколоти. Засоби могутності в часи миру: *засоби економ тиску; *психо-політ засоби; *засоби насилля (1.символічні дії - дипломатія канонеру, 2.потаємні--"замахи в сутінках", терористи, переслідування)

Арон - мир опирається на могутність. Класифікація миру: *рівноваги, *гегемонії, *імперської влади.

Аснер про фактор сили у постбіполярному світі. Осн робота: "Насилие и мир". Проблеми: Сучасні форми політичного насилля. П. Аснер про насилля у сучасному світі. Фактор регіоналізації. Тероризм. Загроза. Страх. Паніка. Демократія. За полвека исследования насилия Аснеру пришлось описать круг: начать с философии, перейти к междунар отношениям, «вернуться к философии и к строению души». Поразительная черта нынешних чел-их отношений: особый тип много аспектности, особое сочетание независимости с взаимо зависимостью, вызывает, всевозможные парадоксы в различении: запугивания и обороны, военной силы и дипломат влияния, гибкости и безопасности.

Р.Ґилпін визначав силу як поєднання воєнних, економічних і технологічних можливостей держави, які вона може використати за певних умов.

А.Камінський серед “елементів сили” виділяє такі:

“географічне положення;

кількість, структура і характер населення;

національна мораль;

ступінь розвитку економіки”.

Таке означення “елементів сили” важко вважати вичерпним. Зокрема, географічне положення, що, зрештою, підкреслює й сам автор, не є фактором, а лише його передумовою.

Могутність, на думку більшості дослідників, охоплює матеріальні та нематеріальні параметри. До факторів, які найчастіше вважають складовими поняття могутність держави, належать:

1.Географічні – положення, розмір території, її орографічна та гідрографічна характеристика, природні умови.

2.Демографічні – чисельність населення, рівень урбанізації країни, структурні особливості населення (вікові, етнічні, релігійні тощо).

3.Економічні – забезпеченість природними ресурсами, рівень розвитку технологій, потенціал промисловості й сільського господарства, фінансова системи країни, валовий національний продукт (ВНП).

4.Інфраструктурні – шляхи сполучення, рівень розвитку транспорту, система зв’язку, рівень інформаційних технологій.

5.Військові – чисельність та оснащеність збройних сил країни, рівень їхньої боєздатності, військові традиції.

6.Політичні – стабільність політичної системи держави, позиції національної політичної еліти, рівень розвитку державного апарату, політичний престиж держави у міжнародних відносинах.

7.Історичні, які пов’язані з т. зв. історичною репутацією держави як суб’єкта міжнародних відносин.

8.Психологічні, що являють собою історично зумовлений менталітет населення.

Інакше кажучи, йдеться про параметри, які можна виміряти кількісно, а також ті, щодо яких це, принаймні поки що, неможливо. Тут варто розрізняти усі складові за приналежністю до надзвичайно близьких, але не тотожних понять могутність та сила.

Могутність, як було показано вище, є поняттям статичним, оскільки охоплює елементи, які визначають потенціал держави і які переважно (за винятком якості географічного положення) можна виразити кількісно. Силу ж розуміють більш операційно та динамічно, тобто як могутність, що застосовується або може бути застосована в конкретній ситуації. Параметри сили можуть бути представлені як якісні показники, градацію яких не можна виразити числовим способом.