17. Базові корпоративні стратегії підприємства

Найпоширенішою базовими стратегіями є :

1. Стратегія диверсифікації (Полягає у проникненні в нові галузі , розширення асортименту товару)

2. Стратегія припинення діяльності і ліквідації можлива за таких умов :

• Продаж не привабливої організації

• Ліквідація не привабливого напряму діяльності

• Доведення не привабливого підприємства до банкрутства

3. Стратегія зміни курсу і реструктуризації підприємства ( Покликана підвищити ефективність функціонування портфеля сфер бізнесу або зберегти його)

4. Стратегія диференціації ринку (Надання товару певних нових, унікальних якостей)

Диференціація передбачає надання продукту особливих споживчих, функціональних, естетичних якостей з метою вирізнення його на конкурентному ринку.

Підходи :

• Збільшення споживчих цінностей товару за незмінною ціною

• Оригінальність дизайну і технологій

• Престижність

• Експлуатаційна надійність

• Технологічне лідерство

5. Стратегія фокусування (орієнт на вузьку частку ринку для цього підприємство обирає привабливий для себе цільовий сегмент ринку, беручи за основу географічну унікальність попиту; дана страт потребує продуманої рекламної програми, цілеспрямованої роботи з покупцями )

6. Стратегія міжнародної диверсифікації (ґрунтується на використанні на диверсифікованому портфелі сфер бізнесу на багатьох національних ринках). Діяльність підприємства на міжнародних ринках пов’язане з використанням таких стратегічних можливостей :

• Надання інозем фірмам права використання технології компанії або виробляти і реалізовувати її продукцію

• Виробництво прод в одній країні з реалізації її на різних національних ринках використ власні дистриб’юторські канали і ті, які контролюють інозем ні компанії

• Використання мультинаціональної стратегії

• Формування стратегії до кожної стратегії відповідно до смаків споживачів

• Орієнтац на глобальну страт диференціації для створення стійких конкурентних позицій

• Використання глобальної стратегії фокусування з метою обслуговування однієї і тієї ж самої ніщі на кожному чи більш стратегічних ринках країн

7. Стратегія інтеграції (Вибір цієї стратеги обумовлює об’єднання зусиль підрозділів підприємства або кількох підприємств для забезпечення стратегічних цілей відповідно до вимог ринку. За своїм спрямуванням інтеграція може бути вертикальною і горизонтальною.)

8. Стратегія дезінтеграції (П-ство працює з певною кількістю не залеж зовн постач потрібних йому товарів і послуг. Позит ефекти даної стратегії полягає в обмеженні ризиків , забезпеч організаційної гнучкості п-ста, скорочення виробничого циклу п-ва, витрат на координацію процесів)

18. Ділові стратегії (стратегії конкуренції) підприємства

Ділова стратегія – це страт, яка забезпеч довогстрок конкурентні переваги господарського підрозділу. Втілюється в бізнес планах , де визнач форми і методи управління різними видами бізнесу з метою збалансування портфеля товару і послуг.

Ділова стратегія спрямована на здобуття конкурентоспроможної, довгострокової позицї підприємства на ринку.

Їх формування передбачає:

• Визначення сегментів ринку на якому підприємство має найбільші шанси виграти конкур боротьбу

• Розроблення характеристик продукції завдяки яким підприємство матиме змогу вирізнитися серед конкурентів

• Нейтраліз конку заходів і дій суперників

• Гнучке реагування на зміни в економіці, політиці, галузі та інших сферах

• Об’єднання страт ініціатив функціональних підрозділів

• Вирішення актуальних стратегічних проблем

Ділова стратегія буває одночасно :

• Атакуючою

• Оборонною, оскільки одні дії можуть бути прямим наступом на конкур, інші спробою нейтралізац нові методи конкурентної боротьби

Різновидами ділової стратегії є :

10. Товарна стратегія підприємства (Розробляє правила і прийоми дослідження і формування потенційних ринків товарів та послуг, що відповідають місії підприємства.)

11. Стратегія ціноутворення (В основі стратегії ціноутворення лежить розробка: правил вибору цінової політики; прийомів цінової конкуренції; прийомів моніторингу ситуацій, що складаються на ринках факторів виробництва, ринках цінних паперів і валютних ринках та зміна в залежності від цих ситуацій принципів ціноутворення; моніторингу процесів зміни попиту і пропозиції; методів оцінки цінової еластичності попиту; принципів обліку впливу макроекономічних і мікроекономічних факторів на процеси ціноутворення.)

12. Стратегія взаємодії з ринками виробничих ресурсів (заб ефективний розподіл ресурсів, вигідний вибір іх постачальників)

13. Стратегія поведінки підприємства на ринках грошей і цінних паперів. Метою є вироблення мобілізації додатков фін рес, які підприємство використовує як інвест або спрямив на вирішення окремих фінансових питань.

14. Стратегія зниження виробничих витрат (полягає у створення сист принципів регулювання процесу формування витрат на всіх етапах виробництва і збуту продукції, забезпечення оптимальної собівартості і вигідної ціни для здобуття лідерства на ринку )

15. Стратегія зовнішньоекономічної діяльності підприємства ( Це напрям, у межах якого формуються правила та прийоми поведінки підприємства на зовнішніх ринках як у ролі імпортера, так і експортера товарів і послуг. При визначенні стратегії експорту підприємство враховує свій експортний потенціал, обирає певні ринки, визначає стратегічні цілі експорту і розробляє основні етапи "їхнього досягнення, а також розподіляє ресурси по основних напрямах експортної діяльності. Основу імпортної стратегії складають дослідження цін і якості імпортованих товарів, терміни і якість обслуговування, визначення технологічного рівня імпортованих товарів тощо. )

16. Стратегія інвестиційної діяльності (спрямована на удосконалення матеріально-технічної бази підприємства. Тому вона передбачає розробку правил та прийомів, що сприяють відновленню основних засобів, їхній модернізації, технічному переозброєнню, реконструкції тощо. Інвестиційна діяльність пов'язана з інноваціями у різних сферах НДДКР, технології, організації виробництва.)

17. Стратегія стимулювання персоналу (Одна з найбільш важливих складових економічної стратегії, оскільки вона створює «мотиваційне поле», під впливом якого активізується зацікавленість персоналу підприємства в ефективному, високоякісному і своєчасному задоволенні вимог ринку. Вона розробляє правила і прийоми, що формують стимули, які пов'язують діяльність персоналу з кінцевими результатами діяльності підприємства по всіх напрямах його функціонування.)

18. Стратегія запобігання неспроможності (банкрутства) підприємства. Дана стратегія по суті є узагальнюючою для всіх, розглянутих вище складових економічної стратегії. її основним завданням є вчасне визначення так званих «слабких сигналів», що сповіщають про можливість насування кризових тенденцій і розробка правил та прийомів запобігання цих кризових тенденцій. Причому ці правила та прийоми мають формулюватись у межах товарної, цінової, інвестиційної та інших складових економічної стратегії.